ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1086/19
адміністративне провадження № К/9901/27803/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р., судді: Бєлова Л.В., Кузьменко В.В.) у справі № 640/1086/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Приватне акціонерне товариство «Квадрат-Україна», Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київської міської ради (далі - відповідач), треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа 1), Приватне акціонерне товариство «Квадрат-Україна» (третя особа 2), Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» (третя особа 3), у якому просив:
визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 26 червня 2018 року № 992/5056 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва».
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, позов залишено без задоволення.
3. 26 жовтня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу із суду першої інстанції.
5. 30 листопада 2020 року від Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
6. Інші учасники правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду судів попередніх інстанцій.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року клопотання заступника Генерального прокурора про вступ у справу повернуто заявнику без розгляду.
8. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 вересня 2022 року о 15.00 год.
10. 16 листопада 2022 року у судовому засіданні задоволено клопотання представника Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на порушення відповідачем порядку проведення громадських слухань, неврахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
12. Позивач вважає, що затверджений детальний план території (далі також ДПТ) у межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва суперечить положенням Генерального плану м. Києва; планування та забудова міських і сільських поселень, перевищує допустиму розрахункову щільність населення на території житлового району.
13. Відповідач заперечуючи проти позову, зазначив, що встановлені законом вимоги до проведення громадських слухань ДПТ були дотримані його замовником - Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), який забезпечив подання проєкту оскаржуваного рішення на затвердження Київраді. Також вказав на безпідставність тверджень позивача стосовно того, що ДПТ суперечить положенням Генерального плану м. Києва та що планування/забудова міських і сільських поселень перевищує допустиму розрахункову щільність на території житлового району. Наголосив, що позивач не надав доказів порушення або реальної можливості порушення таких прав.
14. З аналогічних підстав заперечували щодо задоволення позовних вимог і представники третіх осіб.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій установлено, що 13 листопада 2013 року Київською міською радою було прийнято рішення № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві».
16. У додатку до цього рішення наведений Перелік містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013- 2016 рр., зокрема, передбачено розроблення детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва.
17. Відповідно до пункту 2 рішення № 518/10006, третя особа 1 виступає замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми.
18. На підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006, між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Замовник), Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Квадрат-Україна» (Інвестор) укладено Договір від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15.
19. Згідно з пунктом 1.1 Договору від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15, у порядку та на умовах, визначених Договором, Замовник доручає, Інвестор оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами розробити детальний план території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва.
20. Рішенням Київської міської ради від 04 квітня 2017 року № 76/2298 «Про затвердження змін до детального плану території району Теремки III у Голосіївському районі м. Києва» внесені зміни у додатки до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», замінивши цифри та знаки « 2014- 2016 рр.» і « 2013- 2016 рр.» відповідно цифрами та знаками « 2014- 2017 рр.» і « 2013- 2017 рр.».
21. 16 червня 2017 року третьою особою 1 було опубліковано у газеті «Хрещатик» від № 63(4976) оголошення про проведення громадських слухань Проекту детального плану.
22. В оголошені зазначено: «Пропозиції подавати у письмовому вигляді до Департаменту містобудування та архітектури за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32 в строк - І місяць з моменту публікації оголошення...». Також в оголошенні вказано: «...пропозиції надаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом...». Термін подання пропозицій був установлений - до 16 липня 2017 року.
23. Судами, з урахуванням позиції позивача, було встановлено, що пропозиції і зауваження останнього до проекту ДПТ були направлені в електронному вигляді на електронну адресу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) info@kga.gov.ua, також до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації. Недотримання порядку подання пропозицій в письмовій формі зумовило їх розгляд після спливу місячного строку та залишення без розгляду.
24. 21 липня 2017 року в газеті «Хрещатик» випуск № 77 (4990) було опубліковано оголошення про завершення громадських слухань щодо проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського , Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва. В оголошені була наведена інформація про можливість ознайомитись зі звітом про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних осіб, отриманих під час громадських слухань на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури www.kga.gov.ua.
25. За результатами проведення громадських слухань був складений «Звіт про результати розгляду та врахування пропозицій та зауважень громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва» (далі Звіт).
26. На підставі пункту 1.2. рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року № 833/4897 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», в абзаці першому розділу 1 та абзаці першому розділу 5 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006, цифри « 2017» замінено цифрами « 2020».
27. Пунктом 1.3 рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року № 833/4897 передбачений Додаток до Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006, викладений в новій редакції.
28. Відповідно до пункту 16 Додатку до рішення Перелік містобудівної документації для внесення змін та територій для розроблення містобудівної документації у м. Києві (в редакції рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року № 833/4897) передбачено розробку детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова в Деснянському районі м. Києва.
29. 26 червня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення № 992/5056 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва».
30. Цим рішенням затверджений детальний план території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції та параметрів забудови, розташування червоних ліній і доріг та ландшафтної організації місцевості.
31. Не погоджуючись із правомірністю оскаржуваного рішення Київської міської ради, позивач звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
32. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що оспорюваний детальний план території був розроблений та прийнятий на підставі низки рішень Київської міської ради та Договору від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15, який був укладений в момент чинності Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві на період 2013- 2016 рр.
33. Щодо посилання позивача на порушення процедури громадського обговорення проекту суди зазначили, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у газеті «Хрещатик» від 16 червня 2017 року випуск № 63(4976) було опубліковано оголошення про проведення громадських слухань проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва протягом одного місяця з моменту публікації оголошення у засобах масової інформації.
34. Також суди дійшли висновку, що пропозиції та зауваження позивача до проекту ДПТ були правомірно залишені без розгляду, оскільки були направлені в електронному вигляді на електронну адресу третьої особи, тоді як законодавством передбачена їх подача в письмовому вигляді.
35. Водночас суди погодились із доводами відповідача щодо відсутності обов`язку утворення погоджувальної комісії з розгляду спірних питань, що виникають під час громадського обговорення, оскільки не було питань щодо яких розробник і замовник не змогли б самостійно прийняти рішення.
36. За позицією судів попередніх інстанцій, обов`язкове утворення погоджувальної комісії на той час законодавством не передбачалось.
37. Оцінивши звіт про результати розгляду та врахування пропозицій та зауважень громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань ДПТ, суди дійшли висновку, що в обговоренні брали участь представники громади - 19 осіб, а також помічники народного депутата, депутата Київської міської ради та Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та враховані пропозиції, вказані у депутатському зверненні депутата Київської міської ради Майзеля С.П.
38. За таких обставин, суди дійшли висновків про відсутність порушень щодо порядку проведення громадських слухань проекту оскаржуваного ДПТ.
39. Щодо тверджень позивача про невідповідність оспорюваного ДПТ чинному Генеральному плану міста Києва, суди наголосили, що Генпланом передбачений розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, відповідно посилання на наявні розбіжності є безпідставними.
40. Також суди не погодились із доводами позивача про недотримання у ДПТ вимог Державних будівельних положеннями щодо чисельності населення, оскільки ДБН передбачає можливість прийняття щільності населення більше як 450 люд./га без зазначення максимальної величини, за умови відповідного обґрунтування.
41. При оцінці доводів позивача щодо забезпечення в повній мірі закладами соціальної інфраструктури, освіти, суди із посиланням на розділ 4 ДПТ зазначили, що останнім передбачено ємність дитячих дошкільних установ та загальноосвітніх шкіл, виходячи з розрахунку перспективної демографічної структури населення дошкільного та шкільного віку, виконаного Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України на період до 2026 року (показник забезпеченості на 1,0 тис. осіб дошкільними навчальними закладами - 34 місця, школами - 114 місць). Вказані показники були попередньо погоджені з управлінням освіти міста.
42. Водночас в Детальному плані території зазначено, що на сусідній території ЖК «Милославичі» будується дитячий дошкільний заклад на 280 місць, відповідно, потреба у місцях у дитсадках буде забезпечена. Також в межах ЖК «Милославичі» передбачається будівництво загальноосвітньої школи на 1080 місць. При її будівництві потреба у місцях у загальноосвітніх навчальних закладах також буде забезпечена.
43. На підставі змісту розділу 10 ДПТ, яким передбачається збільшення площі зелених насаджень з 36,62 га до 38,9 га, суди дійшли висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо погіршення забезпечення населення зеленими зонами загального користування.
44. Також суди дійшли висновку, що Детальний план території не передбачає та не регулює питання будівництва підземного паркінгу під спортивним стадіоном школи 20-го мікрорайону. З огляду на таке суди зазначили, що виконання будівельних робіт відбувається в порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та передбачає отримання відповідних дозвільних документів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
45. У касаційній скарзі позивач послався на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема:
неправильне тлумачення вимог Законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про планування і забудову територій», «Про будівельні норми» при наданні правової оцінки щодо дотримання відповідачем процедури громадських слухань, відповідності положень спірного ДПТ вимогам державних будівельних норм та положенням Генеральному плану міста Києва.
незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме Закону України «Про будівельні норми» в частині обов`язковості застосування будівельних норм або їх окремих положень всіма суб`єктами господарювання (Київською міською радою, Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальною організацією Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва») незалежно від форми власності, які провадять містобудівну діяльність (розробку та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні - детального плану території).
46. Також скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме: від 16.10.2019 у справі № 363/3101/17, від 15.05.2019 у справі № 363/3786/17 та у постановах Верховного Суду, а саме: від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 19.02.2019 у справі № 461/4009/15-а, від 20.03.2019 у справі № 369/8195/17, від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 30.01.2020 у справі № 826/13584/16, від 03.02.2020 у справі № 826/16737/18, від 18.03.2020 у справі № 272/2503/16-а, від 14.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, від 29.07.2020 у справі № 826/11226/16, від 14.08.2020 у справі № 809/1602/16, від 18.08.2020 у справі № 369/10284/17.
47. Із посиланням на положення статті 5 Закону України «Про звернення громадян» скаржник не погоджується із висновками судів про порушення позивачем порядку подання пропозицій, оскільки, на його думку, звернення може бути усним чи письмовим.
48. Також скаржник не погоджується із дотриманням у спірному ДПТ вимог державних будівельних норм щодо забезпечення нормативної щільності населення, забезпечення його закладами соціальної інфраструктури.
49. Наголошує на порушені судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки, на його думку, суд «спонукав» відповідача надати пояснення, не дослідив та не порівняв доводи і відповідні документи апелянта та відповідача, не співставив їх із наявними документами у матеріалах справи.
50. На думку скаржника, порушення цього принципу призвело до неправильного висновку про допустимість у спірному ДПТ проектування (розміщення) взаємно виключних архітектурно-планувальних елементів, поєднання яких відомчі ДБН та ДержСанПіН не передбачають, зокрема розміщення під шкільним стадіоном підземного паркінгу.
51. Стверджує, що судами не враховані вимоги пункту 4 частини 1 статті 2, частини 2 статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно із якими має бути взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій вимоги, а також обов`язковість містобудівної документації для виконання всіх суб`єктів містобудування та не дотримана судова практика, сформована в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 826/9713/18.
52. Наполягає на тому, що спірним рішенням відповідач змінив функціональне зонування частини території (спортивного парку та комунально-складської зони праворуч від вул. Закревського та не визначив території для розміщення скверів (а земельні ділянки зелених зон відносяться до земель рекреаційного призначення), що передусім не відповідає рішенню від 28 березня 2002 року № 370/1804 про затвердження Генерального плану міста Києва, яким визначено функціональне зонування території міста, та рішенню від 19 липня 2005 року № 806/3381 про затвердження Програму комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р.
53. На думку скаржника, відповідачем порушена частина четверта статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється. Водночас стверджує про те, що суд не приєднав подані через систему «Електронний суд» документи, зокрема рішення від 28 липня 2020 року № 92/9171 «Про оголошення ландшафтним заказником місцевого значення «Троєщинські луки».
54. Також зазначає про те, що суди не приєднали та не дослідили докази, подані позивачем через систему «Електронний суд» разом із відповідними клопотанням від 06 листопада 2019 року (р.н. 03-14/120383/19) та клопотанням від 13 листопада 2019 року (р.н. 03- 14/123760/19).
55. Наполягає на тому, що території праворуч від вулиці Закревського згідно з Генеральним планом міста Києва відносилася до комунально-складської зони, проте за спірним ДПТ переведена у зону громадської і житлової забудови.
56. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
57. Третя особа - Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» подала заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і в цілому не містять належних та достатньо аргументованих підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. ПОЯСНЕННЯ УЧАСНИКІВ В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ
58. Позивач в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, надав усні та додаткові письмові пояснення, у яких зазначив, що пропозиції до проекту оскаржуваного ДПТ подані своєчасно в письмовому вигляді трьом органам одночасно: Київській міській раді, її виконавчому органу - Київській міській державній адміністрації та її структурному підрозділу - Департаменту містобудування та архітектури. Проте їх «слід загубився» та рух у відповідних журналах реєстрації не відображений. Відповідно пропозиції до ДПТ на сесії не розглядалися і не могли розглядатися, оскільки депутати Київської міської ради розглядали проект рішення про затвердження ДПТ, а не сам зміст ДПТ і його «наповнення».
59. Стверджує, що ДПТ не містить розрахунку щільності населення, в яких мали міститися належні обґрунтування щодо можливості перевищення щільності населення. Наявний у пункті 3.3 «Розрахунок щільності населення» неможливо територіально ідентифікувати, оскільки згідно з ДПТ нова забудова передбачалася у трьох різних мікрорайонах, територіально віддалених один від одного. Проте в судах попередніх інстанцій цей довід не спростовано.
60. Наголосив на порушенні вимог Генерального плану в частині спортивного парку на перетині вулиці Милославської та проспекту Маяковського, позаяк землю ПРАТ «Квадрат Україна» надано в оренду незаконно - з порушенням вимог містобудівного та земельного законодавства, оскільки ця ділянка не є складовою житлового мікрорайону (ЖК «Милославичі»), а є окремим елементом планувальної інфраструктури Генерального плану.
61. На думку позивача, у разі збільшення чисельності населення, перевищення щільності населення внаслідок збільшенні площі житлової забудови, ДПТ не може відповідати Генплану та Державним будівельним нормам, відповідно площа зелених зон загального користування зменшується.
62. Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій та представниками відповідача і третіх осіб ні раніше ні у судових засіданнях Верховного Суду не спростовані доводи про те, що саме завдяки збільшенню в ДПТ чисельності та щільності населення шляхом добудови до 20-го мікрорайону додаткового, непередбаченого житла, порушуватиметься (зменшуватиметься) рівень забезпечення потреб населення у соціальній інфраструктурі, насамперед у закладах освіти та медицини.
63. На думку позивача, жодного обґрунтованого розрахунку дотримання рівня забезпеченості населення соціальною інфраструктурою, місцями в школах тощо, не надано.
64. Оголошення території праворуч вулиці Закревського ландшафтним заказником місцевого значення «Троєщинські луки» та заповідання цієї території з метою унеможливлення забудови, прямо суперечить положенням ДПТ, яким передбачено спорудження нових житлових кварталів.
65. Позивач наголосив, що розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПРАТ «Квадрат-Україна», не спростовує порушень та намірів забудови, передбаченої ДПТ, у вигляді спорудження житла замість ТРЦ.
66. Стверджує, що в ДПТ розробник і Київрада повинні були усунути порушення щодо запроектованого під спортивним стадіоном школи підземного паркінгу шляхом його переміщення за межі забудови школи.
67. Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволені касаційної скарги, наголосив на відсутності письмових пропозицій, оформлених належним чином. Також зазначив, що внаслідок затвердження ДПТ зменшення зелених зон не відбулось. Не погодився із твердженням позивача щодо порушень цільового використання землі та зазначив, що Київська міська рада не є замовником ДПТ, лише затверджує останній.
68. Представник третьої особи - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) в судовому засіданні наголосив на відсутності підстав для задоволення касаційної скарги. Надав суду усні та письмові пояснення, у яких зазначив таке.
69. Вважає, що позивачем не дотриманий, визначений пунктом 9 Постанови КМ України від 25 травня 2011 року № 555, порядок подання пропозицій у письмовому вигляді, оскільки пропозиції були подані електронними листами на електронні адреси Київради та Київської міської державної адміністрації.
70. Стверджує, що судами встановлено дотримання процедури проведення громадських слухань проекту оскаржуваного ДПТ та порушення позивачем подання пропозицій. Вважає, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів. Наголошує на безпідставному посиланні скаржника на судову практику, сформовану у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 369/8195/17, від 19.02.2019 у справі № 461/4009/15, від 30.01.2020 у справі № 826/13584/16, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, оскільки обставини у справах не є тотожними.
71. Із посилання на вимоги частини шостої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказ Мінрегіону України від 16 листопада 2011 року № 290, яким затверджено Порядок розроблення містобудівної документації, наполягає на дотриманні цих норм щодо розробки, замовлення та затвердження ДПТ
72. З покликанням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 грудня 2021 року у справі № 826/5804/17 (п. 69 - п. 73) акцентує увагу на тому, що органом, уповноваженим на прийняття рішення про розроблення детального плану території міста, є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.
73. Вважає, що, незважаючи на положення ДПТ, на час його розробки і затвердження існуюча щільність населення в багатоквартирній забудові вже перевищувала 450 люд./га, застосування примітки 5 до п. 3.7 ДБН 360-92* є виправданим з огляду на прогресуюче збільшення кількості населення м. Києва. Зазначені обставини вказувались у заявах по суті справи та озвучувались відповідачем і третіми особами в судових засіданнях, у зв`язку із чим доводи позивача у цій частині були відхилені судами попередніх інстанцій.
74. Наголосив, що будівництво підземного паркінгу під стадіоном школи 20-го мікрорайону було визначено ще до початку розробки ДПТ, у 2013 році, у складі проекту будівництва 20-мікрорайону, яке здійснюється ПАТ «ДБК № 4». Отже, відповідно до пункту 12 додатку Б (Склад вихідних даних) до ДБН Б.1.1-14:2012 матеріали затвердженого проекту цього будівництва були враховані в ДПТ. Вказана обставина розглядалась в судовому засіданні в апеляційній інстанції.
75. Представник третьої особи - Комунальна організація виконавчого органу КМР (КМДА) «Інститут генерального плану м. Києва» надав суду усні та письмові пояснення у яких зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
76. Оголошення про проведення громадських слухань проєкту оскаржуваного ДПТ було опубліковано у газеті «Хрещатик» від 16.06.2017 № 63 (4976). В оголошені, між іншим, вказувалось - «Пропозиції подавати у письмовому вигляді до Департаменту містобудування та архітектури за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32 в строк - 1 місяць з моменту публікації оголошення...». Також в оголошенні вказано, що «...пропозиції надаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом...».
77. Стверджує, що судами попередніх інстанцій установлено дотримання уповноваженими особами процедури проведення громадських слухань та порушення позивачем порядку подання пропозицій, що зумовило їх надходження після встановленого строку, наслідком чого стало залишення їх без розгляду. Доводи касаційній скарги не спростовують встановлених та підтверджених доказами обставин законності проведення процедури громадських слухань.
78. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 695/725/15-а, від 19.06.2019 у справі № 815/1884/18.
79. Вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що обов`язкове утворення погоджувальної комісії, чинним на той час, законодавством не передбачалось.
VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
80. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
81. Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
82. За приписами частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
83. Пунктами 18, 19, статті 4 КАС України визначено:
18) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
84. Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
85. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон України № 3038) і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
86. У статті 1 Закону № 3038-VI визначено:
детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1);
містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).
87. Згідно із пунктом 1 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
88. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
89. Зміст наведених положень статті 19 Закону № 3038-VI дає змогу стверджувати, що детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.
90. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території, місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
91. Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті з них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).
92. Згідно з наведеним, Верховний Суд зазначає, що рішення Київської міської ради від 26 червня 2018 року № 992/5056 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака. Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва» є нормативно-правовим актом та має бути оцінено з урахуванням вимог, передбачених законодавством.
93. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 26.05.2020 у справі №750/11932/16-а.
94. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
95. Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 3038-VI).
96. Частинами першою, третьою статті 8 цього ж Закону визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
97. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах, визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
98. Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону України № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
99. Також за змістом статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
100. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів із дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
101. Отже, до компетенції відповідача відноситься ухвалення оскарженого рішення.
102. За приписами статті 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
103. Згідно з пунктом 3 цієї статті сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, у тому числі (…) зобов`язані забезпечити:
реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);
узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;
оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
104. Відповідно до пункту 6 статті 21 Закону України № 3038-VI пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.
105. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 затверджений «Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (далі - Порядок № 555).
106. Згідно із пунктом 9 Порядку № 555 пропозиції подаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обґрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил.
107. На час виникнення спірних правовідносин зазначений пункт був чинним та обов`язковим для застосування суб`єктами містобудування.
108. Суд критично оцінює посилання скаржника на Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96 «Про звернення громадян» (далі також Закон № 393/96) з наступних підстав.
109. Згідно із преамбулою Закону № 393/96, цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
110. За приписами статті 3 Закону України 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
111. Предметом спору у справі, що розглядається є детальний план, порядок його прийняття та відповідність вимогам Закону.
112. Отже, Закон України «Про звернення громадян» не регулює спірні відносини та не має пріоритету відносно спеціальних норм - Закону № 3038-VI та Порядку № 555.
113. За такого правового регулювання, посилання скаржника на наявність у матеріалах справи його письмових зауважень та пропозицій до опублікованого проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва із додатками на 38 аркушах, суд оцінює критично, оскільки останні містять відмітку про їх електронне направлення відповідачу.
114. Належне проведення процедури громадських слухань у період з 16 червня 2017 року по 16 липня 2017 року суди попередніх інстанцій установили з урахуванням дослідження наявних у матеріалах справи копій Журналів реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту ДПТ, які надійшли з 16 червня 2017 року по 16 липня 2017 року та Звіту про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних та фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту ДПТ (надалі Звіт). Згідно із частиною 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права переоцінювати встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
115. Також Суд не бере до уваги твердження скаржника щодо неврахування при розробці проекту ДПТ пропозицій депутата Київської міської ради Майзеля С.П. , оскільки з посиланням на пункт 22 Звіту, суд апеляційної інстанції наголосив, що пропозиції депутата Київської міської ради Майзеля С.П. були враховані під час розроблення оспорюваного Детального плану території.
116. Отже, спірні питання були розглянуті уповноваженим органом.
117. За таких обставин, Суд критично оцінює посилання скаржника на правові позиції, що сформовані у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 369/8195/17 та від 19 лютого 2019 року у справі № 461/4009/15, оскільки правовідносини відмінні, зокрема у цих справах мало місце безпідставне відхилення пропозицій, наявність невирішених пропозицій, неузгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації.
118. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/13584/16 Суд вважає недоречним, оскільки в цій справі надавалась оцінка дотриманню порушення процедури повідомлення через засоби масової інформації про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо містобудівної документації.
119. Не заслуговують на увагу посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а, у якій вирішувалось питання щодо належного оприлюднення детального плану території та повноважень на його затвердження, а отже обставини є відмінними від встановлених обставин у справі, яка розглядається.
120. Щодо тверджень скаржника про відсутність правових підстав для розробки ДПТ суд, з урахуванням вищенаведених норм, зазначає таке.
121. Закон України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» (далі також Закон № 2780-ХІІ) визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
122. Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 2780-XII до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
123. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України № 2780-XII до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній.
124. За приписами частини третьої статті 16 Закону України 2780-XII будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.
125. 16 листопада 2011 року на виконання частини четвертої статті 12, частини п`ятої статті 14, частини третьої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від № 290 затверджений Порядок розроблення містобудівної документації (далі - Порядок № 290).
126. Порядок № 290 визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.
127. За приписами пункту 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
128. Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (абзаци перший, другий пункту 4.3 Порядку розроблення містобудівної документації).
129. За правилами пункту 4.8 вищеназваного Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).
130. Пунктом 1.4. Порядку розроблення містобудівної документації передбачено, що організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення, у тому числі:
оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;
визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель»;
складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;
надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання;
розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.
131. Крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I Порядку розроблення містобудівної документації, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації у визначеному порядку.
132. Детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання (абзац перший пункту 4.12 Порядку розроблення містобудівної документації).
133. Зі змісту наведених вище правових норм вбачається, що органом, уповноваженим на прийняття рішення про розроблення детального плану території міста, є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.
134. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17 та від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17) від 30 грудня 2021 року, справа № 826/5804/17.
135. У справі, яка розглядається, встановлено, що розробка ДПТ в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова була передбачена пунктом 138 «Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві», який є додатком до «Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», затвердженої рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 (в редакції, чинній на момент укладення Договору №73/Пмд-15 від 29 липня 2015 року про розроблення оскаржуваного ДПТ, тобто зі змінами і доповненнями станом на 23 липня 2015 року). Відповідно до пункту 5 вказаної Програми межі розроблення містобудівної документації визначаються та уточнюються замовником, яким є Департамент містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА). Подальші доповнення та продовження дії вказаної Програми не скасовують наявності зазначених правових підстав для розробки оскаржуваного ДПТ.
136. За такого правового регулювання та встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оспорюваний детальний план території був розроблений на підставі рішення Київської міської ради (з наступними змінами) та Договору від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15, який був укладений в момент чинності Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві на період 2013- 2016 рр.
137. Щодо «невідповідності» оскаржуваного ДПТ вимогам чинного Генплану, Суд зазначає таке.
138. За приписами частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником
139. Позивач обґрунтовує невідповідність оскаржуваного ДПТ вимогам чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування приміської зони на період до 2020 року в частині однієї земельної ділянки площею 7,26 га на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського (кадастровий №8000000000:62:095:0009), яка входить в межі розробки ДПТ.
140. Вказана ділянка рішенням Київради від 17 березня 2005 року № 160/2736 надана у довгострокову оренду на 25 років ПАТ «Квадрат-Україна» для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу з рекреаційно-оздоровчою та аквазонами, а також дитячим майданчиком.
141. З цього приводу суд апеляційної інстанції цілком слушно і критично оцінив посилання позивача на Акт дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 жовтня 2019 року №856-ДК/877/АП/09/07/-19 та листи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Про розгляд скарг від 29 січня 2020 року № С-120/0-0.19-594/6-20 та від 22 квітня 2020 року № С-120/5-0.19-2827/6-20, оскільки державний контроль за дотриманням земельного законодавства ПАТ «Квадрат-Україна» не є предметом розгляду у цій справі при дослідженні правомірності прийняття Київською міською радою рішення від 26 червня 2018 року № 992/5056.
142. Також в силу пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164, чинного на час прийняття Київрадою рішення від 28 березня 2002 року № 370/1804, яким затверджено Генплан, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико- культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.
143. У відповідності до 3.4 ДБН Б.1-3-97 генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану. Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконанні у встановленому масштабі. Текстові та графічні матеріали можуть виконуватися із застосуванням комп`ютерної технології.
144. Отже, Генеральний план передбачає розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, а тому, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на наявні розбіжності між Генпланом та планом забудови територій.
145. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 826/11046/16.
146. Оцінюючи доводи скаржника щодо недотримання показників чисельності населення в межах ДПТ, забезпеченості зеленими зонами і закладами освіти, суд зазначає таке.
147. Відповідно до пункту 3.7 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180 - 450 люд./га.
148. Згідно з Приміткою 1 до пункту 3.7 ДБН 360-92 щільність населення житлового району і житлового кварталу слід диференціювати залежно від їх розміщення у структурі міста і приймати: підвищену - у центральній зоні міста, на територіях основних архітектурно-планувальних осей АПВ і вузлів, включаючи станції метро; середню - у серединній зоні міста, у периферійній - на території основних АПВ і вузлів; низьку - у периферійній зоні міста, поза основними АПВ і вузлами.
149. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пунктом 3.3 Детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва визначено щільність населення мікрорайону, виходячи з показників чисельності населення та мікрорайонної території, і складає 458 осіб/га.
150. Згідно із приміткою 5 до пункту 3.7 ДБН 360-92 величина щільності населення житлового кварталу може бути прийнята більше як 450 люд./га (у значних і найзначніших містах) при відповідному обґрунтуванні.
151. У контексті вимог пункту 3 статті 78 КАС України загальновідомо, що місто Київ як столиця України, є найзначнішим містом, у якому за нормами ДБН 360-92 та відповідного обґрунтування допускається перевищення щільності 450 люд./га.
152. У цій справі суди попередніх інстанцій, оцінивши докази, дійшли висновку, що населення в межах ДПТ відповідає нормативно встановленій вимогами ДБН 360-92.
153. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість встановлення в цьому Детальному плані показників щільності чисельності населення 458 осіб/га.
154. Проте Верховний Суд вважає хибним висновок суду апеляційної інстанції, що наведені положення ДБН передбачають можливість прийняття щільності населення більше як 450 люд./га без зазначення максимальної величини. Сама собою вимога відповідного обґрунтування, закріплена в ДБН, передбачає не лише обґрунтування, а має трактуватись ширше та визначати максимальну кількість населення бо в іншому випадку втрачається сенс цієї норми. Проте висновок суду апеляційної інстанції про можливість не визначати максимальну величину населення не вплинув на правильність рішення по суті.
155. Водночас Верховний Суд критично оцінює посилання позивача на правові позиції, викладені в постанови Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 826/4485/18, оскільки предметом спору у вказаній справі було скасування дозволу на виконання будівельних робіт, який відповідно до статті 16 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» не являється містобудівною документацією на місцевому рівні, на відміну від детального плану території. Так само, згадана позивачем постанова Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 826/9713/18, стосувалась скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які також відповідно до зазначених вимог закону, не є містобудівною документацією.
156. Щодо доводів скаржника про порушення ДБН із забезпечення населення зеленими зонами загального користування, Верховний Суд зазначає таке.
157. Судами встановлено, що ДПТ передбачено озеленення території мікрорайону, що включає: реконструкцію зелених насаджень на рекреаційних територіях навколо озер вздовж вул. Закревського, створення скверу на вул. Милославській на ділянці інвестора; посадки зелених насаджень в санітарно захисних зонах від існуючих гаражів, складських приміщень та комунальних підприємств. У межах дворового простору груп житлових будинків проектом передбачено розміщення озеленених ділянок з майданчиками для ігор дітей та господарських майданчиків.
158. Оцінивши розділ 10 Детального плану території суди наголосили, що останній передбачає збільшення площі зелених насаджень з 36,62 га. до 38,9 га.
159. У цьому контексті Верховний Суд критично оцінює посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі № 809/1602/16, оскільки правовідносини у справах не є подібними. У справі на яку посилається скаржник предметом спору було рішення міської ради в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
160. Щодо тверджень скаржника про порушення принципу офіційного з`ясування обставин в частині не приєднання та не дослідження доказів, Верховний Суд зазначає таке.
161. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не приєднав та не дослідив докази, подані ним через систему «Електронний суд» разом із відповідними клопотаннями від 06 листопада 2019 року (р.н.03-14/120383/19) та від 13 листопада 2019 року (р.н.03-14/123760/19) та суд апеляційної інстанції також не вирішив це питання.
162. Так, позивачем 03 грудня 2019 року подано на адресу суду першої інстанції клопотання з процесуальних питань (т.4 а.с.1-18). Як додатки додані клопотання про приєднання до матеріалів справи від 06 листопада 2019 року та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 13 листопада 2019 року, з відміткою про те, що вони сформовані в системі «Електронний суд».
163. Проте, тотожне клопотання з додатками (від 06 листопада 2019 року) було подане в судовому засіданні 21 листопада 2019 року та на ньому наявна відмітка «прийнято у судовому засіданні» (т.3 а.с.187- 231).
164. Докази додані до клопотання від 11 листопада 2019 року також надавалися позивачем в судовому засіданні 24 жовтня 2019 року, наявна відмітка суду «до справи» (т.3 а.с.57- 78).
165. Скаржник наполягає на тому, що недолучення судом зазначених клопотань з додатками, які є доказами в обґрунтування позиції позивача, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення у справі.
166. Проте на противагу твердженню скаржника, тотожні докази долучені судом та наявні в матеріалах справи в паперовому вигляді, водночас позивач на виконання вимог статті 330 КАС України не зазначив про які саме обставини свідчать долучені докази та які на їх підставі обставини не встановили суди.
167. Беручи до уваги, що позивачем в паперовому вигляді надані ті ж самі докази до суду, скаржником не наведено жодних доводів, які б свідчили про порушення норм процесуального права, які призвели або могли привезти до неправильного вирішення справи.
168. Згідно із частиною другою статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
169. Решта доводів касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів, проте за приписами 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
170. Отже, доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, та є аналогічними тим, які зазначені у позові та в апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.
171. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
172. З огляду на вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 640/1086/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М.Чиркін
О.П. Стародуб
В.М.Шарапа