№ 640/11999/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 640/11999/19

касаційне провадження № К/9901/16649/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Споживчого товариства «УТФ» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №00003781402 від 22.03.2019, №00003801402 від 22.03.2019, №00003811402 від 22.03.2019 повністю; № 00003791402 від 22.03.2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2455860,95 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 27.02.2019 № 144/26-15-14-02-01-14/30839403, на підставі висновків якого Управлінням були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Русінтер», ТОВ «Євроторг», ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Зенмех», ТОВ «Агросвіт Центр», ТОВ «Юг-Агроінвест К», ТОВ «Компані-Груп», які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності іншим суб`єктам господарювання, що також підтверджено відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами, тоді як висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях. Щодо залишків товарів на складі Товариство зазначило, що контролюючим органом не були враховані подані позивачем документи.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №00003781402 від 22.03.2019, №00003801402 від 22.03.2019, №00003811402 від 22.03.2019; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 00003791402 від 22.03.2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2455860,95 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що в акті перевірки не наведено жодних обставин, а в процесі розгляду справи контролюючим органом не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність здійснених Товариством господарських операцій із ТОВ «Русінтер», ТОВ «Євроторг», ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Зенмех», ТОВ «Агросвіт Центр», ТОВ «Юг-Агроінвест К», ТОВ «Компані-Груп» цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, тоді як подані позивачем первинні та інші документи, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, облікові регістри, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення оспорюваних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Також, суди виходили з того, що надані Товариством документи спростовують доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо залишків товарів, оскільки товар, який знаходився на залишках у Товариства станом на 31.12.2017 та на 30.09.2018, був використаний ним у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 21.07.2020 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до постановлення рішень, які суперечать вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що усі контрагенти позивача мали ознаки нереальності, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Також, скаржник зазначив, що суди не надали належної правової оцінки тому, що податкові накладні, виписані від імені контрагентів позивача особами, які стверджують про непричетність до господарської діяльності, не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит, а статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Решта доводів контролюючого органу зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки. Крім того, скаржник вказав, що надані позивачем документи стосовно залишків товарів були виписані у період, який не входив до періоду перевірки, з огляду на що такі обставини не спростовують висновків, встановлених під час перевірки.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.03.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 12.03.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом від 27.02.2019 року №144/26-15-14-02-01-14/30839403, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого Товариством було занижено податок на прибуток на загальну суму 2846774,00 грн. (у тому числі: за 2017 рік - 1942544,00 грн., за 9 місяців 2018 року - 904230,00 грн.); пунктів 198.1, 198.3, 5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2467759,00 грн. (в тому числі: квітень 2017 року - 326606,00 грн., травень 2017 року - 621324,00 грн., червень 2017 року - 448546,00 грн., липень 2017 року - 12451,00 грн., серпень 2017 року - 26625,00 грн., жовтень 2017 року - 254258,00 грн., вересень 2018 року - 777949,00 грн.) та завищення рядка 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у вересні 2018 року на суму 140588,00 грн; пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , що мало вираз у тому, що Товариством не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 133729,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 22.03.2019: №00003781402, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об`єднань доходи на 2846774,00 грн - за податковим зобов`язанням та на 711694,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00003791402, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2467759,00 грн - за податковим зобов`язанням та на 616940,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00003801402, яким Товариству було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму 140588,00 грн; №00003811402, яким до Товариства було застосовано штраф за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового Кодексу України, податкових накладних/розрахунку коригування у сумі 66864,50 грн.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

У статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що одним із постачальників, з якими позивач мав господарські правовідносини, було ТОВ «Русінтер». Вказані відносини були спрямовані на отримання від підприємства сільськогосподарського товару - сої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику позивача - ТОВ «Протексім».

Відповідно до договору №26 від 26.04.2017 ТОВ «Русінтер» зобов`язувалося в порядку та на умовах, визначених в специфікаціях, поставити позивачу сільськогосподарський продукт - сою.

Товар був поставлений та належним чином прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000137 від 27.04.2017, РН-0000141 від 29.04.2017, № РН-0000143 від 05.05.2017, № РН-0000142 від 04.05.2017, № РН-0000155 від 02.06.2017, № РН-0000156 від 04.06.2017, № РН-0000160 від 10.06.2017, а також рахунками-фактурами до них.

Транспортування даного товару відбулось на підставі товаро-транспортних накладних: №22 від 27.04.2017, № 23 від 29.04.2017, № 28 від 04.05.2017, №29 від 05.05.2017, № 41 від 01.06.2017, №45 від 03.06.2017, №49 від 10.06.2017.

Якість поставленого товару була підтверджена результатами дослідження, проведеного Виробничо-технічною лабораторією ТОВ «Протексім» від 27.04.2017, 29.04.2017, 04.05.2017, від 05.05.2017, 02.06.2017, 04.06.2017, 10.06.2017.

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів позовної заяви, що знайшло своє відображення і у акті перевірки, в якому зазначено, що дебіторська заборгованість відсутня.

За результатами зазначених господарських операцій, ТОВ «Русінтер» були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні: №38 від 27.04.2017, № 42 від 29.04.2017, № 1 від 04.05.2017, № 2 від 05.05.2017 № 2 від 04.06.2017, № 1 від 02.06.2017 року, № 5 від 10.06.2017 року.

Походження вказаного товару підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: копією договору купівлі-продажу №2701/1 від 27.01.2017 між ТОВ «АФ «Копенкувате» та ТОВ «Русінтер»;копією звіту про площа та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року за формою №29-сг, яку ТОВ «АФ «Копенкувате» подано до управління статистики. Даним звітом підтверджується, що ТОВ «АФ «Копенкувате» в 2016 році займалось обробкою землі та є виробником сільськогосподарської продукції, в т.ч. і сої, яку в подальшому було реалізовано на адресу ТОВ «Русінтер»; копіями накладних, відповідно до яких ТОВ «АФ «Копенкувате» відпущено, а ТОВ «Русінтер» одержано сою: №12 від 20.02.2017, № 14 від 01.03.2017, № 24 від 26.04.2017, № 27 від 03.05.2017, № 29 від 05.05.2017, № 36 від 01.06.2017, № 37 від 03.06.2017.

Отриманий від ТОВ «Русінтер» товар був реалізований позивачем на адресу ТОВ «Протексім», відповідно до договору № 26 від 26.04.2017.

В обґрунтування донарахування податкових зобов`язань по контрагенту ТОВ «Русінтер» контролюючий орган посилається на анулювання даному підприємству свідоцтва платника ПДВ 15.06.2018 та внесення його до «Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» - 20.09.2018.

Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили вказані доводи контролюючого органу як безпідставні, оскільки взаємовідносини Товариства із ТОВ «Русінтер» відбувались у травні-червні 2017 року, тобто за рік до обставин, на які посилається відповідач.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Євроторг» відбулись на підставі договору №22 від 22.03.2017.

На виконання вказаного договору ТОВ «Євроторг» було поставлено сою, відповідно до специфікацій, яка була прийнята позивачем відповідно до видаткових накладних №35 від 28.03.2017, № 36 від 29.03.2017, №39 від 19.04.2017, а також рахунками-фактурами до них: №35 від 27.03.2017, № 36 від 29.03.2017, № 339 від 19.04.2017.

Поставка товару відбувалась на умовах EXW - елеватор ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд».

Про виконання обов`язку ТОВ «Євроторг» по поставці сої свідчать наступні документи: - складські квитанції на зерно, виписані складом ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд» №726 від 28.03.2017, № 731 від 03.04.2017, № 749 від 19.04.2017; - картки аналізу зерна №192 від 27.03.2017, № 192 від 19.04.2017; акти приймання-передавання зерна на склад №35 від 03.04.2017, №47 від 19.04.2017.

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ «Євроторг» було виписано та зареєстровано податкові накладні:№ 1 від 28.03.2017, № 2 від 29.03.2017.

Щодо походження вказаного товару, яке ставилося під сумнів податковим органом, підтверджується довідкою ТОВ «Євроторг» за вих №29/1 від 29.03.2017.

В подальшому, отриманий від ТОВ «Євроторг» товар на підставі договору поставки №22 від 22.03.2017 був реалізований позивачем ТОВ «Агротрейд-2000».

Зазначений товар був належним чином прийнятий ТОВ «Агротрейд-2000», що підтверджується видатковими накладними№ 3 від 29.03.2017, № 1 від 03.04.2017, № 2 від 03.04.2017, а також рахунками-фактурами до них - №29 від 29.03.2017, №1 від 0.04.2017, № 2 від 03.04.2017.

Відповідно до специфікації поставка товару здійснювалась на умовах - елеватор ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд». Про факт постачання даного товару свідчать також наступні документи: складські квитанції на зерно, виписані складом ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд» за № 728 від 29.03.2017, № 732 від 03.04.2017, № 736 від 03.04.2017; картки аналізу зерна №193 від 29.03.2017, № 190 від 03.04.2017, № 193 від 03.04.2017; акти приймання-передавання зерна №34 від 29.03.2017, № 36 та № 38 від 03.04.2017, з яких вбачається, що новим поклажодавцем сої став ТОВ «Агротрейд-2000», тобто фактично товар не перевозився, а був залишений на складі новим власником; довіреності № 126 від 29.03.2017 та № 142 від 03.04.2017, на підставі яких товар був отриманий представником ТОВ «Агротрейд-2000».

За результатами зазначених господарських операцій Товариство виписало та зареєструвало податкові накладні № 1 від 29.03.2017, № 1 від 03.04.2017, № 2 від 03.04.2017.

ТОВ «Агротрейд-2000» було проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями №5918 від 29.03.2017 на суму 1130120,40 грн, № 5968 від 03.04.2017 на суму 590000,00 грн, № 5990 від 04.06.2017 на суму 147306,80 грн та № 5991 від 04.06.2017 на суму 43993,20 грн, а також актом звірки розрахунків за березень-квітень 2017 року.

Подальші господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ «Євроторг» відбувались на підставі договору поставки соєвих бобів № 24 від 24.05.2017.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Євроторг» реалізувало позивачу товар відповідно до специфікацій, який був прийнятий Товариством, що підтверджується видатковими накладними.

Поставка даного товару здійснювалась на умовах DAP за адресою: Київська обл, м. Кагарлик, вул. Став`янка,95, склад Кагарлицький елеватор ТОВ «Комплекс Агромарс».

Про виконання обов`язку щодо поставки сої свідчать також товарно-транспортні накладні: № 000038 від 25.05.2017, № 000039 від 25.05.2017, № 000040 від 29.05.2017, № 000041 від 29.05.2017, № 000044 від 30.05.2017, № 000043 від 30.05.2017, № 000046 від 30.05.2017, № 000042 від 30.05.2017, № 000047 від 31.05.2017, № 000048 від 01.06.2017.

Якість поставленої ТОВ «Євроторг» сої підтверджується виданими ТОВ «Комплекс Агромарс» ярликами проби на зерно: від 25.05.2017 на два автомобілі, від 29.05.2017 (а/м 005-37), від 29.05.2017 (а/м 82-27), від 30.05.2017 (а/м 78-61), від 30.05.2017 (а/м 47-50), від 30.05.2017 (а/м 005-37), від 30.05.2017 (а/м 27-69), від 31.05.2017 (а/м 47-50), від 01.06.2017 (а/м 005-37).

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ «Євроторг» було виписано та зареєстровано податкові накладні: № 2 від 25.05.2017, № 1 від 25.05.2017, № 4 від 29.05.2017, № 3 від 29.05.2017, № 5 від 30.05.2017, № 6 від 30.05.2017, № 7 від 30.05.2017, № 9 від 31.05.2017, № 10 від 01.06.2017.

Походження зазначеного товару підтверджується довідками ТОВ «Євроторг» за вих №24/1 від 24.05.2017 та № 30/1 від 30.05.2017. Крім того, на підтвердження походження сої ТОВ «Євроторг» були надані копії звітів форми сг-29 та сг-4 ФР Матійчук І.В.

Оплата товару була підтверджена наданими до перевірки платіжними дорученнями та виконана в повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки.

Отриманий товар Товариством товар був в подальшому реалізований на адресу ТОВ «Комплекс Агромарс» на підставі договору №158/2017/КАМ/О від 17.05.2017.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була поставлено соя з 25.05.2017 по 01.06.2017, що підтверджуєтеся видатковими накладними, рахунками-фактурами, а також податковими накладними, посвідченнями про якість зерна, картками аналізу зерна, що долучені до матеріалів справи.

На обґрунтування висновків, відображених в акті перевірки, контролюючий орган посилався на анулювання даному підприємству свідоцтва платника ПДВ 31.07.2018, які були обгрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Євроторг» відбулись в травні-червні2017 року, тобто задовго то до моменту анулювання такого свідоцтва контрагенту.

Фінансово-господарські відносини між позивачем та TOB «ВІГОЛ АГРО» відбулися на підставі договору № 6 від 06.06.2017 та протоколу розбіжностей до нього.

Предметом вказаного договору було визначено, що постачальник (TOB «ВІГОЛ АГРО») передає, а покупець (Товариство) приймає та сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до договору, накладних, рахунках сільськогосподарську продукцію - сою.

Зазначений товар був належним чином прийнятий Товариством, що підтверджується видатковими накладними №105 від 15.06.2017, № 122 від 27.06.2017, № 123 від 27.06.2017, а також рахунками-фактурами до них відповідно: №90 від 15.06.2017, № 107 від 27.06.2017, № 108 від 27.06.2017.

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 1197 від 19.06.2017. на суму 372026,67 грн., № 1200 від 10.07.2017 на суму 100285,33 грн., № 1239 від 07.07.2017 на суму 90092,00 грн., № 1240 від 13.07.2017 на суму 100194,00 грн., № 1241 від 14.07.2017 на суму 144000,00 грн., № 1242 від 14.07.2017 на суму 67805,60 грн., № 1244 від 17.07.2017на суму 400000,00 грн., № 1245 від 18.07.2017 на суму 232194,40 грн., № 1260 від 12.07.2017 на суму 100805,60 грн., а також актом звірки розрахунків від 18.07.2017. Факт оплати товару знайшов своє відображення і у акті перевірки.

За результатами зазначених господарських операцій TOB «ВІГОЛ АГРО» виписало та зареєструвало податкові накладні: № 16 від 15.06.2017; № 34 від 27.06.2017; № 33 від 27.06.2017.

Походження зазначеного товару підтверджується документами, наданими TOB «ВІГОЛ АГРО», а саме: довідкою TOB «ВІГОЛ АГРО » від 15.06.2017 № 1, про те, що соя придбана у сільськогосподарського підприємства - виробника та вирощена і зібрана на полях України у Черкаській області, Христинівського району; копією звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року № 29-сг (річна) з відміткою органу державної статистики про прийняття звіту (квитанція № 2); копія довідки від 21.07.2016 №489 Ліщинської сільської ради Христинівського району з інформаціє про те, що СТОВ «Ліщинівське» обробляє 3853,1201 га. Подальший перепродаж (реалізація) товару відбувалася замовникам - ТОВ «Агротрейд-2000», ТОВ «Комплекс Агромарс», що підтверджена в матеріалах справи відповідними первинними документами.

Транспортування зазначеного товару відбулося на пряму контрагентам Товариства, а саме: TOB «Комплекс Агромарс» філія Кагарлицький елеватор (Київська обл., м. Кагарлик, вул. Став`янка, 95, склад Кагарлицький елеватор) та TOB «АГРОТРЕЙД-2000» (Київська обл., Білоцерківський р-н., селищна рада Терезинська Автодорога Київ-Одеса 82км+500м) на підставі товарно-транспортних накладних: № 54 від 15.06.2017, №54-1 від 15.06.2017, № 63 від 27.06.2017, № 64 від 27.06.2017, № 65 від 27.06.2017.

За поставлений товар контрагентами Товариства проведено оплати, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин Товариства з TOB «ЗЕНМЕХ», суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Господарські взаємовідносини з TOB «ЗЕНМЕХ» були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - сої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику - TOB «АГРОТРЕЙД-2000».

Фінансово-господарські відносини між Товариством та TOB «ЗЕНМЕХ» відбулися на підставі договору №20 від 20.03.2017.

На виконання умов зазначеного договору TOB «ЗЕНМЕХ» реалізувало Товариству сою в кількості 22.000 тон.

Зазначений товар був належним чином прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 21.03.2017, № 2 від 22.03.2017.

Оплата товару підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 500 від 22.03.2017 на суму 100000,00 грн. та № 501 від 24.03.2017 на суму 145283,50 грн., що знайшло своє відображення і у акті перевірки.

За результатами зазначених господарських операцій TOB «ЗЕНМЕХ» виписало та зареєструвало податкові накладні: № 2 від 21.03.2017; № 3 від 22.03.2017.

Якість зазначеного товару підтверджується документами, наданими TOB «ЗЕНМЕХ», а саме: протоколом випробувань № 818 від 20.03.2017, замовником якого є TOB«ЗЕНМЕХ».

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: № 9 від 21.03.2017, № 10 від 22.03.2017.

Придбаний товар у TOB «ЗЕНМЕХ» був в подальшому був перепроданий (реалізований) позивачем TOB «АГРОТРЕЙД-2000» на підставі: договору поставки № 22 від 22.03.2017., укладеного між Товариством (постачальник) та TOB «АГРОТРЕЙД-2000» (покупець); специфікації від 22.03.2017; рахунку-фактури №1 від 23.03.2017; накладної №1 від 23.03.2017; довіреності №114 від 22.03.2017 зі строком дії до 31.03.2017, податкової накладної № 1 від 23.03.2017.

Реалізований Товариством на користь TOB «АГРОТРЕЙД-2000» товар на підставі складської квитанції на зерно № 713 від 23.03.2017 було прийнято на зберігання TOB «ТД «ЗЕРНОТРЕЙД» від TOB «АГРОТРЕЙД-2000» на підставі договору складського зберігання № 63 від 15.11.2016 та картки аналізу №190 від 23.03.2017. Вказаний товар був повністю оплачений на підставі платіжного доручення №5891 від 23.03.2017.

Господарські взаємовідносини між позивачем та TOB «АГРОСВІТ ЦЕНТР» були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - макухи соняшникової. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику ПАТ «ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД».

Фінансово-господарські операції із TOB «АГРОСВІТ ЦЕНТР» відбулися на підставі договору поставки № 28 від 28.08.2018.

Зазначений товар був належним чином прийнятий Товариством, що підтверджується видатковими накладними №144 від 31.08.2018, № 145 від 31.08.2018, а також рахунками-фактурами до них відповідно: №144 від 31.08.2018, №145 від 31.08.2018.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями: № 829 від 12.09.2018 на суму 200080,80 грн., №830 від 13.09.2018 на суму 194680,00 грн. та №840 від 02.10.2018 на суму 98690,20 грн., актом звірки від 31.10.2018 взаєморозрахунків за період серпень 2018 - жовтень 2018 року, та знайшов своє відображення і у акті перевірки.

За результатами зазначених господарських операцій TOB «АГРОСВІТ ЦЕНТР» виписало та зареєструвало податкові накладні: № 16 від 31.08.2018; № 17 від 31.08.2018.

Якість зазначеного товару підтверджується свідоцтвом якості №001-30/08/18 від 30.08.2018 TOB «АГРОСВІТ ЦЕНТР».

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: № 286 від 31.08.2018, № 287 від 31.08.2018.

Придбаний товар Товариством в подальшому був перепроданий (реалізований) ПАТ «ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» на підставі: договору поставки № 23 від 23.03.2017, укладеного між Товариством (постачальник) та ПАТ «ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» (покупець); специфікації від 28.08.2018; рахунку-фактури № 6 від 28.08.2018; накладних №6 від 31.08.2018 та № 7 від 31.08.2018; довіреності №312 від 28.08.2018 зі строком дії до 06.09.2018; податкових накладних №6 від 31.08.2018 та № 7 від 31.08.2018; сертифікатів якості № 310818-01 від 31.08.2018 та №310818-02 від 31.08.2018. Транспортування товару відбулося ТОВ «АГРОСВІТ ЦЕНТР» на пряму контрагенту Товариства - ПАТ «ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» (Чернігівська обл., Городнянський р-н., м. Городня, вул. Вокзальна, 2) на підставі товарно-транспортних накладних: № 286 від 31.08.2018, №287 від 31.08.2018.

Товар був повністю оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Господарські взаємовідносини між позивачем та TOB «ЮГ-АГРОІНВЕСТ К» були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - макухи та олії соєвої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику TOB «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм»).

Фінансово-господарські операції із TOB «ЮГ-АГРОІНВЕСТ К» відбулися на підставі договору № 13 від 13.09.2018.

Предметом вказаного Договору визначено, що постачальник (TOB «ЮГ- АГРОІНВЕСТ К») передає, а покупець (Товариство) приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях (додатках) до договору, сільськогосподарську продукцію - товар.

Товар був належним чином прийнятий Товариством, що підтверджується видатковими накладними №12 від 14.09.2018, № 13 від 17.09.2018, № 15 від 20.09.2018, а також рахунками-фактурами до них відповідно: № 16 від 13.09.2018, №17 від 14.09.2018, № 20 від 19.09.2018 на загальну суму 1001355,00 грн.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями: № 792 від 14.09.2018 на суму 140000,00 грн., № 840 від 17.09.2018 на суму 75096,00 грн., № 851 від 18.09.2018 на суму 52880,00 грн., № 874 від 19.09.2018 на суму 60000,00 грн., № 899 від 20.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 923 від 21.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 932 від 21.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 934 від 24.09.2018 на суму 100000,00 грн., № 932 від 25.09.2018 на суму 125420,00 грн., № 937 від 26.09.2018 на суму 60000,00 грн., № 930 від 27.09.2018 на суму 53774,00 грн., № 940 від 28.09.2018 на суму 69000,00 грн., № 965 від 03.10.2018 на суму 56580,00 грн., № 995 від 16.10.2018 на суму 28605,00 грн., № 996 від 17.10.2018 на суму 30000,00 грн., № 997 від 19.10.2018 на суму 30000,00 грн. на загальну суму 1001355,00 грн., а також актом звірки розрахунків за період з 01.09.2018 по 07.11.2018.

За результатами зазначених господарських операцій TOB «ЮГ-АГРОІНВЕСТ К» виписало та зареєструвало податкові накладні: № 2 від 14.09.2018; № 3 від 17.09.2018.

Якість зазначеного товару підтверджується посвідченням про якість на жмих соєвий № ОЮ-8, посвідченням про якість на олію соєву №9 та посвідченням про якість на жмих соєвий № 9 наданими TOB «ЮГ-АГРОІНВЕСТ К», а також сертифікатом відповідності UA1.049.Х002433-17.

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: № 289 від 14.09.2018, № 292 від 17.09.2018, № 296 від 20.09.2018.

Придбаний товар у TOB «ЮГ-АГРОІНВЕСТ К» позивачем в подальшому був перепроданий (реалізований) TOB «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм») на підставі: договору поставки макухи соєвої № 124/2018/КАМ/О від 28.02.2018, укладеного між Товариством (постачальник) та TOB «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм») (покупець); рахунків-фактур №3 від 14.09.2018, № 10 від 20.09.2018; накладних №3 від 14.09.2018, № 10 від 20.09.2018; податкової накладної №3 від 14.09.2018, № 10 від 20.09.2018; сертифікаті якості №140918-1 від 14.09.2018, № 200918-1 від 20.09.2018, договору поставки соєвої олії № 125/2018/КАМ/О від 28.02.2018; рахунку-фактури № 6 від 17.09.2018; накладної № 6 від 17.09.2018; податкової накладної № 6 від 17.09.2018; сертифікату якості від 17.09.2018; довіреності № 410 від 05.09.2018 зі строком дії до 25.09.2018.

TOB «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм») розрахувалося з Товариством частково - на загальну суму 896076,00 грн.

Також, предметом перевірки контролюючим органом були господарські взаємовідносини з TOB «КОМПАНІ-ГРУП», що були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - макухи та олії сої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику TOB «Комплекс Агромарс» (Філія «Київкомбікорм»).

Фінансово-господарські операції із TOB «КОМПАНІ-ГРУП» відбулися на підставі договору № 18 від 18.06.2018.

Зазначений товар був належним чином прийнятий Товариством, що підтверджується видатковими накладними № 5 від 21.08.2018, 20 від 15.09.2018, № 22 від 16.09.2018, №23 від 17.09.2018, №24 від 19.09.2018, №31 від 27.09.2018, №32 від 30.09.2018, №1 від 02.10.2018, а також рахунками-фактурами до них відповідно: №5 від 21.08.2018, 20 від 15.09.2018, №22 від 16.09.2018, №23 від 17.09.2018, №24 від 19.09.2018, № 31 від 27.09.2018, № 32 від 30.09.2018, № 1 від 02.10.2018.

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: №285 від 22.08.2018, №290 від 15.09.2018, №291 від 16.09.2018, №293 від 17.09.2018, № 294 від 19.09.2018, № 298 від 27.09.2018, № 299 від 30.09.2018.

Товар згідно накладної № 4 від 22.08.2018 транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1 за замовленням Товариства, що підтверджується договором на транспортно- експедиторські послуги №21 від 21.08.2018, заявкою від 21.08.2018, актом наданих послуг №ІДР00000747 від 22.08.2018., податковою накладною №1 від 22.08.2018. За надані транспортно-експедиторські послуги Товариство повністю розрахувалось з ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Решта товару транспортувалася силами та за рахунок постачальника, про що в специфікаціях визначено умови поставки: СРТ - м. Київ, вул. Кирилівська, 98.

Якість поставленого товару підтверджується результатами дослідження, проведеного TOB «КОМПАНІ-ГРУП» №20/08-18 від 20.08.2018., № б/н від 10.09.2018, № б/н 10.09.2018, № б/н 17.09.2018, № б/н 17.09.2018, № б/н 26.09.2018.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями № 790 від 22.08.2018 на суму 400848,00 грн., № 830 від 03.09.2018 на суму 100212,00 грн., № 820 від 17.09.2018 на суму 103032,00 грн., №834 від 18.09.2018 на суму 130000,00 грн., №841 від 19.09.2018 на суму 130000,00 грн., № 898 від 20.09.2018 на суму 90758,00 грн., № 875 від 20.09.2018 від 55672,86 грн., № 892 від 21.09.2018 на суму 50000,00 грн., № 901 від 24.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 935 від 25.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 937 від 26.09.2018 на суму 40000,00 грн., №941 від 27.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 948 від 28.09.2018 на суму 90000,00 грн., № 982 від 04.10.2018 на суму 88918,00 грн., №933 від 24.09.2018 на суму 41008,00 грн., №934 від 25.09.2018 на суму 40252,00 грн., № 938 від 26.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 942 від 27.09.2018 на суму 40000,00 грн., № 966 від 01.10.2018 на суму 200000,00 грн., № 982 від 05.10.2018 на суму 40000,00 грн., № 984 від 08.10.2018 на суму 50000,00 грн., № 949 від 28.09.2018 на суму 54752,00 грн., №973 від 02.10.2018 на суму 100000,00 грн., №983 від 05.10.2018 на суму 40000,00 грн., № 985 від 09.10.2018 на суму 48688,00 грн., № 978 від 10.10.2018 на суму 20000,00 грн., №986 від 11.10.2018 на суму 20000,00 грн., № 992 від 16.10.2018 на суму 50000,00 грн., № 998 від 17.10.2018 на суму 30000,00 грн., № 1001 від 18.10.2018 на суму 30000,00 грн., № 1003 від 19.10.2018 на суму 30000,00 грн., № 1007 від 22.10.2018 на суму 30000,00 грн., № 1017 від 23.10.2018 на суму 15000,00 грн., № 1015 від 24.10.2018 на суму 15000,00 грн., № 1016 від 25.10.2018 на суму 99360,00 грн., № 1067 від 15.11.2018 на суму 20840,00 грн., № 1068 від 16.11.2018 на суму 14000,00 грн., №1069 від 19.11.2018 на суму 20000,00 грн., № 1070 від 20.11.2018 на суму 30000,00 грн., № 976 від 08.10.2018 на суму 19840,00 грн., №987 від 11.10.2018 на суму 20000,00 грн., № 1012 від 22.10.2018 на суму 15000,00 грн., № 1006 від 23.10.2018 на суму 10000,00 грн., № 1013 від 24.10.2018 на суму 10000,00 грн., № 1021 від 26.10.2018 на суму 15000,00 грн., № 1023 від 29.10.2018 на суму 30000,00 грн., № 1026 від 30.10.2018 на суму 50000,00 грн., №971 від 01.10.2018 на суму 250000,00 грн., № 1071 від 22.11.2018 на суму 19960,00 грн., № 1079 від 23.11.2018 на суму 10000,00 грн., № 1091 від 26.11.2018 на суму 10000,00 грн., №977 від 10.10.2018 на суму 20000,00 грн., № 1041 від 09.11.2018 на суму 20000,00 грн.

В Акті перевірки було вказано, що станом на 30.09.2018 (кінцевий період, який охоплює перевірка) по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сальдо по кредиту рахунку на кінець періоду з контрагентом TOB «КОМПАНІ-ГРУП» становить 1747278,00 гривень.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом безпідставно не було прийнято до уваги платежі за період жовтень-листопад 2018 року згідно яких Товариство повністю розрахувалось за поставлений товар з TOB «КОМПАНІ-ГРУП».

За результатами зазначених господарських операцій TOB «КОМПАНІ-ГРУП» виписано та зареєстровано на адресу Товариства податкові накладні: № 4 від 22.08.2018.; №20 від 15.09.2018; №22 від 16.09.2018; №23 від 17.09.2018; №24 від 19.09.2018; № 31 від 27.09.2018; № 32 від 30.09.2018.

Зазначений товар було повністю реалізовано позивачем, що підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором поставки макухи соєвої №124/2018/КАМ/О від 28.02.2018. з TOB «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм»), рахунками-фактурами №4 від 15.09.2018, №5 від 16.09.2018, №7 від 17.09.2018, №8 від 19.09.2018, №12 від 27.09.2018; накладними №4 від 15.09.2018, №5 від 16.09.2018, №7 від 17.09.2018, №8 від 19.09.2018, №12 від 27.09.2018; податковими накладними №4 від 15.09.2018, №5 від 16.09.2018, №7 від 17.09.2018, №8 від 19.09.2018, №12 від 27.09.2018; сертифікатами якості №150918-1 від 15.09.2018, №160918-1 від 16.09.2018, №170918-2 від 17.09.2018, №190918-1 від 19.09.2018, №270918-1 від 27.09.2018; договором поставки соєвої олії №125/2018/КАМ/О від 28.02.2018, рахунками- фактурами №4 від 22.08.2018, №15 від 30.09.2018; накладними №4 від 22.08.2018, №15 від 30.09.2018; податковими накладними №4 від 22.08.2018, №15 від 30.09.2018.

TOB «Комплекс Агромарс» (філія «Київкомбікорм») повністю розрахувалося за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями, копія яких наявні у матеріалах справи.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника про неправомірність формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Доводам скаржника про наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача судами надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів враховує відсутність в матеріалах справи доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), яке б набрало законної сили, та яким би було встановлено фіктивність контрагентів позивача або нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Крім того, в акті перевірки було вказано, що Товариство належним чином не було підтверджено наявність залишків товару на складі, які обліковуються на субрахунку 281 «Товари на складі», станом на 31.12.2017 на суму 104342,76 грн (ПДВ у сумі 20869,00 грн.) та станом на 30.09.2018 на суму 504814,26 грн (ПДВ на суму 100963,00 грн), у зв`язку з чим податковим органом було встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на вказану суму та відповідно, відсутність реєстрації податкових накладних на вказану суму.

У справі, що розглядається, суди установили, що позивач користувався послугами складського зберігання та іншими супутніми складськими послугами за адресою: Київська обл, м. Кагарлик, вул. Святотроїцька, 22, на підставі договору №58 від 01.11.2016, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд». В подальшому відбулась заміна складу. Позивачем був підписаний ще один договір з ТОВ «Елеватор «Зернотрейд» - №06Є07-2018 від 06.07.2018 складського зберігання зерна, який діяв з моменту підписання і до 31.12.2018.

Залишки товарів, які були описані в акті перевірки, були згодом реалізовані. Зокрема, залишок товарів станом на 31.12.2017 на суму 104342,76 грн був реалізований позивачем на адресу ПАТ «ППР Броварський», відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції №02/05/2018 від 02.05.2018.

Вказані обставини підтверджуються також наявними в матеріалах справи документами: накладною № 2 та рахунком-фактурою № 2 від 05.05.2018; посвідченням про якість на партію сої від 05.05.2018; ТТН №263 від 05.05.2018; довіреністю на отримання ТМЦ №368 від 04.05.2018; податковою накладною № 1 від 04.05.2018 та квитанцією про її реєстрацію.Оплата товару відбулась 08.05.2018 та 15.05.2018 , згідно платіжних доручень №16680 та №16902.

Висновки контролюючого органу щодо непідтвердження залишку товару на складі станом на 31.12.2017 року на суму 104 342,76 грн ґрунтуються виключно на тому, що договір № 58 від 01.11.2016 закінчив свою дію 31.05.2017, а тому товару не було де зберігатися.

В свою чергу, судами було встановлено, що оскільки Товариство мало заборгованість за оплату складських послуг, зазначені залишки на складі були притримані до моменту оплати даної заборгованості. Про це свідчить лист ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд» №120 від 05.06.2017.

В подальшому, позивач оплатив заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями № 536 від 27.04.2018 та № 544 від 02.05.2018 року, після чого ТОВ «Торговий дім «Зернотрейд» надана можливість відвантажити товар, що залишався притриманим до виконання договірних зобов`язань.

Щодо залишків станом на 30.09.2018 на суму 504814,26 грн, то вони також були реалізовані, що підтверджується договором поставки № 25 від 25.10.2018 з ТОВ «Авір трас юг», специфікацією від 25.10.2018, накладною № 5 та рахунком -фактурою № 5 від 26.10.2018, посвідченням про якість на партію сої від 26.10.2018, товарно-транспортної накладною №302 від 26.10.2018, довіреністю на отримання товару №3 від 26.10.2018, податковою накладною № 5 від 26.10.2018. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №494 від 02.11.2018, №503 від 08.11.2018, № 505 від 09.11.2018, № 520 від 22.11.2018.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що зазначені вище документи спростовують доводи, викладені в акті перевірки, оскільки товар, що знаходився у залишках станом на 31.12.2017 та 30.09.2018, був використаний в господарській діяльності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова