Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 639/1690/19

провадження № 61-964св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко Оксана Валеріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко Оксана Валеріївна, про визнання недійсною відмови від спадщини, застосування наслідків недійсності одностороннього правочину шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсними його відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 квітня 2015 року, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. за реєстровим № 482 на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину цієї квартири.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що з 27 липня 1990 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Під час сумісного проживання за рахунок спільних коштів вони придбали квартиру АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована за ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

22 липня 2014 року він подав заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 . Зазначав, що вказана заява подана під впливом брата його дружини ОСОБА_2 , який скористався його тяжким психологічним станом після смерті дружини та 27 квітня 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

У лютому 2019 року він звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кривошеїної І. М. з метою укласти договір довічного утримання, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , однак йому було відмовлено в посвідченні цього правочину, оскільки вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя та 1/2 частина квартири входила до спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 від якої він відмовився.

Зазначав, що при поданні заяви про відмову від спадщини після смерті дружини він припустився помилки щодо обставин, які мають істотне значення. Він був переконаний, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті дружини входить лише 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , а тому не мав наміру відмовлятись від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . При цьому на час подачі заяви про відмову від спадщини, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. не вчиняла будь-яких дій для встановлення майна, що входило до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовтневий районний суд м. Харкова рішенням від 18 листопада 2020 року під головуванням судді Баркової Н. В. позов задовольнив.

Визнав недійсною зареєстровану приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 4 від 22 липня 2014 року (спадкова справа № 4/2014) відмову ОСОБА_1 від спадщини після смерті дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 квітня 2015 року, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. за реєстровим № 482 (спадкова справа № 4/2014), на ім`я ОСОБА_2 на спадщину, яка складається з 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Скасував рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 20951658 від 27 квітня 2015 року. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписуючи заяву про відому від спадщини ОСОБА_1 помилявся щодо обсягу спадщини, що має істотне значення для вчинення такого правочину, а тому наявні підстави для задоволення позову та визнання недійсними відмови від спадщини та подальших дій стосовно спадкового майна.

Харківський апеляційний суд постановою від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року скасував та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 під час подання заяви про відмову від спадщини після смерті дружини приватним нотаріусом Панченко О. В. було роз`яснено наслідки відмови від спадщини та можливість відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1273 ЦК України, а також відсутність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення ОСОБА_1 і мало істотне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в якій просив оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що висновки суду апеляційної інстанції не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 273/175/16-ц (провадження № 61-1753св18) та у постанові від 14 квітня 2018 року у справі № 334/1221/16-ц (провадження № 61-5590св18).

ОСОБА_1 зазначав, що подаючи до нотаріальної контори заяву про відмову від належної йому частки у спадщині за законом та заповітом він був переконаний, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті дружини входить лише 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , а тому не мав наміру відмовлятись від 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Жовтневого районного суду м. Харкова.

17 лютого 2022 року цивільна справа № 639/1690/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 27 липня 1990 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 418. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_3 » (а. с. 14 том 2).

29 січня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (продавці) передали у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (покупцям) належну продавцям на праві спільної часткової власності в рівних частках кожному квартиру АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А., договір зареєстровано в реєстрі за № 103 (а. с. 10, 11 том 1).

29 січня 2014 року ОСОБА_1 (покупець) від продавця ОСОБА_8 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 і сплатив за неї обумовлену цим договором грошову суму, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А., зареєстрованим в реєстрі за № 113. Згідно з п. 9 договору придбання вищевказаної квартири за цим договором вчиняється за письмовою заявою дружини покупця, ОСОБА_3 (а. с. 12, 13 том 1). Факт реєстрації права приватної власності на вказану квартиру лише за ОСОБА_1 підтверджуються копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 січня 2014 року № 16982582, номер запису про право власності 4468397 (а. с. 18 том 1).

Іншого нерухомого майна позивач у власності не має.

Місце проживання ОСОБА_1 з 05 лютого 2014 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 8, 9 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що зроблений актовий запис № 9657 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07 липня 2014 року (а. с.10 том 2).

З копії довідки про причину смерті від 06 липня 2014 року № 27-П встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 14 том 1).

22 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 4/2014, засвідчені копії матеріалів якої надані нотаріусом на виконання ухвали суду (а. с. 1-117 том 2)

Місцевий суд встановив, що в матеріалах спадкової справи міститься заява чоловіка померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Цією заявою ОСОБА_1 повідомляє нотаріальну контору про те, що від належної йому частки у спадщині за законом та від спадщини за заповітом, якщо такий матиме місце на його ім`я, він відмовляється. Зокрема, також у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначає, що йому нотаріусом роз`яснено зміст статті 60 СК України, і він повідомляє, що все майно, яке є у спадкодавця є її особистою приватною власністю і не є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1 вказує, що йому нотаріусом роз`яснено, що відмова від спадщини стосується всього спадкового майна померлого, а не його частки. ОСОБА_1 нотаріусом роз`яснено та зрозуміло зміст статей 1270 1273 1274 1275 ЦК України про те, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, подана заява про відмову від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття, а також правові наслідки відмови від прийняття спадщини. Заява складена друкованим текстом і підписана особисто ОСОБА_1 , заяву зареєстровано у книзі обліку та реєстрації спадкових справ від 22 липня 2014 року за № 4 (а. с. 9 том 2).

Також 22 липня 2014 року відповідач ОСОБА_2 , рідний брат померлої ОСОБА_3 , подав заяву, якою повідомив про те, що спадщину за законом після смерті рідної сестри він приймає (а. с. 15 том 2).

Факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_3 , встановлено рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року (а. с. 64-66 том 2).

Інші заяви про прийняття або відмову від спадщини у спадковій справі відсутні.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та матеріалів спадкової справи встановлено, що померлою ОСОБА_3 було складено два заповіти, посвідчені 30 вересня 2005 року та 26 жовтня 2012 року, в останньому заповіті ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_1 (а. с. 23-29 том 2).

Разом з тим 27 квітня 2015 року ОСОБА_2 подав заяву про отримання свідоцтва про право на спадщину та оформлення його спадкових прав саме на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Цього ж дня приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкове майно належало ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої була її дочка - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Свідоцтво зареєстровано в спадковому реєстрі 27 квітня 2015 року за № 482 (спадкова справа № 4/2014) (а. с. 16 том 1, а. с. 105, 106 том 2).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 квітня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 482, виданого 27 квітня 2015 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20951658 від 27 квітня 2015 року про реєстрацію на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/2, за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 (а. с. 81, 82, 84-86 том 1).

Інша частина спірної квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 лютого 1994 року, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , яким вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності (а. с. 70 том 2).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 з 15 лютого 2007 року (а. с. 87 том 1, а. с. 123, том 2), до матеріалів справи надано копії квитанції про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 88-105 том 1).

З відповіді Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області від 02 вересня 2019 року встановлено, що в ході перевірки матеріалу та виходу за адресою: АДРЕСА_5 встановлено, що ОСОБА_2 (зі слів мешканця ОСОБА_10 , 1983 року народження, який мешкає у АДРЕСА_6 та інших мешканців цього будинку) за вищевказаною адресою не мешкає, встановити місце мешкання ОСОБА_2 не виявилось можливим (а. с.129, 130 том 2).

18 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 854 і підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 18 грудня 2015 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_3 » (а. с. 31 том 1).

Місцевий суд встановив, що 08 липня 2019 року (вже після подачі цього позову до суду 25 березня 2019 року і під час розгляду цієї справи) ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 107 том 2). І лише після цього приватним нотаріусом 08 липня 2019 року зроблено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаної квартири і встановлено, що вона на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 2014 року, зареєстрованого за № 113 і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. (а. с. 110, 111 том 2), однак постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко О. В. від 08 липня 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_2 , оскільки неможливо визначити склад спадкового майна (а. с. 114, 115 том 2).

Свідок ОСОБА_12 - дружина відповідача ОСОБА_2 , повідомила суду, що її чоловік в її присутності зустрічався з позивачем ОСОБА_1 та вмовляв його відмовитись від спадщини після смерті дружини з тих міркувань, що таку спадщину становить частина батьківської квартири відповідача та його померлої сестри, однак про те, яке ще майно входило до складу спадщини мова не йшла.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Така заява не може бути викладена з будь-якою умовою або із застереженням. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Стаття 1274 ЦК України регламентує порядок здійснення права на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. Згідно із частиною другою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (провадження № 6-202цс15), від 16 березня 2016 року (провадження № 6-93цс16).

Апеляційний суд встановив, що як вбачається з заяви ОСОБА_1 , поданої 22 липня 2014 року до приватного нотаріуса, він, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею відмовляється від належної йому частки у спадщині, яка залишилася після смерті його дружини - ОСОБА_1 . Йому роз`яснено, що його відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана у строк, встановлений статтею 1273 ЦК України.

При прийнятті заяви, ОСОБА_1 нотаріусом роз`яснено юридичні наслідки такої відмови та зміст статей 1273-1275 ЦК України, надані роз`яснення позивачу були зрозумілі.

Також у вказаній заяві власноручним підписом ОСОБА_1 засвідчив, що на отримання свідоцтва про право власності на майно у спільному майні подружжя він не претендує, оскільки спадкове майно є особистою власністю дружини. При цьому нотаріусом були роз`яснені положення статей 60-63 СК України, які ОСОБА_1 також були зрозумілі.

Отже колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 зі своїми правами як щодо прийняття спадщини, так і щодо відмови від неї.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначав, що правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини в установлений законом строк позивач не скористався. Належних доказів на підтвердження того, що за станом здоров`я він не міг правильно сприймати певні факти та обставини, ОСОБА_1 не надав.

Встановивши, що ОСОБА_1 під час подання заяви про відмову від спадщини після смерті дружини приватним нотаріусом було роз`яснено наслідки відмови від спадщини та можливість відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1273 ЦК України, а також відсутність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення ОСОБА_1 і мало істотне значення, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 698/135/18 (61-44084в18) де касаційний суд вказував, що помилка позивачів, викликана необізнаністю щодо усього переліку майна, яке входить до спадкової маси після смерті їхніх батьків, внаслідок якої були вчинені відмови від належних їм часток спадкового майна, не може бути підставою для визнання їх недійсними.

Аргументи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції не узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 273/175/16-ц (провадження № 61-1753св18) та у постанові від 14 квітня 2018 року у справі № 334/1221/16-ц (провадження № 61-5590св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини.

Верховний Суд звертає увагу, що предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому, з огляду на вимоги процесуального закону, Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень за положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Сердюк