Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/15383/14-ц

провадження № 61-16401св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Харківська міська рада,

треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Циркунівська сільська рада,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду

від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В.,

Яцини В. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Циркунівська сільська рада, про визнання незаконним та скасування частково рішення Харківської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, витребування майна, визнання права власності та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції (далі - реєстраційна служба), Циркунівська сільська рада, про визнання незаконним та скасування частково рішення Харківської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, витребування майна, визнання права власності та відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 01 вересня 1994 року ОСОБА_1 звернулася до Циркунівської сільської ради із заявою про надання земельної ділянки для індивідуальної забудови.

Рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня

1994 року № 744 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки

ОСОБА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку» їй передано у приватну власність земельну ділянку з фонду земель Циркунівської сільської ради площею 1 000 кв. м на АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального жилого будинку.

06 грудня 1996 року позивачу було видано державний акт про право приватної власності на землю, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1779.

Отриманню державного акта на право приватної власності на землю передували відповідні дії та рішення, що підтверджується технічним звітом із підготовки до видачі державних актів на право приватної власності на землю, а саме: протокол

від 04 листопада 1996 року про закріплення меж ділянки, переданої у приватну власність, експлікація земель у межах плану, висновок начальника відділу земельних ресурсів району щодо складу та повноти матеріалів із видачі державного акта на право приватної власності на землю, викопіювання з генплану забудови житлового кварталу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

10 жовтня 2013 року, підготувавши необхідну документацію, позивач звернулася до Харківської міської ради з заявою про отримання кадастрового номеру, впорядкування та зміну адреси спірної земельної ділянки у зв`язку з приєднанням частини земель Циркунівської сільської ради до земель м. Харкова.

Управління містобудування та архітектури листом від 08 листопада 2013 року

№ П-5-21866/1-13.08-39 повідомило, що готуються та вносяться на сесію Харківської міської ради проекти рішень про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок на території, яка включена в межі м. Харкова, а також, що відповідно до регламенту проведення сесії Харківської міської ради після узгодження у встановленому порядку проект рішення за цим питанням буде винесено на розгляд сесії Харківської міської ради.

Пізніше без жодних звернень з її боку Управління містобудування та архітектури у листі від 07 квітня 2014 року № П-521866/1-13.08-39 повідомило, що в доповнення до попереднього листа після детального вивчення наданих нею документів, які дозволяють ідентифікувати місцезнаходження земельної ділянки, встановлено, що рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:013:0118 передана у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_2 .

У відповідь на звернення ОСОБА_1 Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) у листі від 02 червня 2014 року

№ П-229/0/9-515/0/14-14 повідомлено, що державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6310136600:14:013:0118), здійснена на підставі заяви ОСОБА_2 відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого згідно з рішенням 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22 червня 2012 року

№ 759/12.

Разом із тим, право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку не припинялося. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вже з новою адресою надано раніше, ніж передання відповідних земель до відання м. Харкова та зміни адреси відповідних вулиць.

Вважала, що Харківська міська рада не мала права передавати в приватну власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, а рішення Харківської міської ради № 1266/13 від 25 вересня 2013 року є таким, що суперечить нормам права, порушує її право власності, а отже, є незаконним та підлягає скасуванню у частині передання права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , також видане свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, відповідно, є недійсним.

З урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку 1 рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 1266/13 від 25 вересня 2013 року «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» такого змісту: « ОСОБА_2 передати у власність земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:14:013:0118) за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 »;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136600:14:013:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136600:14:013:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136600:14:013:0118, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь спірну земельну ділянку;

- стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 2 500,00 грн на відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовано пункт 3 додатку 1 рішення 26 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1266/13 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок», а саме: ОСОБА_2 передати у власність земельну ділянку, що належить територіальній громаді

м. Харкова (кадастровий номер 63101366000:14:013:0118) за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ».

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 63101366000:14:013:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 63101366000:14:013:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на ім`я ОСОБА_2 .

Витребувано з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 63101366000:14:013:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Харківської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 600,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на преюдиційно встановлені факти у рішенні Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року у справі № 922/3408/15, вважав, що ОСОБА_1 з 1996 року є власником спірної земельної ділянки, що є предметом спору у цій справі, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування частково рішення Харківської міської ради підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку і скасування державної реєстрації на ім`я ОСОБА_2 , яка відбулася на підставі рішення сесії Харківської міської ради, визнаного судом неправомірним, також підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку суд вважав за необхідне відмовити, оскільки земельна ділянка належить їй на підставі рішення Циркунівської сільської радивід 20 жовтня

1994 року № 744 та державного акта від 06 грудня 1996 року, які є чинними.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельні ділянки сторони отримали правомірно, а питання стосується їх розташування. На думку апеляційного суду, сторони не довели, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 та

АДРЕСА_1 є однією і тією ж земельною ділянкою, але зі зміненою адресою,

а матеріали справи містять суперечливі докази.

З урахуванням наведеного, позивач не позбавлена права обрати інший спосіб захисту її прав, який буде належним та ефективним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, у якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року. Витребувано матеріали цивільної справи.

У січні 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 759/13986/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 369/6400/17, від 27 травня 2020 року у справі № 654/2693/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 365/349/16-ц, від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, від 23 вересня

2020 року у справі № 761/16986/17, а також вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Висновок суду апеляційної інстанції про суперечливість доказів на підтвердження того факту, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є однією і тією ж земельною ділянкою, є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки судом не звернуто увагу на те, що земельна ділянка є індивідуально-визначеною річчю з особливими кількісними та якісними показниками, що в цьому випадку співпадають.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (у натурі) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням акта винесення меж земельної ділянки в натурі. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив`язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі).

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 184 ЦК України і статтю

79 ЗК України. Залишив поза увагою докази та доводи щодо тотожності спірної земельної ділянки.

Крім того, апеляційний суд помилково не врахував преюдиційних обставин, які встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 11 квітня

2018 року у справі № 922/3408/15.

Доводи інших учасників справи

Відзив Харківської міської ради на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених обставин справи на підставі допустимих доказів.

У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання на конкретну норму права, яку Харківський апеляційний суд неправильно застосував, а тому касаційна скарга не спростовує висновків суду апеляційної інстанції.

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та такою, що прийнята з дослідженням всіх доказів і обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без порушень норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі не вказано, які саме обставини неповно з`ясовано судом апеляційної інстанції і чому ці обставини мають значення для справи, а також які висновки суду не відповідають обставинам справи, та в чому було порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 20 жовтня

1994 року № 744 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки

ОСОБА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку», передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з фонду земель Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області площею 1 000 кв. м на АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального жилого будинку та зобов`язано ОСОБА_1 оформити необхідну технічну документацію та вести будівництво відповідно до прикладеного проекту забудови (т. 1, а. с. 7).

06 грудня 1996 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на землю серія ХР 25-00-000318, площею 0,10 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Циркунівської сільської ради на АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального житлового будинку, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1779 (т. 1,

а. с. 9-10).

З викопіювання розташування масиву забудови на АДРЕСА_1 на території Циркунівської сільської ради, копії з плану земель сільської ради станом на 1993 рік встановлено, що АДРЕСА_3 (т. 2, а. с. 22).

Постановою Верховної Ради України від 06 вересня 2012 року № 5215-VI «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області» змінено межі міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області, збільшивши територію міста на 4 450,58 гектара земель, в тому числі, за рахунок 208,98 гектара земель Циркунівської сільської ради Харківського району.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 6 скликання

від 24 жовтня 2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» з метою встановлення та впорядкування найменувань елементів вулично-дорожньої мережі на території, що включена до меж міста Харкова згідно з постановою Верховної Ради України від 06 вересня 2012 року № 5215-VI «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області», визначено перелік поточних назв елементів вулично-дорожньої мережі міста на території, що включена до меж м. Харкова згідно з додатком № 1.

Рішенням Харківської міської ради 24 сесії 6 скликання від 22 травня 2013 року

№ 1159/13 «Про впорядкування найменувань» з метою встановлення та впорядкування найменувань елементів вулично-дорожньої мережі на території, що включена до меж міста Харкова згідно з постановою Верховної Ради України від

06 вересня 2012 року № 5215-VI «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області», внесено зміни до рішення Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 6 скликання

від 24 жовтня 2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань».

Із вказаних змін встановлено, що пункт 8 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 6 скликання від 24 жовтня 2012 року

№ 907/12 «Про впорядкування найменувань» доповнено, зокрема, рядком «АДРЕСА_2».

Також доповнено розділ «Перелік назв елементів вулично-дорожньої мережі

м. Циркуни, включених до м. Харкова» додатку № 2 рішення Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 6 скликання від 24 жовтня 2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань», зокрема, у кварталі малоповерхової забудови житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: АДРЕСА_4 .

Судами встановлено, що адресу спірної земельної ділянки було змінено з

АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 у зв`язку упорядкуванням адрес земельних ділянок на території, яка включена до меж м. Харкова (лист Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 07 квітня 2014 року № П-5-21866/1-13.08-39).

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 16 сесії 6 скликання від 22 червня 2012 року № 759/12 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, зазначений у додатку № 1 до цього рішення (т. 1, а. с.184).

Відповідно до пункту 3.1 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 16 сесії 6 скликання від 22 червня 2012 року № 759/12 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 185-187).

Рішенням 26 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 1266/13 від 25 вересня 2013 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, зазначеним у додатках № 1, 2, 3, 6 до цього рішення. Передано у приватну власність земельні ділянки громадянам України, зазначеним у додатках

№ 1, 4 до цього рішення.

Із пункту 3 додатку № 1 до вказаного рішення вбачається, що передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:14:013:0118) за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3, а. с. 42-45).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 листопада 2013 року № 13080150 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 листопада 2013 року № 13079918 встановлено, що власником земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136600:14:013:0118, є ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 127, 128).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 399/142/16-ц (провадження № 14-508цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Верховний Суд зауважує, що вирішуючи спір та оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи вимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист свого права на земельну ділянку.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно наявних перешкод у здійсненні ним цих прав.

З урахуванням підстав позову судам необхідно вирішити питання, чи мала право Харківська міська рада розпоряджатися спірною земельною ділянкою, чи була вона власником спірної земельної ділянки на час передання її у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтями 16 386 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 17 ЗК України (в редакції, чинній на час передання земельної ділянки позивачу) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів,на території яких розташовані земельні ділянки.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи зібрані у справі докази та мотивуючи їх відхилення на підставі суперечливості щодо віднесення земельної ділянки до земель Циркунівської сільської ради чи Харківської міської ради та правомірності набуття особами права власності, не звернув уваги на те, що рішенням Харківської міської ради Харківської області 20 сесії 6 скликання від 24 жовтня 2012 року

№ 907/1 АДРЕСА_2, на якій розташована спірна земельна ділянка, віднесено до меж міста Харкова. У подальшому рішенням Харківської міської ради 24 сесії

6 скликання від 22 травня 2013 року № 1159/13 АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2.Згодом адресу спірної земельної ділянки було змінено

з АДРЕСА_5 , що встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у зв`язку з упорядкуванням адрес земельних ділянок на території, яка включена до меж м. Харкова. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що до моменту віднесення АДРЕСА_2 до меж міста Харкова вона перебувала у межах Циркунівської сільської ради.

Крім того, надаючи обґрунтування правомірності набуття права власності на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги рішення Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 922/3408/15 за позовом Харківської міської ради до Циркунівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ГУ Держземагентства у Харківській області, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня 1994 року № 744 про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю від 06 грудня 1996 № 1779, виданого ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

У вказаній справі суди встановили правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим відмовили в задоволенні позовних вимог.

У вказаній справі також встановлено, що правова природа спору, який ініційовано Харківською міською радою, насправді полягає у вирішенні питання, хто з фізичних осіб - ОСОБА_1 або ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки. Позивач та відповідач у цій справі (Харківська міська рада та Циркунівська сільська рада) реалізували свої повноваження та розпорядилися спірною земельною ділянкою у 1996 та 2013 році відповідно.

Таким чином, у вказаній справі встановлено, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 у 1996 році та земельна ділянка, надана у власність

ОСОБА_2 у 2013 році - одна і та ж земельна ділянка, а тому подача позову позивачем з метою позбавлення такого права може свідчити про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном відповідно до статті

1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд зауважує, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, справа № 922/3408/15 має преюдиційне значення для справи яка переглядається, оскільки у ній встановлені обставини щодо осіб, які беруть участь у розгляді цієї справи.

У справі № 922/3408/15 встановлено правомірність набуття третьою особою ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, зробивши висновок про те, що сторони не довели, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 - одна й та сама земельна ділянка, але зі зміненою адресою, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до проектів землеустрою як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 координати спірних земельних ділянок співпадають. Вона знаходиться територіально і конфігурально в тих межах, де вона перебувала до зміни її адреси. Спірна земельна ділянка функціонує у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об`єкта включають, зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкта, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти, що дає змогу їх ідентифікувати.

Згідно з пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (в редакції

2013 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (в редакції 2013 року) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У матеріалах справи відсутні відомості про вилучення спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не спростував встановленого факту, що на час надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , вона ще не мала нову назву.

Тільки 22 травня 2013 року пунктом 1 рішення 24 сесії 6 скликання за № 1159/13 «Про впорядкування найменувань» до рішення 20 сесії 6 скликання Харківської міської ради було внесено додаток 1 до пункту 8 із зазначенням «АДРЕСА_1», а пункт 17 Додатку 7 було викладено у наступній редакції: «Доповнити розділ «Перелік перейменувань елементів вулично-дорожної мережі міста на території, що включена до меж міста Харкова за рахунок земель Циркунівської сільської ради» Додатку 2 до цього рішення наступними рядками: квартали малоповерхової забудови житлового масиву « ІНФОРМАЦІЯ_2 » п. 17 АДРЕСА_1.» (т. 3, а. с. 34-37). Також апеляційний суд не спростував того, що на час прийняття рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року № 1266/13 (п. 3 д. 1) про передачу земельної ділянки з новою адресою АДРЕСА_2 відповідачу ОСОБА_2 управлінню Держземагентства у м. Харкові було відомо про існування державного акта на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку, що вилучена із земель Циркунівської сільської ради та включена до меж міста Харкова.

Суд першої інстанції встановив відсутність повноважень у Харківської міської ради

у 2013 року щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки на час передання її у власність ОСОБА_2 вона з 1996 року перебувала у власності ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частинами першою, десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своєї компетенції приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення повноважень Циркунівською сільською радою при прийнятті рішення про надання позивачу земельної ділянки, а тому ОСОБА_1 є належним власником спірної земельної ділянки.

З огляду на зазначене, не може вважатися належним виконання органом місцевого самоврядування (у цьому випадку - Харківська міська рада) своїх обов`язків щодо відповідної перевірки земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_2 , яка з 1996 року вже перебуває у власності фізичної особи, що призвело до порушення прав дійсного власника спірної земельної ділянки, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування частково рішення Харківської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку і скасування державної реєстрації на ім`я ОСОБА_2 та витребування земельної ділянки підлягають задоволенню.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав особи в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивача.

Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Щодо клопотань Харківської міської ради і ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження

15 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання Харківської міської ради про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у цій справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено докази, які надані сторонами. Суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційні скарги, дійшов висновку щодо відсутності порушеного права

ОСОБА_1 та зазначив про можливість позивачу обрати інший спосіб захисту її прав, який буде належним та ефективним.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 відсутнє будь-яке посилання на конкретну норму права, яку порушено Харківським апеляційним судом, а постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, є нерелевантними.

Посилаючись на пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України, Харківська міська рада просила закрити касаційне провадження.

16 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у цій справі. Клопотання ОСОБА_2 є аналогічним клопотанню Харківської міської ради від 15 грудня 2020 року про закриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст зазначених клопотань, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

У клопотаннях про закриття касаційного провадження Харківська міська рада та ОСОБА_2 посилаються, зокрема на те, що постанови Верховного Суду, зазначені у касаційній скарзі, в яких викладені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не є релевантними до правовідносин у справі, що переглядається. Водночас заявники не зазначають, в чому саме викладені висновки, на які посилається позивач у касаційній скарзі, є нерелевантними до справи, яка переглядається.

Верховний Суд зауважує, що підстави для касаційного оскарження для суду були зрозумілі, отже, для уникнення надмірного формалістичного підходу (формалізму) та позбавлення заявника судового захисту, наданого цивільним законодавством, та уникнення порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відкрив касаційне провадження.

Отже, підстав, визначених цивільним процесуальним законом, для закриття касаційного провадження немає, а тому у задоволенні вказаних клопотань слід відмовити.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи висновки Верховного Суду щодо часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 2 923,20 грн судового збору, що підлягав сплаті при поданні касаційної скарги.

Керуючись статтями141 396 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Харківської міської ради про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_2 та Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 461,60 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук