Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа №638/4159/17

провадження №61-44685св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Департамент житлового господарства Харківської міської ради,

третя особа - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року у складі колегії суддів Коваленко І. П., Овсяннікової А. І,, Піддубного Р. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, третя особа - Харківська міська рада, в якому просили: визнати за

ОСОБА_1 право власності на прибудову Б2-1 до житлового будинку літ. «Б-1» загальною площею 22,5 кв. м, яка складається з кухні 14-3, площею 5,6 кв. м, житлової кімнати 14-4 площею 9,8 м.кв., санвузлу 14-5 площею 7,1 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на прибудову б-12 до житлового будинку літ. «Б-1» (що являє собою тамбур ХІІІ, площею 5,6 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 09 серпня 1980 року ОСОБА_1 придбала у власність 36/600 частку житлового будинку літ. А-1 (дерев`яного, обкладеного цеглою, житловою площею 80 кв. м) та житлового будинку літ. Б-1 (дерев`яного, обкладеного цеглою, житловою площею 126 кв. м), розташованих на земельній ділянці площею 910 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель: 8 сараїв літ. «В», «К», «Л», «М», «Н», «Д», «Е», «Ж»; льох літ. «И»; огорожа № 1, водопровід № 2, вбиральні літ. «О», «Г» за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 після смерті свого батька ОСОБА_15 прийняв у спадщину та зареєстрував 30/600 частку вказаного домоволодіння.

Іншими співвласниками домоволодіння відповідно до часток у праві спільної часткової власності є відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , відповідно до належних кожному часток.

Земельна ділянка домоволодіння згідно з рішенням виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова від 26 липня 1955 року № 20 зареєстрована за землекористувачами, площа земельної ділянки складає 910 кв. м.

В період з 1999 року по 2008 рік на земельній ділянці згідно з її цільовим призначенням ОСОБА_1 з метою забезпечення необхідних умов для проживання у будинку збудувала прибудову Б2-1 до житлового будинку літ. «Б-1», загальною площею 22,5 кв. м, що складається з наступних приміщень: - кухні 14-3 площею 5,6 кв. м; житлової кімнати 14-4 площею 9,8 кв. м; санвузла 14-5 площею 7,1 кв. м.

В період часу з 2006 року по 2009 року на земельній ділянці згідно з її цільовим призначенням громадянин ОСОБА_2 збудував прибудову б12 до житлового будинку літ. «Б-1», що являє собою тамбур XIII, площею 5,6 кв. м.

Зазначені прибудови позивачами були збудовані без отримання відповідного дозволу, але не порушили чинних будівельних норм і правил та прав інших співвласників домоволодіння.

На час початку виконання будівельних робіт жоден із сусідів (інших співвласників) по домоволодінню не заперечував, була досягнута згода про переобладнання житлового приміщення літ. «Б-1» в усному порядку. Співвласники домоволодіння не мають до позивачів претензій з приводу збудованих прибудов до житлового будинку.

Між співвласниками домоволодіння склався певний порядок користування житловими приміщеннями та земельною ділянкою.

11 січня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву на ім`я Харківського міського голови, у якій порушувались питання, зокрема: законності знесення житлового будинку літ. А-1 (дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 80 кв.м), що входив до складу домоволодіння (за адресою: АДРЕСА_1 ) та змін ідеальних часток співвласників Домоволодіння у зв`язку з руйнуванням зазначеної будівлі; створення спеціальної комісії з питань землекористування, архітектури і містобудування та проведення технічного обстеження земельної ділянки та житлового будинку літ. Б-1 домоволодіння - з питань узаконення самочинно збудованих (переобладнаних) приміщень у складі домоволодіння згідно з Порядком прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків...», які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 24 квітня 2015 року № 79.

Листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 10 лютого 2017 року № 1129/226-17 повідомлено, що немає правових підстав для опрацювання питання введення в експлуатацію самочинно збудованих прибудов позивачами домоволодіння та запропоновано звернутись за вирішенням цього питання до суду.

З 13 по 20 жовтня 2017 року ТОВ «Капітель-Буд» було проведено технічне обстеження самочинно побудованих прибудов Б2-1 до житлового будинку літ. «Б-1» загальною площею 22,5 кв.м (що складається: з кухні 14-3 площею 5,6 м2, житлової кімнати 14-4 площею 9,8 м2, санвузла 14-5 площею 7,1 кв.м) та прибудови б12 до житлового будинку літ. «Б-1» (що являє собою тамбур XIII, площею 5,6 кв.м) домоволодіння та надані звіти про фактичний стан конструкцій зазначених прибудов від 20 жовтня 2017 року.

За результатами проведення технічного обстеження будівлі (Б-1) та добудови (прим. 14-3, 14-4, 14-5) за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 14-3, 14-4, 14-5 відносяться до другого стану конструкцій (задовільного). Встановлено відповідність цих рекомендацій вимогам надійності та безпечної експлуатації будинку, що він може функціонувати як житловий будинок. Даний технічний звіт відповідає усім вимогам протипожежної безпеки та санітарно-епідеміологічних норм та енергозбереження.

За результатами проведення технічного обстеження будівлі (Б-1) та добудови (прим. ХІІІ) за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення XIII відноситься до другого стану конструкцій (задовільного). Встановлено відповідність цих рекомендацій вимогам надійності та безпечної експлуатації будинку, що він може функціонувати як житловий будинок. Даний технічний звіт відповідає усім вимогам протипожежної безпеки та санітарно-епідеміологічних норм та енергозбереження.

З урахуванням наведеного позивачі вважають наявними підстави для визнання за ними права власності на вказані прибудови до житлового будинку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2018 року у складі судді Шишкіна О. В. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на прибудову Б2-1 до житлового будинку літ. «Б-1» загальною площею 5,6 кв.м, житлової кімнати 14-4 площею 9,8 кв.м, санвузлу 14-5 площею 7,1 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на прибудову б12 до житлового будинку літ. «Б-1» (що являє собою тамбур ХІІІ, площею 5,6 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто із відповідачів у рівних частинах судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні прибудови не порушують права та законні інтереси відповідачів та третіх осіб, а також відповідають санітарним і будівельним нормам.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку (будівлі, споруди тощо) після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на таке майно. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади уповноваженим на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Передумовою для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію.

Позивачі не реалізували свого права шляхом звернення до компетентних органів, оскільки будь-яких доказів цього ними не надано.

Посилання позивачів на відповідь Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 10 лютого 2017 року апеляційним судом відхилено з посиланням на те, що ця відповідь була надана на заяву позивача від 11 січня 2017 року на ім`я Харківського міського голови щодо законності знесення будинку літ.А-1 по АДРЕСА_1 , зміни ідеальних часток співвласників домоволодіння за зазначеною адресою, можливості введення в експлуатацію об`єктів самовільного будівництва, узгодження порядку користування земельною ділянкою за цією адресо та надання копій рішення суду, і не є зверненням до компетентних органів стосовно введення новоствореного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивачів про розгляд справи у загальному порядку з повідомленням сторін, чим порушив принцип гласності судового процесу, оскільки розглянув справу в порядку спрощеного провадження.

Апеляційним судом не враховано, що зверненню до суду з даним позовом до суду передувало звернення позивачів до Харківської міської ради в тому числі щодо можливості введення в експлуатацію об`єктів самочинного будівництва, на що отримано формальну відписку та пропозицією звернутись до суду за захистом своїх прав.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що під час самочинного будівництва дотримано вимоги статей 375 376 ЦК України, права інших осіб не порушено, будівельні норми і правила дотримано, що є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Апеляційним судом неправильно проведено оцінку письмових доказів та не враховано, що інспекція ДАБК є структурним підрозділом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, а отже висновки про відсутність звернень позивачів до компетентних органів є необґрунтованими.

Позивачами обрано належний спосіб захисту прав у спосіб визнання права власності на самочинне будівництва.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК Українислід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК Українисамочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК Україниознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц.

У справі, яка переглядається, відсутні дані щодо дотримання позивачами визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Установивши, що спірне нерухоме майно (прибудови до будинку) у передбаченому законом порядку до експлуатації не приймалось, даних щодо звернення позивача до компетентних органів, зокрема до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, стосовно узаконення самочинно збудованого нерухомого майна, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

При цьому, суд апеляційної інстанції об`єктивно врахував, що відповідь Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 10 лютого 2017 року була надана на заяву позивача від 11 січня 2017 року, направлену на ім`я Харківського міського голови щодо законності знесення будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1 , зміни ідеальних часток співвласників домоволодіння за зазначеною адресою, можливості введення в експлуатацію об`єктів самовільного будівництва, узгодження порядку користування земельною ділянкою за цією адресо та надання копій рішення суду, що не може розцінюватись як звернення у встановленому законом порядку до компетентних органів для встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та прийняття закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію. Позивачами не здійснено комплекс дій щодо введення в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна у передбаченому законом порядку, зокрема шляхом звернення до відповідної Інспекції ДАБК з відповідними заявами.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявників з мотивами, з яких суд виходив, відмовляючи у позові та з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, суд дав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом принципу гласності судового процесу в силу розгляду справи в порядку спрощеного провадження є безпідставними, оскільки апеляційний суд дотримав, визначений ЦПК України порядок підготовки справи до розгляду, вирішив клопотання позивачів про розгляд апеляційної скарги з повідомленням сторін, про що постановив відповідну ухвалу та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін, що відповідає положенням частини шостої статті 279, частини першої статті 368 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська