ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №640/13475/19
адміністративне провадження №К/9901/30165/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засідання, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/13475/19
за позовом ОСОБА_1 до Прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича, Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу від 19 червня 2019 року, поновлення на роботі,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова Валерія Петровича
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О., Чаку Є.В.
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича (далі - відповідач-1) та прокуратури Київської області (далі - відповідача - 2), з урахуванням змінених позовних вимог просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ від 19 червня 2019 року № 741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області;
1.2 зобов`язати прокурора Київської області протягом 7 (семи) днів з дня набрання рішення суду законної сили внести зміни до наказу від 19 червня 2019 року № 741вк із зазначенням посади ОСОБА_1 як заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області замість невірно вказаної посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області;
1.3 поновити ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність прийняття оскаржуваного рішення в частині зазначення посади ОСОБА_1 як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, оскільки відповідачем не вивчались результати роботи заступників прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , порівняльного аналізу не складалось, а також не досліджувалися переваги в залишенні одного з них на посаді; не вручалось позивачу письмове попередження про звільнення; не надавався позивачу весь перелік вакантних посад в системі органів прокуратури із зазначенням вакансій, для заміщення яких Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорі оголошено конкурс; неотримувалось подання від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області; не приймалось наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував зазначивши про правомірність прийняття оскаржуваного рішення в частині зазначення посади ОСОБА_1 як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 відповідно до наказу прокурора Київської області від 30 жовтня 2017 року № 291-к займає з 31 жовтня 2017 року посаду заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
5. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 13 листопада 2018 року № 135ш скорочено одну посаду заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури.
6. Листом від 21 листопада 2018 року № 19031вих-18 Києво-Святошинська місцева прокуратура направила прокурору Київської області Киричуку М.Ю. інформацію за результатами вивчення роботи заступників керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури щодо визначення тих, які підлягають подальшому вивільненню.
7. Згідно з вказаного листа керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури повідомлено, що вивільненню у зв`язку із скороченням підлягає заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 .
8. Листом від 14 листопада 2018 року № 11-1632 вих18 прокуратурою Київської області позивача повідомлено про скорочення посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України від 13 листопада 2018 року № 135ш.
9. У зв`язку з прийняттям вказаного наказу, 26 листопада 2018 року відповідачем винесено попередження про вивільнення №11-218вих-18.
10. Вказане попередження про вивільнення направлено на адресу позивача: АДРЕСА_1 та адресу: АДРЕСА_2 , однак повернулось на адресу прокуратури у зв`язку з неврученням пошти.
11. У той же час, листом прокуратури Київської області від 29 липня 2019 року №11-139вих19 повідомлено адвоката позивача, що письмове попередження ОСОБА_1 про вивільнення з посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури не вручалось, оскільки з вересня 2018 року до 04 березня 2019 року позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, а з 05 березня 2019 року по даний час - у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді.
11.1. Вказаним листом також повідомлено, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» до прокуратури області не надходило.
12. Листом від 17 грудня 2018 року №11-1712вих18 прокуратура Київської області повідомила заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про скорочення його посади на підставі наказу Генерального прокурора України від 13 листопада 2018 року №135ш та надала список вакантних і тимчасово вакантних посад в органах прокуратури Київської області, відповідно до якого наявні наступні вакантні посади: начальник Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури; начальник Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури тимчасово, на період перебування основного працівника у соціальній відпустці; прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури; прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури; прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури; прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури; прокурор Славутицького відділу Броварської місцевої прокуратури; прокурор Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури; прокурор Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури; прокурор Броварської місцевої прокуратури тимчасово, на період перебування основного працівника у соціальній відпустці; прокурор Фастівської місцевої прокуратури; прокурор Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури; прокурор Фастівської місцевої прокуратури, на період перебування ОСОБА_4 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
13. Вказаний лист направлявся прокуратурою Київської області на наступні адреси позивача: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , однак вказані документи повернулись на адресу прокуратури з поштовою відміткою "не проживає".
14. Листами від 11 січня 2019 року №11-46вих19 та від 08 лютого 2019 року №11-242вих19, від 25 лютого 2019 року №11-392вих19 прокуратура Київської області також повідомляла заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про скорочення його посади на підставі наказу Генерального прокурора України від 13 листопада 2018 року №135ш та додатково надавала списки вакантних посад і тимчасово вакантних посад в органах прокуратури Київської області станом на 11 січня 2019 року.
14.1. Вказані листи направлялись на адресу позивача: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Однак, вони повернулись на адресу прокуратури з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та "не проживає".
15. Також судами встановлено, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16. 13 червня 2019 року ОСОБА_1 , разом із своїм представником - адвокатом Леськовим В.П. звернулися до прокурора Київської області Киричука М.Ю. із заявою від 13 червня 2019 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку із потребою дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_7 у домашньому догляді з 20 червня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
16.1. До заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2019 року долучено: довідку від 28 травня 2019 року № 23 Лікарської комісії Консультативно-діагностичної поліклініки Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» МОЗ України про потребу дитини - ОСОБА_6 у постійному домашньому догляді з 20 червня 2019 року; довідку від 12 червня 2019 року № 07-41/56 керівника апарату Господарського суду м.Києва про те, що мати малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_8 з 17 січня 2014 року відповідно до наказу від 17 січня 2014 року № 34-К вийшла із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 від 18 жовтня 2013 року серія НОМЕР_1 .
17. 24 червня 2019 року представник позивача - адвокат Леськов В.П. отримав, разом із супровідним листом начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Київської області С.Козир від 20 червня 2019 року № 11-1203 вих10 копію оскаржуваного наказу прокурора Київської області Киричука М.Ю. від 19 червня 2019 року № 741 вк.
18. Відповідно до наказу прокурора Київської області Киричука М.Ю. від 19 червня 2019 року № 741 вк, відпустка без збереження заробітної плати у зв`язку із потребою дитини у домашньому догляді з 20 червня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 надана не заступнику керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1, а прокурору Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
19. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року адміністративний задоволено частково:
19.1 визнано протиправним та скасовано наказ від 19 червня 2019 року № 741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
19.2 зобов`язано прокуратуру Київської області внести зміни до наказу від 19 червня 2019 року №741вк із зазначенням посади ОСОБА_1 , як заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області замість невірно вказаної посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
19.3 поновлено ОСОБА_1 з 14 листопада 2018 року на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
19.4 в іншій частині позовних вимог відмовлено.
19.5 допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 14 листопада 2018 року.
20. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що прокуратурою Київської області не було прийнято письмового наказу про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, вказане звільнення відбулось без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а позивача фактично звільнено з вказаної посади 14 листопада 2018 року на підставі наказу Генеральної прокуратури №135ш, в якому була відсутня вказівка скорочення посади саме ОСОБА_1 , що свідчить про недотримання прокуратурою Київської області вимог статтями 42 49-2 КЗпП України, пункту 7 частини першої статті 11, частини другої статті 11, частини п`ятої статті 41 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 11 Розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 18 грудня 2017 року № 351 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 19 червня 2019 року № 741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
20.1. В частині позовних вимог щодо зобов`язання прокурора Київської області протягом 7 (семи) днів з дня набрання рішення суду законної сили внести зміни до наказу від 19 червня 2019 року №741вк із зазначенням посади ОСОБА_1 як заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області замість невірно вказаної посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення прокуратури Київської області не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, а тому суд визнав за необхідне зобов`язати прокуратуру Київської області внести зміни до наказу від 19 червня 2019 року № 741вк із зазначенням посади ОСОБА_1 як заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області замість невірно вказаної посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
20.2. В частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки прокуратурою Київської області не було дотримано процедури визначеної статтями 42 49-2 Кодексу законів про працю України, пунктом 7 частини першої статті 11, частиною другою статті 11, частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про прокуратуру" та пунктом 11 Розділу V Положенням про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 18 грудня 2017 року №351 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, а Прокурором Київської області не було прийнято наказу про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, що суд визнав протиправним та поновив позивача на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 14 листопада 2018 року, з наступної дати після звільнення.
21. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про «Поновлення ОСОБА_1 з 14 листопада 2018 року на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та допущення рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з 14 листопада 2018 року до негайного виконання».
21.1. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
21.2. Змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року, виклавши пункт другий резолютивної частини судового рішення в наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області в частині зазначення в наказі від 19 червня 2019 року №741вк посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області».
21.3. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року залишено без змін.
22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині поновлення позивача на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, звертаючись до адміністративного суду, невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права, оскільки фактично рішення про звільнення ОСОБА_1 керівником регіональної прокуратури щодо його звільнення з посади та органів прокуратури не приймалось, посилання позивача на абстрактне (усне) звільнення позивача з посади не являє собою остаточне волевиявлення суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах позаяк не покладає на позивача суб`єктивного обов`язку, а лише передбачає подальше прийняття суб`єктом владних повноважень рішення стосовно прав та обов`язків позивача.
22.1. Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування наказу від 19 червня 2019 року № 741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, суд апеляційної інстанції зазначив, що зміни до наказу не можуть бути внесені після його скасування, отже належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дії Прокуратури Київської області в частині зазначення в наказі від 19 червня 2019 року №741вк посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області».
IV. Касаційне оскарження
23. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції представник позивача подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 11 листопада 2020 року.
24. У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
25. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням статей 21 49-2 235 КЗпП України, пункту 7 частини першої статті 11, частини другої статті 11, частини п`ятої статті 41, пункту 9 частини першої статті 51, статті 60 Закону України «Про прокуратуру», пункту 11 Розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 18 грудня 2017 року №351, статті 45 КАС України та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №808/892/17, від 24 квітня 2019 року у справі №819/34/16 щодо спеціальних підстав звільнення прокурорів з посад, та у постановах від 03 грудня 2018 року у справі № 200/9385/16, від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14, від 07 жовтня 2020 року у справі №826/25472/15 щодо визнання незаконним звільнення або переведення працівника з підстав, не передбачених законом або з порушенням установленого законом порядку, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, та постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/1977/16, від 26 вересня 2018 року у справі №804/7940/16, від 07 травня 2020 у справі №826/12191/18, від 04 серпня 2020 року у справі №183/6913/16 (2-а/183/43/17).
26. 24 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 640/13475/19 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
27. 24 грудня 2020 року справа № 640/13475/19 надійшла до Верховного Суду.
28. Відзив відповідачів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
29. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
33. Відповідно до частини першої статті 5 та частини другої статті 46 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, а позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
34. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
35. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 39 Закону № 1697-VII адміністративними посадами у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є посади: заступника керівника місцевої прокуратури.
36. Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11-15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.
37. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII, керівник обласної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку.
38. Керівник обласної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень (частина друга статті 11 Закону № 1697-VII).
39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
40. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
41. Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
41.1. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
VI. Позиція Верховного Суду
42. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
43. Представник позивача оскаржує рішення суду апеляційної інстанції яким скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на займаній посаді та змінено рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування наказу від 19 червня 2019 року № 741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
44. Верховний Суд зауважує що переглядає рішення суду апеляційної інстанції лише у зазначеній частині позовних вимог.
45. Щодо зміни судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправним та скасування наказу від 19 червня 2019 року № 741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та викладення пункту 2 резолютивної частині рішення суду першої інстанції у наступній редакції «Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області в частині зазначення в наказі від 19 червня 2019 року №741вк посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області», Верховний Суд наступне.
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу прокурора Київської області від 30 жовтня 2017 року № 291-к займає з 31 жовтня 2017 року посаду заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
46.1. Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції повідомив, що наказ про звільнення позивача з адміністративної посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури прокуратурою Київської області не приймався.
47. Проте, відповідно до наказу прокурора Київської області Киричука М.Ю. від 19 червня 2019 року № 741вк, відпустка без збереження заробітної плати у зв`язку із потребою дитини у домашньому догляді з 20 червня 2019 року по 11 жовтня 2019 року надана не заступнику керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 , а прокурору Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 .
48. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині суд першої інстанції дійшов висновку, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування наказу від 19 червня 2019 року №741вк в частині зазначення посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (пункт 2 резолютивної частини рішення) та зобов`язання прокуратуру Київської області внести зміни до наказу від 19 червня 2019 року № 741вк із зазначенням посади ОСОБА_1 , як заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області замість невірно вказаної посади прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (пункт 3 резолютивної частини рішення).
49. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміни до наказу не можуть бути внесені після його скасування, отже належним способом захисту порушених прав позивача буде не скасування наказу прокуратури Київської області Киричука М.Ю. від 19 червня 2019 року № 741вк, а саме визнання протиправними дії прокуратури Київської області в частині зазначення в наказі від 19 червня 2019 року №741вк посади ОСОБА_1 , як прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області».
50. Щодо позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, Верховний Суд виходить з наступного.
51. Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
52. Приписами статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
53. З аналізу приписів пункту 13 частини першої статті 39, статті 11 та 41 Закону № 1697-VII вбачається, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої, зокрема пунктом 13 частини першої статті 39 цього Закону здійснюється керівником регіональної прокуратури шляхом видання відповідного наказу.
54. Звільнення прокурора із займаної посади, в тому числі і переведення прокурора на іншу посаду, відбувається шляхом видання відповідного наказу.
55. В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовуються сторонами у справі, накази про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області або про переведення на іншу посаду прокуратурою Київської області не приймалося.
56. Таким чином, Верховний Суд уважає, що звернення позивача із позовною вимогою про поновлення на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області без видання відповідного наказу про звільнення із займаної посади або про переведення на іншу посаду є передчасним.
57. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що позивача протиправно звільнено із займаної посади шляхом виключення зі штату Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, Верховний Суд зазначає наступне.
58. Відповідно до частини першої статті 5 та частини другої статті 46 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, а позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
59. Судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовується сторонами у справі, що відповідного наказу про виключення ОСОБА_1 зі штату Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відповідачами не приймалося.
60. Позивач звернувся у цій справі із позовними вимогами в яких, зокрема, просив поновити його на займаній посаді.
61. В той же час, із позовною вимогою про визнання протиправними дій прокуратури Київської області щодо виключення ОСОБА_1 зі штату Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області позивач у цій справі не звертається.
62. Ураховуючи те, що наказу про виключення ОСОБА_1 зі штату Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не видавалося, із вимогою про визнання протиправними дій прокуратури Київської області щодо виключення ОСОБА_1 зі штату Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області позивач не звертається, оцінка таким діям судом апеляційної інстанції обґрунтовано не надавалася.
63. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач звертаючись до адміністративного суду лише із позовною вимогою про поновлення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року на посаді заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
64. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині поновлення позивача на займаній посаді, оскільки фактично рішення про звільнення ОСОБА_1 керівником регіональної прокуратури щодо його звільнення з посади та органів прокуратури не приймалось.
65. В той же час, Верховний Суд зауважує, що надання оцінки діям прокуратури Київської області щодо дотримання вимог статті 49-2 КЗпП України, в тому числі щодо надання оцінки чи було належним чином та завчасно ознайомлено позивача із попередження про наступне вивільнення та із переліком вільних вакантних посад є передчасним, з огляду на відсутність наказу про звільнення із займаної посади, або про переведення на іншу посаду.
66. Надаючи оцінку таким діям прокуратури суд апеляційної інстанції вийшов за межі доказування по цій справі, оскільки позивач не оскаржує вказаних дій відповідача та відсутній наказ про його звільнення.
67. Проте, наявність таких висновків суду апеляційної інстанції не призвела до неправильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.
68. Щодо доводів касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій щодо спеціальних підстав звільнення прокурорів з посад та щодо визнання незаконним звільнення або переведення працівника з підстав, не передбачених законом або з порушенням установленого законом порядку викладених Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 808/892/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 819/34/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/25472/15, від 21 грудня 2019 року у справі № 826/1977/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 804/7940/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, колегія суддів зауважує, що вказані правові позиції викладені у справах в яких оскаржувалися накази (розпорядження) про звільнення осіб із займаної посади, в той же час у цій справі такого наказу видано не було.
69. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
70. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи представника позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.
71. Нормами статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
71.1. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
72. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
VІІ. Судові витрати
73. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Леськова Валерія Петровича залишити без задоволення.
2. Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/13475/19 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська