№ 640/15387/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/15387/19

адміністративне провадження № К/9901/5879/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/15387/19

за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року (прийняте у складі судді - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Земляної Г.В., Ключковича В.Ю.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищого господарського суду України, в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо не нарахування і виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з 28 липня 2017 року;

1.2. зобов`язати Вищий господарський суд України нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402) з розрахунку посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, щомісячних доплат: за вислугу років - 50 відсотків за період до 30 жовтня 2017 року та 60% відсотків з 31 жовтня 2017 року, за науковий ступінь - 15%, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 5%, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що у встановленому Законом порядку ОСОБА_1 набула статусу судді касаційної інстанції, питання про переведення до іншого суду на даний час не вирішено, проте вона обіймає посаду судді касаційної інстанції, пройшла кваліфікаційне оцінювання, як суддя касаційної інстанції, а тому має право на отримання суддівської винагороди, передбаченої Законом України "Про судоустрій і статус суддів" для суддів касаційної інстанції. Разом з цим, позивач зазначає, що не переведення її до відповідного суду зумовлює не здійснення нею правосуддя та відповідно призводить до невиправданого звуження обсягу гарантій незалежності судді у виді зниження матеріального забезпечення. Враховуючи наведене, на переконання позивача, починаючи з 28 липня 2017 року суддівська винагорода мала розраховуватись з посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2017 року, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1, 25 щомісячних виплат: за вислугу років - 50%, а з 31 жовтня 2017 року - 60%, за науковий ступінь - 15%, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 5%.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 відповідно до постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів Вищого господарського суду» від 06 січня 2001 року № 2874-ІІІ була обрана на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

3.1. 07 листопада 2016 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад судців касаційних судів у складі Верховного Суду у зв`язку із реорганізацією вищих судових органів.

3.2. ОСОБА_1 як суддя Вищого господарського суду України взяла участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3.3. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року №ЗП/вс-17 ОСОБА_1 визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду. За результатами кваліфікаційного оцінювання сформовано рейтинг учасників конкурсу, в якому позивачка зайняла 53 місце, тобто за межами необхідної кількості претендентів до вказаного суду.

3.4. Заявою від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача щодо нарахування заробітної плати у новому розмірі, встановленому Законом №1402.

3.5. Листом від 13 червня 2019 року № 01-22/167/114/19 за підписом голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України ОСОБА_1 повідомлено про відмову у здійсненні перерахунку заробітної плати з тих підстав, що суддя набуває право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402, лише після зарахування до штату Верховного Суду, спеціалізованого суду та здійснення правосуддя у відповідному суді. Оскільки Вищий господарський суд України не входить до системи судоустрою і порядок його роботи не регулюється Законом № 1402, підстави для нарахування і виплати суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом № 1402, відсутні.

3.6. Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з 28 липня 2017 року, звернулась за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

4.1. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наявність у позивача лише рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року №ЗП/вс-17 про визнання її такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, не надає їй права на отримання суддівської винагороди із розрахунку діючого судді Верховного Суду з доплатами, у розмірах зазначених в Законі України від 02.06.2016 №1402-VIII, оскільки остання правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду не здійснює.

IV. Касаційне оскарження

5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

5.1. Посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує на наявність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/13355/17, від 14 травня 2020 року у справі №826/12993/17, від 03 червня 2020 року у справі №826/14879/17, від 14 липня 2020 року у справі №826/13405/17.

5.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що право на отримання суддівської винагороди в розмірі, передбаченому Законом №1402, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Розділовий сполучник «або» свідчить про існування двох категорій суддів, які мають право на отримання суддівської винагороди на підставі Закону №1402. Така конструкція норми не дає жодних підстав для висновку, що тільки судді, призначені за результатами конкурсу після набрання чинності Законом №1402 мають право на отримання суддівської винагороди в розмірі встановленому вказаним Законом.

5.3. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

6. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач, посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

11. Відповідно до статті 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

12. Статтею 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі- Закон №1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

13. Відповідно до частини другої статті 31 Закону №1402-VIII Вищими спеціалізованими судами є:

1. Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

2. Вищий антикорупційний суд.

14. Частиною першою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

15. Статтею 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

16. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 року, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

17. Відповідно до пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 року, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

18. Згідно із пунктом 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 року, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

19. Пунктом 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 01 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

VI. Позиція Верховного Суду

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

22. Предметом касаційного розгляду у цій справі є заявлена позивачем вимога про нарахування і виплату їй суддівської винагороди, яка передбачена для вищого спеціалізованого суду.

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

24. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду судді Вищого господарського суду України. Позивач брала участь у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року №ЗП/вс-1 позивачку визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду. Однак на посаду судді у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду ОСОБА_1 призначена не була та правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду не здійснює.

25. 30 вересня 2016 року у процесі повномасштабної судової реформи набрав чинності Закон № 1402-VIII, яким змінено систему судоустрою, зокрема, утворено Верховний Суд, який діє у складі п`яти структурних підрозділів: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд (статті 36, 37 Закону № 1402-VIII).

26. Частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VIII передбачено, що для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. У свою чергу вищими спеціалізованими судами в Україні за новим законом є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.

27. Питання наявності підстав для виплати суддям суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 серпня 2018 року у справі №826/13355/17, від 14 травня 2020 року у справі за №826/12933/17, від 03 червня 2020 року у справі №826/14879/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 826/13405/17.

28. У цих постановах Верховним Судом напрацьовано правову позицію, відповідно до якої, право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII, виникає у судді за наявної сукупності таких умов:

1) проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

2) зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді у відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

3) зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

4) фактичне виконання своїх обов`язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України;

5) законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

29. Верховний Суд наголошував, що лише за сукупної наявності цих умов у судді виникає право на суддівську винагороду, передбачену Законом № 1402-VIII. Наявність у позивача лише деяких з зазначених умов не обумовлює виникнення права на отримання суддівської винагороди у розмірах зазначених в Законі №1402-VIII.

30. Верховний Суд розвинув цю правову позицію у постанові від 14 липня 2020 року у справі № 826/13405/17, у якій позивач суддя Вищого адміністративного суду України ставив питання про виплату йому суддівської винагороди, відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII із розрахунку посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто із розрахунку базового розміру посадового окладу судді Верховного Суду). Так, у контексті спірних правовідносин у справі №826/13405/17 Верховний Суд наголосив, що приписами пункту 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону 1402-VIII, законодавець конкретно виокремив наведену категорію суддів із кола осіб, на яких можуть поширюватися вимоги визначені цим Законом щодо права на отримання суддівської винагороди у більшому розмірі, та не залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання та підтвердження на відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) грошове забезпечення цих суддів визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до припинення діяльності Вищого адміністративного суду України.

31. Тож аналіз положень статті 135 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку з пунктом 7 "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону дає підстави для висновку, що право на отримання суддівської винагороди відповідно до норм Закону №1402-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду не лише були визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, а й зайняли відповідне місце у рейтингу на зайняття вакантних посад, були призначені на посаду судді відповідного суду указом Президента України, зараховані до штату відповідного суду й фактично здійснюють правосуддя у цьому суді.

32. Нормою частини другої статті 135 Закону №1402-VIII чітко визначено момент, з якого судді виплачується суддівська винагорода за цим Законом - з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

33. Таким чином, лише за сукупної наявності наведених умов у судді виникає право на отримання суддівської винагороди, передбаченої Законом №1402-VIII. У даному випаду наявність лише рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання позивачки такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду не надає позивачці права на отримання суддівської винагороди у розмірах зазначених у Законі №1402-VIII до її призначення на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду указом Президента України та зарахування до штату цього суду.

34. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо безпідставного застосування судами попередніх інстанції до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду у справах №826/13355/17, № 826/12993/17, №826/14879/17 та №826/13405/17, колегія суддів зазначає таке.

35. Верховний Суд зауважує, що КАС України не містить визначення терміну "подібні правовідносини". Водночас роз`яснення як слід розуміти цей термін вже надавалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 03 липня 2018 року у справі №759/4892/16-а, від 21 грудня 2020 року у справі №640/2431/19, від 06 квітня 2021 року у справі №736/1260/16-а.

36. Так, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

37. Подібні правовідносини може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.

38. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

39. Тобто подібність правовідносин необхідно встановлювати одночасно за трьома критеріями: суб`єктним, об`єктним і, так би мовити, змістовним. Основним критерій, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний (права й обов`язки суб`єктів).

40. Колегія суддів звертає увагу, що висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом як у постанові від 14 травня 2020 року у справі за №826/12993/17, яку урахував суд першої інстанції, так і у постановах від 01 серпня 2018 року у справі №826/13355/17, від 03 червня 2020 року у справі №826/14879/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 826/13405/17, на які покликався суд апеляційної інстанції, стосувалися саме питання можливості виплати суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII судді Вищого спеціалізованого суду, який у процедурі проведення конкурсу на посаду судді Верховного Суду підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді у складі Верховного Суду, але не був призначений на посаду у цьому суді, не зарахований до штату відповідного суду та продовжує обіймати посаду судді Вищого спеціалізованого суду (у випадку наведених справ - судді Вищого адміністративного суду України).

41. Наведене дає підстави для висновку, що спірні правовідносини у справах №826/13355/17, №826/12993/17, № 826/14879/17 № 826/13405/17, є подібними тим, що склалися у справі 640/15387/19, оскільки у цих справах подібними є: суб`єктний склад учасників (позивач - суддя Вищого господарського суду, який брав участь у конкурсі на посади судді Верховного Суду у відповідному касаційному суді, у процедурі проведення конкурсу на посаду судді Верховного Суду підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді у складі Верховного Суду, однак за результатами конкурсу не був призначений на таку посаду, не зарахований до штату відповідного суду у складі Верховного Суду, не здійснює правосуддя та продовжує обіймати посаду судді Вищого господарського суду; відповідач - Вищий спеціалізований суд, відповідно, у розумінні Закону № 2453-VI); об`єктом правового регулювання (нарахування та виплата суддівської винагороди); змістом (наявність/відсутність у позивача права на отримання, а у відповідача - обов`язку нарахувати і виплатити позивачу суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII).

42. З огляду на наведене та ураховуючи положення частини п`ятої статті 242 КАС України, вирішуючи по суті спір у цій справі, суди попередніх інстанцій повинні були ураховувати висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 826/13355/17, від 14 травня 2020 року у справі за №826/12993/17, від 03 червня 2020 року у справі №826/14879/17 та від 14 липня 2020 року у справі № 826/13405/17.

43. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, на яке, зокрема, посилається скаржник, не надано офіційного тлумачення норм Закону з приводу наявності підстав для виплати суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII суддям Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарський суд України, Вищого адміністративний суду України. У вказаному рішенні предметом перевірки на відповідність Конституції України (конституційності) були положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІII, які регламентують питання суддівської винагороди. Однак питання нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди відповідно до статті 133 Закону № 2453-VІ не є предметом розгляду у цій справі.

44. Питання урівняння статусу суддів Верховного Суду, призначених до цього суду за процедурою, визначеною Законом № 1402-VIII, та суддів Вищих спеціалізованих судів, призначених у ці суди за процедурою за Законом № 2453-VI, зокрема у питанні виплати суддівської винагороди, лежить у площині законодавчого вирішення та не може бути вирішено у межах цього спору.

45. Враховуючи правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/13355/17, від 14 травня 2020 року у справі за №826/12993/17, від 03 червня 2020 року у справі №826/14879/17 та від 14 липня 2020 року у справі №826/13405/17, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність лише рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання позивачки такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, не надає їй права на отримання суддівської винагороди із розрахунку суддівської винагороди судді Верховного Суду з доплатами, у розмірах зазначених у Законі № 1402-VIII.

46. З урахуванням вищенаведеного, підстави для відступлення від правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/13355/17, від 14 травня 2020 року у справі №826/12993/17, від 03 червня 2020 року у справі №826/14879/17, від 14 липня 2020 року у справі №826/13405/17 у колегії суддів Верховного Суду відсутні.

47. Підсумовуючи викладене Верховний Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

48. Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. З огляду на це підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VIІ. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська