Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 635/6709/15-ц

провадження № 61-7880св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину головного територіального управління юстиції у Харківській області, комунальне підприємство теплові мережі Харківського району Харківської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року у складі судді Шинкарчука Я. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину головного територіального управління юстиції у Харківській області Такідзе М. Т. (далі - міськрайонний ВДВС по Харківському району та м. Люботин ГТУЮ у Харківській області) щодо невиконання рішення Харківського районного суду Харківської області у цивільній справі № 635/6709/15-ц за її позовом до комунального підприємства теплові мережі Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі - КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА) про захист прав споживачів.

Скарга обґрунтована тим, що 26 червня 2018 року нею подано заяву про прийняття до виконання виконавчого листа про зобов`язання КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА зробити періодичну повірку, обслуговування і ремонт засобів обліку води, у тому числі демонтажу, транспортування та монтаж засобів обліку води, встановлені в квартирі АДРЕСА_1 .

Зазначала, що після її скарги до начальника ГТУЮ у Харківській області на її адресу направлено повідомлення старшого державного виконавця Міськрайоного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області від 14 серпня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання із зазначенням про відсутність підтверджуючих документів про сплату стягувачем авансового внеску.

Вважала вказане повідомлення незаконним та необґрунтованим, оскільки виконавча служба зобов`язує її сплатити авансовий внесок за юридичну особу у сумі 6 400 грн за порушене її конституційне право, яке судом поновлено. Авансовий внесок за примусове виконання рішення немайнового характеру повинен сплачувати боржник, а не стягувач.

Враховуючи вищевикладене просила суд: скасувати повідомлення № 29113 від 16 серпня 2018 року старшого державного виконавця Міськрайоного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківські області Такідзе М. Т.; зобов`язати старшого державного виконавця на підставі виконавчого документу № б/н від 12 жовтня 2016 року розпочати примусове виконання рішення Харківського районного суду Харківської області у цивільній справі №635/6709/15-ц за її позовом до КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА про захист прав споживачів, яке набрало законної сили, в частині зобов`язання КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА зробити періодичну повірку, обслуговування і ремонт засобів обліку води, у тому числі демонтажу, транспортування та монтаж засобів обліку води, встановлених в квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що вимогами чинного законодавства передбачено, що саме стягувач до заяви про примусове виконання рішення немайнового характеру повинен додати квитанцію про сплату авансового внеску або документи, що підтверджують звільнення стягувача від сплати авансового внеску, а тому дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу відповідають вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботин ГТУЮ у Харківській області Такідзе М. Т. розпочати примусове виконання вказаного виконавчого листа про зобов`язання КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА зробити періодичну повірку, обслуговування і ремонт засобів обліку води, у тому числі демонтажу, транспортування та монтаж засобів обліку води, встановлених у квартирі заявника, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вказана вимога не ґрунтується на вимогах закону, оскільки суд не уповноважений зобов`язувати вказаних осіб до вчинення тих дій, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» мають здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, разом із тим, оскільки вона подана з порушенням строків, передбачених статтею 398 ЦПК України, суд під час розгляду справи не бере її доводи до уваги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року № 1689/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди в порушення положень статті 129-1 Конституції України не забезпечили виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Застосована судами частина друга статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» під час розгляду справи суперечить статтям 8 129-1 Конституції України.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 червня 2018 року ОСОБА_1 надіслано поштою до Міськрайоного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківські області заяву про прийняття до виконання виконавчого документу про зобов`язання КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА зробити періодичну повірку, обслуговування і ремонт засобів обліку води, у тому числі демонтажу, транспортування та монтаж засобів обліку води, встановлених в квартирі АДРЕСА_1 у споживача ОСОБА_1 , виданого на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/6709/15-ц від 12 жовтня 2016 року.

Повідомленням старшого державного виконавця Міськрайоного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківські області від 14 серпня 2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з несплатою авансового внеску.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на час вчинення державним виконавцем дій та прийняття рішень, що оскаржуються, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, які підлягали внесенню стягувачем на окремий небюджетний рахунок і використовувались виконавцем для організації та проведення виконавчих дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, справа № 3-368/2018(5259/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами.

Положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що визначенням положеннями частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби, покладено на цю особу фінансовий тягар забезпечувати функціонування впровадженої державою системи виконання судових рішень, що не гарантує доступу для кожної такої особи до вказаної системи, отже, не забезпечує в усіх випадках і за будь-яких умов повного та своєчасного виконання цього рішення, його обов`язковості.

Конституційний Суд України наголосив, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеними положеннями частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що враховуючи гарантії, закріплені у статтях 55 129 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 ЦПК України, дії державного виконавця щодо повернення без виконання з мотивів несплати авансового внеску виконавчого листа, не можуть вважатись правомірними.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 05 вересня 2019 року за наслідками розгляду справи № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18).

Разом із тим, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для задоволення вимоги щодо зобов`язання державного виконавця міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області Такідзе М. Т. розпочати примусове виконання виконавчого листа від 12 жовтня 2016 року, виданого Харківським районним судом Харківської області про зобов`язання КП теплові мережі Харківського району Харківської РДА зробити періодичну повірку, обслуговування і ремонт засобів обліку води, у тому числі демонтажу, транспортування та монтаж засобів обліку води, встановлених у квартирі АДРЕСА_1 у споживача ОСОБА_1 , оскільки суди не уповноважені зобов`язувати до вчинення дій, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» мають здійснюватися лише державним виконавцем або відповідно посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування в частині ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та можливість ухвалення нової постанови про задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС по Харківському району та м. Люботин ГТУЮ у Харківській області Такідзе М. Т. щодо винесення повідомлення від 16 серпня 2018 року № 29113. У такий спосіб забезпечується поновлення прав стягувача ОСОБА_1 на виконання судового рішення.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення скарги ОСОБА_1 у цій частині.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення повідомлення від 16 серпня 2018 року № 29113 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину головного територіального управління юстиції у Харківській області Такідзе Манучара Тенгізовича задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину головного територіального управління юстиції у Харківській області Такідзе Манучара Тенгізовича щодо винесення повідомлення від 16 серпня 2018 року № 29113 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

В іншій частині ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович