№ 638/12794/16-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 638/12794/16-ц

провадження № 61-15681св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року у складі судді Хайкіна В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю.

Позовна заява мотивована тим, що ухваленням відповідачем численних незаконних рішень про закриття кримінального провадження, які неодноразово скасовувались Червонозаводським районним судом

м. Харкова в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 21 січня 2014 року № 42014220090000004, умисним невиконанням вимог чинного кримінального процесуального законодавства та неправомірною тривалою бездіяльністю посадові особи Прокуратури Харківської області спричинили йому глибокі моральні страждання. Вказував, що йому заподіяно моральну шкоду тим, що він змушений був звертатися до суду для оскарження бездіяльності посадових осіб Прокуратури Харківської області, внаслідок чого втратив відчуття безпеки, верховенства права та правової стабільності, порушено його психологічне благополуччя, компенсацію яких він оцінює у розмірі 522 000,00 грн.

Посилався на статті 23, 1174, частину шосту статті 1176 ЦК України як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 522 000,00 грн, що нанесена йому посадовими особами Прокуратури Харківської області

в результаті ухвалення необґрунтованих рішень та протиправної тривалої бездіяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня

2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями Прокуратури Харківської області, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 травня

2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, відмовляючи

у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутності

в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Матеріали справи не містять доказів того, що посадовими особами органу прокуратури вчинено будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування

у кримінальному провадженні № 442014220090000004. Також судом не встановлено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано, що внаслідок неналежного виконання працівниками прокуратури своїх службових обов`язків, які виразились у неодноразовому скасуванні судом постановлених ними процесуальних рішень, йому завдано моральну шкоду та порушено його конституційні права на доступ до правосуддя.

Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах

від 25 червня 2018 року у справі № 641/2476/17-ц (провадження

№ 61-496св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 638/13608/16-ц провадження № 61-31427св18), від 17 грудня 2018 року у справі

№ 641/2048/17 (провадження № 61-33456св18).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 січня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 внесено відомості, викладені в ухвалі Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2013 року, щодо бездіяльності слідчого слідчого відділу Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області (далі - СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області) ОСОБА_7, а також начальника

СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області

ОСОБА_6. (а.с. 70 т. 1).

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Панова О. О. від 12 березня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, передбаченою частиною третьою статті 364 КК України (а.с. 71-72 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 вересня

2015 року (справа № 646/11591/15-к) скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого Прокуратури Харківської області Панова О. О.

від 12 березня 2014 року про закриття кримінального провадження

за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року скасовано, кримінальне провадження повернуто прокурору для відновлення досудового розслідування (а.с. 73-74 т. 1).

Згідно з витягом з кримінального провадження за № 42014220090000004

від 21 січня 2014 року, правова кваліфікація змінилась на частину першу статті 365 КК України (а.с. 76 т. 1).

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Панова О. О. від 30 жовтня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року, закрито

на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто

за відсутності в діянні слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України

в Харківській області ОСОБА_7 та начальника СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою

статті 365 КК України (а.с. 77-79 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня

2015 року (справа № 646/13928/15-к) скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О. О. від 30 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування (а.с. 80-81 т. 1).

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Удовіченка В. В. від 29 квітня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто

за відсутності в діянні слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України

статті 365 КК України (а.с. 83-85 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 серпня

2016 року (справа № 646/8028/16-к) скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Панова О. О. від 29 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому прокуратури Харківської області (а.с. 86-88 т. 1).

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 28 жовтня

2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто за відсутності в діянні слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України

статті 365 КК України (а.с. 90-93 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 січня

2017 року (справа № 646/8028/16-к) скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 28 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014220090000004 від 21 січня 2014 року, скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто до Прокуратури Харківської області (а. с. 94-96).

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 10 квітня

2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто за відсутності в діянні слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України

статті 365 КК України (а. с. 98-101 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 червня

2017 року (справа № 646/2868/17) скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 10 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42014220090000004 від 21 січня 2014 року скасовано (а.с. 113 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 липня

2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено: відведено старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від здійснення досудового розслідування

у кримінальному провадженні № 42014220090000004 (справа

№ 646/2868/17) (а.с. 109 т. 1).

Згідно з витягом з кримінального провадження на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року (справа

№ 757/47010/16-к) за скаргою ОСОБА_1 від 12 вересня 2016 року щодо дій окремих працівників правоохоронних органів внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017000000003375

від 24 жовтня 2017 року, правова кваліфікація - частина перша статті 364 КК України (а.с. 183 т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року

(справа № 757/64194/16-к) зобов`язано службову особу Генеральної прокуратури України, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв

і повідомлень про кримінальні правопорушення, зареєструвати заяву ОСОБА_1 від 12 грудня 2016 року та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення

відповідно до вимог статті 214 КПК України(а.с. 185 т. 1).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 травня

2018 року (справа № 646/2868/17) скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Шевченка А. В. від 26 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42014220090000004 задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Шевченка А. В.

від 26 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження

№ 42014220090000004 скасовано (а.с. 208 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачена в частинах першій-п`ятій цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до частини першої яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, при розгляді вказаної справи застосуванню підлягають

статті 1173 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Згідно із частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК Українипотрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення зазначених вище ухвал слідчим суддею, згідно з якими за результатами розгляду скарг позивача скасовувалися постанови про закриття провадження, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб Прокуратури Харківської області заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не

є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача

і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк