№ 640/1419/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 640/1419/19

адміністративне провадження № К/9901/12982/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у складі судді Мазур А.С. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І., Земляної Г.В., Файдюка В.В., у справі №640/1419/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`єр" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`єр" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2018 № 0013581401, №0013591401, №0013601401, №0013611401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві № 0013581401 від 24.10.2018 з податку на прибуток на суму 6 302 591,00 грн та штрафних санкцій на суму 2 543 384,00 грн;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві № 0013591401 від 24.10.2018 з податку на додану вартість на суму 5 469 775,00 грн та штрафних санкцій на суму 2 734 888,00 грн;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві № 0013601401 від 24.10.2018, згідно з яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 75 033,00 грн;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0013611401 від 24.10.2018, яким застосовано адміністративний штраф у сумі 510,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`єр" (03037, м. Київ, пр-т Лобановського, 14, оф. 107, код ЄДРПОУ 31059363) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 19 210 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 21.05.2018 № 919/26-І5-14-01-02, № 920/26-15-14-Ш-02, № 787/26-15-42-08, № 2939/26-15-14-09, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері видобування та переробки природних ресурсів, радником податкової та митної справи 3 рангу управління аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДФС у м. Києві, Смілянець С.В., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері видобування та переробки природних ресурсів, радником податкової та митної справи 3 рангу управління аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДФС у м. Києві Скорич А.В., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок юридичних осіб з податку на майно, доходів з фізичних осіб та сплати єдиного внеску, радником податкової та митної справи 3 рангу управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників ГУ ДФС у м. Києві Куцак Л.О., головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями, Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу Волинцем О.Я., відповідно до вимог ст. 20 77 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за квартал 2018 року та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2018 № 8031 розпочата перевірка з 21.05.2018 та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2017 №8812, щодо перенесення термінів перевірки, поновлена з 20.08.2018 планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`ер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 01.12.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Під час проведення перевірки, позивач листами від 18.05.2018, від 28.05.2018, від 31.08.2018 повідомляв контролюючий орган про неможливість надання первинних фінансових документів з підстав їх вилучення правоохоронними органами в рамках кримінального провадження.

За результатами планової виїзної документальної перевірки, посадовими особами контролюючого органу було складено акт документальної виїзної перевірки №591/26-15-14-01-02/31059363 від 14.09.2018, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України в частині ненадання ТОВ "Електроінтер`єр" контролюючим органам оригіналів документів, чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

- пп.44.1, пп. 44.2, п.44.6-5т,44, пп.134,1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 302 591 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 1 215 823 грн, за 2016 рік в сумі 3 076 710 грн, за 2017 рік в сумі 2 010 058 грн.

- п.44.3, п.44,4 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, ст. 1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 684 641 грн, у тому числі за серпень 2015 року - 82829 грн; вересень 2015 року - 132037 грн; жовтень 2015 року - 67078 грн; листопад 2015 року - 197 933 грн; грудень 2015 року -277 885 грн; січень 2016 року - 103143 грн; лютий 2016 року - 248751 грн; березень 2016 року - 309992 грн; квітень 2016 року - 241382 грн; травень 2016 року - 183236 грн; червень 2016 року - 78116 грн; липень 2016 року - 167165 грн; серпень 2016 року - 215453 грн; вересень 2016 року - 414590 грн; жовтень 2016 року - 287200 грн; листопад 2016 року - 505202 грн; грудень 2016 року - 364636 грн, січень 2017 року - 464531 грн; лютий 2017 року - 613185 грн; березень 2017 року - 522398 грн; квітень 2017 року - 58133 грн; вересень 2017 року - 149766 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) за грудень 2017 року на суму 75033 грн.

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на адресу контрагентів - покупців, зареєстровано податкові накладні з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підставі акту про планову виїзну документальну перевірку №591/26-15-14-01-02/31059363 від 14.09.2018 податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0013581401 від 24.10.2018 з податку на прибуток на суму 6 302 591 грн та штрафних санкцій на суму 2 543 384 грн; № 0013591401 від 24.10.2018 з податку на додану вартість: 5 469 775 грн та штрафних санкцій на 2 734 888 грн, №0013601401 від 24.10.2018, згідно з яким зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість на 75 033 грн, № 0013611401 від 24.10.2018, яким був визначений адміністративний штраф у розмірі 510 грн.

Уважаючи вказані повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.12.2018 №4105016/99-99-11-04-01-25 залишено скаргу ТОВ "Електроінтер`єр" без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Судами попередніх інстанцій було також установлено, що старшим слідчим в ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ОВПП ДФС України майором податкової міліції Кравченко І.В. та прокурором відділу Генеральної прокуратури України Яцининим В.В. проводилось розслідування у кримінальному провадженні № 32016100110000124 зареєстрованому у ЄДРДР 26.04.2016 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

На підставі ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10567/17, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10568/17, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10565/17, уповноваженими особами слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДВС України було проведено обшуки та вилучено майно, первинні бухгалтерські документи, зокрема: печатки і штампи суб`єктів господарювання, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі та виконаних робіт, договори, угоди, специфікації, сертифікати якості та відповідності товару, інших документів, що стосуються придбання товару, книг обліку договорів, касові ордери, банківські платіжні документи, податкова звітність, регістри аналітичного синтетичного бухгалтерського та податкового обліку, книги Головної, книг обліку продажу та придбання (реєстрів податкових накладних продажу і придбання), трудових (тимчасових) договорів, довіреностей, товарно-транспортних накладних, інших товарно-супровідних документів, документів, що засвідчують якість, відповідність та походження товару, документів на оплату транспортних послуг, комп`ютерна техніка за допомогою якої виготовлялися та на якій зберігаються вказані документи, флеш-накопичувачі інформації, диски та інші магнітні носії інформації на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, документи складського обліку, накази про призначення, звільнення та штатний розпис співробітників.

У зв`язку з цим, позивачем були вжиті заходи щодо повернення втраченої документації, що також підтверджується наявними у справі запитами, зокрема: вимога до повернення вилучених документів ОВПП ДФС України майора податкової міліції; запит до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та доказ його направлення; лист про відновлення документів до ТОВ "ФОРТОКС"; лист про відновлення документів до ТОВ "ТК ВІЗАРД"; лист про відновлення документів до ТОВ "СТАРТ1НВЕСТ ГРУП"; лист про відновлення документів ТОВ "НІЗАН ТРЕЙД"; лист про відновлення документів до ТОВ "СИСТМ"; лист про відновлення документів до ТОВ "ЗІРКА ОДЕСИ"; лист про відновлення документів ТОВ "ПТК "МАТЕРИК"; лист про відновлення до ТОВ "ЛАРС ТОРГ"; лист про відновлення документів до ТОВ "САГРО-БУД"; лист про відновлення документів до ТОВ "ЛАРКОМ ГРУП"; лист про відновлення документів до ТОВ "ТАHOC ГРУП"; лист про відновлення документів до ТОВ "АГРОФЛЕКСГРУП 2015"; лист про відновлення документів до ТОВ "АГРОФЛЕКСГРУП 2015"; лист про відновлення документів до ТОВ "ВАЛЕОН 2015"; лист про відновлення документів до ТОВ "НЕПТУН ЛД"; лист про відновлення документів до ТОВ "АКЕР ЛТД"; лист про відновлення документів ТОВ "АМІГОІНВЕСТ"; лист про відновлення документів адресований ТОВ "САЛТОР ЛІМІТЕД"; лист про відновлення документів адресований до ТОВ "КЛО 2"; лист про відновлення документів до ТОВ "ТОКОЛ"; лист про відновлення документів до ТОВ "ЕКОГІРОМ ЛІМІТЕД".

Крім того, як убачається із матеріалів справи, представник позивача 30.08.2018 звертався до правоохоронних органів із запитом про повернення вилучених у рамках кримінального провадження №32016100110000124 фінансово-господарських документів.

Листом від 10.09.2018 №703/14/28-10-23-02 Слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України було повідомлено, що у вказаному кримінальному провадженні досі триває досудове розслідування, у зв`язку з чим, повернення документів не є можливим.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу щодо застосування п. 44.6 ст.44, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України стосовно того, що ТОВ "Електроінтер`єр" не надало первинні документи, які б підтверджували витрати на суму 35 014, 40 грн, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування та правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6 093, 80 грн, чим, у свою чергу, було порушено п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №826/27811/15, №822/1212/16, №160/8441/18 щодо застосування положень п. 44.6 ст.44, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Представником позивача було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 , який був керівником та кінцевим бенефіціарним власником товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Згідно із ч.1, 2 ст.354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Суд указує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Електроінтер`єр" у стані припинення не знаходиться.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Абзацом першим пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Проте, винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10567/17, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10568/17, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10565/17, уповноваженими особами слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДВС України було проведено обшуки та вилучено майно, первинні бухгалтерські документи, зокрема: печатки і штампи суб`єктів господарювання, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі та виконаних робіт, договори, угоди, специфікації, сертифікати якості та відповідності товару, інших документів, що стосуються придбання товару, книг ліку договорів, касові ордери, банківські платіжні документи, податкова звітність, регістри аналітичного синтетичного бухгалтерського та податкового обліку, книги Головної, книг обліку продажу та придбання (реєстрів податкових накладних продажу і придбання), трудових (тимчасових) договорів, довіреностей, товарно-транспортних накладних, інших товарно-супровідних документів, документів, що засвідчують якість, відповідність та походження товару, документів на оплату транспортних послуг, комп`ютерна техніка за допомогою якої виготовлялися та на якій зберігаються вказані документи, флеш-накопичувачі інформації, диски та інші магнітні носії інформації на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, документи складського обліку, накази про призначення, звільнення та штатний розпис співробітників.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, представник позивача звертався до правоохоронних органів із запитом про повернення вилучених у рамках кримінального провадження №32016100110000124 фінансово-господарських документів.

Отже, судами вірно встановлено, що відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, що підтверджується протоколами обшуку, копії яких містяться у матеріалах даної справи, крім того, про вказані обставини позивач неодноразово письмово повідомляв контролюючий орган під час проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

Також, відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 із змінами (далі - наказ №22), за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу.

Такий наказ видається на підставі складеного посадовими особами органу ДФС акта довільної форми, в якому зафіксовано документально підтверджені факти, що призвели до неможливості проведення перевірки у терміни, вказані у направленні та наказі.

При цьому орган ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує оформлення документів та вжиття заходів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.7 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій.

Згідно з п. 1.2.7 наказу №22 у разі якщо після видання наказу про проведення перевірки платника податків виникли або виявлені обставини, які унеможливлюють її проведення на підставі цього наказу, керівником структурного підрозділу, що повинен здійснювати (очолювати) таку перевірку, готується доповідна (службова) записка на ім`я керівника (заступника керівника, уповноваженої особи) органу ДФС, який видавав цей наказ, з наведенням обставин, що унеможливлюють його реалізацію та проведення перевірки. У цьому випадку на підставі зазначеної доповідної записки видається відповідний наказ про скасування наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований.

Отже, Суд звертає увагу скаржника на той факт, що контролюючий орган не був позбавлений можливості видати наказ про проведення нової перевірки з одних і тих самих підстав (в даному разі виконання плану-графіку), лише за виключної умови - скасування попереднього наказу на проведення перевірки, як такого, що не реалізований. У свою чергу, відповідачем не було видано наказ про скасування наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований, та проведено перевірку позивача за відсутності первинних документів, які є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку платника податків.

Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №826/27811/15, №822/1212/16, №160/8441/18 щодо застосування положень п. 44.6 ст.44, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у справах №826/27811/15, №822/1212/16, №160/8441/18 сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих/ненаданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Крім того, у справі, що розглядається наявний винятковий випадок ненадання платником податків первинних документів податковому органу під час перевірки, а саме, відсутність у позивача необхідних первинних документів була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, що підтверджується протоколами обшуку.

Натомість, у справах №826/27811/15, №822/1212/16, №160/8441/18 не було таких індивідуальних ознак, що свідчить про нетотожність (неподібність) цих справ із справою, що розглядається.

Суд вказує, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» «Трґо проти Хорватії»).

На думку колегії суддів, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури та, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко