Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 639/9387/16-ц

провадження № 61-6541св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни назви - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),

представник позивача - Закуренко Тетяна Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Колтунової А. І., від 27 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20 грудня 2007 року між

АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно умов якого останній отримав кредит у розмірі

16 432, 60 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом

у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом,

з кінцевим терміном повернення до 20 грудня 2007 року.

ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував,

на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованість

за кредитом, яка станом на 16 листопада 2016 року становила

10 405, 00 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі

9 343, 16 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 688, 20 доларів США; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 194, 43 долари США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 179, 21 доларів США.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором

у розмірі 10 405, 00 доларів США.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що банк в односторонньому порядку без його згоди підвищив відсоткову ставку за кредитним договором від 20 грудня 2007 року, укладеним між ним та

ПАТ КБ «ПриватБанк», чим порушив його права. Через незрозумілість

та відмову надати відповідь на його запит щодо неправильно обчислення суми заборгованості за кредитом він у травні 2016 року припинив виплати по спірному кредитному договору.

Зазначав, що спірний кредитний договір містить несправедливі умови

у частині обов`язку укладати договір особистого страхування, сплачувати комісійну винагороду.

З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати невідповідність наданого відповідачем розрахунку заборгованості і визначити його в сумі 5 846, 35 доларів США, встановити строк погашення заборгованості по 20 грудня 2022 року включно, порядок сплати заборгованості на вибір у доларах США або в національній валюті

за офіційним курсом НБУ, стягнути вартість економічного дослідження

з АТ КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова, у складі судді Єрмоленко В. Б., від 01 листопада 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі, що складається із заборгованості

за кредитом у розмірі 151 803, 46 грн. В іншій частині у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте позичальник свої зобов`язання за спірним кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, а тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості у визначеному судом розмірі у національній валюті.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 листопада 2018 року змінено у частині суми стягнення та розподілу судових витрат. Стягнуто

з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість

за кредитним договором у сумі 6 607, 68 доларів США, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 335, 38 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно

у національній валюті України. Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для стягнення

з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у гривні, в той час як позовні вимоги заявлені банком про стягнення заборгованості у доларах США, що відповідає вимогам закону та умовам договору. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що доведеність суми заборгованості щодо сплати страхових платежів за кредитним договором, є обов`язком АТ КБ «ПриватБанк», який він не виконав, оскільки не довів належними

та допустимими доказами її розмір. Саме через відмову

АТ КБ «ПриватБанк» надати відповідь на запити щодо неправильно обчисленої суми заборгованості за кредитом ОСОБА_1 у травні

2016 року припинив виплати. Також зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Тому вважає, що сума заборгованості підлягає стягненню за судовим рішенням саме у гривнях.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу,

в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд, встановивши всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову банку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (т. 1, а. с. 13-15).

Внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 16 листопада 2016 року становила 10 405, 00 доларів США та складалась із: заборгованості за кредитом - 9 343, 16 долари США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 688, 20 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 194, 43 долари США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 08 вересня 2015 року по 16 листопада 2016 року - 179, 21 доларів США. При цьому, залишок простроченої заборгованості становив - 448, 69 доларів США (т. 1, а. с. 6-11).

Згідно висновку експертного економічного дослідження № 20305 від 15 грудня 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором станом на 16 листопада 2016 року складає: заборгованість за кредитом - 5 836, 35 доларів США, у тому числі прострочена - 650, 90 доларів США, заборгованість за відсотками - 357, 15 доларів США, у тому числі прострочена - 307,18 доларів США, заборгованість з комісії - 194, 56 доларів США, у тому числі прострочена - 166,76 доларів США, заборгованість з пені - 168,43 доларів США, а всього заборгованість за кредитним договором складає 6 556, 49 доларів США. Докладний розрахунок наведено у додатках до висновку.

За період з 20 грудня 2007 року по 16 листопада 2016 року банком було сплачено страхових платежів на суму 771, 31 доларів США.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними

в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору

з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет), Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У статті 5 Декрету визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно статті 1 Декрету комерційні банки не входять до категорії «резидентів» та «нерезидентів» та змістом вказаного Декрету не передбачено обов`язку банку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу іноземної валюти в позику.

Крім того, 09 лютого 2019 року Декрет втратив чинність у зв`язку із введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», за змістом частини першої статті 9 якого банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене

у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості у іноземній валюті.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню за судовим рішенням, підлягає визначенню лише в гривнях, є безпідставними. Стягнення заборгованості за спірним кредитним договором в іноземній валюті не суперечить законодавству України, з урахуванням того, що кредит, з дотриманням вимог законодавства, чинних на час його укладення, був наданий за погодженням сторін в іноземній валюті і позивач просив стягнути суму боргу у валюті основного зобов`язання. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, а також передбачену договором неустойку.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним і не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки ґрунтуються

на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович