Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 638/15841/14-к

провадження № 61-18986св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк»,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Пилипчук Н. П., Хорошевського О. М.

у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» (далі - СТОВ «Маяк») у травні 2020 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 779 375 грн.

Зазначений позов, СТОВ «Маяк» мотивувало тим, що в провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова знаходилось кримінальне провадження № 12014220000000314 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 272 КК України.

Протиправними діями зазначених осіб завдано матеріальну шкоду позивачу на суму 779 375 грн у вигляді зруйнування будівлі магазину внаслідок падіння будівельного крану.

Вказані особи є працівниками Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (далі - ПрАТ «Куряжський домобудівельний комплекс»).

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року цивільний позов СТОВ «Маяк» залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року вирок суду від 07 грудня 2017 року скасовано в частині цивільного позову СТОВ «Маяк» та призначено новий розгляд цивільного позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дзержинський районний суд міста Харкова рішенням від 13 квітня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що звільнення від відбування покарання згідно з Законом України «Про амністію» не є реабілітуючою обставиною. Позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, наявністю причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вину заподіювача. Також позивача у справі не визнано потерпілим, а не будучи потерпілим в силу статті 1177 ЦК України позовні вимоги не є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу СТОВ «Маяк» задовольнив частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2021 року скасував та закрив провадження у справі.

Апеляційний суд врахував суб`єктний склад учасників справи, а також те, що один із суб`єктів господарювання перебуває у стадії банкрутства, тому дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від СТОВ «Маяк» у листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд помилково вирішив, що спір підлягає розгляд в порядку господарського судочинства, оскільки між сторонами не існує господарських правовідносин, немає спору про право, що виникає з господарських правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також дійшов помилкового висновку, що правовідносини, зазначені в апеляційній скарзі відносяться до господарського спору з підстав того, що СТОВ «Маяк» знаходиться у стадії банкрутства. Кодекс України з процедур банкрутства регулює правовідносини щодо юридичних осіб в межах і за статусом кредитор-боржник. Між сторонами не існує правовідносин за ознакою кредитор-боржник, тому спірні правовідносини не підпадають під господарську юрисдикцію.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ПрАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» у лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що заявник помилково звужує сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства, що призводить до неправильного висновку про непідсудність цього спору господарському суду.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дзержинського районного суду міста Харкова.

Справа № 638/15841/14-к надійшла до Верховного Суду 22 лютого 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року у справі № 638/15841/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати відповідальні посади в будівництві строком на 1 рік. Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо протягом 2 років він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Відповідно до статті 76 КК України зобов`язано ОСОБА_1 протягом двох років не виїжджати за межі України для постійного проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти в ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з`являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 272 КК України виправдано.

Стягнуто з ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» моральну шкоду на користь ОСОБА_3 у розмірі 50 0000 грн, на користь ОСОБА_4 - 30 775,76 грн, на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - 2 000 грн кожному, на користь ОСОБА_7 - витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 6 000 грн.

Цивільний позов СТО «Маяк» до ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 779 375 грн залишено без розгляду та роз`яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року апеляційну скаргу СТОВ «Маяк» задоволено частково, вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року у відношенні особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_1 в частині залишення без розгляду позову СТОВ «Маяк» до ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» скасовано, і призначено новий розгляд цивільного позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин(стаття 19 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до положень пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; та вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відтак серед ознак, визначених у частині першій статті 20 ГПК України для відмежування господарської юрисдикції від інших, є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (пункт 3); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6); щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійними актів, що порушують право на майно, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна (пункт 13) тощо.

Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).

Встановивши, що учасниками у цій справі є юридичні особи, а також те, що один із суб`єктів господарювання перебуває у стадії банкрутства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами не існує правовідносин за ознакою кредитор-боржник, тому спірні правовідносини не підпадають під господарську юрисдикцію, не заслуговую на увагу, з огляду на таке.

Згідно з статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Сторонами у цій справі є СТОВ «Маяк» до ПрАТ «Куряжський домобудівельний комплекс», тому спірні правовідносини підпадають під господарську юрисдикцію.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку колегії суддів оскаржуване судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров