ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 638/3526/21
провадження № 61-14433св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 а,
відповідачі: Харківське районне управління поліції № 3 Головного управління національної поліції в Харківській області, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова, держава України в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Шевченківської окружної прокуратури
м. Харкова та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко Ольга Олегівна, на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова, у складі судді Семіряд І. В., від 05 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 08 жовтня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління національної поліції в Харківській області, Харківської місцевої прокуратури
№ 1, держави України в особі Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що неодноразово, протягом трьох місяців, зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення ФОП ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України. Остання заява була подана
15 березня 2016 року, проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДС) про злочин внесені лише 31 березня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді.
3. В ході досудового розслідування судом неодноразово визнавалась бездіяльність слідчих, змінювались слідчі, скасовувались постанови про закриття кримінального провадження, орган досудового розслідування було зобов`язано провести додаткові перевірки. Проте посадові особи тривалий час належним чином не виконували та не виконують судові рішення, вимоги Конституції України КПК України.
4. Через неналежне виконання слідчими службових обов`язків та довготривалою бездіяльністю прокурорів під час проведення досудового розслідування вона змушена була припинити підприємницьку діяльність, якою займалась у іншому місті, оскільки несла великі збитки через сплату податків і неможливість працювати.
5. Крім того, через ситуацію, яка склалась, вона постійно перебуває у пригніченому стані, втратила спокій, з`явилось загострене відчуття несправедливості, незахищеності, самопочуття та психологічних стан різко погіршились, з`явились постійні головні болі, запаморочення, різкі перепади тиску, апатія, безсоння.
6. Вона неодноразово зверталась за медичною допомогою та вимушена докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав у судовому порядку, проте упродовж 5 років винну особу до відповідальності не притягнуто, збитки завдані злочином не відшкодовані.
7. Вважає, що бездіяльністю органів досудового розслідування їй завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює в сумі 14 976 000 грн, враховуючи зокрема кількість документів та звернень до органу досудового розслідування, клопотань про проведення слідчих дій, звернень про неналежне виконання службових обов`язків.
8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної органом досудового розслідування, стягнувши з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 7 488 000 грн, завданої бездіяльність слідчих Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління національної поліції в Харківській області, та компенсацію моральної шкоди у розмірі 7 488 000 грн, завданої бездіяльністю прокурорів.
9. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 травня
2021 року залучено до участі у справі правонаступника Харківської місцевої прокуратури № 1 - Шевченківську окружну прокуратуру м. Харкова.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня
2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
11. Суд першої інстанції врахував, що надмірна тривалість кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР 31 березня 2016 року за частиною першою статті 190 КК України, в якому позивачка є потерпілою,
з урахуванням неодноразового визнання слідчими суддями бездіяльності органу досудового розслідування, відсутності результатів досудового розслідування понад вісім років, поза розумним сумнівом негативно вплинули на моральний стан ОСОБА_1 , завдавши їй моральної шкоди.
12. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер й глибину заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалість неефективного здійснення досудового розслідування, а також засади розумності та справедливості.
13. Водночас суд наголосив, що для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим висновок експертизи, яка не була проведена через невиконання вимог експерта.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
14. Постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року,
з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 листопада 2024 року про виправлення описки, апеляційні скарги Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко О. О., залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Харківській області - задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління національної поліції в Харківській області скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.
15. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, завданої позивачці надмірною тривалістю кримінального провадження.
16. Водночас апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині заявлених позовних вимог до Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, врахував, що вказана установа не є належним відповідачем у справі, оскільки не є юридичною особою. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
17. У касаційній скарзі Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня
2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня
2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко О. О., просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 08 жовтня 2024 року скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
19. 29 жовтня 2024 року Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова подала касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 05 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.
20. 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко О. О., подала касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
22. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко О. О.
23. У грудні 2024 року матеріали справи № 638/3526/21 надійшли до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
24. Підставою касаційного оскарження судових рішень Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2019 року у справі
№ 916/1423/17, а також у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16,
від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15,
від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 641/2328/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18,
від 17 січня 2020 року у справі № 638/11414/18, від 25 березня 2020 року у справі № 638/12794/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17,
від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17, від 20 травня 2020 року у справі № 337/3375/17, від 20 травня 2020 року у справі № 639/6736/18,
від 23 червня 2020 року у справі № 554/108/18, від 25 червня 2020 року у справі № 520/14/19, від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17,
від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17,
від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, від 24 березня 2021 року у справі № 922/445/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 641/5005/20,
від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21, від 17 січня 2023 року у справі № 454/287/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Вказує, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб правоохоронних органів саме по собі не може свідчити про незаконну бездіяльність і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
26. Ухвали слідчих суддів про задоволення скарг позивачки на постанови слідчого свідчать про реалізацію нею передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Сам факт зобов`язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР, а також скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого, прокурора та задання моральної шкоди позивачці і не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права позивачки були поновлені ухвалами слідчих суддів.
27. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко О. О., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 461/2033/23, від 17 липня 2024 року у справі № 185/1656/23
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
29. Зауважує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про покладення витрат за проведення експертизи на державу, позбавив позивачку можливості надати висновок експерта про розмір заподіяної їй моральної шкоди.
30. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не вказав хто саме з відповідачів завдав позивачці моральної шкоди та в якому розмірі.
31. Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , помилково додатками до вказаних процесуальних документів долучила їхні скановані копії. Крім того, оскільки ГУНП в Харківській області не надало оригінал квитанції про плату судового збору та заяву про усунення недоліків, у Харківського апеляційного суду були відсутні підстави для відкриття провадження за відповідною апеляційною скаргою.
32. Вважає, що рішенням суду першої інстанції не були порушенні права ГУНП в Харківській області, яке було обізнано про розгляд справи у суді першої інстанції, а тому провадження за апеляційною скаргою цього управління мало бути закрито. При цьому справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції майже 4 роки і ніхто не звернувся до суду з клопотанням про залучення належного відповідача.
33. У протоколі судового від 04 липня 2024 року помилково зазначено про задоволення клопотання про видачу копії рішень, тоді як судом розглядалось клопотання про приєднання доказів по справі.
34. Долучені до матеріалів справи копії службового посвідчення та виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб підприємців та громадських формувань не підтверджують повноваження Хряка О. О. на представлення інтересів Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова у суді.
35. Стверджує, що надмірна тривалість кримінально провадження, необхідність вжиття додаткових заходів, спрямованих на захист порушених прав позивачки, призвели до неможливості ведення підприємницької діяльності, отримання збитків від вказаної діяльності, втрати роботи та здоров`я, неможливості реалізувати житлові права, скористатись правом на відпустку, звернутись до винної особи з позовом про відшкодування шкоди, чим позивачці і спричинено моральну шкоду. Також зауважує, що ситуація, яка склалась під час проведення досудового розслідування, не гарантує їй безпеку та захист її прав. Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій не врахували глибини її моральних та душевних страждань, погіршення способу її життя.
36. Посилається на те, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про відкладенні судового засідання, призначеного на 05 квітня 2024 року, позбавив її права на доступ до правосуддя.
37. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не були дослідженні в повному обсязі відеозаписи, що підтверджують бездіяльність органів досудового розслідування. Також апеляційним судом не були досліджені усі докази, які були приєднані до матеріалів справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
38. У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко О. О., подала відзив на касаційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, в якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що до обов`язків потерпілою, якою визнано ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016220480001538, не належить контроль за проведенням досудового розслідування у розумні строки. Саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Проте прокурори Шевченківської окружної прокуратури тривалий час не виконують належним чином своїх службових повноважень.
39. У грудні 2024 року Харківське районне управління поліції № 3 Головного управління національної поліції в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копії іншим учасникам.
40. У грудні 2024 року Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а касаційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова задовольнити з викладених у ній мотивів.
Обставини справи, встановлені судами
41. 30 березня 2016 року ухвалою Дзержинського районного суду
м. Харкова № 638/4678/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу поліції Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР повідомлення про скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого статтею 190 КК України, задоволено. Зобов`язано Шевченківський відділ поліції Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, згідно із заяви ОСОБА_1 від 15 березня
2016 року про скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого статтею 190 КК України.
42. Відповідно до витягу з ЄРДР Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області відповідні відомості внесені 31 березня 2016 року за
№ 12016220480001538 за заявою ОСОБА_1 .
43. 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 слідчим Шевченківського ВП вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.
44. 13 травня 2016 року, 06 червня 2016 року, 09 червня 2016 року ухвалами слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/7061/16-к, № 638/8496/16-к, № 638/9693/16-к скарги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП ОСОБА_3 щодо ненадання відповіді на клопотання від 13 квітня
2016 року, 05 травня 2016 року та від 25 травня 2016 року у строк, встановлений вимогами статті 220 КПК України.
45. 23 червня 2016 року та 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявами до начальника Управління внутрішньої безпеки у Харківській області ДВБ НП України, у якій виклала скаргу та просила вжити заходи щодо слідчого Шевченківського ВП ОСОБА_3, який під час розслідування кримінального провадження безпідставно затягує слідство та із заявою про бездіяльність слідчих Шевченківського ВП.
46. 20 вересня 2016 року, 28 листопада 2016 року, 29 листопада 2016 року ухвалами слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова визнано наявність бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП Бражника В. В. щодо ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року та від 28 жовтня 2016 року.
47. 02 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського ВП скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Білоусенко Н. В. вчинити інші процесуальні дії, які вона зобов`язана вчинити у визначений строк для забезпечення виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року у справі № 638/15072/16.
48. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова
від 23 грудня 2016 року у справі № 638/19491/16-к визнано незаконним рішення слідчого СВ Шевченківського ВП Бражник В. В. від 10 листопада
2016 року про закриття кримінального провадження № 12016220480001538.
49. 04 липня 2017 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова № 638/7061/16-к визнано незаконним рішення слідчого про закриття кримінального провадження № 12016220480001538, внесеного до ЄРДР 31 березня 2016 року, скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, зобов`язано орган досудового розслідування провести додаткову всебічну, повну перевірку за фактами, викладеними у заяві ОСОБА_1 про злочин та виконати у повному обсязі всі вказівки, надані начальником СУ ГУНП в Харківській області, які долучено до матеріалів кримінального провадження.
50. 11 лютого 2020 року Шевченківським ВП ГУ НП в Харківській області внесено відомості до ЄРДР за № 12020220480000581 за заявою
ОСОБА_1 щодо здійснення невстановленою особою погроз та психологічного насильства.
51. 05 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова визнано наявність бездіяльності слідчого Шевченківського ВП, яка полягає у неналежному виконанні обов`язків під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні
№ 1201622048001538 від 26 вересня 2017 року, скасовано постанову слідчого про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_1 .
52. 27 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП
від 04 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження
№ 12016220480001538, зобов`язано орган досудового розслідування повторно провести додаткову всебічну, повну перевірку за фактами, викладеними заяві ОСОБА_1 .
53. 19 листопада 2018 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП від 27 вересня 2018 року про закриття кримінального провадження
№ 12016220480001538 (об`єднаного), зобов`язано орган досудового розслідування повторно провести додаткову всебічну, повну перевірку за фактами, викладеними заяві ОСОБА_1 , виконати у повному обсязі всі вказівки, надані начальником СУ ГУ НП в Харківській області, ухвали слідчих суддів Дзержинського районного суду м. Харкова за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 .
54. 12 червня 2019 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП
від 04 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження
№ 12016220480001538 (об`єднаного), зобов`язано орган досудового розслідування повторно провести додаткову всебічну перевірку за фактами, викладеними у заявах ОСОБА_1 про злочин, у результаті якої усунути наявні протиріччя та суперечності, надавши встановленим фактам та обставинам відповідну правову оцінку, виконати у повному обсязі вказівки, надані процесуальним керівником та начальником СУ ГН НП в Харківській області, ухвали слідчих суддів Дзержинського районного суду м. Харкова.
55. 12 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_1 про встановлення розумних процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень по кримінальному провадженню
№ 12016220480001538 (об`єднане), внесеному до ЄРДР 31 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 190 КК України - задоволено частково. Для забезпечення виконання органом досудового розслідування вимог розумного строку, встановити процесуальних строк терміном 4 (чотири) місяці з дня отримання даної ухвали для проведення повторної повної, об`єктивної, всебічної перевірки за фактами, викладеними в заявах ОСОБА_1 про злочин, для прийняття відповідних процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій за результатами розгляду клопотань потерпілої ОСОБА_1 , заявлених під час досудового розслідування, для виконання в повному обсязі вказівок, наданих процесуальним керівником та начальником СУ ГУ НП в Харківській області по кримінальному провадженню, для виконання ухвал слідчих суддів Дзержинського районного суду м. Харкова за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого по кримінальному провадженню. Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 214 КПК України, від неї, як заявника, до правоохоронного органу повинна надійти заява - повідомлення про злочин, що є передумовою для початку досудового розслідування.
56. 25 вересня 2019 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О. задоволено. Визнано наявною бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О. в частині дотримання розумних процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень по кримінальному провадженню
№ 12016220480001538, внесеному до ЄРДР 31 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 190 КК України. Зобов`язано слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Манойло В. О. вирішити по суті клопотання ОСОБА_1 про вчинення процесуальних та слідчих дій на виконання ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року, про що прийняти рішення та повідомити заявника у відповідності до вимог статті 220 КПК України.
57. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що свідчать про допущені органами попереднього слідства порушення вимог КПК України при проведені досудового розслідування кримінального провадження
№ 12016220480001538.
Зазначені докази містять копії неодноразових вказівок процесуального керівника - прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 слідчому по кримінальному провадженню № 12016220480001538, копії звернень ОСОБА_1 до слідчого судді, копії протоколів огляду місця подій з фото таблицями до них, копію повідомлення про неможливість проведення експертизи, звернення керівника місцевої прокуратури до керівництва
ТОВ «Нова Пошта», копію постанови про відсторонення слідчого від проведення судового розслідування та призначення іншого слідчого.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
58. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
59. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
60. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
61. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
62. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
63. Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, згідно з положеннями яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
64. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
65. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою
статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
66. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
67. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
68. Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
69. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
70. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
72. Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі
№ 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі
№ 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22, від 26 січня 2024 року у справі № 607/7296/22.
73. Встановивши обставини надмірної тривалості кримінального провадження за статтею 190 КК України, зареєстрованого 31 березня
2016 року за заявою позивачки, яку визнано потерпілою, з урахуванням відсутності результатів досудового розслідування понад 8 років станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та не вчинення належних і ефективних дій з метою забезпечення швидкого та неупередженого розслідування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди.
74. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і глибину заподіяних позивачці моральних страждань, тривалість та неефективність здійснення кримінального провадження, а також засади розумності і справедливості, та дійшов обґрунтованого висновку про визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн.
75. Колегія суддів погоджується із висновками судів та враховує, що запроваджений державою судовий контроль у кримінальних провадженнях дозволив відновити кримінальне провадження після його неодноразового закриття. Внаслідок застосування механізму судового контролю, необґрунтовані та передчасні рішення органів досудового слідства були скасовані.
76. У розглядуваній справі не доведено прямого причинного зв`язку між вказаними обставинами (надмірна тривалість та неефективність кримінального провадження) та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 , неможливості реалізації нею інших, гарантованих Конституцією України прав і свобод людини.
77. За цих обставин Верховний Суд не вбачає підстав для зміни визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, з яким погодився і апеляційний суд,.
78. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про покладення витрат за проведення експертизи на державу, позбавив позивачку можливості надати висновок експерта про розмір заподіяної їй моральної шкоди, з огляду на те, що експертиза у цивільній справі була призначена за клопотанням позивачки, а тому на неї, відповідно до положень ЦПК України, і було покладено обов`язок оплати витрат на залучення експерта.
79. Більш того, сама по собі відсутність висновку експерта не є перешкодою для вирішення судом спору про відшкодування моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі
№ 607/7296/22).
80. Також колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції її права на доступ до правосуддя, оскільки справа розглядалась судом першої інстанції із березня 2021 року до квітня 2024 року і позивачка мала достатньо часу для формування своїх доводів, які, зокрема були викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, та у судовому засіданні, призначеному на 05 квітня 2024 року, в якому брав участь її представник.
81. Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Харківській області, колегія суддів дійшла таких висновків.
82. Оскільки у справі, що переглядається, ОСОБА_1 визначила відповідачем Харківське районне управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області, яке не є юридичною особою та входить до складу територіальних підрозділів ГУНП в Харківській області, апеляційний суд обгрунтовано прийняв апеляційну скаргу вказаного управління.
83. Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги ГУНП в Харківській області, є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи, зокрема заявою про усунення недоліків від 20 травня 2024 року та платіжною інструкцією № 194 від 17 травня 2024 року.
84. Посилання на те, що ГУНП в Харківській області було обізнаним про розгляд справи та не зверталось з клопотанням про залучення до участі у справі, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 51 ЦПК України залучення до участі у справі співвідповідача чи заміна неналежного відповідача здійснюється судом за клопотанням позивача. Однак від позивачки таких клопотань до суду не надходило.
85. Водночас колегія судів враховує і те, що у цій справі належним відповідачем є держава в особі відповідних органів, а помилкове пред`явлення позивачкою позовних вимог про відшкодування шкоди, зокрема до Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області, яке не є юридичною особою, не призвело до неможливості розгляду цього позову по суті.
86. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилаються Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова і
ОСОБА_1 у своїх касаційних скаргах.
87. Інші доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
88. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень і вирішили спір з урахуванням наданих доказів.
89. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
90. Також Верховний Суд не уповноважений досліджувати нові докази, надані на стадії касаційного перегляду.
91. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
92. Оскаржені судові рішення по суті вирішення спору є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
93. У межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанови апеляційного суду - без змін.
94. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
95. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а отже відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за участі сторін, про що просила ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дем`яненко Ольга Олегівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 квітня
2024 року з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня
2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников