№ 640/15530/19 - Судова практика України - Законодавство України

111

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/15530/19

адміністративне провадження №№К/990/623/21, К/9901/6104/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" та Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут ІМТ» (далі - позивач, ТОВ «Інститут ІМТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) з вимогами:

1.1. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №00005521402 від 19.04.2019, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Інститут ІМТ» за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (код платежу 11021000) за податковим зобов`язанням на суму 2726693,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 681673,00 грн;

1.2. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №00005541402 від 19.04.2019, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Інститут ІМТ» за платежем «податок на додану вартість» (код платежу 14060100) за податковим зобов`язанням на суму 2380937,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 595234,00 грн;

1.3. - визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 09.07.2019 вих.№31521/6199-9911-04-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019 №00005521402 і №00005541402, а скаргу ТОВ «Інститут ІМТ» без змін.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, є діючим суб`єктом господарювання, всі господарські операції з цим контрагентом мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

2.1. Також позивач зазначив, що посилання податкового органу на наявність вироків судів за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України по ТОВ «МІЛОУС», ТОВ «АРМАГОН КОНСТРАКШН» і ТОВ «ТОЛМІН», як на підставу фіктивних документів є помилковим, оскільки за своїм змістом судові рішення у кримінальних справах не містять будь-яких зафіксованих порушень з боку посадових осіб ТОВ «Інститут ІМТ», як і не встановлено фіктивності господарських операцій, вчинених ТОВ «Інститут ІМТ» з наведеними контрагентами. До того ж вироками не встановлювалися ані фіктивність первинних документів, складених ТОВ «МІЛОУС», ТОВ «ТОЛМІН» та ТОВ «АРМАГОН КОНСТРАКШН», ані податкова звітність цих товариств.

2.2. Окрім того, позивач наглошував, що не може вплинути на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2020 року, позовні вимоги було задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005541402 від 19.04.2019 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 174 480,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 43 620,00 грн.

5.1. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005521402 від 19.04.2019 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на прибуток у сумі 157033,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 39258,00 грн.

5.2. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 09.07.2019 вих. № 31521/6199-9911-04-01-25.

5.3. Прийнято в цих частинах нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут ІМТ» відмовлено.

5.4. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року залишено без змін.

6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний суд визнав господарські взаємовідносини з ТОВ "Мілоус", ТОВ "Толмін", ТОВ "Армагон Констракшн" нереальними у зв`язку з наявним у Єдиному державному реєстрі судових вироків Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18, Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №755/11092/17 та Шевченківського районного суду міста Києва від 25.04.2018 по №761/7436/18 визнано винними посадових осіб ТОВ "Мілоус", ТОВ "Толмін" та ТОВ "Армагон Констракшн" у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності.

6.1. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значущим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 09.07.2019 вих. № 31521/6199-9911-04-01-25 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 06 січня 2021 року товариство не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №640/15530/19 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/15530/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі № 826/18952/14, від 16 червня 2020 року по справі № 806/1545/16, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

7.3. Товариство указує, що вироки Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі № 199/5541/18,, Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 року по справі № 755/11092/17; Шевченківського районного суду міста Києва від 25.04.2018 року по справі № 761/7436/18 не відповідають вищезазначеним критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, не стосується предмета доказування, враховуючи наступне. Вироки стосуються третіх осіб, які до ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ» не мають жодного відношення, вони не є посадовими особами ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ» та навіть не є працівниками Позивача, вироки не встановлюють жодної пов`язаності осіб, що були притягнені до кримінальної відповідальності, з посадовими особами ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ».

Так, вироки Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі № 199/5541/18, Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 року по справі № 755/11092/17; Шевченківського районного суду міста Києва від 25.04.2018 року по справі № 761/7436/18 взагалі не досліджують, ані господарські операції між ТОВ «МІЛОУС», ТОВ «ТОЛМІН» та ТОВ «АРМАГОН КОНСТРАКШН» із ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ», ані первинні документи ТОВ ««ІНСТИТУТ ІМТ», складені на виконання господарських операцій з ТОВ «МІЛОУС», ТОВ «ТОЛМІН» та ТОВ «АРМАГОН КОНСТРАКШН».

Позивач наголошує, що вироки Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18, Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №755/11092/17 та Шевченківського районного суду міста Києва від 25.04.2018 по №761/7436/18 не містить інформації щодо прав, свобод чи інтересів безпосередньо ТОВ «БК «Оверхол Україна», то відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок не є обов`язковим для суду.

7.4. Товариство у касаційній скарзі посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в обґрунтування вказаного зазначає, що рішення ДФС України від 09 липня 2019 року вих. № 31521/6199-9911-04-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 00005521402 від 19.04.2019 року та № 00005541402 від 19.04.2019 року, а скаргу без задоволення є індивідуальним актом, виданим суб`єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій, а, отже на спір про визнання незаконним і скасування зазначеного рішення є публічно- правовим спором на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, а, отже, існують підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у Постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 826/7257/16 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8. Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

9. Податковий орган теж не погодився з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2020 року та подав касаційну скаргу в якій посилаючись на порушення судоми апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо задоволених позовних вимог, просить скасувати в цій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №640/15530/19 та відмовити повністю у задоволені позовних вимог.

9.1. Податковий орган указує, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, які викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №826/14331/13-а, постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 справа № 21-421а11, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 21-1661а5; постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15, постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23.01 2018 по справі № 826/7047/13-а, постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №2а-1670/5096/12, постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №2а-0870/6083/11, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/150:4/14), постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №21-1513а16, постанові Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №804/708/16, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

9.2. Скаржник наголошує, що податковим органо було проаналізовано надані на перевірку первинні документи, дані бухгалтерського обліку по відображенню операцій ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ» з вказаними контрагентами, дані податкової та фінансової звітності та податкову інформацію по вказаним контрагентам, отриману з бгз ДФС, ЄРПН та Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено:

- відсутність достатнього обсягу трудових ресурсів у вказаних контрагентів для здійснення відповідних фінансово-господарських операцій;

- не підтвердження фактів придбання зазначеними контрагентами товарів, які в подальшому було реалізовано ТОВ "ІНСТИТУТ ІМТ";

- наявність допитів про не причетність посадових осіб та засновників до реєстрації та зедення діяльності підприємства по ТОВ "ЄВРО КОМЕРЦ ГРУП", ТОВ "ЛЕКС БРАНЧ ГРУП";

- наявність кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.205 КК України по ТОВ " МАКСВІТ ГРУП ", ТОВ "ЕЛАДА ТРЕЙД", ТОВ "ЛЕОНЕС", ТОВ "КАРГО СОЛЮШН", ТОВ "ГОЕРО", ТОВ "ХОРСЕН", ТОВ "РЕЙКАРТС ІНВЕСТ", ТОВ "ЛІТІЯ ГРУП", ТОВ "АВІАНТ ПІВДЕНЬ", ТОВ "ІМПЕР ГРУП", ТОВ "ВІЗМАРК", ТОВ "АМАРІС ЛІМІТЕД", ТОВ "ЄВРОКОМ-ЛТД", ТОВ "ВАЛЕОН 2015", ТОВ "АЗІЯ ІНТЕЛТРАНС СОЛЮШНС", ТОВ "АЛЬЯНС МЕТА', ТОВ "ЛАКІНС", ТОВ "СПРИНТ ЮГ", ТОВ "ОМЕГА ТОР", ТОВ "СВ АЛЬТЕРА КИЇВ", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "ЄВРО КОМЕРЦ ГРУП", ТОВ "АФІНА ТРЕЙД ЛТД", ТОВ "МАКСИМУС ГРУПП", ТОВ "БІЗ-АУДИТ", ТОВ "УРОЖАЙ ДНІПРО", ТОВ "ХІМСЕРВІС", ТОВ "ЛЕКС БРАНЧ ГРУП", ТОВ "КАСТАНА", ТОВ "ГРАНТ ЛМС", ТОВ "ФОЛК ДІСТРІБЮШЕН", ТОВ "АКІЛ ТРЕЙД", ТОВ "КОМЕРЦІЙНА ГРУПА"ФЕНІКС".

Установлені дані і факти доводять неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ» та контрагентами-постачальниками, однак судом апеляційної інстанції не досліджено дані факти в повному та належному обсязі.

Фактично ТОВ «ІНСТИТУТ ІМТ» здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції з одержання (купівлі) товару, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

10. Товариство надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

11. Суди попередніх інстанцій установили, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інститут ІМТ" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №165/26-15-14-02-02/22950239 від 11.03.2019.

12. Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2726693,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2400049,00 грн, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 124670,00 грн за вересень 2018 року.

13. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019:

- №00005521402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2726693,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 681673,00 грн;

- №00005541402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2380937,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595234,00 грн.

14. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

15. За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України №31521/499/99/11-04-01-25 від 09.07.2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2019 №00005521402, №00005541402, а також рішення Державної фіскальної служби України №31521/499/99/11-04-01-25, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка Верховного Суду

17. Спірним питанням у цій справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям між ТОВ «Інститут ІМТ» з контрагентами: ТОВ «МАКСВІТ ГРУП», ТОВ «ЕЛАДА ТРЕЙД», ТОВ «ЛЕОНЕС», ТОВ «КАРГО СОЛЮШН», ТОВ «ГОЕРО», ТОВ «ХОРСЕН», ТОВ «ПЛВ», ТОВ «ЯКТРЕЙД», ТОВ «АФІНА ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «МАКСИМУС ГРУПП», ТОВ «БІЗ-АУДИТ», ТОВ «ХІМСЕРВІС», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «КАСТАНА», ТОВ «РЕЙКАРТС ІНВЕСТ», ТОВ «ЛІТІЯ ГРУП», ТОВ «АВІАНТ ПІВДЕНЬ», ТОВ «МІЛОУС», ТОВ «ВІЗМАРК», ТОВ «АМАРІС ЛІМІТЕД», ТОВ «ЄВРОКОМ-ЛТД», ТОВ «ГРАНТ ЛМС», ТОВ «ТОЛМІН», ТОВ «ФОЛК ДІСТРІБЮШЕН», ТОВ «АРМАГОН КОНСТРАКШН», ТОВ «АКІЛ ТРЕЙД», ТОВ «КОМЕРЦІЙНА ГРУПА «ФЕНІКС», ТОВ «СПРИНТ ЮГ», ТОВ «АЛЬЯНС МЕГА», ТОВ «ОМЕГА ТОР», ТОВ «ВАЛЕОН 2015», ТОВ «ЛАКІНС», ТОВ «АЗІЯ ІНТЕЛТРАНС СОЛЮШНС», ТОВ «ІМПЕР ГРУП», ТОВ «УРОЖАЙ ДНІПРО».

18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

20. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

21. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

22. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

23. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

24. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

25. Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

26. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

27. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

28. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

29. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

30. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

31. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 статті 9 Закону № 996).

32. Згідно з пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

33. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

34. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

35. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

36. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

37. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро", Суд зазначає у перевіряємий період мали реальні наслідки, а надана позивачем як до перевірки так і до суду документація є первинною та у повній відображає факт придбання позивачем товарів, які в подальшому використано позивачем у власній господарській діяльності.

36. Суд звертає увагу на те, що до перевірки надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, договори поставки та інші первинні документи.

38. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтувався на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, майна, транспортних засобів, інших умов для здійснення задекларованих обсягів господарських операцій; складення первинних документів за взаємовідносинами із контрагентами всупереч вимогам чинного законодавства України, та, як наслідок, неможливість підтвердження реального факту постачання товарів та надання послуг.

39. Окрім цього, варто зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16.

40. Ураховуючи те, що ТОВ «Інститут ІМТ» було надано до матеріалів даної справи первинні документи в т.ч. податкові накладні, які на переконання Товариства та суду першої та апеляційної інстанції, засвідчують факт надання та отримання послуг, тобто виникнення події, що дає право на отримання позивачем податкового кредиту. Крім того, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення позивачем господарських операцій, було платником податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства невизнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджуються актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними банківськими виписками з банківського рахунку.

41. Стосовно посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, Суд зазначає, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

42. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

43. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

44. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

45. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

46. Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

47. Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

48. Однак, згідно з матеріалами справи, зустрічна перевірка контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.

49. Указана позиція щодо обов`язковості проведення зустрічних перевірок контрагентів викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17 (адміністративне провадження №К/9901/38084/18).

50. Доводи податкового органу в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро" при формуванні податкового кредиту з ПДВ визнав господарські операції з вказаним контрагентом нереальними тільки у зв`язку з посиланням в акті перевірки, що згідно інформації наявної в Єдиному реєстрі досудових розслідувань вказані суб`єкти підприємницької діяльності є фігурантами кримінальних проваджень, порушених відносно різних осіб за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 та ч.27, ст.205 ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, Суд вважає необґрунтованими.

51. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

52. Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

53. У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

54. Колегія суддів зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

55. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

56. Так, долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

57. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

58. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро" за період, що перевірявся.

59. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг, та в цій частині необхідно залишити рішення суду першої інстанції без змін.

60. Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені у постановах від 02.04.2019 по справі №826/14331/13-а, від 23.01 2018 по справі № 826/7047/13-а, від 27.03.2018 у справі №2а-1670/5096/12, від 30.01.2018 у справі №2а-0870/6083/11, від 18.03.2020 по справі №804/708/16, постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 справа № 21-421а11, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 21-1661а5; постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/150:4/14), постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №21-1513а16, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначеній справі ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

61. Щодо взаємовідносин позивача ТОВ "Мілоус", ТОВ "Толмін", ТОВ "Армагон Констракшн", колегія суддів зазначає наступне.

62. За висновками відповідача з чим погодився суд апеляційної інстанції, з`ясовано, що господарські операції позивача здійснені з ТОВ "Мілоус", ТОВ "Толмін", ТОВ "Армагон Констракшн" не мали реального характеру, у зв`язку з наявним вироками Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18, Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №755/11092/17 та Шевченківського районного суду міста Києва від 25.04.2018 по №761/7436/18 визнано винними посадових осіб ТОВ "Мілоус", ТОВ "Толмін" та ТОВ "Армагон Констракшн" у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності.

63. Проте, відповідно до висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

64. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

65. Поряд з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

66. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що у цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

67. Крім того, у справі залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагенти позивача були спроможними виконати умови правочинів; чи могли фактично виконати обсяг послуг в обумовлені сторонами строки; чи мали контрагенти технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

68. Так само, не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, з урахуванням того, що вказані обставини теж входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, з огляду на доводи податкового органу, згідно яких, особи, що значились керівниками контрагентів, у судовому порядку свідчать про відсутність мети здійснення господарської діяльності.

69. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції суду належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

70. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

71. Ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

72. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

73. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового скасування постанови апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

74. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

75. Щодо рішення Державної фіскальної служби України від 09.07.2019 вих.№31521/6199-9911-04-01-25 про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

76. Указане рішення ДФС прийнято за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актам реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв`язку з чим правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

77. Стаття 56 Податкового кодексу України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

78. Так, указаною статтею встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

79. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

80. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

81. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

82. Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

83. Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

84. Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

85. Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

86. У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

87. Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

88. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

89. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

90. Рішення ДФС України про результати розгляду скарги у цій справі не є юридично значимими для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

91. За таких обставин, Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанцій, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

92. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

93. Підсумовуючи викладене, за результатами касаційного перегляду справи колегія суддів висновує про наявність підстав для часткового скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року в частині відмови задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005541402 від 19.04.2019 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 174 480,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 43 620,00 грн. та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005521402 від 19.04.2019 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на прибуток в сумі 157 033,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 39 258,00 грн. Відповідно, в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

VII. Судові витрати

94. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

95. Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення.

3. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року в частині відмови задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005541402 від 19.04.2019 у частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 174 480,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 43 620,00 грн. та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005521402 від 19.04.2019 у частині збільшення суми зобов`язання з податку на прибуток в сумі 157 033,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 39 258,00 грн. - скасувати.

4. Передати справу №640/15530/19 в цій частині на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

5. У решті рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №640/15530/19-залишити без змін

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко