ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 липня 2024 року
справа № 640/12558/19
адміністративне провадження № К/990/22604/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси»
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року (суддя - Келеберда В. І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (судді: Черпіцька Л. Т., Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.)
у справі № 640/12558/19
за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником якого є Головного управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України), у якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2019 року №0000021705 про сплату штрафу у розмірі 18 999 840 грн за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу на таке відчуження, з мотивів безпідставності його прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року скасовано, справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий судовий розгляд. Підставою для направлення справи на новий розгляд стало допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, оскілки суд розглянув справу за відсутності позивача (скаржника), не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
За результатами нового апеляційного розгляду 12 липня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Підприємства залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року без змін.
За висновками судів, контролюючим органом правильно застосовано штрафні санкції, оскільки під час перевірки встановлено реалізацію майна, що перебувало в податковій заставі, без згоди контролюючого органу. Факт перебування майна у податковій заставі, в тому числі, наявності в такого платника податкового боргу, що став підставою для такої податкової застави підтверджено належними доказами.
22 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства (направлена засобами поштового зв`язку 19 серпня 2022 року) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2022 року визначено склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді: Гончарова І. А., Олендер І. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з суду першої інстанції.
03 жовтня 2022 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
22 листопада 2022 року справа № 640/12558/19 надійшла до Верховного Суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
У зв`язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року № 703 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року для розгляду справи №640/12558/19 визначений такий склад суду: Ханова Р. Ф. - головуючий суддя, судді: Бившева Л. І., Хохуляк В. В.
Доводи касаційної скарги
В касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм процесуального права, яке є обов`язковим для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту п`ятого частини третьої статті 353 КАС України.
Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року, протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 червня 2022 року, постанова суду апеляційної інстанції приймалась колегією суддів Черпіцька Л. Т., Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.
Під час ознайомлення з матеріалами справи 01 серпня 2022 року представник Підприємства зняв фотокопії документів всієї справи, повний текст судового рішення - постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року не містила підпису судді Пилипенко Олени Євгеніївни .
Скаржник наголошує, що висновки судів попередніх інстанцій не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Зокрема, у судовому засіданні представник позивача наголосив, що частину майна, яке згідно акта опису майна від 19 жовтня 2017 року № 1/26-15-17-02-17 віднесено у податкову заставу, не було зареєстровано шляхом обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме будівлі виробничих майстерень із підсобними приміщеннями - (інв. № 10300027), розташована за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, а саме: нежитлова будівля - літера 2 Г, групи приміщень № 1-8, загальною площею - 1025,00 кв.м. (т. 1 а. с. 145-146).
Крім того, позивач зазначає, що один об`єкт нерухомого майна, адміністративний будинок літ. «А» (заг. площа: 300,4 кв. м.) описано в податкову заставу двічі, а саме, відповідно до вказаних вище актів опису відомості про що внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно записів від 31 жовтня 2017 року № 23132056 та від 15 січня 2015 року № 8386664 (т. 1 а. с. 136-137).
За позицією скаржника, суд не врахував документи, подані представником позивача та долучені до матеріалів справи протокольно у судовому засіданні від 12 липня 2022 року (т. 4 а. с. 141-147, 164- 167).
Також позивач зауважив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою норми матеріального права та аргументи, викладені в апеляційній скарзі щодо відчуження обтяженого нерухомого майна.
Серед іншого, в касаційній скарзі позивач наголошує, що дані інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДФС (т, 1 а. с., 150-245, т. 2 а. с. 1-192) не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 72-74 КАС України, оскільки підписані особою, яка не мала на це повноважень визначених довіреністю Головного управління ДПС у м. Києві від 23 жовтня 2019 року № 525/26-15-08-10-17 (т. 2 а. с. 200).
Щодо висновку судів попередніх інстанцій про підробку згоди контролюючого органу з посиланням на зміст ухвали Печерського районного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 757/39050/19-к, отриманої представником відповідача з Єдиного державного реєстру судових рішень. Суди установили, що з ухвали вбачається, що з метою реалізації майна, невстановлені особи, у тому числі службові особи Міністерства Внутрішніх справ України та ДП «Інформ - Ресурс», забезпечили виготовлення ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/9453/18, до якої внесено завідомо неправдиві відомості щодо скасування записів про податкову заставу, зміст якої відрізняється від електронного примірника вказаної ухвали, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Такі висновки судів, на думку скаржника, є протиправними та суперечать приписам частини шостої статті 78 КАС України. Крім того, суд не перевірив відповідні обставини та не взяв до уваги пояснення представника позивача про відсутність інформації про притягнення посадових осіб Підприємства до кримінальної відповідальності та/або відомостей про наявність експертизи з цього питання.
Підприємство просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, справу № 640/12558/19 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у зв`язку з несплатою Підприємством податкових зобов`язань згідно з поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також несплатою визначених податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань у ДП «Інформ-Ресурси» утворився податковий борг.
24 квітня 2017 року податковий орган виніс податкову вимогу № 6303-17 про сплату боргу в розмірі 6 333 955, 18 грн.
19 жовтня 2017 року податковий керуючий провів опис майна ДП «Інформ-Ресурси» та склав акт опису майна у податкову заставу № 1/26-15-17-02-17, відповідно до якого у податкову заставу описано будівлі, споруди та приміщення, що розташовані вул. Військовий проїзд, 8, у м. Києві.
23 жовтня 2017 року відомості про перебування описаного майна у податковій заставі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сума податкового боргу у розмірі 9 014 978,08 грн заявлена Головним управлінням ДФС у м. Києві до стягнення у справі №826/13781/17, за результатами розгляду якої рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ДП «Інформ-Ресурси» суму податкового боргу у розмірі 9 014 978,08 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 серпня 2018 року назване нерухоме майно реалізоване позивачем ТОВ «Персевбуд».
22 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021705, яким ДП «Інформ-Ресурси» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 18 999 840 грн за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу на таке відчуження.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов`язковим згідно з цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.
За змістом пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
За приписами пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Згідно з пунктом 89.6 статті 89 ПК України, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Підпунктом 92.1 статті 92 ПК України визначено, що платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом 93.2. статті 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Відповідно до пункту 93.1. статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;
93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів Верховного Суду, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 КАС України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.
За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).
Враховуючи наведені вище норми процесуального права з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія судді Верховного Суду звертає увагу на такі процесуальні порушення, допущені судами попередніх інстанцій.
Суди не перевірили доводи Підприємства щодо відсутності на час реалізації майна податкового боргу у зв`язку з поданням уточнюючих декларацій. В матеріалах справи відсутні докази, які можуть підтвердити ці доводи позивача. Висновки судів щодо наявності податкового боргу з посиланням на дані, що містяться в обліковій картці платника податку, мають бути перевірені судами шляхом дослідження податкової звітності платника та результатів її перевірки податковим органом. Адже день отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку є днем звільнення платника податків від податкової застави.
Не перевірені судом апеляційної інстанції доводи Підприємства про те, що частину майна (будівлі виробничих майстерень із підсобними приміщеннями - (інв. № 10300027), розташована за адреою: м. Київ, Військовий проїзд, 8, а саме: нежитлова будівля - літера 2 Г, групи приміщень № 1-8, загальною площею - 1025,00 кв.м.), яке згідно акта опису майна від 19 жовтня 2017 року № 1/26-15-17-02-17 віднесено у податкову заставу, не було зареєстровано шляхом обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вартість відчуженого майна є розміром застосованого штрафу, а тому встановленню підлягають обставини щодо реєстрації зазначеної вище частини майна шляхом обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і чи було це майно відчужено. Дослідження і оцінка доказів щодо цього в судових рішеннях відсутні.
Шостий апеляційний адміністративний суд в своїй постанові зазначив про підробку згоди контролюючого органу, посилаючись на зміст ухвали Печерського районного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 757/39050/19-к, отриманої представником відповідача з Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд зауважив, що з ухвали Печерського районного суду від 05 серпня 2019 року у справі №757/39050/19-к вбачається, що з метою реалізації майна, невстановлені особи, у тому числі службові особи Міністерства Внутрішніх справ України та ДП «Інформ - Ресурс», забезпечили виготовлення ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №205/9453/18, до якої внесено завідомо неправдиві відомості щодо скасування записів про податкову заставу, зміст якої відрізняється від електронного примірника вказаної ухвали, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Проте, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє дане судове рішення, а до матеріалів справи не долучено.
Слід зазначити, що частиною шостою статті 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, обставини, які враховані судом апеляційної інстанції щодо підробки судового рішення встановлені на підставі недопустимих доказів (їх відсутності).
Крім іншого, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на доводи касаційної скарги щодо відсутності підпису одного судді (члена колегії) на постанові суду апеляційної інстанції від 12 липня 2022 року на час ознайомлення представника позивача з матеріалами справи - 01 серпня 2022 року, що підтверджено фотокопіями матеріалів справи, долученими до касаційної скарги.
Відповідно до статті 243 КАС України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що на час надходження справи та розгляду касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції утримує підписи всіх членів колегії.
Згідно відомостей з ЄДРСР постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (повний текст) «Надіслано для оприлюднення: 13.07.2022. Зареєстровано: 15.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2022». Враховуючи те, що судові рішення автоматично надсилаються до ЄДРСР після проставлення цифрового підпису всіма суддями, які розглядали справу, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції підписана всіма членами судової колегії в день складання повного тексту постанови. Щодо відсутності підпису судді Пилипенко О. Є. на паперовому оригіналі рішення станом на 01 серпня 2022 року, то колегія суддів визнає порушення строку підписання постанови у повному обсязі, однак, враховуючи наявність підпису на час касаційного розгляду підстави для скасування постанови відповідно до пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України відсутні.
Результати касаційного перегляду судових рішень
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасувати, справу № 640/12558/19 направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк