ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 635/2761/15-ц

провадження № 61-12165св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» та Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Русько-Тишківська сільська рада Харківського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Управління Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області, Харківське районне управління юстиції, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») та Державного агентства лісових ресурсів України з позовом до Русько-Тишківської сільської ради Харківського району, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив:

визнати незаконним та скасувати рішення XXI сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 12 грудня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що мешкає на АДРЕСА_1 »;

визнати незаконним та скасувати рішення XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (передачі її у власність) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що мешкає на АДРЕСА_1 »;

визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 497310 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010870300370;

скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Сульженко Ж. О. та зареєстрований в реєстрі за № 103;

витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040 та повернути її у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6325183504:00:003:0139 та 6325183504:00:003:0140 та повернути їх у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

На обґрунтування позову зазначав, що рішенням XXI сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 12 грудня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що мешкає на АДРЕСА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га сіножать за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (для передачі її у власність), розташованої в межах населеного пункту Черкаські Тишки на вулиці Південній на території Русько-Тишківської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.

На виконання рішення XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6325183504:00:003:0040) серії ЯЕ № 497310.

Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23 березня 2015 року № 120, земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , фактично знаходиться на території ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (правонаступник Данилівського дослідного державного лісгоспу) в 125 кварталі Липецького лісництва. На вказану земельну ділянку ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» виданий державний акт на право постійного користування землею серії ХР- 25- 00- 000312, згідно з яким земельну ділянку надано в постійне користування для ведення лісового господарства. Крім того, за інформацією ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 26 березня 2015 року № 131, спірна земельна ділянка відноситься до категорії рекреацій оздоровчих лісів. ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не надавало погодження на вилучення та подальшу передачу у приватну власність земельної ділянки, на яку набуто право власності відповідачем, із земель, що перебувають у користуванні лісгоспу.

При складанні технічної документації із землеустрою межі спірної земельної ділянки, яка підлягала відведенню, з ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувались.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року, позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано: рішення XXI сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 12 грудня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що проживає на АДРЕСА_1 »; рішення XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (передачі її у власність) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що проживає на АДРЕСА_1 ».

Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 497310 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010870300370.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Сульженко Ж. О., зареєстрований у реєстрі за № 103.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040 та повернуто її у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6325183504:00:003:0139 та 6325183504:00:003:0140 та повернуто їх у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , знаходиться на території ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та відноситься до категорії рекреацій оздоровчих лісів. ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не надавало погодження на вилучення та подальшу передачу у приватну власність земельної ділянки, на яку набуто право власності ОСОБА_1 , із земель, що перебувають у користуванні лісгоспу. При складанні технічної документації із землеустрою межі спірної земельної ділянки, яка підлягала відведенню, з ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувались.

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року в частині вирішення вимог про визнання незаконними та скасування рішення XXI сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 12 грудня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що мешкає на АДРЕСА_1 » та рішення XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (передачі її у власність) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що мешкає на АДРЕСА_1 », визнання недійсним державного акта серії ЯЕ № 497310 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовано постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року в частині вирішення вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» та Державного агентства лісових ресурсів України про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325183504:00:003:0139, 6325183504:00:003:0140, та повернення їх у постійне користування Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Застосування вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння виключає застосування інших вимог власника про визнання права власності чи інших вимог, спрямованих на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог про визнання незаконними та скасування рішення XXI сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 12 грудня 2007 року, рішення XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року, оскільки визнання недійсними зазначених рішень не призведе до відновлення порушеного права власності держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

Суд апеляційної інстанції у порушення статті 303 ЦПК України 2004 року не вирішив клопотання відповідача про застосування позовної давності та питання щодо наявності підстав для врахування та дослідження нових доказів, у тому числі топографо-геодезичного вишукування за 2011 рік.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року скасовано в частині витребування з власності ОСОБА_2 земельних ділянок та повернення їх у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив з пропуску прокурором позовної давності. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, діючи в інтересах держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», з цим позовом звернувся до суду у квітні 2015 року. Разом з тим, погодження меж спірної земельної ділянки відбулось у червні 2011 року і саме з цього часу у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та Державного агентства лісових ресурсів України з вищезазначеним позовом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2023 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі № 405/4999/15-ц та у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 57/314-6/526-2012, від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 20 травня 2019 року в справі № 826/11885/16, від 06 лютого 2020 року в справі № 916/2828/18, від 20 травня 2020 року в справі № 310/4139/13, від 17 червня 2020 року в справі № 204/7119/18, від 29 жовтня 2020 року в справі № 200/6831/18, від 25 листопада 2020 року в справі № 204/6292/18, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 11 серпня 2022 року в справі № 910/16586/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскільки ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» є державним підприємством, звернення до суду у цій справі в його інтересах є безпідставним, тому позов в цій частині підлягав залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Апеляційний суд не досліджував питання початку перебігу позовної давності для належного позивача у цій справі - Державного агентства лісових ресурсів України.

Державне агентство лісових ресурсів України не погоджувало межі спірних земельних ділянок, технічної документації щодо їх відведення, і дізналось про викладені в позовній заяві порушення лише під час здійснення листування з прокуратурою під час вивчення питання додержання вимог земельного законодавства на території Русько-Тишківської сільської ради.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Харківського районного суду Харківської області.

20 лютого 2024року справа № 635/2761/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до судового розгляду.

Постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог про витребування з володіння ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 6325183504:00:003:0139 та 6325183504:00:003:0140, а тому в іншій частині в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням XXI сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 12 грудня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що мешкає на АДРЕСА_1 » надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га сіножать за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (для передачі її у власність), розташованої в межах населеного пункту Черкаські Тишки на вулиці Південній на території Русько-Тишківської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.

На виконання цього рішення ВКПФ «Істок» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який у подальшому рішенням XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року затверджено, а земельну ділянку, розташовану в селі Черкаські Тишки на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району площею 2 га, передано безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На виконання рішення XXVІ сесії V скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківського району від 06 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040 серії ЯЕ № 497310.

Згідно з технічним завданням на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, її відведення передбачалося за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь.

Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23 березня 2015 року № 120, земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , фактично знаходиться на території ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», яке є правонаступником Данилівського дослідного державного лісгоспу, в 125 кварталі Липецького лісництва.

На зазначену земельну ділянку ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» виданий державний акт на право постійного користування землею серії ХР-25-00-000312, згідно з яким земельну ділянку надано в постійне користування для ведення лісового господарства.

Згідно з інформацією ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 26 березня 2015 року № 131 спірна земельна ділянка відноситься до категорії рекреацій оздоровчих лісів.

19 лютого 2010 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 6325183504:00:003:0040.

В подальшому ОСОБА_2 здійснила поділ вищевказаної земельної ділянки та дві окремі земельні ділянки: площею 1,3296 га (кадастровий номер 6325183504:00:003:0139) та площею 0,6704 га (кадастровий номер 6325183504:00:003:0140).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні вимог про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що у червні 2011 року Данилівському дослідному державному лісгоспу, правонаступником якого є ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», стало відомо про порушення його прав внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки. З цим позовом заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області звернувся у квітні 2015 року, тому в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Тому прокурор не має повноважень на ведення справ в інтересах державного підприємства, а відповідні вимоги не підлягають розгляду по суті.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Оскільки ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, наявні підстави для залишення без розгляду позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, заявлених в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).

Полтавський апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, пред`явлених в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, не встановив, коли вказаному органу виконавчої влади стало відомо чи могло стати відомо про порушення його прав.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанцій порушив вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене судове рішення в цій частині не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» необхідно скасувати та залишити позов у цій частині без розгляду, а постанову апеляційного суду в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в частині позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» скасувати та залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в частині вирішення вимог прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325183504:00:003:0139, 6325183504:00:003:0140 скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов