ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2020 року
Київ
справа №640/10843/19
адміністративне провадження №К/9901/31174/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року у складі судді Чудак О.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Аліменка В.О. (суддя-доповідач), Безименної Н.В., Бєлової Л.В. у справі №640/10843/19 за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Київського гарнізону про визнання бездіяльності протиправною та постановлення окремої ухвали, -
в с т а н о в и в :
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду, у якій просив визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність військової прокуратури Київського гарнізону вчинені на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2009 року у справі №2/44; постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання професійних обов`язків прокурорами військової прокуратури Київського гарнізону, яку направити органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або іншої ухвали, на розсуд суду, яка буде сприяти поновленню порушених прав позивача.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року, повернуто заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій і бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Київського гарнізону про визнання бездіяльності протиправною, та постановлення окремої ухвали.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової прокуратури Київського гарнізону, постановою якого від 04 грудня 2007 року у справі №2/44 визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Київського гарнізону.
3.2. Додатковою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2009 року у справі №2/44 зобов`язано військову прокуратуру Київського гарнізону вжити заходів для поновлення порушених прав позивача в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру».
3.3. Додаткова постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2009 року у справі № 2/44 набрала законної сили 15 липня 2015 року, у цій справі видано виконавчий лист 15 жовтня 2015 року.
3.4. 18 квітня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковським Т.О. на підставі виконавчого листа від 15 жовтня 2015 року у справі №2/44 відкрито виконавче провадження №50854982, про що винесено постанову, а 24 квітня 2017 року до боржника застосована штрафна санкція у розмірі 5100 грн.
3.5. Не погоджуючись із застосованою штрафною санкцією, відповідач оскаржив її до Окружного адміністративного суду міста Києва, рішенням якого від 26 жовтня 2017 року у справі №826/6243/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, військовій прокуратурі Київського гарнізону в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3.6. 27 березня 2018 року державним виконавцем направлено військовій прокуратурі Київського гарнізону вимогу, якою зобов`язано останню повідомити відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стан виконання додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року №2/44.
3.7. У відповідь на вимогу державного виконавця від 27 березня 2018 року боржником направлено листа від 04 квітня 2018 року №10/3959 вих.18, в якому наведено положення статті 2, частини другої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та інформацію про те, що за заявою ОСОБА_1 15 травня 2017 року щодо посадових осіб військової частини НОМЕР_1 прокуратурою гарнізону внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017110350000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України та 12 вересня 2017 року за №42017110350000186 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України. Також зазначено, що з метою поставлення ОСОБА_1 на квартирний облік та про вжиті заходи військової частини НОМЕР_1 прокуратурою гарнізону направлено лист. Згідно з відповіддю, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 06 липня 1999 року на загальних підставах та в списках на позачергове отримання житла з 11 серпня 2010 року.
4. Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України мотивуючи її тим, що протиправність і незаконність дій суб`єкта владних повноважень відповідача виявилася у відсутності намірів у нього вживати заходи по відновленню порушених прав на виконання додаткової постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2009 року у справі №2/44 у кримінальних провадженнях №42017110350000102 та № 4201811035000101. Уважає, що у національному законодавстві існує проблема відсутності дієвого механізму який би забезпечував виконання судового рішення.
5. Повертаючи заяву подану в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із пропуску позивачем встановленого процесуальним законом строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки останньому відомо було про порушення своїх прав щодо невиконання судового рішення (додаткової постанови), що набрало законної сили у справі № 2/44 та накладення штрафу за його невиконання, виходячи з обставин встановлених у справі № 826/6243/17 під час відкриття провадження у травні 2017 року та залучення позивача до участі в ній в якості третьої особи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у справі №640/10843/18 в частині, що стосується вимог заяви про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності відповідача на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2009 року закрити, в іншій частині залишити без розгляду.
6.1. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що на думку заявника військовою прокуратурою Київського гарнізону не було залучено до матеріалів справи жодного процесуального документа по суті справи із якого суд міг встановити обставини які б давали йому підстави для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі № 640/10843/18. Уважає, що питання щодо додержання заявником процесуальних строків на звернення до суду згідно з вимогами статті 383 КАС України не має значення для вирішення судом питання про відкриття провадження. Крім того, якщо є порушення закону, то засобом реагування на порушення закону є окрема ухвала суду, що постановлена в порядку статті 249 КАС України.
6.2. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
9. Як установлено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
10. Частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
11. Як убачається з матеріалів справи, підставою для повернення заяви позивачу судами слугувала обставина щодо пропуску строку подання заяви згідно зі статтею 383 КАС України в порядку визначеному процесуальним кодексом та обізнаність позивача про виконання додаткової постанови суду першої інстанції від 24 квітня 2009 року у справі № 2/44 і накладення штрафу за невиконання судового рішення під час відкриття провадження у справі № 826/6243/17 ще у травні 2017 року, в якій позивач виступав в якості третьої особи та приймав участь у судовому розгляді справи №826/6243/17.
12. За результатом судового розгляду справи №826/6243/17, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, військовій прокуратурі Київського гарнізону в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 24 жовтня 2017 у виконавчому провадженні № 50854982 про накладення на військову прокуратуру Київського гарнізону штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн. відмовлено.
13. Разом з тим, заяву про визнання протиправними рішень, дій і бездіяльності відповідача на виконання додаткової постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2009 року у справі № 2/44, позивачем подано в порядку статті 383 КАС України до суду першої інстанції 18 червня 2019 року.
14. За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена статтею 383 КАС України.
15. Згідно з частинами 1 та 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
16. Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
17. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
18. Частиною 4 статті 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
19. Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
20. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
21. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
22. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 із вказаною заявою до суду першої інстанції, із врахуванням наведених вище висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини четвертої статті 383 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вказаною нормою статті 383 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду.
23. Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
24. Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
25. При цьому норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
26. Колегія суддів зауважує, що заявник не надав суду доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених процесуальним законом або їх поновлення.
27. Правила статей 122 123 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, та підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядку статті 383 КАС України.
28. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про те, що позивач був обізнаний із існуванням виконавчого провадження щодо виконання додаткового рішення суду, яке набрало законної сили у справі №2/44 ще у травні 2017 року, оскільки судом у справі 826/6243/17 було відкрито судове провадження щодо вимог про визнати протиправною та скасувати постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання такого рішення суду у виконавчому провадженні № 50854982, а позивач був залучений до участі у справі третьою особою та не скористався передбаченими КАС України правами щодо вчасного звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
29. Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
30. У зв`язку з наявністю підстав для повернення позивачу заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, положення статті 249 КАС України судом застосовані не були.
31. Ураховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
32. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
34. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
35. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі №640/10843/19 за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Київського гарнізону про визнання бездіяльності протиправною та постановлення окремої ухвали.
36. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О.Шишов
М.М. Яковенко