Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 639/5391/19

провадження № 61-23178св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2019 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Харківська міська рада звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на їх користь безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати в сумі 367 425,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 липня 2018 року № 130894135 право власності на нежитлові будівлі літ. «С-1» загальною площею 908, 5 кв. м та літ. «АА-1» загальною площею 374, 9 кв. м по АДРЕСА_1 з 23 серпня 2005 року зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2005 року № 2-1179 та від 09 вересня 2005 року № 3-1318.

Речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.

ОСОБА_1 з 23 серпня 2005 року та по теперішній час використовує земельні ділянки площею 0,0443 га та 0,1044 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125 126 ЗК України.

У період з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2018 року відповідач за користування земельною ділянкою не сплачував плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12 80 83 ЗК України, земельні ділянки площею 0,0443 га та 0,1044 га по АДРЕСА_1 перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені Харківською міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірних земельних ділянок комунальної власності.

Ураховуючи наведене, Харківська міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтневий районний суд м. Харкова рішенням від 27 лютого 2019 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 367 425,84 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач користується земельними ділянками, власником або постійним землекористувачем яких він не є, а тому він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдиною формою здійснення оплати за користування вказаними земельними ділянками для відповідача є орендна плата. ОСОБА_1 належні дії, що спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування цими ділянками не вчинив, хоча з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на зазначені земельні ділянки, протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а тому без законних підстав зберігав у себе майно - грошові кошти за оренду землі, які підлягають стягненню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 20 листопада 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що рішення районного суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 20 грудня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Харківської міської ради.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладений з вини позивача. Спірні земельні ділянки не мають меж, встановлених у передбачений законом порядок, а також кадастровий номер, а тому не можуть вважатися сформованими об`єктами цивільних прав, що унеможливлює укладення договору оренди землі та сплату орендної плати.

Якщо земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, за відсутності витягу з нормативно-грошової оцінки, зазначене виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів за користування нею. Така позиція викладена в рішеннях Верховного Суду, а саме, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 та від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18.

Крім того, відповідно до умов договору № 1825 на право тимчасового користування землею, строк дії якого до 31 грудня 2023 року, Відкрите акціонерне товариство «Харківський завод тракторних самохідних шасі» (далі - ВАТ «ХЗТСШ», завод, товариство) за користування земельною ділянкою площею 10,5256 га по АДРЕСА_1 , згідно з пунктом 2.1 договору, щомісячно зобов`язувалося сплачувати плату за землю у розмірі 10 001,95 грн, тобто за три роки завод повинен був сплатити близько 360 000 грн, натомість відповідач за земельну ділянку, що у 70 разів є меншою ніж ділянка товариства, за розрахунками Харківської міської ради повинен сплатити 367 425,84 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він займає земельні ділянки розміром 0,0443 га та 0,1044 га, відтак доказів належного здійснення розрахунку. Окрім того, позивач не надав витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати, а тому, зважаючи на неможливість визначення площі земельної ділянки, яку він використовував, а також на відсутність доказів щодо нормативно-грошової оцінки землі, необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, розрахунки позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Використання при розрахунках орендної плати коефіцієнтів функціонального призначення має визначатися не позивачем самостійно і на власний розсуд, а лише на підставі відповідного витягу із нормативно-грошової оцінки землі, встановленого місцевим підрозділом Держгеокадастру, який не був наданий позивачем. При цьому позивач навіть не визначився з функціональним призначенням даних земельних ділянок, оскільки у наданих позивачем розрахунках по-різному визначене функціональне призначення земель на різних сторінках, як землі промисловості та земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

У розрахунках безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати Міськрада посилається на коефіцієнти, при цьому із положень діючого законодавства не вбачається можливість зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Для вирішення даного спору встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо площі спірних земельних ділянок, за користування якими позивач просить стягнути з нього безпідставно збережені кошти; та нормативно-грошова оцінка кожної земельної ділянки, яка є необхідної для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

Та обставина, що він є власником розташованої на земельній ділянці нерухомості, виключає застосування до спірних правовідносин положень статей 1212-1214 ЦК України.

28 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Харківської міської ради на касаційну скаргу, мотивований тим, що касаційна скарга відповідача є необґрунтованою, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачені статтею 412 ЦПК України, є недоведеними, а висновки відповідача такими, що не відповідають нормам закону.

Між сторонами не виникли правовідносини, направлені на укладання договору оренди землі, тому посилання відповідача на те, що об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав взагалі є необґрунтованим та таким, що не відповідає правовій природі правовідносин.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Вказаний витяг можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номеру.

Враховуючи те, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між сторонами склались позадоговірні, кондикційні правовідносини, розрахунки Харківської міської ради зроблені не для укладання з ОСОБА_1 угоди щодо земельної ділянки, а застосовуються в якості цивільного елементу як доказу обґрунтування ціни позову, яку відповідач безпідставно зберіг не сплачуючи за використання цієї ділянки.

Для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки (земельних ділянок) комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та вирішення справи по суті не потрібен витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Харкова.

21 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. «С-1» загальною площею 908, 5 кв. м по АДРЕСА_1 з 23 серпня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2005 року р№ 2-1179, посвідченого Приватним нотаріусом ХМНО Дорогій В. А. та нежитлової будівлі літ. «АА-1» загальною площею 374, 9 кв. м по АДРЕСА_1 з 28 вересня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року р№ 2-1318, посвідченого Приватним нотаріусом ХМНО Дорогій В. А., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 липня 2018 року № 130894135.

Згідно з відповіддю Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 не нараховує та не сплачує земельний податок на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Харківській області як платник єдиного податку.

Станом на 29 грудня 2012 року у відділі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельні ділянки, які зазначені на доданих до листів схемах по АДРЕСА_1 (відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25 липня 2017 року № 19-20-0.23,08-1321/116-17).

На підставі рішення Харківської міської ради від 03 жовтня 2007 № 202/07 земельна ділянка площею 0, 1897 га була продана АТ «ТАХІОН» згідно з договором купівлі-продажу від 24 грудня 2007 року № 18/07 (відповідь Департаменту Земельних відносин від 11 серпня 2017 року № 5100/0/225-17).

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , від 16 липня 2018 року встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,0443 га розташовано нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 374, 9 кв. м на земельній ділянці площею 0,1044 га нежитлову будівлю літ. «С-1» загальною площею 908, 5 кв. м право власності на які зареєстровано на ОСОБА_1

Площа земельних ділянок відповідно до меж складає 0,0443 га та 0,1044 га, межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Земельні ділянки площею 0,0443 га та 0,1044 га по АДРЕСА_1 перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

За розрахунком позивача ОСОБА_1 безпідставно зберіг грошові кошти в розмірі орендної плати на загальну суму 367 425,84 грн, у тому числі по земельній ділянці площею 443 кв. м: за період з 01 по 31 серпня 2018 року - 5 918, 79 грн, з 01 січня по 31 липня 2018 року - 27 621,02 грн, з 01 січня по 31 грудня 2017 року - 47 350,32 грн, з 01 січня по 31 грудня 2016 року - 26 802,04 грн, з 01 вересня по 31 грудня 2015 року - 6 234,48 грн; по земельній ділянці площею 1044 кв. м: за період з 01 по 31 серпня 2018 року - 13 169,92 грн, з 01 січня по 31 липня 2018 року - 61 459,79 грн, з 01 січня по 31 грудня 2017 року - 105 359,64 грн, з 01 січня по 31 грудня 2016 року - 59 637,44 грн, з 01 вересня по 31 грудня 2015 року - 13 872, 40 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Ураховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України.

Аргументи касаційної скарги у цій частині висновків судів не спростовують.

Разом з цим не можна погодитися з розміром грошових коштів, які позивач просить стягнути на свою користь, з огляду на таке.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати в сумі 367 425,84 грн, визначений на підставі розрахунку Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Обґрунтовуючи заявлену суму позивач зазначав про те, що уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керувалися в першу чергу Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Мінаргоекономіки від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», рішеннями Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року № 41/08 та від 03 липня 2013 року № 1209/13, однак матеріали справи не містять таких документів.

Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру орендної плати відповідач наголошував на тому, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати. Проте суди відхилили вказані доводи, взявши до уваги розрахунок наданий позивачем, який розрахований виходячи з базової вартості одного квадратного метра землі м. Харкова.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Ураховуючи наведене, суди не обґрунтували відхилення доводів відповідача щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, належним чином не перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості розміру заявлених Харківською міською радою вимог, не надав оцінки тому, що відповідач є фізичною особою підприємцем та дійшов передчасних висновків про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо необґрунтованих розмірів безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати в сумі 367 425,84 грн та порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило