Постанова

Іменем України

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 638/16213/16

провадження № 61-20825св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Десята харківська державна нотаріальна контора,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Степанян Ларисою Валеріївною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року у складі судді Букіної О. М.

та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначила, що є спадкоємцем першої черги за законом після сина ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Кореїз м. Ялта Автономної Республіки Крим.

31 березня 2014 року на бланку нотаріального документа вона склала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , справжність підпису на якій посвідчив приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Байрачний А. І., і направила її до державної нотаріальної контори м. Ялти Автономної Республіки Крим (далі - АРК). Відповіді на цю заяву вона

не отримала.

19 лютого 2015 року вона звернулась до Першої хмельницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у відкритті спадкової справи їй відмовили із посиланням на статтю 1221 ЦК України

у зв`язку із тим, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця та місце знаходження спадкового майна, а саме м. Ялта АРК.

У зв`язку з неможливістю поїхати на тимчасово окуповану територію для самостійного вчинення дій щодо прийняття спадщини, а також через похилий вік вона не вчиняла подальших активних дій для оформлення спадкових прав після смерті сина.

На початку 2016 року від онука ОСОБА_2 вона дізналась, що він, прийнявши спадщину після смерті батька, розпочав оформлення спадкових прав у м. Харкові, приховавши від нотаріуса відомості про те, що вона також

є спадкоємцем першої черги за законом.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Байрачного А. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті сина і цю заяву з додатками приватний нотаріус направив до Десятої харківської державної нотаріальної контори для включення позивача до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Листом від 21 квітня 2016 року Десята харківська державна нотаріальна контора повідомила її про пропуск нею строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та їй роз`яснено можливість звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на викладене просила визначити їй додатковий строк тривалістю

у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вересні 2019 року третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду

із самостійними позовними вимогами і просила визначити їй додатковий строк тривалістю один тиждень для прийняття спадщини після її чоловіка

ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказувала, що з ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29 січня 1988 року.

У грудні 2013 року ОСОБА_4 захворів та знаходився у лікарні і його рідна сестра ОСОБА_5 , діючи на підставі довіреності на представництво інтересів ОСОБА_4 , подала до компетентного суду АРК від його імені позовну заяву про розірвання шлюбу.

Дізнався про те, що від його імені подано позов про розірвання шлюбу,

ОСОБА_4 з цим не погодився, однак його стан здоров`я вимагав постійного перебування у лікарні і не дозволяв особисто звернутись до суду із заявою про відмову від позову.

17 грудня 2013 року заочним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (справа № 121/9816/13) шлюб між нею і ОСОБА_4 розірвано. Рішення не набрало законної сили, оскільки ухвалою Апеляційного суду АРК від 14 лютого 2014 року у справі відкрито апеляційне провадження

за її апеляційною скаргою, але у зв`язку з окупацією АРК справу на час звернення з цим позовом не розглянуто.

ОСОБА_3 зазначала, що копія заочного рішення від 17 грудня 2013 року Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим у справі № 121/9816/13, надана суду учасниками справи, яка розглядається, не може бути взята до уваги, оскільки містить відбиток печатки, де відображено напис російською мовою «Ялтинский городской суд Республики Крым», відбиток штампу російською мовою «решение вступило в законную силу 27.02.2014 года», тобто, посвідчувальні написи про копію рішення та набрання чинності є незаконними, оскільки вчинені незаконними органами (посадовими особами).

Позивач вказує, що заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_4 вона подала до Десятої харківської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа № 519/2015, 02 вересня 2019 року. Раніше подати таку заяву

не могла, оскільки постійно проживала на території АРК, однак фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном, сплачує комунальні послуги та підтримує майно у належному стані, робить поточний ремонт.

Стверджує, що про існування спадкової справи вона не знала та дізналася лише після того, як суд залучив її до участі у справі в якості третьої особи у справі

№ 638/16213/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мала об`єктивні труднощі та перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина. Також суд врахував, що законодавство України змінило порядок врегулювання процедури подання заяви про прийняття спадщини у випадку, коли останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, у цій справі це АРК.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходи із того, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано відповідно до рішення суду

від 17 грудня 2013 року, яке набрало законної сили 30 грудня 2013 року, отже ОСОБА_3 не є спадкоємцем за законом після ОСОБА_4 .

В апеляційному порядку рішення в частині позову ОСОБА_3

не переглядалось.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Степанян Л. В., подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права.

Вважає, що позивач не довела поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, тобто наявність непереборних обставин,

що створювали для неї об`єктивні перешкоди для звернення до нотаріуса із заявою вчасно.

Зазначає, що суди не врахували висновки Верховного Суду України, викладені

у постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 206 року у справі № 6-1215цс16 тощо.

Вказує, що суд першої інстанції, і це залишилось поза увагою апеляційного суду, порушив норми процесуального права при розгляді заяви про відвід судді, безпідставно не задовольнив клопотання про перенесення розгляду справи

та позбавив його можливості прийняти участь у судовому засіданні.

Також особа, яка подає касаційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права при прийнятті позовної заяви

ОСОБА_1 у справі 638/16213/16, оскільки не врахував, що на час відкриття провадження у цій справі було подано інший позов з аналогічними вимогами

у справі № 638/9443/16, за яким постановлено ухвалу про повернення позовної заяви, що не набрала законної сили на момент прийняття позовної заяви.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу із Солом`янського районного суду

м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Останнім місцем проживання спадкодавця та місцем знаходження спадкового майна є смт. Кореїз, м. Ялта АРК.

31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Байрачного А. І. з метою посвідчення та подальшого подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_4 до компетентного нотаріального органу.

Матеріали справи не містять доказів того, що вказана заява надійшла

та прийнята компетентним органом АРК.

Відповідно до листа державного нотаріуса Першої хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк Н. М. від 19 лютого 2015 року вих. № 322/01-16,

19 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Першої хмельницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відкритті спадкової справи відмовлено з тих підстав, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а саме м. Ялта, АРК.

18 вересня 2015 рокусин спадкодавця ОСОБА_2 подав до Десятої харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадищини після ОСОБА_4 і за цією заявою заведено спадкову справу № 5/9/2015 щодо майна померлого ОСОБА_4

19 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Байрачного А. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті сина і цю заяву з додатками приватний нотаріус направив до Десятої харківської державної нотаріальної контори для включення позивача до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Листом від 21 квітня 2016 року № 1091/02-14 Десятої харківської державної нотаріальної контори Мельник Є. М. роз`яснено про необхідність звернутись

до суду з позовом для поновлення своїх прав у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини тим,

що останнім місцем проживання її сина та місцем знаходження належного йому майна є м. Ялта, АРК, але через тимчасову окупацію АРК та те, що вона

є людиною похилого віку, вона не мала об`єктивної можливості вчинити дії щодо прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Частина третя статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути застосована, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У цій справі правовідносини щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини виникли у зв`язку з тим, що останнє місце проживання спадкодавця на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була тимчасово окупована з 20 лютого 2014 року територія України. Спадкоємець першої черги за законом у визначений законом строк, 31 березня 2014 року, вжила заходів щодо подання відповідної заяви на території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, проте через відсутність на час подання такої заяви відповідного нормативного регулювання можливості належним чином реалізувати право на оформлення спадкових прав не існувало.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та м. Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

12 лютого 2015 року Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян

та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено статтею 11-1, згідно з якою у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, то місцем відкриття спадщини

є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

У цій справі суд установив, і це підтверджується матеріалами справи, що вперше із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась 31 березня

2014 року.

Повторно до Першої хмельницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась 19 лютого 2015 року.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права при розгляді заяви про відвід судді, безпідставній відмові у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з чим його було позбавлено можливості прийняти участь у судовому засіданні колегією суддів касаційного суду до уваги не беруться, оскільки такі доводи не підтверджуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент прийняття до провадження позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 638/16213/16 ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2016 року у справі № 638/9443/16 про повернення позову ОСОБА_6 , поданого до тих же відповідачів, з тим

же предметом позову, з тих же підстав, у зв`язку з порушенням позивачем правил територіальної підсудності, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» справа підсудна місцевим загальним судам м. Києва, що унеможливлювало відкритті провадження у справі № 638/16213/16 не можуть бути підставою для скасування прийнятих

у справі, яка переглядається, судових рішень, оскільки така ухвала після

її перегляду в апеляційному та касаційному порядку набрала законної сили.

Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України

від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 04 листопада 2015 року

у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 206 року у справі № 6-1215цс16 на увагу

не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраним у справі доказам та встановленими на їх підставі обставинами, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, який підлягав застосуванню, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін

і зібраним у справі доказам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України прийняті у цій справі судові рішення переглядаються в касаційному порядку в частині позову ОСОБА_1 , оскільки лише в цій частині рішення суду першої інстанції переглянуте апеляційним судом.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах адвокатом Степанян Ларисою Валеріївною, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська