№ 640/16655/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

м. Київ

справа №640/16655/21

адміністративне провадження № К/990/37126/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/16655/21

за позовом ОСОБА_1

до Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 (головуючий суддя: Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 (колегія у складі: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищого адміністративного суду України (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2, ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021;

- визнати протиправними дії ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду згідно зі статтями 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.02.2020 в розмірі 143 067, 45 грн щомісячно.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана відмова Вищого адміністративного суду України у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. На думку позивача, посилання Вищого адміністративного суду України на необхідність звернення до Вищого суду з питань інтелектуальної власності або Вищого антикорупційного суду за довідкою є безпідставним, оскільки особова справа позивача знаходиться у Вищому адміністративному суді України, який не ліквідований. При цьому, у рекомендованих судах позивач не працював і на час виходу у відставку їх взагалі не існувало. Також позивач вважав, що ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не здійснило йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 передбачену Розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління ПФУ № 6-1 від 07.06.2019), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402, та передбачений Додатком 4 Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В іншій частині позову відмовлено.

4. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки відмова відповідача 1 у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суперечить визначеним Конституцією України гарантіям незалежності суддів, прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відтак слід для ефективного захисту прав позивача та запобігання можливого повторного звернення до суду, зобов`язати Вищий адміністративний суд України видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а також розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачений Додатком 4 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ Пенсійного фонду України в м .Києві щодо відмови позивачу провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судом було відмовлено з огляду на їх передчасність, оскільки вказані вимоги направлені на майбутнє.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 в частині незадоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 .

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Ця норма вказаного Закону, на думку позивача, не надає права будь-кому встановлювати якісь додаткові правила і не покладає на суддів у відставці обов`язку надавати довідки органу, що здійснює виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Вказана норма є імперативною і підлягає безумовному виконанню Пенсійним фондом, як органом, який виплачує щомісячне довічне грошове утримання суддям шляхом автоматичного перерахунку його розміру, при наявності на те підстав.

Отже, на думку скаржника, для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання не є обов`язковим подача відповідної довідки, так як у зв`язку зі збільшенням розміру складових суддівської винагороди, наявні правові підстави щодо проведення такого перерахунку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 27.12.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. (суддя-доповідач), Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2022 задоволено заяви суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., Єресько Л.О. про самовідвід. Відведено суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., Єресько Л.О. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №640/16655/21.

10. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Рибачук А.І., Бучик А.Ю.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 640/16655/21.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.11.2023.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, наказом Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 №788-к суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 відраховано зі штату суду у зв`язку із звільненням його у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08.12.2016 №3169/0/15-16.

14. Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, розмір якого було визначено на підставі положень п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 та положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, виходячи з посадового окладу судді Вищого адміністративного суду України в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням передбачених статтею 133 вищевказаного Закону коефіцієнту та доплат за вислугу років.

15. 17.02.2021 позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак листом від 03.03.2021 №85/12-14/21 позивачем було отримано відмову, вмотивовану необхідністю звернення до Вищого суду з питань інтелектуальної власності або Вищого антикорупційного суду за відповідною довідкою.

16. Як зазначив Вищий адміністративний суд України, законодавством не передбачено право та/або обов`язок суду видавати довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням складових суддівської винагороди, що нараховується іншим судом для судді, що перебуває у його штаті.

17. У подальшому, 25.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій».

18. Однак, листом від 20.04.2021 №10215-10180/C-02/8-2600/21 ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відсутність підстав для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, з огляду на те, що останнім не було надано довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

19. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. Оскільки позивач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій тільки в частині відмови в задоволенні позову, то Верховний Суд перевірятиме правильність висновків судів про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону № 1402-VIII та зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити такий перерахунок.

22. Так, 25.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

23. Листом від 20.04.2021 №10215-10180/C-02/8-2600/21 ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відсутність підстав для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, з огляду на те, що останнім не було надано довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

24. Отже, право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у цій справі відповідач не заперечує. Однак спір виник щодо дотримання порядку реалізації цього права, а саме, що позивачем не було надано довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

25. На підзаконному рівні конкретизовано механізм реалізації цього права.

26. Так, відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) … подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

27. Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Форма довідки (додаток № 2) передбачає, що її підписують голова суду та головний бухгалтер.

28. При цьому, Верховний Суд бере до уваги, що право судді у відставці на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання визначено законом (частина четверта статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIІІ). Умовою перерахунку є зміна розміру складових суддівської винагороди судді. Ці умови настали і відповідачем не заперечуються, а отже суддя Вищого адміністративного суду України у відставці ОСОБА_1 має право на такий перерахунок.

29. Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.

30. Відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

31. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

32. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).

33. Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

34. Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.

35. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

36. Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (частина шоста пункту 16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

37. Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

38. Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.

39. Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (частина шоста пункту 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку №3-1 Пенсійним фондом України не внесено.

40. Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

41. Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21.

42. Застосовуючи ці загальні висновки в контексті обставин цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи судді у відставці ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з підстави ненадання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, відповідач діяв протиправно.

43. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

44. Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.

45. Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у п.п. 22-25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

46. Положеннями п. 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

47. Відповідно до п. 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

48. За правилами п. 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 8 № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

49. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, п.п. 22, 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були виключені.

50. Згідно з п. 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

51. У свою чергу п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

52. Тобто на момент звільнення позивача у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.

53. Проте рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

54. В пункті 16 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

55. У зв`язку із наведеним, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

56. Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

57. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

58. Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

59. Верховний Суд зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

60. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

61. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).

62. Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

63. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

64. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

65. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).

66. При цьому, Верховний Суд зазначає, що в спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.

67. До набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Законом № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).

68. Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

69. Разом з цим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

70. Причому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.

71. Отже, як Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.

72. При цьому як було зазначено вище, в силу вимог частини другої статті 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, Вищий адміністративний суд України був вищим спеціалізованим судом, а відтак, на думку колегії суддів, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.

73. Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

74. Враховуючи наведене, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.

75. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії (заява №28342/95), Стіл та інші проти Сполученого Королівства та ін.). Так, у рішенні від 10.12.2009 по справі Михайлюк та Петров проти України (заява №11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

76. Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

77. Відповідно до пункту 46 Доповіді Венеційської Комісії Верховенство права (Страсбург, 04.04.2011 Доповідь № 512/2009, CDL-AD (2011)003rev), схваленої на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними.

78. В підпункті 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 № 7-р/2020 вказано, що вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.

79. Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

80. Конституційний Суд України у рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 акцентував на тому, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци п`ятий, шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

81. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що відмова відповідача видати позивачу довідку має наслідком втручання у право на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 1402-VIII, і таке втручання у право позивача не має жодної підстави в національному законодавстві, що свідчить про порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права.

82. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах Вєренцов проти України (заява № 20372/11), Кантоні проти Франції (заява №17862/91).

83. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдиним статусом суддів. Згідно з частиною другою статті 52 Закону № 1402-VIII судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

84. З огляду на вищезазначене, а також враховуючи те, що позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII).

85. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.07.2023 у справі №640/1064/21, від 05.07.2023 у справі № 761/26688/20, від 13.09.2023 у справі №640/6204/21 та від 27.09.2023 у справі №640/10671/22.

86. У зв`язку з вказаним, позовну вимогу «зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду згідно зі статтями 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.02.2020 в розмірі 143 067, 45 грн щомісячно» Суд не може задовольнити повністю, оскільки вона не узгоджується з висновком Суду про те, що позивач має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII).

87. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

91. Суддівська винагорода та умови перерахунку визначені безпосередньо законом, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 не передбачає права Пенсійного фонду діяти на власний розсуд.

92. Таким чином, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити позовну вимогу у спосіб зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум.

93. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

94. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід задовольнити частково: рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким вимоги до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду