Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 638/14007/17

провадження № 61-3288св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Бровченка І. О., Бурлаки І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2014 року прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження № 42014170000000291 за частинами другою, третьою статті 365, частиною першою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Протягом 2015 - 2017 років слідчі прокуратури Харківської області неодноразово закривали кримінальне провадження. Постанови про закриття кримінального провадження були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.

ОСОБА_1 вважає, що такими неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області йому завдано значних моральних страждань, оскільки протягом тривалого часу він був змушений витрачати свій час для звернення у суди за захистом своїх прав, втратив почуття безпеки, правову визначеність, віру у законність та справедливість влади.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 23 1174 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 576 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб по розслідуванню кримінального провадження № 42014170000000291.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року у складі судді Штих Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання цих сум з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 23 1174 ЦК України, доведено факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, пов`язані з невиконанням своїх обов`язків, непроведенням комплексу дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) по розкриттю злочину ? відповідачем неодноразово приймалися процесуальні рішення про закриття кримінального провадження без проведення необхідної перевірки доводів заявника, які у подальшому були скасовані судом. Внаслідок довготривалого невирішення заяви ОСОБА_1 останній зазнав моральних страждань, які полягали у порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності звернення до суду із заявами про усунення перешкод, як потерпілого від кримінального правопорушення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що реалізація батьком позивача, а також позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого прокуратури та задоволення таких скарг слідчим суддею не свідчать про незаконність прийняття прокуратурою рішень, які обмежують права і свободи позивача, а зводяться до реалізації права на здійснення функції контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Під час розгляду справи позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями прокуратури та заподіяною шкодою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги статей 23 1174 ЦК України, оскільки не врахував практику Верховного Суду, викладену у постановах від 25 червня 2018 року у справі № 641/2476/17 (провадження № 61-496св18), від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16 (провадження № 61-14157св18), від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 19 серпня 2018 року у справі № 646/9109/15-ц (провадження № 61-6648св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16-ц (провадження № 61-41040св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 638/13608/16-ц (провадження № 61-31427св18), від 17 грудня 2018 року у справі № 641/2048/17 (провадження № 61-33456св18).

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяної відповідачем моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає вимогам зазначених статей ЦК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу прокуратура Харківської області зазначила, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15 (провадження № 61-20721св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17 (провадження № 61-29382св18), від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16 (провадження № 61-11766св18).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року і витребувано із Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу № 638/14007/17.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

23 жовтня 2014 року прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження № 42014170000000291 за частинами другою, ретьою статті 365, частиною першою статті 384 КК України та внесено щодо цього відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 березня 2015 року скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О. О. від 22 січня 2015 року про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О. О. від 22 січня 2015 року про закриття кримінального провадження № 42014170000000291 та зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні і провести досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Удовіченка В. В. від 28 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Удовіченка В. В. від 28 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження № 42014170000000291 та зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні і провести досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 02 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 02 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42014170000000291.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2017 року скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 31 травня 2017 року про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 31 травня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного 23 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000291.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про скасування постанови старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбаня В. В. від 31 жовтня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання щодо повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні ряду кримінальних правопорушень задоволено, скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбаня В. В. від 31 жовтня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2018 року скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 21 травня 2018 року про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 21 травня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного 23 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000291.

Також відповідно до матеріалів цієї справи ОСОБА_1 спільно з іншими особами подавались численні заяви та клопотання в кримінальному провадженні, внесеному 23 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000291.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадових осіб прокуратури Харківської області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

При цьому суди дійшли правильного висновку про те, що безпідставними є доводи та посилання прокурора на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20).

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушений відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися із відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.

Однак кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що резолютивна частина оскаржуваних судових рішень підлягає зміні шляхом виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися - Державної казначейської служби України, та виду рахунку, з якого має бути здійснено списання, - єдиний казначейський рахунок.

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд передати справу на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи у розумінні приписів частин другої та п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасувати.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди».

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк