Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 638/16467/19
провадження № 61-14654св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гаврилова Світлана Анатоліївна,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року у складі судді Попрас В. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гаврилова Світлана Анатоліївна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гаврилова С. А., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті його двоюрідної бабусі ОСОБА_2 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на квартиру
АДРЕСА_1 та на гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «МАЯК» (далі - ГК «МАЯК»), що розташований на
пр. Московського, 15 у м. Харкові .
07 травня 1999 року між ОСОБА_2 та його сестрою ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Після отримання спадщини в установленому законом порядку
ОСОБА_3 під час здійснення ремонту в указаній квартирі знайшла заповіт, складений померлою 18 травня 2001 року, згідно з яким
ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 у ГК «МАЯК» за адресою:
пр. Московський, 15, м. Харків.
Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак 13 листопада 2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки був пропущений строк для вчинення відповідних дій.
Посилаючись на те, що він не був обізнаний про наявність заповіту, складеного на його ім`я, ОСОБА_1 просив суд визначити додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові рішення мотивовано тим, що позивач на момент відкриття спадщини проживав окремо від спадкодавця, при цьому нотаріус не вчинила передбачених законом дій на встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 . Необізнаність позивача про існування заповіту, складеного на його користь, є поважною причиною неподання ним заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк. При цьому суди посилалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від
06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2020 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Київського районного суду м. Харкова.
У лютому 2021 року справу № 638/16467/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень Харківська міська рада зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме: статті 1220 1222 1269 1270 1272 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі
№ 761/794/15-ц та від 23 квітня 2020 року у справі № 755/21472/15-ц.
Так, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі
№ 761/794/15-ц зроблено висновок про те, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі
№ 755/21472/15-ц зроблено правовий висновок, відповідно до якого позивач є спадкоємцем першої черги за законом, а тому мав звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини своєчасно й без урахування обставин існування заповіту, у зв`язку з чим незнання позивача про існування заповіту не свідчить про поважність пропуску строку для прийняття спадщини.
Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували поважні підстави пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що позивач намагався або бажав скористатися правом прийняти спадщину після ОСОБА_2 . Оскільки позивачем не доведено причин пропуску строку, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини, суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Харченка К. С.подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що позиція суду першої інстанції ґрунтується на висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, відповідно до якого необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, згідно з яким при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватися правило встановлення всіх обставин із певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Посилання в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від
23 квітня 2020 року у справі № 755/21472/15-ц, є недоречними, оскільки вони стосуються інших правовідносин, тобто не є подібними правовідносинам у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 07 травня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9).
18 травня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно з яким належний їй на праві власності гараж № НОМЕР_1 в ГК «Маяк», що знаходиться за адресою: пр. Московський, 15, м. Харків , заповіла
ОСОБА_1 (а. с. 15).
Вказаний гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 16,3 кв. м, на
пр. Московського, 15 у м. Харкові в ГК «Маяк» належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від
31 липня 2000 року № НОМЕР_2 (а. с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 19 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області (а. с. 14).
13 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С. А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_2 , оскільки спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилася, заяви про прийняття спадщини або відмову від неї від спадкоємців не надходили, на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не проживав постійно разом із спадкодавцем, а строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 сплив (а. с. 17).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження
№ 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі
№ 145/148/20 (провадження № 61-61-16153св20).
Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом із тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у цій справі, ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса посилався на необізнаність про існування заповіту, складеного його двоюрідною бабою ОСОБА_2 на його користь.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 489/1583/17 (провадження № 61-29660св18) зроблено висновок про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду
від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Таким чином, встановивши, що про існування заповітуОСОБА_1 дізнався вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, що підтвердила також свідок ОСОБА_3 , яка знайшла заповіт, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, давши належну оцінку обставинам, на які посилався позивач як на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме: статті 1220 1222 1269 1270 1272 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц та від 23 квітня 2020 року у справі № 755/21472/15-ц, є безпідставними, з огляду на те, що правові підстави та обґрунтування позовних вимог, а також фактичні обставини справ, на які посилається Харківська міська рада, не є тотожними.
Так, у справі № 761/794/15-ц як на підставу поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, позивач посилалася на факт необізнаності про смерть спадкодавця. У зазначеній справі Верховний Суд констатував, що незнання про смерть сестри не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У справі № 755/21472/15-ц зроблено висновок, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом, а тому мав звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини своєчасно й без урахування обставин існування заповіту. Таким чином, у зазначеній справі заповіт не був єдиною підставою спадкування.
Разом із тим, у справі, яка переглядається, спадкоємець не належить до спадкоємців першої черги за законом, тобто в цьому випадку заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування, з урахуванням релевантної практики Верховного Суду, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України
(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук