ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 640/11758/19
адміністративне провадження № К/9901/28604/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/11758/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Медирент» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: І. В. Федотов, Н. М. Літвін, Є. О. Сорочко) від 13 вересня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Медирент» (далі - ТОВ «НВП Медирент») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 00032767; місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45), його органів (державних уповноважених Антимонопольного комітету України, тимчасових адміністративних колегій Антимонопольного комітету України), вчинені після настання 01 січня 2019 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство <Медирент>» (ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ), місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. БОЖЕНКА, будинок 86Б) по винесенню та направленню вимоги про надання інформації № 130-29/08-293 від 10 січня 2019 року, прийняттю розпоряджень № 08/38-р від 11 лютого 2019 року та № 08/72-р від 07 березня 2019 року, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 143-26.13/25-19, № 130-26.13/57-19;
- зобов`язати Антимонопольний комітет України, включаючи його органи (державних уповноважених Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, інші органи у системі Антимонопольного комітету України), голову Антимонопольного комітету України, його заступників, інших посадових (службових) осіб, працівників Антимонопольного комітету України, його апарату, структурні підрозділи Антимонопольного комітету України, утриматися від вчинення будь-яких дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство <Медирент>», його посадових та службових осіб, інших працівників та засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство <Медирент>», а також щодо належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство <Медирент>» на будь-якому праві об`єктів права інтелектуальної власності (включаючи комп`ютерні програми та/або інформаційно-телекомунікаційні системи) та/або діяльності (правовідносин), пов`язаних з такими об`єктами, щодо іншого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство <Медирент>» (ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ), місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. БОЖЕНКА, будинок 86Б).
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року відкрито провадження у справі.
3. Не погодившись із цією ухвалою, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, у якій посилається на те, що судом першої інстанції порушено предметну юрисдикцію, оскільки цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 17 жовтня 2019 року Антимонопольний комітет України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року, та направити адміністративну справу на розгляд суду апеляційної інстанції.
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року, визначено склад суддів: Чиркін С. М. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Саприкіна І. В.
7. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
8. 19 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло від скаржника клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з метою уніфікації застосування судом касаційної інстанції статті 287 ГПК України.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 51/0/78-20 від 14 січня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до Cпеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Чиркіна С. М. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, визначені у процесуальному законі, зокрема, згідно пункту 5 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з підстави порушення правил підсудності.
13. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі може оскаржена в апеляційному порядку виключно з підстав порушення судом першої інстанції наведених статей, що регулюють питання підсудності (не підвідомчості) адміністративних справ. Наведене узгоджується з правом суду апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20 22 25-28 КАС України (відповідно до статті 318 КАС України). Відтак, оскільки положення КАС України не передбачають права на оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення юрисдикції (підвідомчості) спору, тобто належності його розгляду в порядку іншого судочинства, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заперечення на таку ухвалу можуть бути викладені лише в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що пункт 5 частини першої статті 294 КАС України слід розуміти як можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності розумінні як територіальної, так і предметної, суб`єктивної та інстанційної юрисдикції.
16. Скаржник вважає, що відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з підстав підсудності, передбаченої статтею 294 КАС України, можливості оскарження ухвали про відкриття провадження з підстав порушення правил предметної юрисдикції адміністративних судів суперечить як завданням, так і основним засадам адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
18. Відповідно до частини другої статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
19. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
20. Статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
21. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
22. Відповідно до принципу спеціалізації Законом визначено види і повноваження місцевих судів: загальні суди, які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом; господарські суди, які розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції; адміністративні суди, які розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).
23. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом (частина п`ята статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
24. Отже судова юрисдикція - це компетенція судів здійснювати правосуддя в формі визначеного законом виду судочинства і щодо визначеного кола правовідносин.
25. Статтею 19 КАС України визначено перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, тобто визначено предметне коло справ, які розглядаються адміністративними судами.
26. Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
27. На відміну від адміністративної юрисдикції як компетенції адміністративних судів щодо розгляду справ у публічно-правових спорах, підсудність відповідно до КАС України - це розмежування повноважень адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції.
28. Під підсудністю можливо також розуміти коло адміністративних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного адміністративного суду.
29. Визначити підсудність означає встановити, який суд і якої ланки, згідно з законом, повинен здійснювати судочинство в тій чи іншій справі у підвідомчих йому провадженнях.
30. Виходячи з аналізу глави 2 розділу І КАС України під підсудністю розуміється сукупність предметної (статті 20, 21), інстанційної (стаття 22), територіальної (стаття 25) юрисдикції адміністративних судів.
31. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, помилковим є ототожнення понять «підсудність» з «юрисдикцією» (підвідомчістю). Так, юрисдикція (підвідомчість) адміністративних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду адміністративних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку адміністративного судочинства, тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - у даному випадку адміністративної.
32. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 804/3516/18 та Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 495/6724/17.
33. Тобто, «підсудність», як підстава оскарження рішення суду першої інстанції, передбачає незгоду особи із розглядом (прийняттям до розгляду) справи певним адміністративним судом як судом першої інстанції. У свою чергу поняття «підсудності» не охоплює поняття «юрисдикції» (підвідомчості) судів щодо розгляду спорів певної категорії (юрисдикції).
34. Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку виключно з підстав порушення судом першої інстанції наведених вище процесуальних норм, що регулюють питання підсудності адміністративних справ.
35. Так, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що скаржник зазначає про те, що суддею суду першої інстанції при постановленні ухвали про відкриття провадження було порушено правила предметної юрисдикції, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції статті 19 КАС України, яка встановлює перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
36. Проте, норми КАС України не передбачають права на оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення юрисдикції (підвідомчості) спору, тобто належності його розгляду в порядку іншого судочинства.
37. Суд вважає за доцільним зазначити про те, що положення КАС України не позбавляють суд першої інстанції можливості вирішити порушене відповідачем в апеляційній скарзі питання під час розгляду справи і прийняти відповідне рішення, в тому числі, згідно пунктом 1 частини першої статті 238 КАС.
38. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року (справа № 826/20237/16), від 29 серпня 2019 року (справа № 640/7621/19).
39. Отже, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що «підсудність» включає сукупність предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції адміністративних судів, оскільки у такому випадку безпідставно здійснюється ототожнення «підсудності» з «юрисдикцією» (підвідомчістю).
40. Колегія суддів також враховує, що закріплюючи у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункті 6 частини третьої статті 2 КАС України право особи на перегляд справи в апеляційному порядку, законодавець регламентував спосіб і порядок реалізації такого права у залежності від виду судового рішення, як є предметом апеляційного оскарження - безпосереднє оскарження рішення суду або ухвали суду в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на таке рішення або викладенням заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
41. Відтак, гарантуючи можливість перегляду в апеляційному порядку судової справи, положення КАС України закріпили спосіб реалізації права особи на апеляційне оскарження ухвали суду щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил предметної юрисдикції шляхом викладення заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Іншого порядку та способу апеляційного оскарження такого судового рішення чинним процесуальним законодавством не передбачено.
42. Аналогічний підхід застосовано у справі № 760/20886/17-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року).
43. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
44. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що норми КАС України не передбачають права на оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення юрисдикції (підвідомчості) спору, тобто належності його розгляду в порядку іншого судочинства, тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року.
45. При цьому, підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про що йдеться у клопотанні доданому до касаційної скарги, враховуючи вимоги частини шостої статті 346 КАС України, немає.
46. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. За таких обставин суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 293 294 318 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі № 640/11758/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов