ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15868/19
адміністративне провадження № К/9901/16625/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/15868/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року (головуючий суддя Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді Беспалов О.О., Грибан І.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність розпорядника публічної інформації відповідача щодо не внесення до Єдиного реєстру адвокатів України публічної інформації у формі відкритих даних та відомостей стосовно нього;
1.2. зобов`язати відповідача внести до Єдиного реєстру адвокатів України публічну інформацію у формі відкритих даних та відомості стосовно нього для відображення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є адвокатом відповідно до положень частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який успішно склав кваліфікаційний іспит, пройшов стажування, склав присягу адвоката України та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, проте відомості стосовно нього не відображаються за результатами пошуку на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unda.org.ua. Невідображення у Єдиному реєстрі адвокатів України публічної інформації у формі відкритих даних та відомості стосовно позивача як адвоката, на його думку, грубо порушує його право на доступ до професії адвоката та створює перешкоди у здійсненні професійної діяльності, також обмежено здатність позивача брати участь в адвокатському самоврядуванні та виконувати функцій захисника в кримінальному процесі.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.3. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено суду, що відомості щодо нього до ЄРАУ були відповідним чином внесені адміністратором першого рівня та оприлюднені на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України. При цьому, згідно з рішенням Ради адвокатів України №156 від 11.06.2016 наявна заборона внесення до ЄРАУ відповідних відомостей, тому в діях відповідача відсутні ознаки протиправної бездіяльності щодо невнесення до ЄРАУ публічної інформації у формі відкритих даних та відомостей стосовно позивача як адвоката.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
3.2. На обґрунтування підстав оскарження зазначає про те, що, на його думку, суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 №156 в частині щодо наявності зоборони на внесення до реєстру певних осіб, до яких позивач не відноситься. Також суди неправильно встановили наявність у позивача обов`язку доказування внесення відомостей щодо нього до Єдиного реєстру адвокатів України публічної інформації, оскільки він набув право на заняття адвокатською діяльністю, тому відомості стосовно нього підлягають безумовному включенню до ЄРАУ.
3.3. Також позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, які на його думку підтверджують його доводи, а саме: постанови у справах №826/2079/18 від 10.09.2020, №826/10717/18 від 02.06.2020, №826/1765/18 від 11.06.2020, а також №826//13307/18 від 03.08.2020, №822/1815/16 від 31.08.2018, №805/2339/16а від 21.08.2018 та Великої Палати Верховного Суду №520/12022/17 від 11.09.2019.
4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Крім іншого, зазначив, що вважає необґрунтованими доводи скаржника та відсутніми підстави для включення позивача до Єдиного реєстру адвокатів України, оскільки позивач склав присягу адвоката перед неуповноваженими на те органом, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю підписане Рафальською І.В., яка з 08.10.2016 року не мала повноважень голови Ради адвокатів міста Києва, а тому позивач не закінчив передбачену приписами статей 9-12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» процедуру для отримання права на заняття адвокатською діяльністю.
5. Крім цього, відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження в цій справі, яке обгрунтовує тим, що позивач не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, а тому, на його думку, Суд повинен був повернути касаційну скаргу особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кас України.
6. 25.06.2021 позивач надіслав на адресу Суду заперечення щодо вказаного клопотання відповідача та просив залишити його без задоволення.
7. 11 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких останній викладає додаткові обґрунтування вимог своєї касаційної скарги та просить її задовольнити.
8. 18 серпня 2021року на адресу Верховного Суду надійшли письмові заперечення відповідача на додаткові пояснення позивача, у яких відповідач заперечив проти доводів позивача та просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. ОСОБА_1 звернувся до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою від 27.08.2015 про допуск до складання кваліфікаційного іспиту.
10. Після успішного складання кваліфікаційного іспиту, Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення від 23.02.2016 за №26-2.15-24 про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні.
11. В подальшому, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.02.2016 за №26-2.15-24 позивач отримав свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту серії КВ №000491, видане 03.03.2016.
12. 16.03.2016 позивач звернувся до Ради адвокатів міста Києва із заявою про направлення на стажування в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
13. Згідно із направлення для проходження стажування серії КВ №00179 від 22.03.2016, Радою адвокатів міста Києва прийнято рішення про направлення позивача на стажування до адвоката Юркова Максима Олександровича.
14. Позивач проходив стажування з 22.03.2016 по 22.09.2016.
15. 29.09.2016 року Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
16. 10.11.2016 в порядку статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач склав присягу адвоката України та відповідно до рішення Ради адвокатів міста Києва від 29.09.2016 №54 йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ005808 від 10.11.2016.
17. 04.03.2019 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив внести до Єдиного реєстру адвокатів України публічну інформацію у формі відкритих даних та відомості стосовно адвоката ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №005808 від 10.11.2016 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 29.09.2016 №54) для відображення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України http://erau.unba.org.ua/ для загального доступу.
18. Листом від 12.03.2019 відповідач повідомив, що відомості стосовно позивача як адвоката в Єдиний реєстр адвокатів України не вносились.
19. Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, починаючи з дати подання ним до Ради адвокатів міста Києва необхідних для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України документів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
20. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
24. Згідно зі статтею 46 Закону №5076-VI організаційними формами адвокатського самоврядування, зокрема є рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.
25. Статтею 45 Закону №5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
26. Національна асоціація адвокатів України, зокрема, забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України.
27. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
28. Згідно із частиною першою, пунктами 4, 13 частини четвертої статті 55 Закону №5076-VI в період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.
29. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України.
30. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України.
31. Рада адвокатів України здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України.
32. Згідно зі статтею 17 Закону №5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
33. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.
34. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
35. Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.
36. Пунктом 9 частини четвертої статті 48 Закону №5076-VI передбачено, що Рада адвокатів регіону, окрім іншого, забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.
37. Частиною третьою статті 57 Закону №5076-VI встановлено, що рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.
38. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.
39. Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.
40. Відповідно до пункту 1 Положення про Раду адвокатів України, затвердженим Установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012, Рада адвокатів України діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України.
41. Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. №26 (далі - Порядок №26).
42. Згідно із п.п. 1.1.-1.4. Порядку №26 Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
43. Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.
44. Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за правилами цього Порядку.
45. Рада адвокатів України забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРАУ, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містить ЄРАУ, надає роз`яснення, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРАУ, а також виконує інші функції, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Порядком.
46. Згідно з пунктом 2.1. Порядку №26 відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України.
47. Пунктами 2.8, 2.9 Порядку №26 визначено, що відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішеннями Ради адвокатів України.
48. Інформація, внесена до ЄРАУ у відповідності до правил системи бази даних ЄРАУ адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону, є відомостями (інформацією) Першого рівня і є не доступними (не відкритими) для користувачів на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
49. Згідно з пунктом 2.13. Порядку №26 адміністратори бази даних ЄРАУ Секретаріату Ради адвокатів України перевіряють правильність, повноту та точність інформації (відомостей) внесеної на Першому рівні, а також скан-копії документів, які є підставою для внесення таких відомостей у відповідності до цього Порядку, слідуючи вказівкам системи бази даних, корегують її у випадку необхідності та затверджують її.
50. Відповідно до пункту 2.15. Порядку №26 у момент затвердження адміністратором ЄРАУ Другого рівня відомостей, отриманих від адміністратора ЄРАУ Першого рівня, вони набувають статусу відомостей (інформації) Другого рівня і стають активними та відкритими на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу, за винятком випадків, передбачених цим Порядком.
VI. Позиція Верховного Суду
51. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
52. Отже, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
53.1. Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі стало посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
53.2. В обґрунтування цього позивач вказав на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду у справах №826/2079/18 від 10.09.2020, №826/10717/18 від 02.06.2020, №826/1765/18 від 11.06.2020, а також №826//13307/18 від 03.08.2020, №822/1815/16 від 31.08.2018, №805/2339/16а від 21.08.2018 та Великої Палати Верховного Суду №520/12022/17 від 11.09.2019.
53.3. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із тим, що, на думку позивача, відповідач як адміністратор ЄРАУ Другого рівня протиправно вчиняє бездіяльність щодо відображення для загального доступу відомостей стосовно нього як про адвоката на офіційному веб-сайті НААУ.
53.4. Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.
54. Предметом судового контролю в цій справі є відмова відповідача та його бездіяльність щодо внесення відомостей стосовно позивача як адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, які належить оцінити на предмет відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи вчинені вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
55. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
56. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
57. «На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
58. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
59. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
60. Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.03.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив внести до Єдиного реєстру адвокатів України публічну інформацію у формі відкритих даних та відомості стосовно адвоката ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №005808 від 10.11.2016 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 29.09.2016 №54) для відображення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України http://erau.unba.org.ua/ для загального доступу.
61. Листом від 12.03.2019 відповідач крім іншого повідомив, що станом на 12.03.2019 року відомості стосовно позивача як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні і адміністраторами Першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились.
62. Втім, розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій вдалися до дослідження питання повноважності/неповноважності як голови Ради адвокатів міста Києва Рафальської І.В. та підписання/видання повноважною/неповноважною особою свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №005808 ОСОБА_1.
63. Також суди з`ясовували чи звертався позивач до належного адміністратора ЄРАУ Першого рівня - Ради адвокатів міста Києва, головою якого є Рябенко П.К.
64. З огляду на це Верховний Суд наголошує, що вказані обставини не містять інформацію щодо предмета доказування та не дають змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
65. Втім, виходячи з суті спірних правовідносин у цій справі, суди повинні були дослідити правомірність дій відповідача у цій справі та наявність бездіяльності з боку останнього, яка, на думку позивача, полягає у невнесенні до Єдиного реєстру адвокатів України публічну інформацію у формі відкритих даних та відомості стосовно нього як адвоката на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 29.09.2016 №54 для відображення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України http://erau.unba.org.ua/ для загального доступу.
66. Для цього суди повинні були у контексті наявних у відповідача повноважень, передбачених пунктами 2.1, 2.8-2.10 Порядку №26, встановити наявність чи відсутність бездіяльності з боку відповідача через призму наявної у нього компетенції в спірній ситуації.
67. Проте, суди попередніх інстанцій не надали оцінку діям/бездіяльності відповідача, що стосується предмету спору.
68. Отже, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.
69. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
70. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.
71. Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов`язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов`язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов`язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством.
72. Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору.
73. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
74. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з?ясування обставин у справі та не вжито усіх, визначених законом заходів для цього.
75. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
76. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
77. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
78. Враховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
79. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також судам слід врахувати наведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.
80. Крім цього, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі з огляду на таке.
81. Верховний Суд, встановивши відсутність підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, передбачених статтями 332 333 КАС України, постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
82. Статті 332 333 КАС України містять перелік підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, який не підлягає розширеному тлумаченню.
83. Відповідач, висловлюючи у клопотанні свою думку про необхідність закриття касаційного провадження та повернення касаційної скарги позивачу, не наводить підстав для цього, визначених в означених процесуальних нормах, а викладає власну думку щодо змісту касаційної скарги позивача та його оцінки наведених позивачем доводів в обґрунтування власної позиції у справі.
84. Отже, клопотання відповідача про закриття касаційного провадження в цій справі є таким, що не підлягає задоволенню.
VIІ. Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про закриття касаційного провадження у цій справі відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року задовольнити частково.
3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко