ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 637/50/18

провадження № 61-45563 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Шевченківського нотаріального округу Харківської області Томчук Сергій Миколайович,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року в складі судді Стеганцова С. М. та на постанову апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року в складі колегії суддів Кіся П. В., Бровченка І. О., Бурлака І. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею як за повнолітньою непрацездатною дитиною право на обов`язкову частку в спадщині в розмірі 1/4 частини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після чого вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття обов`язкової частки в спадщині.

Постановою від 15 січня 2018 року № 14/01-16 приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_1 не була непрацездатною особою за віком, а спадкодавець належну їй земельну ділянку заповіла у власність іншій доньці - ОСОБА_2 .

Позивач уважала, що її права на обов`язкову частку у спадщині були порушені, оскільки на день смерті матері ОСОБА_1 перебувала на пенсії за вислугою років і мала вік 55 років, тобто була непрацездатною.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що на момент смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 мала повних 55 років і не була непрацездатною, а з 06 травня 2006 року знаходилася на пенсії за вислугою років, а не за віком.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Указує, що пенсія за вислугою років є різновидом пенсії за віком, а тому висновки судів є безпідставними.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив нотаріуса на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла відповідь позивача на вказаний відзив, у якому ОСОБА_1 стверджувала, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшло доповнення позивача на її відповідь на відзив, у якому вона вкотре вказувала, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , єрідною донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою від 16 січня 2018 року № 811/42-11, виданої Куп`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, ОСОБА_1 , перебуває на обліку при управлінні як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06 травня 2006 року.

Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа заведена 10 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Томчуком С. М.

Станом на 04 липня 2017 року позивачеві було 55 років.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері.

Постановою від 15 січня 2018 року приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що на день смерті спадкодавця вона не була непрацездатною особою за віком, а померла ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла у власність іншій доньці - ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визначено, що пенсійний вік для жінок, які народились з 01 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року, встановлений у 60 років.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року (справа N 1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина розкривається зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії "непрацездатні" інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття "непрацездатний".

Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Для застосування до особи положень статті 1241 ЦК Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині необхідно керуватися положеннями законів, які дають визначення поняття непрацездатної особи, та вказують саме на досягнення особою пенсійного віку.

Установивши, що ОСОБА_1 на момент смерті матері не досягла 60 років, тобто не була непрацездатною в зв`язку з досягненням пенсійного віку, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не свідчить про те, що вона досягла пенсійного віку, тобто, про її непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Схожа правова позиція щодо застосування положень статті 1241 ЦК України викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року в справі № 303/674/17 (провадження № 61-29481св18).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судамиобставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно доположень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 30 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук