Постанова

Іменем України

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 638/5382/21

провадження № 61-12047 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2021 року у складі судді Штих Т.В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до обласного комунального закладу «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» (далі - ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини», заклад) про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та стягнення невиплаченої премії.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 березня 2008 року він працює провідним науковим співробітником відділу пам`яток історії в ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини».

12 лютого 2020 року директором ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»видано наказ № 11-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення йому догани у зв`язку з порушенням пунктів 3.1.4 та 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу, затверджених на загальних зборах трудового колективу від 15 лютого 2017 року.

Вказаний наказ відповідача він вважав таким, що не відповідає положенням трудового законодавства, оскільки порушує вимоги Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 31 грудня 1998 року № 1024. Оспорюваний наказ відповідача не містить деталізації часу вчинення дисциплінарного проступку, фактичної та конкретної інформації щодо причин накладення стягнення, а містить загальні формулювання, які не пояснюють суті порушення трудової дисципліни.

Отже, ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» при винесенні оспорюваного наказу порушено положення статей 147 148 КЗпП України. Унаслідок вказаних протиправних дій відповідача йому не нараховано премію, чим порушено його права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» від 12 лютого 2020 року № 11-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та стягнути з відповідача ненараховану премію за час дії оскаржуваного наказу у розмірі 21 142,86 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що безпідставним є посилання позивача на вимоги Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, оскільки його положення не поширюються на обласні комунальні заклади.

20 січня 2020 року на ім`я директора ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» надійшла службова записка від заступника директора Черкаско В. В. з приводу ганебного та принизливого ставлення позивача до неї особисто, а також до інших співробітників. Відповідачем з метою повного та об`єктивного вивчення обставин справи було проведено роботу щодо вивчення вказаних обставин, унаслідок чого було встановлено факт наявності порушень пунктів 3.1.4, 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» від 15 лютого 2017 року. Відповідачем з`ясовано, що позивачем системно, у тому числі протягом 2019 року, здійснювались незрозумілі, необґрунтовані, принизливі дії по відношенню до співробітників закладу, що підтверджується відповідними письмовими доказами та показаннями свідків.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ відповідача містить усі реквізити, виданий з урахуванням положень трудового законодавства.

Вимога позивача про стягнення невиплаченої премії є безпідставною, тому що посада, яку обіймає позивач, не належить до посади, пов`язаної з особливими умовами праці. Штатний розпис не містить обов`язкових виплат у вигляді премій. Кошторисом видатків, спрямованих на заробітну плату, не плануються (передбачаються) витрати на премії.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 зневажливо ставився до співробітників закладу, не дотримувався високої культури спілкування, допускав висловлювання, що ганьблять працівників ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини», що підтверджується протоколом № 5 загальних зборів трудового колективу закладу від 21 грудня 2019 року, службовою запискою заступника директора Черкаско В. В. від 20 січня 2020 року, пояснювальними записками молодшого наукового співробітника організаційного відділу ОСОБА_3 та наукового співробітника відділу пам`яток археології ОСОБА_4 від 21 січня 2020 року, службовою запискою ОСОБА_1 від 23 січня 2020 року.

Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у спосіб, застосований керівництвом закладу, відповідає ступеню вчиненого проступку та узгоджується з положеннями Правил внутрішнього трудового розпорядка працівників ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». Крім того, зміст позовної заяви зводиться до заперечень ОСОБА_1 щодо оформлення оспорюваного наказу, його форми та змісту, проте не містить належних доказів на підтвердження дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, про невиконання яких зазначено в оскаржуваному наказі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 638/5382/21 з Дзержинського районного суду м. Харкова.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у протоколі № 05 загальних зборів трудового колективу закладу від 21 грудня 2019 року йдеться про відрізок часу 2017-2019 роки, тобто вказаний термін не є днем вчинення проступку. У службовій та пояснювальних записках, у тому числі заступника директора Черкаско В. В. , відсутня конкретна дата вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому неможливо визначити строк накладення дисциплінарного стягнення відповідно до положень статті 148 КЗпП України.

Оспорюваний наказ ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» № 11-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, винесено директором закладу Тритинником О. В. 12 лютого 2020 року, тобто через 53 дні після виявлення імовірного проступку, який встановлено 21 грудня 2019 року протоколом № 05 загальних зборів трудового колективу закладу. Отже, дисциплінарне стягнення накладено на позивача з порушенням строку визначеного положеннями статті 148 КЗпП України.

Суди не звернули уваги на відсутність у вищевказаних документах інформації про дату вчинення позивачем дисциплінарного проступку та на сплив строку застосування дисциплінарного стягнення, визначеного положеннями статті 148 КЗпП України.

Суд вказав про те, що позивач не надав доказів його правомірної поведінки та не підтвердив дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу, про невиконання яких йдеться в оспорюваному наказі, проте у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким саме на роботодавця покладається обов`язок щодо доведення вини працівника у вчиненні відповідного проступку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем системно, у тому числі протягом 2019 року здійснювалися недопустимі принизливі речі відносно співробітників закладу, тобто допущено порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу, що підтверджено належними та допустимими доказами. Строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визначений положеннями статті 148 КЗпП України відповідачем пропущено не було.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» з 04 березня 2008 року, обіймаючи посаду провідного наукового співробітника відділу пам`яток історії.

Відповідно до протоколу № 5 загальних зборів трудового колективу ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 нешанобливо ставиться до співробітників закладу. ОСОБА_1 не заперечував того, що вживав нецензурну лексику, заперечуючи її спрямованість на конкретну особу (а.с. 26).

Відповідно до службової записки заступника директора Черкаско В. В. від 20 січня 2020 року їй стало відомо, із розмови з співробітниками закладу, а потім безпосередньо із протоколу загальних зборів трудового колективу ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» від 21 грудня 2019 № 5, що однин із співробітників закладу, а саме ОСОБА_1 , постійно прилюдно дозволяє собі ганебне, принизливе ставлення до інших співробітників, у тому числі до неї. Своє негативне відношення він виражає образливими висловлюваннями в її бік: «шмара», «директорська підстилка» тощо. Крім того, це принижує її, як жінку, та підриває її авторитет, як керівника, що у свою чергу призвело до погіршення дисципліни зі сторони деяких співробітників та легковажного ставлення до її робочих завдань, порушує елементарні правила професійної субординації, службової дисципліни і поширює гендерну дискримінацію, так як ганебні висловлювання були щодо інших жінок закладу. Зверталася до керівника закладу з метою вжиття відповідних заходів для припинення такої поведінки у закладі (а.с. 29).

Згідно з пояснювальною запискою молодшого наукового співробітника організаційного відділу ОСОБА_3 від 21 січня 2020 року відколи вона почала працювати в ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» (з лютого 2019 року) провідний науковий співробітник відділу проєктної документації, який нині переміщений до відділу пам`яток історії, ОСОБА_1 неодноразово у розмовах виявляв неповагу до співробітників закладу, а саме до наукового співробітника відділу пам`яток археології ОСОБА_4 , а також заступника директора Черкаско В. В. , використовуючи слова: «шмара», «курва» на позначення вище вказаних осіб, що беззаперечно принижує їх гідність, а також негативно впливає на моральний стан та відносини колективу. Вважала поведінку ОСОБА_1 та його відношення до оточуючих неприпустимим, у зв`язку із чим виступила на зборах трудового колективу, що відбулися 21 грудня 2019 року (а.с. 30).

Відповідно до пояснювальної записки наукового співробітника відділу пам`яток археології ОСОБА_4 від 21 січня 2020 року ОСОБА_1 неодноразово принижував честь і гідність заступника директора Черкаско В. В . Такі вирази як: «шмара» та «директорська підстилка» в її адресу лунали від нього час від часу протягом всього минулого року. Досить часто ОСОБА_1 не називав імені, але у контексті розмови про заступника директора висловлювався саме так не називаючи її заступником, чи використовуючи ім`я та по батькові. Схожі висловлювання від ОСОБА_1 лунали не тільки щодо Черкаско В. В. , а й щодо деяких інших співробітників. Взагалі поведінку ОСОБА_1 охарактеризував, як особи негативно налаштованої по відношенню до колег, пліткуючого з метою негативного налаштування або образи інших (а.с. 31).

Згідно зі службовою запискою ОСОБА_1 від 23 січня 2020 року за весь час його роботи у закладі він не образив жодного з колег. Він називав співробітників по імені, чи за посадою. Питання ймовірності порушення ним пункту 3.1.4. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу у частині можливості використання образливих слів на адресу співробітників закладу розглядалося 21 грудня 2019 року на загальних зборах трудового колективу ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». На зборах деякі співробітники припустили, що неприємні слова, які вони чули, були висловлені мною на адресу конкретних співробітників. На питання, чому саме його слово приписується ними на адресу конкретного співробітника, одна із співробітниць припустила, що це можна було зрозуміти із контексту. На зборах усі припущення та індивідуальні суб`єктивні контексти він спростував, заявивши, що всі озвучені слова з його лексикону не стосувались ні усіх разом, ні окремих співробітників закладу (а.с. 22-23).

Відповідно до пункту 3.1.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу працівник центру повинен шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, що ганьблять працівника центру (а.с. 13-19).

Згідно з пунктом 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників закладу працівник центру повинен дотримуватися виконавської, трудової дисципліни та цих Правил.

12 лютого 2020 року директором ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» видано наказ № 11-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням пунктів 3.1.4 та 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розрорядка працівників закладу, затверджених на загальних зборах трудового колективу від 15 лютого 2017 року (а.с. 12). Підставою наказу були службова записка заступника директора Черкаско В. В. від 20 січня 2020 року, пояснювальні записки молодшого наукового співробітника організаційного відділу ОСОБА_3 та наукового співробітника відділу пам`яток археології ОСОБА_4 від 21 січня 2020 року, службова записка ОСОБА_1 від 23 січня 2020 року та протокол № 5 загальних зборів трудового колективу ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» від 21 грудня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників

та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення

як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку

з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

На роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати

від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають

з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем було допущено порушення пунктів 3.1.4, 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, оскільки ОСОБА_1 зневажливо ставився до співробітників закладу, не дотримувався культури спілкування, допускав висловлювання, що ганьблять співробітників ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». Вищевказані обставини підтверджено належними та допустимими доказами, у тому числі протоколом № 5 загальних зборів трудового колективу закладу від 21 грудня 2019 року, службовою запискою заступника директора Черкаско В. В. від 20 січня 2020 року, пояснювальними записками молодшого наукового співробітника організаційного відділу ОСОБА_3 та наукового співробітника відділу пам`яток археології ОСОБА_4 від 21 січня 2020 року, службова записка ОСОБА_1 від 23 січня 2020 року.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у спосіб, застосований відповідачем, як роботодавцем, відповідає ступеню вчиненого ним проступку та узгоджується з положеннями КЗпП України і Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини».

Ураховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення позивачем трудової дисципліни, перевіривши повноваження відповідача на застосування такого виду дисциплінарного стягнення, порядок його накладення, а також з огляду на те, що в оскаржуваному наказі про оголошення догани зазначено, за які порушення накладено дисциплінарне стягнення, інформацію, на підставі яких статей КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та правомірність дій відповідача при застосуванні оспорюваного виду дисциплінарного стягнення, який їх довів. А тому доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що роботодавець має доводити вину працівника у вчиненні відповідного проступку, є безпідставними.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, а також витребовувати докази (подібні правові висновки висловлені у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18).

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем строків накладення оспорюваного дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що порушення позивачем пунктів 3.1.4, 3.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників, було виявлено, у тому числі 20 січня 2020 року, що підтверджується службовою запискою заступника директора Черкаско В. В., а оспорюваний наказ винесено відповідачем 12 лютого 2020 року.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник