Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 635/2771/17

провадження № 61-40050св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2018 року у складі судді Токарєвої Н. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку спілкування з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що його син - ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні з онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає можливості побачитись та провести з ним певний час. Між ним та відповідачем не досягнута згода щодо визначення способу участі його як діда у вихованні малолітньої дитини.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив встановити такий порядок спілкування з внуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : два рази на тиждень по дві годині у присутності батьків до досягнення внуком восьми років у зоні відпочинку за місцем проживання внука.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 побачення та спілкування з внуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності одного із батьків, один раз на місяць, з урахуванням здоров`я та режиму дня дитини, у межах населеного пункту проживання дитини, до досягнення дитиною восьми років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини і врахував, що відповідач перешкоджає позивачу у здійсненні ним своїх немайнових прав щодо дитини, чим порушує права позивача, а тому дійшов висновку про необхідність визначення порядку спілкування діда з внуком.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі його адвоката Константинової Г. В. задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір, який виник між сторонами, не може бути вирішений за відсутності належного висновку органу опіки та піклування, а позивач не надав доказів того, що він звертався до органу опіки та піклування, порядок його участі у спілкуванні з онуком він визначив самостійно на свій розсуд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у позовній заяві він просив суд витребувати від органу опіки та піклування висновок щодо порядку спілкування з внуком, однак орган опіки та піклування такий висновок не надав, а лише подав заяву про розгляд справи без його участі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року залишено без руху для надання касаційної скарги, викладеної державною мовою.

У серпні 2018 року заявником у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Нечипоренко Ю.С. подано 21 липня 2017 року до Харківського районного суду Харківської області Заяву, в якій викладено прохання розглядати попереднє судове засідання по цивільній справі № 635/2771/17 без участі представника служби у справах дітей (а.с. 18).

Представником служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Панченко Н.В. подано до Харківського районного суду Харківської області Заяву від 29 листопада 2017 року, в якій викладено прохання розглядати цивільну справу № 635/2771/17 без участі представника служби у справах дітей, на підставі наданих сторонами доказів та враховуючи інтереси дитини (а.с. 77).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, норми сімейного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла такого висновку.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12 - 15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Разом із тим положеннями частини п`ятої статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (пункт 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88).

Згідно з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав», висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда з внуком обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Однак, у матеріалах справи відсутній висновок органу опіку й піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами.

Суд першої інстанції під час розгляду справи на вказані норми законодавства уваги не звернув та ухвалив судове рішення щодо визначення участі діда у вихованні дитини та визначення йому часу для спілкування, не отримавши письмового висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов`язковим, незважаючи на заяву позивача про необхідність витребувати висновок органу опіки та піклування (а.с. 74-75).

При цьому, незважаючи на необхідність встановлення обставин, визначених у статтях 158 159 СК України, орган опіки та піклування обмежився лише поданням до суду заяв про розгляд справи без його участі.

Крім того, суд першої інстанції не встановив усіх обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення, а саме не встановив, з ким із батьків проживає дитина, - з батьком чи з матір`ю.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин, оскільки дійшовши висновку про обов`язковість висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання цього спору, разом з цим не звернув увагу на положення статті 367 ЦПК України, яка дозволяє апеляційному суду витребувати такий висновок.

Відмовивши у позові, апеляційний суд спір по суті не вирішив, право позивача на судовий захист, гарантований йому статтями 55 124 Конституції України, не забезпечив, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконав.

Також апеляційний суд безпідставно посилався на ту обставину, що позивач повинен був самостійно звернутися до органу опіки та піклування.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не виконали вимоги, передбачені процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи з метою її повного, всебічного та справедливого розгляду в межах процесуальних повноважень суду необхідно забезпечити наявність висновку органу опіки та піклування, уточнити позовні вимоги і залежно від цього у порядку, визначеному ЦПК України, залучити в якості співвідповідача мати дитини - ОСОБА_3 , оскільки у заявлених позовних вимога є положення й щодо неї, а саме - «спілкування у присутності батьків дитини».

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк