ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/16293/19
адміністративне провадження № К/9901/4064/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кул Терм Груп» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2019, ухвалене у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, прийняту у складі колегії суддів: Ганечко О.М. (головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І.
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кул Терм Груп» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 № 07652615140101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1011639,00 грн., з яких - 809311,00 грн. - податкове зобов`язання та 202328,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
2. Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кул Терм Груп» (код 39947414) податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 12.08.2015 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період, результати якої оформлені актом від 20.05.2019 № 294/26-15-14-01-01/39947414.
4. Відповідно до висновків акта перевірки, перевіркою ТОВ «Кул Терм Груп» встановлено порушення, зокрема, п.44.1 ст.44, п. п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток на суму 809311 грн.
5. На підставі вказаних висновків акта перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 № 07652615140101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1011639,00 грн., з яких - 809311,00 грн. - податкове зобов`язання та 202328,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
6. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, позовні вимоги задовольнив повністю.
8. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
10. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
11. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
12. Крім того, позивач просить закрити касаційне провадження у справі з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
14. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
15. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
16. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
17. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
18. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
19. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
20. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
21. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
22. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
23. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
24. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
25. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
26. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
27. дата отримання платником податку товарів/послуг.
28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
29. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
30. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали в икористовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
31. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
32. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
33. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
34. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
35. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
36. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
37. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
38. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
39. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
40. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
VІ. Оцінка Верховного Суду
41. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомленнь-рішеннь від 12.06.2019 № 07652615140101, які ґрунтуться на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Нью Білдінг» та ТОВ «Спец-Альянс Груп».
42. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
43. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
44. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
45. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
46. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
47. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
48. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
49. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
50. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
51. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
52. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
53. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
54. Так, судами встановлено, що відносини між ТОВ «Кул Терм Груп» (постачальник) з ТОВ «Спец-Альянс Груп» (покупець) ґрунтувались на договорі поставки від 05.06.2018 № 050618-04, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцеві обладнання та/або комплектуючі (товар), а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.
55. Кількість, асортимент, вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
56. Кількість та вартість фактично поставленого постачальником покупцю товару за період дії даного договору визначається згідно видаткових та податкових накладних (п. 1.3 договору).
57. На підтвердження виконання поставки, позивачем до матеріалів справи подані копії: видаткової накладної від 05.06.2018 № 1029 на суму 416380,00 грн. (ПДВ 83276,00 грн.), видаткової накладної від 05.06.2018 № 1030 на суму 416640,00 грн. (ПДВ 83328,00 грн.), видаткової накладної від 25.07.2018 № 1388 на суму 46711,83 грн. (ПДВ 9342,37 грн.), рахунки на оплату, виписку по рахунку, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, довіреність на отримання ТМЦ.
58. Так, в бухгалтерському обліку позивача зазначені операції відображено: Дт 363 К-т 702 в сумі 1055678,2 грн.; Дт 702 К-т64 у сумі 175946,37 грн.; Дт 311 К-т 363 у сумі 105567,2 грн.; Дт 79 К-т 702 у сумі 879731,83 грн.
59. Відносини між позивачем (постачальник) та ТОВ «Нью Білдінг» (покупець) ґрунтувались на договорі поставки від 11.07.2016 № 11/07/05-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцеві обладнання та/або комплектуючі (товар), а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.
60. Кількість, асортимент, вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які виконують функцію специфікації та є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
61. Кількість та вартість фактично поставленого постачальником покупцю товару за період дії даного договору визначається згідно видаткових та податкових накладних (п. 1.3 договору).
62. Поставка товару здійснюється на умовах EXW ( в редакції Інкотермс 2010), за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5а (п. 5.1 договору).
63. На підтвердження виконання поставки, позивачем до матеріалів справи подані копії: видаткової накладної від 14.07.2016 № 751 на суму 299306,92 грн. (ПДВ 59 861,38 грн.), видаткової накладної від 22.07.2016 № 821 на суму 682380,25 грн. (ПДВ 136476,05 грн.), видаткової накладної від 28.07.2016 № 838 на суму 407732,70 грн. (ПДВ 81546,54 грн.), видаткової накладної від 29.07.2016 № 866 на суму 103537,26 грн. (ПДВ 20707,45 грн.), від 12.08.2016 № 901 на суму 589542,31 грн. (ПДВ 117908,46 грн.), видаткової накладної від 19.09.2016 № 916 на суму 243791,02 грн. (ПДВ 48758,21 грн.), видаткової накладної від 19.08.2016 № 917 на суму 319166,67 грн. (ПДВ 63833,33 грн.), видаткової накладної від 19.08.2016 № 825 на суму 514166,67 грн. (ПДВ 102833,33 грн.), видаткової накладної від 07.09.2016 № 984 на суму 188808,01 грн. (ПДВ 37761,60 грн.), видаткової накладної від 13.09.2016 № 1007 на суму 351663,37 грн. (ПДВ 70332,67 грн.), виписки по рахунку, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, довіреності на отримання ТМЦ, платіжних доручень.
64. В бухгалтерському обліку позивача зазначені операції відображено: Дт 363 К-т 702 в сумі 4440114,2 грн.; Дт 702 К-т64 у сумі 740019,02 грн.; Дт 311 К-т 363 у сумі 4440114,2 грн.; Дт 79 К-т 702 у сумі 3700095,18 грн.
65. Реалізовані контрагентам позивача ТМЦ попередньо були придбані ТОВ «Кул Терм Груп» у постачальників: ПП «УЛК», ТОВ «Спеціалізовані Брокерські послуги», ТОВ «Куркай», ТОВ «Торгова компанія «Оптім», ТОВ «Техгнологія клімату», ТОВ «КУЛ ТЕРМ», ТОВ «Системейр», що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, зокрема. Договорами.
66. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
67. Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
68. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
69. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.
70. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
71. Колегія суддів уважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
72. Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
73. Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.
74. За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
75. Що стосується наявності кримінальних проваджень варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.
76. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
77. Доказів, які б свідчили про наявність такого, що набрав законної сили вироку суду відносно позивача та/або контрагента, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.
78. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
79. Стосовно клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки оцінка подібності правовідносин, у цій справі та у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі, була надана колегією суддів під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі.
80. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 640/16293/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко