Постанова

Іменем України

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 638/14690/18-ц

провадження № 61-1775св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КЗОЗ «ЦЕМД та МК») про скасування наказу про звільнення, про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що наказом від 06 вересня 2018 року № 443-к він звільнений з посади лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги КЗОЗ «ЦЕМД та МК» за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього функціональними обов`язками та правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою його звільнення зазначені: рапорт заступника директора з медичної роботи - керівника служби екстреної (швидкої) медичної допомоги ОСОБА_2 , копія протоколу засідання первинної профспілкової організації від 05 вересня 2018 року № 91.

Звертав увагу на те, що посилання на систематичне невиконання позивачем трудових обов`язків та порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку зазначений наказ не містить. При вирішенні питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідач не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним проступку та його попередню поведінку.

Стверджував, що всупереч вимогам трудового законодавства він не був ознайомлений ні з правилами внутрішнього трудового розпорядку, ні з колективним договором, ні з посадовою інструкцією лікаря-анестезіолога. Тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення внутрішніх нормативних документів, які не були доведені до його відома, є незаконним.

Вважав, що при винесенні наказу про звільнення відповідач порушив норми трудового законодавства, не встановив системності невиконання позивачем покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку обов`язків, не перевірив поважності причини такого невиконання та не довів, що до позивача раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Також, на думку позивача, керівництво КЗОЗ «ЦЕМД та МК» не врахувало ступеня тяжкості вчиненого позивачем проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинений проступок, і попередню роботу позивача. З наказом про звільнення він ознайомлений під розписку не був. Посилаючись на наведені обставини, вважав своє звільнення незаконним.

Зазначав, що у зв`язку із незаконним звільненням йому завдано моральної шкоди, яка виразилась в переживаннях, душевних стражданнях, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя.

Також позивач вважав незаконним наказ КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня

2018 року № 221 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки дисциплінарного правопорушення, про яке йдеться в цьому наказі, не вчиняв. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення чітко не визначеного порядку передачі службових телефонів є необґрунтованим і протиправним. Службові записки і рапорти співробітників КЗОЗ «ЦЕМД та МК» не можуть бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності тому, що містять припущення й іншими доказами не підтверджені.

Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати наказ КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; скасувати наказ КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 06 вересня 2018 року № 443-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи; поновити позивача на посаді лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги та медицини катастроф КЗОЗ «ЦЕМД та МК»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року позов задоволено. Скасовано наказ КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 06 вересня 2018 року № 443-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги та медицини катастроф КЗОЗ «ЦЕМД та МК». Скасовано наказ КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги та медицини катастроф КЗОЗ «ЦЕМД та МК». Стягнуто з КЗОЗ «ЦЕМД та МК» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67 451,41 грн. Стягнуто з КЗОЗ «ЦЕМД та МК» на користь ОСОБА_1 2 007,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6 131,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що позивач був незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі наказу КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221, оскільки притягнення

ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення чітко не визначеного порядку передачі службових телефонів є необґрунтованим і протиправним.

Судом першої інстанції також зазначено про незаконне звільнення позивача з займаної посади, у зв`язку із чим скасовано наказ про його звільнення, з посиланням на те, що відповідачем під час судового розгляду не доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Незаконність наказу від 21 серпня 2018 № 221 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на думку суду першої інстанції, свідчить про відсутність систематичного порушення трудової дисципліни позивачем, і як наслідок, відсутність підстав для звільнення останнього на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Тому суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для поновлення позивача на роботі і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанцій також вважав частково обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди, що полягала в стражданнях останнього, пов`язаних з необхідністю відстоювати свої права на працю в суді та, з урахуванням наданих суду доказів, стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2 007,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КЗОЗ «ЦЕМД та МК» задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 25 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до

КЗОЗ «ЦЕМД та МК» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанцій залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з відсутністю даних про існування розпорядження посадової особи КЗОЗ «ЦЕМД та МК» щодо визначення порядку передачі службових телефонів від однієї бригади швидкої допомоги до наступної за чергуванням бригаді.

Проте, на думку колегії суддів апеляційного суду, такий висновок не свідчить про відсутність в діях позивача систематичних порушень трудової дисципліни, оскільки звільненню позивача передували два накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, один з яких - від 01 листопада 2017 року № 261 позивачем не оспорювався.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідачем дотримано порядок і строки застосування дисциплінарних стягнень. При обранні виду стягнення враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено шкоду, та попередню роботу працівника. Профспілковим комітетом КЗОЗ «ЦЕМД та МК» надана згода на звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посилання позивача на неналежне формулювання наказу про звільнення, а саме: відсутність у наказі посилання на порушення позивачем конкретного пункту посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку, апеляційний суд визнав такими, що не можуть бути підставою для скасування оспорюваного наказу, оскільки зі змісту наказу можливо встановити, за яке саме порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, таке порушення є грубим і, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , останнім не заперечувалось.

При цьому колегією суддів апеляційного суду зазначено, що факт неналежного виконання обов`язків, покладених на позивача трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, підтверджуються іншими доказами у справі: пояснювальними записками, витягами із протоколів засідання комісії щодо додержання етики і медичної деонтології, рапортами, актами.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважала, що у відповідача були законні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення посадових обов`язків, що виразилося в недотриманні правил медичної етики та деонтології.

З урахуванням відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, апеляційним судом зазначено про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо його поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволення позову та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а також змінити рішення суду першої інстанцій в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розміру моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу про звільнення позивача з роботи та в частині інших похідних вимог. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року

№ 221 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, апеляційним судом не враховано, що профспілкова організація КЗОЗ «ЦЕМД та МК» надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з урахуванням зазначеного вище наказу, після його скасування відсутня системність трудових проступків, а висновок апеляційного суду про те, що звільнення позивача погоджено з профспілковою організацією в такому випадку є помилковим.

Звертає увагу на те, що висновки апеляційного суду щодо ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку ґрунтуються на припущеннях, оскілки відповідачем не надано належних на допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Фотокартки, надані відповідачем, не є належним доказом в розумінні вимог процесуального закону, оскільки їх було зроблено після пред`явлення позову. Встановити дату та час з фотокарток неможливо, а отже посилання позивача про те що під час його роботи в КЗОЗ «ЦЕМД та МК» не було розміщено правил внутрішнього трудового розпорядку на дошці оголошень чи в інших загальнодоступних місцях, відповідачем не спростовано.

На думку заявника, відповідачем також не спростовані його доводи щодо не ознайомлення його з посадовою інструкцією. Надані представником відповідача посадові інструкції лікаря-анестезіолога, складені вже під час розгляду справи в суді та сфальсифіковані. Стверджує, що відповідач не надавав для ознайомлення посадові інструкції, в редакції, яка була надана суду.

Апеляційним судом також не обґрунтовано висновок щодо ступені тяжкості вчиненого позивачем проступку і заподіяну відповідачу шкоду, не враховано попередніх досягнень в роботі та стаж роботи, протягом якого позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У квітні 2020 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської міської ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», яке є правонаступником КЗОЗ «ЦЕМД та МК», надіслало засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків апеляційного суду про відсутність правових підстав скасування наказу про звільнення позивача, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вважає безпідставними доводи заявника про те, що апеляційним судом не враховано відсутність системності невиконання позивачем покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку обов`язків, оскільки звільненню позивача передували накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган.

Звертає увагу на те, що навіть за умови скасування судами наказу

КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221 про притягнення

ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, чинним залишається наказ

КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 01 листопада 2017 року № 261, за яким ОСОБА_1 також о притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Стверджує, що всі дисциплінарні стягнення були застосовані до лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 відповідно до вимог трудового законодавства, без порушення його прав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду

від 20 грудня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що згідно з наказом КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 02 серпня

2013 року № 95-к ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної допомоги та медицини катастроф (табельний номер 123).

Відповідно до наказу директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 01 листопада 2017 року

№ 261 на підставі витягу із протоколу засідання комісії щодо додержання етики і медичної деонтології від 06 жовтня 2017 № 4, пояснювальної записки лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 , пояснювальної записки лікаря-анестезіолога ОСОБА_4 , пояснювальної записки лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 ,

лікарям-анестезіологам відділу виїзної консультативної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за порушення посадових обов`язків, що виразилось в недотриманні правил медичної етики та деонтології оголошено догану; попереджено, що у випадку повторного невиконання функціональних обов`язків можливе звільнення з ініціативи адміністрації. Зобов`язано головного бухгалтера не нараховувати надбавку за складну та напружену працю зазначеним вище особам в період дії догани. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 02 листопада 2017 року, про що свідчить його особистий підпис.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани 01 листопада 2017 року було недотримання ним правил медичної етики та деонтології, що виразилася у внесенні до службових телефонів неетичних записів, що було предметом розгляду на засіданні комісії щодо додержання етики і медичної деонтології КЗОЗ «ЦЕМД та МК». Внесені дані належним чином зафіксовані та з приводу цих порушень ОСОБА_1 надавав особисті пояснення.

Згідно з наказом директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221 та на підставі рапорту завідувача відділу виїзної консультативної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_5 , пояснювальної записки фельдшера ОСОБА_6 , пояснювальної записки лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 , акта про відмову щодо надання пояснень лікарем-анестезіологом ОСОБА_1 , лікарю-анестезіологу відділу виїзної консультативної медичної допомоги та медицини катастроф

ОСОБА_1 за порушення посадових обов`язків оголошено догану; попереджено, що у випадку повторного невиконання функціональних обов`язків можливе звільнення з ініціативи адміністрації. Зобов`язано головного бухгалтера не нараховувати

ОСОБА_1 надбавку за складну та напружену працю в період дії догани.

Відповідно до акта від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 запропоновано ознайомитися й підписати наказ від 21 серпня 2018 року № 221 про оголошення йому догани, проте останній, ознайомившись з цим наказом, не підписав його.

Відповідно до наказу директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 06 вересня 2018 року

№ 443-к та на підставі рапорту заступника директора з медичної роботи - керівника служби екстреної швидкої медичної допомоги ОСОБА_2 , копії протоколу первинної профспілкової організації від 05 вересня 2018 року № 91, лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_1 звільнено з 06 вересня 2018 року за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього функціональними обов`язками та правилами внутрішнього трудового розпорядку, на пункту 3 частини першої

статті 40 КЗпП України.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення було порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку, що виразилася в непристойній та агресивній поведінці щодо заступника директора з медичної роботи - керівника служби екстреної швидкої медичної допомоги

КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 , а саме - публічних образах ненормативною лексикою в присутності медичного персоналу та колективу відділу.

Відповідно до Посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги та медицини катастроф КЗОЗ «ЦЕМД та МК» для виконання своїх функціональних обов`язків лікар-анестезіолог цього відділу зобов`язаний виконувати вимоги колективного договору між колективом і адміністрацією; виконувати основні діючи накази та інструкції, що регламентують роботу відділу; виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, санітарного-епідеміологічних правил, правила поводження з апаратурою, устаткування та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного захисту; бути чемним, поважно ставитися до співробітників, хворих, постійно мати охайний зовнішній вигляд, бути одягненим у затверджений спеціальний медичний одяг, тощо. Дотримуватися правил професійної етики і деонтології у відносинах. Дотримуватися етичних норм та деонтологічних принципів; повинен знати свою посадову інструкцію, інструкцію з охорони праці за професією та при роботі з медичним обладнанням (пункти 2.1, 2.2, 2.8, 2.11, 2.31).

Нормативно-правове обґрунтування

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист

від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставамипрацівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП Україниза кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України- є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно зі статтею 252 КЗпП Українипритягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення членів виборних профспілкових органів допускається лише за попередньою згодою цих органів, а звільнення - також за попередньою згодою вищого виборного органу профспілки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу про його звільнення, та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в позові, апеляційний суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що КЗОЗ «ЦЕМД та МК» мало передбачені законом підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення посадових обов`язків, що виразилося в недотриманні правил медичної етики та деонтології. Враховуючи системність порушень, допущених ОСОБА_1 , адміністрацією КЗОЗ «ЦЕМД та МК» прийнято обґрунтоване рішення про звільнення позивача з роботи.

Встановивши, що позивача звільнено з дотриманням вимог трудового законодавства, апеляційний суд правильно виходив з відсутності підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Посилання заявника на те, що погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року

№ 221 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, апеляційним судом не враховано, що профспілкова організація КЗОЗ «ЦЕМД та МК» надала згоду на його звільнення з урахуванням зазначеного вище наказу, а після його скасування відсутня системність трудових проступків, не заслуговують на увагу, оскільки з протоколу засідання первинної профспілкової організації від 05 вересня 2018 року

№ 91 не вбачається врахування комітетом наказу КЗОЗ «ЦЕМД та МК» від 21 серпня 2018 року № 221 під час прийняття рішення про надання згоди на звільнення

ОСОБА_1 . Зазначений вище протокол або наведені в ньому обставини позивачем не оспорювались.

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Обчислення місячного терміну для застосування стягнення передбачається з дня виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось з порушенням частини першої статті 148 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення 06 вересня 2018 року було порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку, що виразилася в непристойній та агресивній поведінці щодо заступника директора з медичної

роботи - керівника служби екстреної швидкої медичної допомоги КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 , а саме - публічних образах нецензурною лексикою в присутності медичного персоналу та колективу відділу, що мала місце 07 серпня 2018 року.

В наданому на ім`я головного лікаря поясненні ОСОБА_1 вищезазначену поведінку не тільки не заперечував, а й підтвердив шляхом викладення в письмовому вигляді. При цьому до ОСОБА_1 передував наказ від 01 листопада 2017 № 261 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, який на час видання наказу про звільнення, позивачем оскаржений не був та на момент звільнення був дійсним.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією спростовуються наданими суду належним чином посвідченою копією посадової інструкції лікаря-анестезіолога, що містить дописане позивачем власноруч заперечення проти деяких пунктів та підпис ОСОБА_1 від 09 березня 2016 року. Аргументу заявника про фальсифікацію посадової інструкції лікаря-анестезіолога апеляційний суд надав належну правову оцінку, правильно зазначивши, що наявність в матеріалах справи двох копій посадової інструкції, одна з яких має проставлену дату - 01 жовтня

2013 року, а інша - ні, не свідчить про підроблення або фальсифікацію документів.

З фотокарток, наданих відповідачем вбачається, що Правила внутрішнього розпорядку знаходяться у вільному доступі та розміщені на дошці оголошень, цим доказам апеляційний суд надав належну правову оцінку. З огляду на наведене, аргументи касаційної скарги про те, що під час роботи позивача в КЗОЗ «ЦЕМД та МК» правила внутрішнього трудового розпорядку не були розміщені на дошці оголошень чи в інших загальнодоступних місцях, а фотокартки зроблені вже після його звільнення, відхиляються Верховним Судом, оскільки суд касаційної інстанції процесуальним законом не наділений повноваженнями надавати оцінку доказам чи встановлювати обставини. При цьому, доказів на спростування інформації, що зображена на фотокартках, позивачем не надано.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що зводяться до його незгоди з розміром середнього заробітку та моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки за відсутності підстав для поновлення позивача на посаді, необхідності надавати відповідь на аргументи, що стосуються похідних вимог немає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в постанові апеляційного суду, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції судове рішення не змінює та не ухвалює нове рішення підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик