ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 640/14616/21

адміністративні провадження № К/990/8059/22, К/990/7260/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель", а також Міністерства економіки України

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року (суддя Васильченко І.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року (судді: Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком"

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економіки України,

за участі третіх осіб - Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель",

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

27 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" (надалі також - ТОВ «Депс Телеком», Позивач) звернулося до суду з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (надалі також- Відповідач 1 чи Комісія), Міністерства економіки України (надалі також - Відповідач 2), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії Міністерства економіки України (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі основних фактів і висновків за результатами проведення Спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, на підставі яких Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення від 23 квітня 2021 року №СП-491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23 квітня 2021 року № СП- 491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, прийняте на підставі направлених Міністерством економіки України (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) основних фактів і висновків за результатами проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення про припинення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту без застосування спеціальних заходів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказав, що спірне рішення прийнято з порушенням положень статей 8, 10,11 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», не відповідає вимозі обґрунтованості та ухвалено без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

11 листопада 2021 року Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23 квітня 2021 року № СП- 491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, прийнятого за результатами проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту.

Вказана заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, оскільки самою Комісією 11 жовтня 2021 року було прийнято рішення про його скасування.

В заяві наголошено, що Комісія, переглядаючи своє рішення, встановила, що національні інтереси не потребують застосування спеціальних заходів та прийняла рішення від 11 жовтня 2021 року №СП-510/2021/4411-03, яким вирішила скасувати рішення від 23 квітня 2021 року № СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту».

Також заявник вказував, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі №640/30039/21 вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 11 жовтня 2021 року № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23 квітня 2021 року №СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту", що, на думку Позивача, породжує очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості поновлення оспорюваних прав Позивача.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 заяву Позивача задоволено: до моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/14616/21 зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23 квітня 2021 року № СП- 491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, прийнятого за результатами проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року апеляційні скарги адвоката Гудій Валерії Вікторівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель", Міністерства економіки України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року - залишено без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що:

- Відповідач 1 визнав, що оскаржуване рішення не потребує застосування спеціальних заходів, та скасував його на підставі рішення від 11 жовтня 2021 року № СП-510/2021/4411-03;

- у даному випадку вбачається певна непослідовність дій відповідачів, оскільки ними скасовується попереднє рішення, яке навіть не набрало законної сили. Відтак, переглядаючи рішення про застосування спеціальних заходів, яке було ухвалене раніше, навіть за умови, якщо такий перегляд допускається положеннями законодавства, має бути здійснений максимально прозоро і ясно та з дотриманням прав та інтересів усіх учасників;

- відповідно до положень статей 2, 3, 4 і 5 Угоди Світової організації торгівлі про захисні заходи передбачаються обов`язкові етапи процедури перегляду спеціальних заходів: надання обґрунтованого повідомлення всім заінтересованим сторонам, проведення публічних слухань, забезпечення можливості надавати докази, забезпечення можливості відповідати на надання таких доказів і поглядів іншими сторонами, здійснення компетентними органами оцінки усіх факторів шкоди, що перелічені в Угоді, аналіз наявності причинно-наслідкового зв`язку, публікація детального звіту за результатами перегляду. Проведення всіх цих етапів відповідачами за такий короткий строк викликає сумнів у суду щодо дотримання відповідної процедури перегляду рішення;

- застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів

Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель", а також Міністерство економіки України, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову, в касаційних скаргах просять скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 640/14616/21 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Депс Телеком» про забезпечення адміністративного позову відмовити повністю.

У відзивах на касаційні скарги ТОВ «Депс Телеком» просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо забезпечення позову - без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (осіб, що подали касаційну скаргу)

Скаржники у касаційній скарзі стверджують, що заходи забезпечення позову у даній справі судом першої інстанції вжиті за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення даного позову, зокрема, з огляду на те що:

- аргументам, наведеним Позивачем у позовній заяві, надана правова оцінка при вирішенні питання про забезпечення позову;

- мотиви, наведені Позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчили про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлювали настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;

- не було наведено Позивачем й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав Позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову;

- позиція Позивача, покладена в основу мотивації заяви про забезпечення позову, ґрунтувалась на припущеннях й не була підтверджена жодними доказами, які б достовірно і беззаперечно свідчили про існування обставин, що можуть зумовити застосування судом повноважень, передбачених у главі 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

У касаційній скарзі наведено доводи про те, що повернення сплаченого антидемпінгового мита імпортером врегульовано нормами спеціального законодавства, відтак доводи Позивача про ускладненість повернення в подальшому помилково/надміру сплаченого антидемпінгового мита та необхідність застосування з цією метою на даному етапі заходів забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються.

При цьому у касаційній скарзі наведено покликання на правові позиції Верховного Суду у справах №640/110/20, №705/4587/17,№826/1951/18, №826/16509/18, №640/13245/19, №280/4367/19, №540/2183/19.

2.2. Доводи Міністерства економіки України (особи, що подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Міністерство економіки України, посилаючись на недотримання судами норм процесуального права, вказує на те, що:

- не досліджено та не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову вдався до оцінки обставин по суті спору і фактично вирішив наявний спір своєю ухвалою про встановлення заходів забезпечення позову, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції;

- вдаючись до оцінки доводів Позивача на користь забезпечення позову (аналогічні до позову по суті спору), суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно встановив наявність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, оскільки фактично ухвалою про забезпечення позову суд першої інстанції вирішив спір у контексті інтересів Позивача.

2.3. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Депс Телеком» (особи, що подала відзиви на касаційні скарги)

Аргументуючи відсутність передбачених законодавством підстав для скасування ухвалених у справі рішень Позивач у відзивах на касаційні скарги посилається на таке:

- без аналізу змісту позовної заяви оцінка запитуваних заходів забезпечення позову, зокрема, за критеріями співмірності, розумності та обґрунтованості, є неможливою;

- спростовуючи доводи щодо відсутності реальної загрози правам Позивача в аспекті ускладненості повернення в подальшому помилково/надміру сплаченого антидемпінгового мита, на думку ТОВ «Депс Телеком», не враховано що чинне законодавство не містить порядку повернення сплачених сум остаточного спеціального мита для випадку, коли після сплати мита рішенням суду встановлено протиправність застосування остаточних спеціальних заходів шляхом запровадження остаточного спеціального мита, при цьому предметом спору не є повернення надміру/помилково сплачених сум коштів до бюджету;

- запровадження спеціальних заходів фактично позбавляє Позивача можливості здійснювати прибуткову господарську діяльність, оскільки імпортні витрати перевищуватимуть імпортний дохід від продажу товару. Зокрема, Рішення про застосування спеціальних заходів впливає на відносини Позивача з контрагентами, адже виконання укладених з українськими покупцями Товару контрактних домовленостей може бути фактично припинене, а виконання Позивачем зобов`язань за укладеними договорами поставки та купівлі-продажу товару - стати неможливим з огляду на збитковість для Позивача таких зобов`язань. А враховуючи, що Рішення про застосування заходів стосується всіх країн (за виключенням окремих, зазначених у цьому рішенні), а товар українського виробництва не задовольняє потреб усіх споживачів Позивача, діяльність Позивача у будь-якому випадку залежить від імпорту та, відповідно, сплати мита. У зв`язку з цим, Позивач може бути позбавлений можливості укладати нові контракти щодо товару, а значить - фактично здійснювати свою діяльність;.

- внаслідок прийняття рішення про застосування спеціальних заходів відбувається обмеження конкуренції на ринку України, на якому провадить господарську діяльність Позивач, що призведе до неконтрольованого зростання цін на товар в односторонньому порядку, створюється загроза дефіциту товару та веде до інших негативних наслідків;

- про очевидність ознак протиправності Рішення про застосування спеціальних заходів вказує наявність: листа-вимоги Міністерства цифрової трансформації України («Мінцифри») від 17 вересня 2021 року № 1/04-4-10389 щодо перегляду спірного у справі рішення; численні звернення Позивача, інших заінтересованих сторін та учасників ринку телекомунікаційних послуг, які надавалися Міністерству під час проведення спеціального розслідування. Крім того, проти запровадження відповідних заходів виступили профільні українські асоціації телеком-ринку, зокрема, Інтернет Асоціація України, Асоціація підприємств інформаційних технологій України (АПІТУ), Асоціація «Укртелемережа, Асоціація «Телас», Асоціація правовласників та постачальників контенту, Телекомунікаційна палата України, а також організаційні комітети Української конференції операторів зв`язку, ІТ, Медіа та понад 40 компаній-споживачів кабельної продукції, які є провайдерами інтернет-зв`язку та телекомунікаційних послуг у різних регіонах України, та Американська торговельна палата в Україні та Інтернет Асоціація України.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24 липня 2020 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі на підставі заяв ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" та ПАТ "Завод Південкабель" прийняла Рішення № СП-458/2020/4411-03 «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту».

23 квітня 2021 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення №СП-491/2021/4411-03, яким застосувала спеціальні заходи щодо імпорту в Україну проводів строком на 3 роки шляхом запровадження спеціального мита, а саме (пункт 1 та пункт 2.4 рішення): розмір спеціально мита щодо імпорту в Україну товару проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники, кабелі волоконні-оптичні з дня застосування спеціальних заходів - 23.5 %, через 12 місяців із дня застосування спеціальних заходів - 22.3%, через 24 місяця з дня застосування - 21.2 %.

Вказано, що зазначене рішення набирає чинності через 30 днів з дня опублікування повідомлення про застосування спеціальних заходів.

Таке повідомлення опубліковане в газеті «Урядовий кур`єр» № 176 14 вересня 2021 року.

Отже, з урахуванням дня опублікування рішення воно мало б набрати чинності з 15 жовтня 2021 року.

Міністерством цифрової трансформації України було подано до Міністерства економіки лист-вимогу від 17 вересня 2021 року № 1/04-4-10389 про перегляд рішення від 23 квітня 2021 року, яке було предметом розгляду і підставою для прийняття Комісією 24 вересня 2021 року Рішення №СП-508/2021/4411-03 «Про перегляд рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23 квітня 2021 року №СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту».

11 жовтня 2021 року Комісією прийнято остаточне Рішення № СП-510/2021/4411-03, яким скасовано рішення від 23 квітня 2021 року № СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту» та вказано наступну мотивацію цьому рішенню: «Комісія встановила, що національні інтереси не потребують застосування спеціальних заходів та вирішила скасувати рішення Комісії від 23 квітня 2021 року».

ПАТ "Одеський кабельний завод "Одескабель" та ПАТ "Завод Південкабель" оскаржили в судовому порядку рішення від 24 вересня 2021 року і 11 жовтня 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року у справі №640/30039/21 забезпечено позов шляхом зупинення рішення від 11 жовтня 2021 року №СП-510/2021/441-03.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

2.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Позивач стверджував, що спірне рішення від 23 квітня 2021 року має очевидні ознаки протиправності, оскільки Комісія, переглядаючи своє рішення сама встановила це, тому 11 жовтня 2021 року Рішенням № СП-510/2021/4411-03 його і у скасовано у зв`язку із тим, що національні інтереси не потребують застосування спеціальних заходів; наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі №640/30039/21 породжує очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача, який буде змушений сплачувати додаткові необґрунтовані платежі - мито, на підставі спірного рішення, яке вже скасовано Відповідачем-1.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову та приймаючи до уваги мотиви позовної заяви дійшли обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову, оскільки існують обставини, які в дійсності ускладнять чи унеможливлять виконання судового рішення у цій справі у разі прийняття рішення на користь Позивача.

З урахуванням вищевикладених обставин у їх сукупності, зокрема щодо скасування спірного у справі рішення Комісією самостійно, необхідно погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про достатність на час вирішення заяви про забезпечення позову вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.

При цьому, наведені у касаційних скаргах доводи щодо вирішення справи по суті шляхом встановлення протиправності спірного рішення є необґрунтованими, адже відповідне спірне у справі рішення самостійно скасоване суб`єктом владних повноважень, до того ж при ухваленні рішення про забезпечення позову було вказано, що в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

Щодо посилань у касаційних скаргах на відповідну судову практику Верховного Суду, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року справі №923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

Разом із тим, у цій справі та у наведених у касаційних скаргах справах відмінні як підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, так і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Тобто, наведені скаржником рішення Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи ж касаційних скарг не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.

Таким чином, доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.

При цьому, суд також враховує і те, що постановою Верховного Суду від 27 травня 2022 року у справі №640/30039/21 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року, якою було забезпечено позов та зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 11 жовтня 2021 року №СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23 квітня 2021 року №СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту" та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року, скасовано. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" про забезпечення позову відмовлено.

Поряд із цим, суд касаційної інстанції у межах спірних правовідносин не наділений повноваженнями у порядку, передбаченому статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряти наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є необґрунтованими.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень у цій частині, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель", а також Міністерства економіки України

залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.Л. Желтобрюх

І.В. Дашутін