ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/16289/22

адміністративне провадження № К/990/19032/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2022 (суддя - Бояринцева М.А.) постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №640/16289/22.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі - ТОВ «Бренд Проперті») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 03.06.2022 №0051930705.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Київській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що ненадання під час перевірки копій платіжних доручень, які підтверджують сплату податку на додану вартість, свідчить про обґрунтованість прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Бренд Проперті» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бренд Проперті» за грудень 2021 року податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2022 реєстраційний номер №9422837294 та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 31.01.2022 №9014655794 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявлено до бюджетного відшкодування з бюджету.

За наслідками проведеної перевірки складно акт від 16.02.2022 №2352/10-36-07-05/43479830, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та зазначено про відмову в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітний (податковий) період за грудень 2021 року у розмірі 10204630,00 грн. з підстав ненадання під час проведення перевірки платіжних доручень на підтвердження сплати податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2022 №0051930705, яким позивачу відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку на загальну суму 10204630,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Згідно з абзацом «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Частина друга пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України регламентує, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до частини першої пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №820/2015/16, від 14.06.2022 у справі № 0870/4828/12.

Судами встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з постачанням на адресу ТОВ «Бренд Проперті» товарно-матеріальних цінностей в режимі імпорту за контрактом, укладеним з MODERNTREND S.R.O. (Прага, Чеська Республіка) від 05.10.2021 та за контрактом, укладеним з Fourteen Testil Konfeksion Sanayitic. LTD.STI, через комісіонера - ПОГ «Колос», який діяв на підставі Договору комісії №27/09/2021 від 27.09.2021.

В матеріалах справи наявні вантажно-митні декларації, які також були надані під час проведення перевірки, на підставі яких ТОВ «Бренд Проперті» здійснювало ввезення товару на митну територію України. Також до матеріалів справи позивачем долучено копії платіжних доручень які підтверджують сплату податку на додану вартість у спірному розмірі.

У свою чергу, контролюючим органом жодних зауважень щодо форми та відомостей зазначених у вантажно-митних деклараціях в акті перевірки не наведено, як і не вказано про дані обставини під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій.

При цьому, відповідачем на 5 аркуші акту перевірки вказано про те, що позивачем протягом грудня 2021 року сплачено митним органам 10204630,00 грн.

Окрім цього в акті перевірки зафіксовано обставини здійснення ТОВ «Бренд Проперті» імпорту та подальшої реалізації ним імпортованого товару в межах власної господарської діяльності, що, у свою чергу підтверджує ті обставини, що імпортований товар надійшов у вільний обіг.

Отже, враховуючи наведене, з урахуванням положень пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у взаємозв`язку із частиною 1 статті 74 Митного кодексу України та з огляду на зміст митних декларацій, у тому числі заповнення графи 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, право ТОВ «Бренд Проперті» на отримання бюджетного відшкодування у сумі 10204630,00 грн. підтверджено належними та достатніми доказами.

Щодо тверджень контролюючого про ненадання позивачем копій платіжних доручень під час проведення перевірки, які підтверджують сплату податку на додану вартість і, як наслідок формування висновку про не підтвердження сплати такого податку ТОВ «Бренд Проперті», судами вірно враховано, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Верховний Суд зазначає, що документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Отже, враховуючи факт сплати «Бренд Проперті» митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідний податковий період підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями та не заперечувався контролюючим органом, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак про задоволення розглядуваних позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішення дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, про ненадання підприємством первинних документів до перевірки та відсутності обґрунтованих доводів неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №640/16289/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова