№ 640/10716/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 640/10716/21

адміністративне провадження № К/990/19075/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/10716/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року (головуючий суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кобаля М.І., суддів - Костюк Л.О., Степанюка А.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Держави України в особі Офісу Генерального прокурора щодо не здійснення за заявою позивача від 24 березня 2021 року відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року;

- стягнути з Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора на користь позивача завдану матеріальну шкоду у розмірі 1342839 грн 70 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги указував, що діями та рішеннями Держави України порушено його право власності (правомірні очікування на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період роботи у Генеральній прокуратурі України), тобто завдано майнову шкоду актом, що визнаний неконституційним.

3. Стверджував, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним положення зазначеного пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

4. Відповідно позивач вважав, що його вимоги щодо застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 152 Конституції України як норми прямої дії та стягнення частини недоотриманої заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року є обґрунтованими.

5. Указував, що визначення відповідачем розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року є протиправним та переконував, що за час перебування на посаді в органах прокуратури він недоотримав за період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року, по день звільнення, заробітної плати у вигляді посадового окладу у сумі 1 342 839 грн 70 коп., яку просив стягнути в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди зазначили, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505).

8. Указали, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такі виникли до його прийняття, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

9. З урахуванням викладеного дійшли висновку про те, що у період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року, положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Короткий зміст касаційної скарги

10. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у липні 2022 року позивачем подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 152, статей 41 43 Конституції України, частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у правовідносинах щодо відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, яка завдана актом, визнаним неконституційним.

13. Указує, що на момент звернення ним до суду відсутній закон, який би визначав порядок відшкодування шкоди, право на яке визначено частиною третьою статті 152 Конституції України, а тому вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати частину третю статті 152 Конституції України як норму прямої дії, яка гарантує відшкодування фізичним особам шкоди, що завдана актами, які визнані неконституційними.

Позиція інших учасників справи

14. 11 серпня 2022 року до касаційного суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора, у якому відповідач зазначає про необґрунтованість касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

15. 25 липня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2022 року для розгляду справи №640/10716/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №640/10716/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

18. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу №640/10716/21 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

19. Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року.

20. 24 березня 2021 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою, у якій просив відшкодувати йому матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року на загальну суму 1 342 839 грн 70 коп.

21. Вважаючи, що Державою Україна в особі Офісу Генерального прокурора допущено бездіяльність внаслідок не здійснення за заявою позивача відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

25. Судами попередніх інстанцій установлено, а матеріалами справи підтверджено, що у тексті позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути з Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1 342 839 грн 70 коп., завдану актом, що визнаний неконституційним.

26. Підставою, що спонукала позивача звернутися до суду з цим позовом, було отримання ним заробітної плати в обмеженому розмірі, що, на його переконання, є порушенням права власності (правомірних очікувань на отримання заробітної плати у повному розмірі, визначеному частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру»).

27. Позивач вважав належним способом захисту своїх порушених прав - застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 152 Конституції України як норми прямої дії та стягнення з Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора на його користь матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року.

28. Отже, предметом спору, який визначив позивач, є стягнення збитків (матеріальної шкоди) у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 24 грудня 2019 року.

29. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

31. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди урегульовано статтею 22 ЦК України, за змістом якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

32. Отже, поняття «збитки» включає в себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

33. Колегія суддів зауважує, що закріплений у частині другій статті 9 КАС України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу.

34. За правилами частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

35. Повноваження адміністративних судів перевіряти законність прийняття рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних можуть бути реалізовані лише в межах заявлених позовних вимог.

36. Матеріалами справи підтверджено, що позивач просив суд відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, що, фактично, і є збитками у вигляді упущеної вигоди (правомірні очікування позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованому частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період роботи у органах прокуратури, які не були реалізовані державою).

37. Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами вирішено питання, яке не було заявлено позивачем як предмет спору. Зокрема, суди, установивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, застосували положення інших нормативно-правових актів, фактично, розглянувши питання про перерахунок заробітної плати прокурора, а не питання відшкодування матеріальної шкоди за помилку Держави.

38. Викладене дає підстави для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило установлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

40. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

41. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

42. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

43. При новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, установити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, виходячи із заявлених ОСОБА_1 підстав, предмету позову та змісту спірних правовідносин.

IV. Висновки щодо судових витрат

44. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №640/10716/21 - скасувати.

3. Справу №640/10716/21 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду