№ 640/13498/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/13498/18

провадження № 61-11575св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, скасування реєстраційної дії та витребування нерухомого майна з незаконного володіння

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Широковою В. А. 11 травня 2007 року за реєстровим номером 2157, серія та номер 1720, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп» (далі - ТОВ «Фінанс проперті групп») та ОСОБА_2 , виданий 04 травня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С.; скасувати реєстраційну дію - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41982304 від 10 липня 2018 року, 13:30:46, приватний нотаріус Чижова Н. А., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область; витребувати з чужого незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути квартиру власнику ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на порушення норм законодавства при укладенні відповідачами договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та при реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . Зокрема зазначав, що у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою та має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_2 , який не є належним суб`єктом надання фінансових послуг. Крім того, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., порушивши процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно. Вказував, що спірна квартира вибула з володіння всупереч його волі і неодноразово відчужувалася. Останній власник квартири, ОСОБА_3 , в квартирі ніколи не проживала, не вселялася і не зареєстрована в ній. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Орджонікідзевський районний суд міста Харкова рішенням від 05 грудня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Широковою В. А. 11 травня 2007 року за реєстровим № 2157, серія та номер 1720, укладений між ТОВ «Фінанс проперті групп» та ОСОБА_2 , видавник - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. Скасував реєстраційну дію Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41982304 від 10 липня 2018 року 13:30:46, внесені приватним нотаріусом Чижовою Н. А., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область. Витребував з чужого незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернув квартиру власнику ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить частині третій статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Також суд виходив з того, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., порушивши процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилалася позивачу і була ним отримана, та не перевірила безспірність заборгованості за наданими документами. Крім того, рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н. А. від 10 липня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , яка була проведена на підставі правочину, визнаного судом недійсним, підлягає скасуванню з відповідним внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. Також суд зазначив, що сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця ОСОБА_1 на вибуття майна з його володіння.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 23 червня 2020 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що укладений 04 травня 2018 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Фінанс проперті групп» договір є договором факторингу, а тому наявні передбачені законом підстави для визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки недійсними. Належних і допустимих доказів того, що під час переходу від ТОВ «Фінанс Проперті групп» до ОСОБА_2 прав у зобов`язанні, будь-яким чином збільшився та/або змінився обсяг зобов`язань позичальника за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Ураховуючи відсутність підстав для визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсним, апеляційний суд дійшов висновку, що немає і підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за зазначеним договором.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року і залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 квітня 2019 року у справі № 916/144/17 та від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що договір про відступлення права вимоги від 04 травня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінанс Проперті групп» і ОСОБА_2 за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву) є договором факторингу. Безпідставним є посилання апеляційного суду на непред`явлення вимог про визнання недійсним відступлення прав вимоги за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 не був поінформований про укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами від 04 травня 2018 року між ТОВ «Фінанс Проперті групп» і ОСОБА_2 та не знав про їх існування. Після примусового виселення ОСОБА_1 і його родини зі спірної квартири він отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із якої дізнався, що підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності був зазначений тільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Саме тому була заявлена вимога про визнання його недійсним та вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . На думку позивача, договір від 04 травня 2018 року про відступлення права вимоги за кредитним договором є нікчемним правочином, тому він не заявляв вимоги про визнання вказаного договору недійсним. Окрім того, обидва договори від 04 травня 2018 року є фактично одним договором факторингу.

Апеляційний суд, відмовивши в задоволенні позову в частині скасування реєстраційної дії - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна із чужого незаконного володіння, не спростував висновків місцевого суду про доведеність цих вимог з підстав, наведених у позові. При цьому суд не навів жодних доводів про обґрунтованість/необґрунтованість цих вимог, пославшись лише на те, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню через відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Також скарга містить доводи про неправильний розподіл судових витрат.

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Баценюк Н. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначила, що укладений між ТОВ «Фінанс Проперті групп» і ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги не містить ознак договору факторингу, а є суто договором відступлення права вимоги, і позивач не довів, що оспорюваний ним правочин є договором факторингу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 вересня 2020 року справа № 640/13498/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 11 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», банк), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 202-02-И, за умовами якого позичальник отримав у кредит грошові кошти у розмірі 18 500,00 дол. США, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення 11 травня 2027 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 202-02-И між банком і ОСОБА_1 11 травня 2007 року був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 2157, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, 11 травня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_4 , ОСОБА_1 був укладений договір поруки № П-201-02-И.

15 березня 2018 року було призначено електронний аукціон з продажу лота належного ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме право вимоги за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 201-02-И.

На підставі протоколу електронного аукціону від 15 березня 2018 року № UA-EA-2018-01-24-000681-a, сформованого за результатами продажу лота № F07GL10391, із забезпеченням, а саме однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , переможцем стало ТОВ «Фінанс проперті групп».

13 квітня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ТОВ «Фінанс проперті групп» був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за № 379.

04 травня 2018 року між ТОВ «Фінанс проперті групп» та ОСОБА_2 були укладені договори відступлення прав вимоги, за умовами яких первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор одержує (набуває) права кредитора в зобов`язанні за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 201-02-И, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 , іпотечним договором від 11 травня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2157.

На підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н. А. від 10 липня 2018 року право власності на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 26970049.

12 вересня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. за № 3781, номер запису про право власності 27880245.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2018 року, укладеним між ТОВ «Фінанс проперті групп» і ОСОБА_2 .

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).

Апеляційний суд встановив, що 13 квітня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» І ТОВ «Фінанс проперті групп» був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за № 379, за умовами якого банк відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 202-02-И та забезпечувальними договорами.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51)).

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57)).

Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за його ознаками є договором, за якими ТОВ «Фінанс проперті групп» у зобов`язаннях за договором іпотеки замінений на ОСОБА_2 як нового кредитора. ОСОБА_2 не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договору відступлення права вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за договором іпотеки. Отже, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу. Він є змішаними, бо місить елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Крім того, положення нормативно-правових актів, які врегулювали процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04 травня 2018 року набув право вимоги за іпотечним договором від 11 травня 2007 року.

Зазначений договір відступлення прав вимоги не містить умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Цей правочин є купівлею-продажем прав вимоги і за правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявності у ОСОБА_2 як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 та не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 465/647/11.

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору від 04 травня 2018 року про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків апеляційного суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв`язку з цим оскаржувана постанова в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного 04 травня 2018 року між ТОВ «Фінанс проперті групп» та ОСОБА_2 , є обґрунтованою, і підстав для її скасування в цій частині немає.

Водночас Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині вирішення вимог про скасування реєстраційної дії - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна із чужого незаконного володіння, не спростував висновки місцевого суду про доведеність цих вимог та не навів жодних доводів про обґрунтованість/необґрунтованість цих вимог, з огляду на таке.

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Задовольняючи позов, місцевий суд, зокрема, виходив з того, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., порушивши процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилалась позивачу і була ним отримана. Також приватний нотаріус не перевірила безспірність заборгованості за наданими документами.

При цьому суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння позивача та була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі двох документів: договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2018 року та рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н. А. від 10 липня 2018 року, які були визнані судом недійсними і скасовані. ОСОБА_2 у подальшому здійснив відчуження спірної квартири ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині витребування нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_3 та повернення квартири власнику ОСОБА_1 , з відповідним внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на цю квартиру, підлягає задоволенню.

Апеляційний суд зазначених висновків місцевого суду не спростував, а лише зазначив, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення зазначених вимог через відсутність підстав для визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсним та через відсутність підстави і для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Водночас вимоги позивача про скасування реєстраційної дії - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування майна із чужого незаконного володіння є самостійними вимогами, які апеляційний суд по суті фактично не розглянув.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд належним чином не встановив правовідносин, які виникли між сторонами, не з`ясував фактичних обставин справи щодо частини заявлених вимог, а суд касаційної інстанції відповідно до процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення, то оскаржувана постанова в частині вирішення вимог про скасування реєстраційної дії - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування майна із чужого незаконного володінняпідлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) щодо суб`єктного складу учасників спірних правовідносин, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц та від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 про дотримання іпотекодержателем процедури, визначеної частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» при реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про скасування реєстраційної дії та витребування нерухомого майна з незаконного володіння, розподілу судових витрат скасувати, справу в частині вирішення зазначених вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун