Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 635/7143/15-ц
провадження № 61-48430св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави,
відповідачі: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, Харківська районна державна адміністрація Харківської області в особі відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру
у Харківській області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малік Олена Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року у складі судді Полєхіна А. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Харківська місцева прокуратура № 6 Харківської області
в інтересах держави звернулась до суду з позовом до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, визнання відсутності права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що рішенням X сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 06 липня 2011 року
«Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 » останньому надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1090 га за вказаною адресою.
Приватне підприємство «Бюро землевпорядного проектування» виготовило землевпорядну документацію на земельну ділянку, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325185001:00:017:0146.
Рішенням XXIII сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 17 серпня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 » останньому передано у власність земельну ділянку площею 0,1093 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 .
У подальшому, 14 листопада 2012 року, на виконання цього рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632518501009062.
На час звернення до суду земельна ділянка з кадастровим номером 6325185001:00:017:0146 згідно з договором купівлі-продажу від 05 квітня
2014 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Також позивач вказував, що про порушення Циркунівською сільською радою
Харківського району Харківської області встановленого законом порядку відведення земельних ділянок під час передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 прокуратурі стало відомо лише в травні - червні 2015 року
під час вивчення стану законності при використанні громадянами земель
на території органу місцевого самоврядування та безпосереднього опрацювання відповідних документів і матеріалів, зокрема щодо кількісного та якісного складу відведеної земельної ділянки, наслідком чого стало складання відповідного рапорту та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Обґрунтовуючи свої повноваження на подання цього позову, заступник Харківського міжрайонного прокурора Харківської області послався на те,
що орган, уповноважений здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - Державна інспекція сільського господарства України, з 2015 року перебуває у стані припинення,
а також згідно із законодавством не наділена правом звертатися з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування про розпорядження землею.
Державна екологічна інспекція України, на яку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладаються функції Державної інспекції сільського господарства України у зв`язку з її ліквідацією, не може здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, оскільки відповідні зміни до її повноважень не внесені.
Посилаючись на те, що Циркунівська сільська рада при вирішення питання
про передання земельної ділянки у власність перевищила повноваження
та допустила порушення статей 12 84 116 122 Земельного кодексу України
(далі - ЗК України), оскільки земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2 , розташована поза межами населеного пункту, на час передання земельної ділянки у власність містобудівної документації щодо меж населеного пункту немає, тобто до повноважень сільської ради не належало розпорядження цією земельною ділянкою, уточнивши позовні вимоги, прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Х сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 06 липня 2011 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в
АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 »;
- визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІІ сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 17 серпня 2012 року
«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 »;
- визнати недійсним державний акт серії ЯМ № 970720 від 14 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:017:0146, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 14 листопада 2012 року;
- визнати нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1093 га від 05 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня
2018 року позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення X сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 06 липня 2011 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в
АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ».
Визнано незаконним та скасовано рішення XXIII сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 17 серпня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ».
Визнано недійсним державний акт від 14 листопада 2012 року серії ЯМ № 970720 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:017:0146, виданий ОСОБА_2 , який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 14 листопада
2012 року за № 632518501009062.
Витребувано на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1093 га, кадастровий номер 6325185001:00:017:0146, вартістю 34 945,93 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено із Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області та ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у дохід держави в розмірі 1 827,00 грн з кожного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,
що передання ОСОБА_2 у приватну власність спірної земельної ділянки відбулося неправомірно, оскільки Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області прийняла відповідні рішення з перевищенням своїх повноважень, розпорядившись земельною ділянкою, що не входила до меж
с. Циркуни, тому земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірність видачі державного акта на землю безпосередньо залежить від законності прийнятого рішення суб`єктом владних повноважень, на підставі якого такий акт видано, а тому наявні підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 , на виконання незаконних рішень органу місцевого самоврядування.
Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, внаслідок грубого перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень у сфері земельних відносин, то у ОСОБА_1 , на користь якої було відчужено земельну ділянку, не виникло права власності
на неї, з огляду на що підлягає задоволенню вимога прокурора про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 та повернення її у власність держави.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2018 року, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у позові відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту с. Циркуни.
Зазначає, що справа в частині позову про скасування рішення сесії Циркунівської сільської ради повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Вважає, що позов подано із пропуском строку позовної давності, що суди
до уваги не взяли.
ОСОБА_1 також посилається на прецедентну практику Європейського суду
з прав людини, згідно з якою не може бути визнано правомірним втручання
у володіння особи майном лише з тих підстав, що порушення при переданні особі права власності були вчинені публічним органом, а не громадянином, у разі, коли громадянин не знав і не міг знати про наявність певних порушень з боку органу публічної влади, що мало місце під час передання їй у власність земельної ділянки.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо того, що спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту,
а отже, належить до земель державної власності, тому рішення судів першої
й апеляційної інстанцій про задоволення позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури є обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано з Харківського районного суду Харківської області цивільну справу № 635/7143/15-ц.
Відповідно до протоколу повторного розподілу цивільної справи між суддями
14 квітня 2020 року справу № 635/7143/15-ц передано судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи судом у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що рішенням X сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 06 липня 2011 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_2 » ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,1090 га.
На підставі цього рішення Приватне підприємство «Бюро землевпорядного проектування» виготовило проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спорудземельної ділянки на АДРЕСА_1 .
У подальшому рішенням XXIII сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 17 серпня 2012 року
«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку
ОСОБА_2 » затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1093 га за адресою:
АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 передано у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1093 га за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано державний акт
на право власності на земельну ділянку.
На час розгляду справи сформована земельна ділянка, кадастровий номер 6325185001:00:017:0146, загальною площею 0,1093 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
на праві приватної власності належить ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05 квітня 2014 року.
Також ОСОБА_1 є власником житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що згідно з повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» від 10 березня 2016 року № 01-01/7 генеральний план с. Циркуни Харківського району Харківської області з інвентарним номером № 1395, розроблений у 1974 році, був знищений 08 грудня 1987 року як такий, що втратив наукову, історико-культурну
та практичну цінність.
Відповідно до листа управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області від 17 серпня 2015 року № 335 державним актом України межі с. Циркуни Харківського району Харківської області не посвідчено.
Відповідно до листа Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 15 березня 2016 року № 262 відомостей щодо землевпорядної/містобудівної документації, якою визначені межі с. Циркуни,
в Циркунівській сільській раді Харківського району Харківської області немає;
на час розгляду справи сільська рада розробляє актуальний генеральний план сіл Циркунівської сільської ради, відповідно до якого встановлюватимуться межі с. Циркуни, а Циркунівська сільська рада набуде право комунальної власності на землі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області після розроблення генерального плану с. Циркуни.
Згідно з відомостями управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, викладеними у листі від 26 січня 2016 року № 10-20.06-0.5-272/2-16, земельна ділянка, кадастровий номер 6325185001:00:017:0146, не увійшла до оціночної території с. Циркуни, де проведена нормативна грошова оцінка, вказана земельна ділянка межує з межею с. Циркуни, але знаходиться за межами населеного пункту.
Отже, суди встановили, що відповідно до викопіювання із планово- картографічних матеріалів - Проєкту формування території та встановлення меж Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, затвердженого рішенням ХІІІ сесії ХХІ скликання Харківської районної ради народних депутатів від 21 вересня 1993 року, відведена у власність
ОСОБА_2 земельна ділянка загальною площею 0,1093 га з кадастровим номером 6325185001:00:017:0146 розташована за межами населеного пункту
с. Циркуни, оскільки на час прийняття Циркунівською сільською радою Харківського району Харківської області оскаржуваних рішень містобудівної та будь-якої іншої передбаченої законодавством документації щодо встановлення меж с. Циркуни не було.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року подана у грудні 2018 року,
то за таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює
за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності
на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України
(далі - ЗК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Стаття 80 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, визначає, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 12 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передання земельних ділянок комунальної власності у власність громадян
та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі
в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності,
а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (стаття 83 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність,
та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу
Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).
Статтями 173 175 176 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, визначено, що межа району, села, селища, міста, району
у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку
та відповідно до закону. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.
Результат системного аналізу зазначених положень законодавства дає підстави
для висновку, що сільська рада уповноважена розпоряджатися, у тому числі передавати у приватну власність, землями лише у межах відповідного населеного пункту.
Визначальним для віднесення питання розпорядження земельною ділянкою
до повноважень саме органу місцевого самоврядування є розташування такої ділянки у межах населеного пункту, а не її цільове призначення та будь-які інші характеристики.
Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області надала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо передання земельної ділянки орієнтовною площею 0,1093 га
у АДРЕСА_1 , яка розташована поза межами населеного пункту і відноситься до державної власності.
Оскільки дійсний власник земельної ділянки - держава в особі відповідного органу виконавчої влади не мала волевиявлення на передання земельної ділянки із кадастровим номером 6325185001:00:017:0146, що розташована поза межами населенного пункту, у власність ОСОБА_2 і її відчуження відбулося поза волею власника, а Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області при вирішенні питання щодо розпорядження спірною земельною ділянкою перевищила свої повноваження, висновок судів попередніх інстанцій про скасування рішень Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 06 липня 2011 року та від 17 серпня 2012 року, а також визнання недійсним виданого на їх підставі державного акта на право власності на земельну ділянку є правильним.
Стосовно доводів касаційної скарги про захист права власності з огляду
на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), отже, і до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається в касаційному порядку, оскільки «правомірні (законні) очікування» можна вважати складовою частиною власності.
З огляду на зміст поняття «правомірне очікування» та «складова права власності» розпоряджання земельною ділянкою, на яку сільська рада на час такого розпорядження не мала законних підстав, оскільки генерального плану населеного пункту не існувало, тобто не існувало на час розпорядження чітко визначених меж населеного пункту, було передчасним до необхідного законодавчого оформлення таких прав насамперед для сільської ради.
При цьому критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те,
чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним
для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку
з позбавленням права на майно.
Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель державної власності, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження
на користь фізичної особи, передбачене чинним законодавством України.
Відповідні приписи національного законодавства щодо порядку набуття земельних ділянок у власність і підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння у разі порушення зазначеного порядку є доступними, чіткими та передбачуваними.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,
без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося відповідно до законодавства.
Прийняття рішення про передання у приватну власність земельної ділянки
із земель державної власності позбавляє Український народ правомочностей власника цієї землі у первинному обсязі. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України (статті 14 19 Конституції України).
Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Заволодіння приватними особами земельними ділянками державної форми власності всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на землю.
Суди встановили, що на момент прийняття Циркунівською сільською радою Харківського району Харківської області рішення про надання дозволу
на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 такої вулиці не існувало, а індивідуальної житлової забудови у відповідному кварталі не було.
Відповідно до встановлених обставин і характеристик місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 як первинний набувач земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг та повинен був передбачити, що ця земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Циркуни Харківського району Харківської області.
Так, згідно з наданим суду листом відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 29 лютого 2016 року № 19, а також рішенням XІI сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 12 лютого 2014 року
«Про присвоєння назви вулиці в с. Циркуни» у проєкті планування з планом червоних ліній с. Циркуни, розробленому Архітектурним бюро Харківського району, інформації щодо вулиці Механізаторської немає.
Вулиця Механізаторська з`явилася в с. Циркуни лише 12 лютого 2014 року
згідно з рішенням XLI сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 12 лютого 2014 року «Про присвоєння назви вулиці в с. Циркуни» у зв`язку із запроєктованим масивом земель під індивідуальне житлове будівництво в
АДРЕСА_2 . На підставі цього рішення тільки 12 лютого 2014 року внесено вул. Механізаторську до єдиних та державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України.
Ураховуючи, що договір відчуження земельної ділянки укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05 квітня 2014 року, ОСОБА_1 як набувач також мала можливість проявити розумну обачність при укладенні договору.
За таких обставин загальний суспільний інтерес у контролі за правомірним використанням і розпорядженням землями державної власності з метою забезпечення рівності усіх громадян України при реалізації права на землю переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку.
Доводи касаційної скарги, про те, що справу розглянуто з порушенням правил предметної юрисдикції відхиляються, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися
з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо
за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України
та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Отже, розгляду в порядку адміністративного судочинства підлягають спори,
що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин
і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у цивільній справі № 756/5081/14-ц, провадження № 14-69цс19, від 23 січня 2019 року у цивільній справі № 707/76/18, провадження № 14-434цс18).
Інші доводи, наведені в касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права, містять посилання на факти,
що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції попередні рішення не змінює
та не ухвалює нового, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених
у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня
2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун