ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/14664/19
адміністративне провадження № К/9901/33172/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2019 року (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі № 640/14664/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування припису та доручення ,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
В серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент міського благоустрою або відповідач-1) та до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також КП «Київблагоустрій» або відповідач-2), в якому просив визнати протиправними і скасувати:
припис КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 травня 2019 року № 1912369;
доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в листі від 11 липня 2019 року про вжиття заходів шляхом демонтажу належного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 травня 2019 року № 1912369.
Визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання в листі від 11 липня 2019 року доручення Комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про вжиття заходів шляхом демонтажу належного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року залишено без змін.
04 грудня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надіслана 03 грудня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
29 січня 2021 року від КП «Київблагоустрій» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив задовольнити вимоги касаційної скарги Департаменту міського благоустрою.
01 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.
02 березня 2021 року від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Верховного Суду 28 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач вважає протиправними оскаржуваний припис та доручення щодо вжиття заходів по демонтажу належного йому нежилого приміщення, яке, всупереч висновкам відповідачів, є капітальним приміщенням та не належить до самовільно встановлених тимчасових споруд.
Також позивач зауважив, що в оскаржуваному приписі КП «Київблагоустрій» зазначено про порушення позивачем пункту 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва (далі також Правила благоустрою), тоді як ця норма не визначає видів порушень міського благоустрою, а визначає повноваження Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» щодо внесення припису власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)).
Отже, за позицією позивача, оскаржуваний припис не містить конкретного виду порушення, визначеного пунктом 20.1.1 Правил благоустрою.
Стверджуючи про протиправність оскаржуваного доручення Департаменту міського благоустрою, позивач зазначив, що вказане доручення за своєю формою не є розпорядчим документом, оскільки відповідно до пункту 10 Положення про Департамент визначено, що у Департаменті для оперативного вирішення питань, які належать до його компетенції, може бути утворена колегія для погодженого вирішення питань (комісія) у складі директора Департаменту, першого заступника директора Департаменту та інших відповідальних працівників Департаменту. До складу колегії (комісії) можуть входити депутати Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (за погодженням з їх керівниками), інших установ та громадських організацій. Склад колегії затверджується наказом директора Департаменту. Рішення колегії (комісії) вводяться в дію таким розпорядчим актом та такою посадовою особою як «наказ директора», а не «доручення», надане у формі листа.
В обґрунтування своєї позиції відповідачі зазначили, що Департамент міського благоустрою та КП «Київблагоустрій» наділені повноваженнями виносити припис та доручення, вживати заходи щодо демонтажу, приймати відповідні рішення про демонтаж та здійснювати демонтаж щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. За відсутності дозвільної документації й були прийняті спірні рішення щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (група приміщень АДРЕСА_2 , загальною площею 274,8 кв. м.
Право власності позивача на вказане приміщення зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.03.2004.
За змістом договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2004 загальна площа нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом купівлі-продажу, становить 238,10 кв.м.
17 березня 2004 року право власності ОСОБА_1 на указане нежитлове приміщення зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, про що в реєстрову книгу № 18п-145 внесено запис № 2604-П.
Згідно з довідкою ТОВ «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ, оформлення землі та нерухомості» від 14 січня 2019 року № 140119, складеної за результатами інвентаризації від 14 січня 2019 року, загальна площа вищевказаного нежилого приміщення становить 274,8 кв.м. В довідці також зазначено, що загальна площа збільшилась в результаті проведення поточного ремонту та знесення некапітальних перегородок без проведення будівельних робіт, що згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2011 № 127, не відноситься до категорії самочинного будівництва й реконструкції та не потребує введення в експлуатацію.
На вказане приміщення ТОВ «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ, оформлення землі та нерухомості» 14 січня 2019 року виготовлено технічний паспорт, в якому зафіксовано основні фізичні характеристики та схематичний план приміщення.
На підставі схематичного плану приміщення, що є частиною його технічного паспорта, суди встановили, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 складається з підвалу 1 літ. А та поверху 1 літ. А загальною площею 274,8 кв.м. Приміщення 1 поверху складається з тамбуру (2,3 кв.м) та основного (57,8 кв.м).
У розділі «Опис основних конструктивних елементів» характеристики приміщення, зазначено, що «фундамент приміщення - бетон, стіни - цегла, проф. метал з заскл., перекриття - дерев., підлога - дерев., лінол., плитка».
13 вересня 2019 року право власності перереєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
28 травня 2019 року інспектор КП «Київблагоустрій» здійснив перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 , під час якої виявив порушення позивачем пункту 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (у редакції рішення від 28.05.2015 № 566/1430).
28 травня 2019 року відповідачем складено припис № 1912369, яким позивачу запропоновано усунути виявлене порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди (літній майданчик), а в разі відсутності дозвільної документації демонтувати літній майданчик власними силами в одноденний строк та відновити благоустрій. Водночас ОСОБА_1 повідомлено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно з чинним законодавством. Про виконання припису повідомити за адресою та/бо телефоном: АДРЕСА_3 .
Листом від 11.07.2019 № 064-4010 Департамент міського благоустрою доручив КП «Київлагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених позивачем елементів благоустрою, зазначених у таблиці, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , за якою знаходиться літній майданчик при кафе, барі чи ресторані (всесезонний).
Позивач неодноразово звертався до КП «Київблагоустрій» із заявами про позасудове вирішення спору та скасування цього припису, у задоволенні яких йому відмовлено.
Позивач, вважаючи протиправним вказаний припис та доручення про демонтаж, звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в розумінні визначення об`єкта нерухомого майна, що міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення є капітальною спорудою та не належить до тимчасових споруд.
Відтак, доводи КП «Київблагоустрій» про порушення позивачем Правил благоустрою у зв`язку із самостійним зведенням тимчасової споруди є необґрунтованими.
Судами попередніх інстанцій акцентовано увагу на тому, що нерухоме майно стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.
Водночас суди зазначили, що КП «Київблагоустрій» необґрунтовано зазначив про порушення позивачем пункту 13.3.1 Правил благоустрою, не вказавши яке конкретне порушення має бути ним усунуте.
З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про необґрунтованість припису КП «Київблагоустрій» від 28 травня 2019 року № 1912369, що є підставою для визнання цього припису протиправним і скасування.
Також, за позицією суду першої інстанції, відсутні підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наданого в листі від 11 липня 2019 року доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про вжиття заходів шляхом демонтажу належного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки таке доручення хоча й надане ним на виконання його владних управлінських функцій, але не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України.
З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, враховуючи протиправне винесення КП «Благоустрій» припису від 28 травня 2019 року № 1912369, вважав за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправними дії Департаменту міського благоустрою щодо надання в листі від 11 липня 2019 року доручення КП «Київблагоустрій» про демонтаж належного позивачу приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з невиконанням ним вищевказаного припису.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідачем-1 зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки судів не відповідають обставинам справи та доказам, наявним у матеріалах справи.
Стверджує, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано вимоги підпункту 20.2.1 Правил благоустрою та скасовано припис від 28 травня 2019 року з підстав зазначення у приписі порушення позивачем підпункту 13.3.1 Правил благоустрою. Зазначене не узгоджується з пунктом 20.2.1 Правил благоустрою та з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18.
Акцентує увагу на тому, що позивачем не надано на виконання вимог приписів доказів володіння/користування земельною ділянкою, де знаходяться спірні приміщення позивача.
Також позивачем не надано доказів проведення грошової оцінки спірної земельної ділянки, сплати податку на нерухомість, надання спірним приміщенням адреси та отримання паспорту прив`язки.
Наполягає на тому, що підставою виникнення права власності позивача на нежитлові приміщення є договір купівлі-продажу № 327 від 10.03.2004, в якому зазначена площа 238,10 кв.м.
З покликанням на висновки у рішеннях ВАС України у справах №№К/800/54391/15, К/800/18085/16, К/800/12399/16 вважає, що позивачем не доведено, що оскаржувані дії відповідача по наданню доручення від 11 липня 2019 року та дії КП «Благоустрій» по складанню припису від 28 травня 2019 року стосувались саме нерухомого майна позивача.
За позицією скаржника, технічний паспорт № 140119 від 14 січня 2019 року не є належним та допустим доказом, оскільки в ньому відсутня інформація про рік будівництва.
Відповідачем-2 у відзиві на касаційну скаргу підтримані доводи Департаменту міського благоустрою.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що належний позивачу об`єкт, щодо якого позивачу було винесено припис, належить до об`єктів нерухомого майна та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав. Зазначені обставини виключають можливість застосування тих норм, на які покликається скаржник відносно позивача та його майна, що свідчить про необґрунтованість оспорюваного припису, доручення відповідачів.
Стверджує, що предметом цієї справи не є оспорювання належності до нерухомого майна позивача, щодо якого позивачу було винесено припис. Враховуючи предмет та підстави позову, з`ясуванню підлягає лише факт наявності або відсутності статусу нерухомого майна у позивача, що встановлюється шляхом отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію в ньому майна позивача, як нерухомого. Проте ці обставини позивачем доведені, а доводи скаржника виходять за межі предмету та підстав позову та фактично зводяться до оспорювання статусу належного позивачу майна, як нерухомого.
Водночас зазначає, що відповідачі не належать до кола осіб та органів, до компетенції яких належить перевірка та контроль за дотриманням земельного, податкового чи містобудівного законодавства.
VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV), Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2011 року № 94 (далі - Положення № 94), Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом № 2807-IV.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2807-IV управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
У відповідності до підпункту 6.7 пункту 6 Положення № 94, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.
Відповідно до Положення № 94 у редакції розпорядження від 18 грудня 2017 року № 1635, Департамент міського благоустрою є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, з питань виконання функцій державної виконавчої влади - відповідним центральним органам державної виконавчої влади.
До основних завдань Департаменту міського благоустрою, визначених пунктом 4 вищевказаного Положення, віднесено, поміж іншого, реалізацію актів Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо благоустрою міста, контроль за благоустроєм міста, контроль за виконанням вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою.
Згідно з підпунктом 5.8 пункту 5 вищевказаного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень дає доручення на демонтаж (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.
Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва.
Згідно з розділом 1 Правил благоустрою міста Києва тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування поглибленого фундаменту тощо.
Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою міста Києва передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.
Згідно із статтею 13 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів у тому числі (….) належить території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики, території будівель та споруд інженерного захисту територій.
Отже, стаття 13 Закону № 2807-IV не визначає будівлі та споруди в якості об`єктів благоустрою .
Водночас відповідно до статті 21 Закону № 2807-IV елементами благоустрою, у тому числі (…), є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;
зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
будівлі та споруди системи інженерного захисту території;
комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;
обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
малі архітектурні форми;
інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.
Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 420/2220/19, та колегія суддів вважає за доцільне його застосування у справі, що розглядається.
Отже, вищенаведені повноваження відповідача необхідно оцінювати в контексті їх розповсюдження лише на визначені Законом об`єкти благоустрою.
Порядок складання припису Департаментом міського благоустрою передбачений підпунктом 20.2.1 пункту 20.2 Правил благоустрою міста Києва. Відповідно до пункту 20.2.11 Правил благоустрою міста Києва у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП «Київблагоустрій» самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.
Відповідно до пункту 19.1.1 Правил благоустрою міста Києва контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.
Згідно з пунктом 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.
У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21 травня 2009 року № 462/1518 «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд у м. Києві». У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.
Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.
Пунктом 13.3 Правил благоустрою міста Києва визначено порядок демонтажу малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
Так, згідно з підпунктом 13.3.3 пункту 13.3 Правил благоустрою міста Києва рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).
Для проведення демонтажу (переміщення) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації та/або Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, підприємства, яке здійснює демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності).
Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 826/17074/18: "…винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами, в разі відсутності відповідних дозвільних документів. При цьому, підставами для винесення припису про здійснення демонтажу тимчасової споруди є її самовільне розміщення, тобто розміщення за відсутності проектно-дозвільної документації, а саме: її відсутності, анулювання дії або закінчення строку дії паспорту прив`язки. Відповідний припис має бути вручений власнику тимчасової споруди у встановленому порядку".
Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/9030/17, від 10 липня 2019 року у справі № 826/6063/18, від 26 травня 2020 року у справі № 826/13792/16 та від 05 жовтня 2020 року у справі №755/12736/17.
Вирішальне значення для визначення питання стосовно наявності повноважень у відповідачів щодо демонтажу майна має віднесення відповідного майна до нерухомого майна чи до тимчасових споруд у розумінні Правил, у зв`язку з чим перш за все слід ідентифікувати спірні об`єкти на місцевості.
За визначенням частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Також відповідно до приписів статті 181 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна.
Так, згідно із статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
За приписами частини 2 цієї статті рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Отже, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що належне позивачу нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав як нерухоме майно. Водночас в технічному паспорті зазначено з яких частин воно складається.
Також акцентовано увагу на тому, що відповідного експертного дослідження для встановлення виду вказаної споруди, зокрема перевірки щодо наявності в неї фундаменту та/або її відповідності законодавчо визначеним кваліфікаційним ознакам тимчасової споруди, не проводилося, фахівці у відповідній галузі не залучалися, а натомість було здійснено лише візуальне обстеження цієї споруди та її фотографування.
За позицією судів попередніх інстанцій, фотознімки не є належними і допустимими доказами в розумінні вищевказаних норм адміністративного процесуального законодавства, оскільки вони не підтверджують відсутності фундаменту у спірної споруди та/або наявності в неї кваліфікаційних ознак тимчасової споруди.
Верховний Суд звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції вживалися заходи щодо витребування у позивача належним чином завірених доказів, а саме:
належним чином засвідчений договір купівлі-продажу нежилого приміщення серія та номер: 327, виданий 10 березня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піщенко Т.Г.;
належним чином засвідчену довідку, серія та номер: 140119, видану 14 січня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БТІ, оформлення землі та нерухомості»;
належним чином засвідчену довідку, видану Бюро технічної інвентаризації за результатом реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
документи, котрі підтверджують зведення споруди щодо якої винесено припис №1912369 від 28 травня 2019 року.
За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення, група приміщень № 39 (в літ «А»), площа 274,80 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 .
Як зазначено судами попередніх інстанцій, технічний паспорт містить інформацію, з яких частин складається вищезазначений об`єкт.
Згідно інформації з технічного паспорту, на який покликаються суди, об`єкт складається з : підвал І літ «А», поверх І літ. «А».
Скаржник наполягає на тому, що підставою виникнення права власності позивача на нежитлові приміщення є договір купівлі-продажу № 327 від 10.03.2004, в якому зазначена площа 238,10 кв.м.
В свою чергу позивач наполягає на наявності у нього права власності і на спірне приміщення на І поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас оцінка статусу вбудованих нежитлових приміщень в житловий будинок (поверх 1 літ "А") потребує відповідної перевірки уповноваженими органами.
Визначення поняття будівельних робіт наведене у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466), якою затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Відповідно до пункту 1 цього Порядку реконструкція об`єктів будівництва також охоплюється поняттям будівництва.
Водночас вирішення питання щодо демонтажу об`єкту лише за критерієм площі об`єкта є недостатнім, оскільки відповідно до приписів статті 181 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна, основним критерієм якого виступає земельна ділянка, на якій такі об`єкти розташовані, а відтак визначення місцезнаходження такої земельної ділянки та встановлення адреси об`єкту, що інакше унеможливлює ідентифікацію такого об`єкта.
В контексті визначення повноваженого органу, який має встановлювати правомірність будівництва нерухомого майна, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:
подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
За приписами частини 7 статті 34 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Отже, виконання фізичною або юридичною особою будівельних або підготовчих робіт без повідомлення про їх початок вважається самочинним будівництвом.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:
1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,
2) істотного порушення будівельних норм і правил.
Водночас, положення статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред`явленню позову про знесення самочинно збудованого об`єкта передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Вказана позиція сформована Верховним Судом в постанові від 28.11.2018 у справі №815/2311/15 та в подальшому підтримана в інших постановах Верховного Суду.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Зміст положень статті 376 ЦК України та частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що визначений перелік юридичних фактів обумовлюють виникнення у суб`єкта владних права на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин встановлених уповноваженим органом.
Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1 3 6 8 19 55 56 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Також у постанові від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 Верховний Суд звертав увагу на те, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Отже, питання встановлення правого статусу та оцінки спірного приміщення в контексті правомірності його використання позивачем, наявності або відсутності ознак самочинного будівництва має бути надано за результатами відповідної перевірки проведеної уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд вважає, що припис від 28 травня 2019 року № 1912369 та доручення від 11 липня 2019 року винесені відповідачами за відсутності відповідних повноважень.
За змістом статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Колегія суддів наголошує на наявності визначених законом підстав для часткового задоволення позову, проте з мотивів визначених у цій постанові, відповідно мотивувальні частини рішень першої та апеляційної інстанцій необхідні змінити.
Керуючись статтями 339 341 349 351 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 640/14664/19 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 640/14664/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
В.М. Кравчук
В.М. Шарапа