ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2024 року

Київ

справа №640/16820/21

адміністративне провадження №К/990/19269/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/16820/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВІТРЕЙД» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВІТРЕЙД» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (суддя-доповідач - Мельничук В. П., судді: Лічевецький І. О., Оксененко О. М.),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНВІТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «АНВІТРЕЙД» звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення (далі - відповідач, Центральне МУ ДПС), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Центрального МУ ДПС № 181 від 03 березня 2021 року про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Рішенням від 04 травня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з цим рішенням суду, ТОВ «АНВІТРЕЙД» 21 грудня 2022 року подало апеляційну скаргу (а. с. 153).

Ухвалою від 22 грудня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд витребував справу з суду першої інстанції, яка надійшла 16 березня 2023 року.

22 березня 2023 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ТОВ «АНВІТРЕЙД» залишив без руху (а. с. 173). Суд зазначив, що вказані позивачем доводи щодо неотримання рішення суду першої інстанції суперечать матеріалам справи, оскільки відповідно до доказів, які наявні в матеріалах справи (а. с. 151-152), копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року було направлено судом першої інстанції Товариству з обмеженою відповідальністю "АНВІТРЕЙД" на адресу електронної пошти 05 травня 2022 року. Відповідно, звертаючись до суду з апеляційною скаргою лише 21 грудня 2022 року, позивач пропустив встановлений законом тридцятиденний строк з дня отримання копії рішення суду першої інстанції. Суд, оцінивши доводи позивача щодо пропуску строку через введення воєнного стану, дійшов висновку про їх неповажність, адже позивач не надав обґрунтованих пояснень та не зазначив, які саме обставини, події, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану стали перешкодою, унеможливлювали подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у строк встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не надав доказів на підтвердження вказаного.

Апеляційний суд запропонував позивачеві у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду від 22 березня 2023 року подати заяву про поновлення строку, в якій вказати поважні підстави для його поновлення.

Паперову копію цієї ухвали суду ТОВ «АНВІТРЕЙД» отримало 27 березня 2023 року (а.с.177) і 04 квітня 2023 року засобами поштового зв`язку направило до суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (а.с.180). Позивач повторно зазначив, що на момент подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в паперовій формі не надходило. Просить врахувати, що на момент подання апеляційної скарги існували проблеми з функціонуванням електронного суду в Україні та обміном процесуальними документами в електронній формі між усіма учасниками судового процесу. Крім того, враховуючи постійні ракетні удари російської федерації по території України, з метою недопущення загрози життю та здоров`ю працівники ТОВ «АНВІТРЕЙД» перебувають на дистанційному режимі роботи. Позивач також посилався на обов`язок судів першої інстанції надсилати учасникам справи судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом та просив врахувати висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 та від 02 серпня 2021 року у справі 914/1191/20.

Ухвалою від 14 квітня 2023 року Шостий апеляційний адміністративний суд у відкритті апеляційного провадження відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Суд апеляційної інстанції, оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про їх неповажність, виходячи з таких мотивів:

1) обставини встановлення дистанційного режиму роботи в умовах воєнного стану пов`язані з внутрішньою організацією роботи позивача, тобто мають суб`єктивний характер і не свідчать про об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків;

2) пояснення щодо причин пропуску строку, які пов`язані з проблемами в функціонуванні електронного суду в Україні є необґрунтованими та безпідставними, оскільки доказів на підтвердження того, що з технічних причин електронна система не працювала у зазначений період, позивач до апеляційної скарги не додав;

3) доказів на підтвердження того, що електронна пошта, на яку було направлено судове рішення, з технічних причин не працювала у зазначений період, позивач до апеляційної скарги не додав;

4) оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС) і з 05 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія оскаржуваного рішення відповідно до приписів частини сьомої статті 18 КАС України була направлена та доставлена ТОВ «АНВІТРЕЙД» до електронного кабінету його уповноваженого представника 05 травня 2022 року, то відлік строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції починається з наступного дня після доставлення документів до електронного кабінету й у суду першої інстанції відсутній обов`язок щодо вручення вказаного судового рішення в паперовій формі;

5) посилання на обставину введення воєнного стану є безпідставними, оскільки позивач не надав обґрунтованих пояснень та не зазначив, які саме обставини, події, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану стали перешкодою, унеможливлювали подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у строк, встановлений статтею 295 КАС України, а також не надав доказів на підтвердження вказаного.

На обґрунтування своєї позиції суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 та від 02 лютого 2023 року у справі № 580/1592/22. Визнавши належним доказом вручення судового рішення саме 05 травня 2022 року наявну в матеріалах справи довідку, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ТОВ «АНВІТРЕЙД» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції надіслав копію рішення від 04 травня 2022 року виключно на адресу електронної пошти представника позивача. Однак, у матеріалах справи відсутні заяви про направлення судових рішень на електронну пошту, як і відсутні будь-які документи, що підтверджують отримання позивачем або його представником направленого листа. Скаржник стверджує про ознайомлення з текстом рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 06 грудня 2022 року. Посилаючись на вимоги пунктів 15.1, 15.3, 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України, статтю 18 КАС України, позивач наполягає, що суд зобов`язаний вручити судове рішення в паперовій формі, а у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Відтак, на переконання позивача, електронна адреса представника скаржника, на яку суд першої інстанції направив копію судового рішення, не є в розумінні КАС України офіційною електронною адресою. Зазначаючи низку постанов Верховного Суду, позивач вважає, що приписами КАС України встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, який свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Таким чином, за позицією ТОВ «АНВІТРЕЙД» суд першої інстанції порушив вимоги частини п`ятої статті 251 КАС України, підпункту 15.15 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі, чого суд апеляційної інстанції не врахував і безпідставно відмовив у поновленні строку на оскарження рішення суду першої інстанції, чим позбавив позивача права на гарантований Конституцією України обов`язковий апеляційний перегляд судових рішень.

Ухвалою від 03 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи та вимоги касаційної скарги в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Аналіз статті 295 КАС України свідчить про те, що за загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.

Отже, однією із ключових обставин, яка має істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, є встановлення дати вручення його копії учаснику справі.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 251 КАС України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Частиною шостою статті 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Частиною сьомою статті 18 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) встановлено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. При цьому за змістом КАС України суд не має обов`язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в ЄСІТС, що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.

Такі підходи висловлені у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №520/8180/22, від 27 травня 2023 року у справі №240/7840/22.

Зі змісту доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вбачається, що ключовим питанням під час касаційного перегляду є перевірка правильності висновків суду апеляційної інстанції про вручення позивачеві в належний спосіб копії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року, правильність визначення відповідної дати (у разі вручення судового рішення). Позивач такий факт заперечує і доводить неналежне виконання судом першої інстанції обов`язку щодо направлення копії судового рішення в паперовій формі.

За змістом ухвал апеляційного суду, цей суд визначив дату отримання представником позивача рішення суду першої інстанції 05 травня 2022 року. Належним доказом на її підтвердження суд визнав наявну в матеріалах справи довідку про направлення документів засобами електронної пошти, до якої долучено звіт про відправку (а. с. 151, 152). На обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18.

Отже, одним із ключових у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав вважати належним способом вручення судового рішення направлення його копії на електронну адресу, яка була зазначена позивачем у позовній заяві, додаткових поясненнях.

Під час касаційного розгляду колегія суддів встановила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 серпня 2023 року іншу справу № 454/1883/22 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2023 року у справі №904/272/22, та у зв`язку із наявністю виключної правової проблеми. Під час розгляду справи №454/1883/22 Велика Палата Верховного Суду мала вирішити питання застосування статті 242 ГПК України, статті 272 ЦПК України, статті 251 КАС України щодо можливості вважати направлення судом судового рішення на електронну пошту особи, вказану у процесуальному документі, врученням судового рішення належним чином.

Слід зазначити, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2023 року у справі №904/272/22 враховано правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, яку застосував суд апеляційної інстанції у цій справі.

10 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 454/1883/22, за результатами розгляду ухвалила постанову. Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 квітня 2023 року у справі № 904/272/22, і сформулювала такі. Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Оскільки правове регулювання питання щодо вручення судового рішення, яке встановлене статтею 272 ЦПК України є ідентичним до статті 251 КАС України, колегія суддів вважає вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду застосовними і до правовідносин, які виникли у цій справі.

Відповідно, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що направлення судом першої інстанції копії судового рішення на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не є належним способом вручення судового рішення учаснику справі в розумінні статті 251 КАС України, а зазначену у довідці дату 05 травня 2022 року не можна вважати датою вручення судового рішення, з якою пов`язується можливість поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України.

Водночас колегія суддів не може оминути те, що за змістом ухвал апеляційного суду, цей суд також зазначав, що 05 травня 2022 року представник позивача отримав рішення суду першої інстанції в електронний кабінет, а тому все ж таки з цієї дати слід обчислювати строк на апеляційне оскарження судового рішення. На обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 580/1592/22.

У своїй касаційній скарзі позивач посилається на пункти 15.1, 15.3, 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакціях, чинних до 26 травня 2021 року, і саме щодо застосування цих норм зазначає висновки Верховного Суду. Зазначені підпункти у такій редакції встановлювали порядок вчинення окремих процесуальних дій до початку функціонування ЄСІТС, і визначали безумовний обов`язок суду направляти судові рішення виключно у паперовій формі. Натомість, позов у цій справі подано у червні 2021 року, а судове рішення ухвалено у травні 2022 року, коли зазначені норми були чинними вже у новій редакції.

Так, пунктом 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції, чинній з 26 травня 2021 року, встановлено порядок вчинення дій, передбачених КАС України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення відповідних дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Зокрема, підпунктом 15.15 встановлено, що суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Пунктом 17 цього розділу КАС України визначено, що справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про ЄСІТС, а з 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми "Електронний суд", "Електронний кабінет" та підсистема відеоконференцзв`язку.

Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистеми "Електронний кабінет" визначено розділом ІІІ Положення про ЄСІТС, відповідно до пункту 9 якого передбачено, що процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації.

Пункт 10 цього розділу, якому кореспондують положення частини шостої статті 18 КАС України, визначає, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.

У цій справі позивач реалізовував свої права та виконував процесуальні обов`язки у судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій через представника - адвоката Стеценка Олександра Вікторовича (ордер серії ВІ №1046169 від 14 червня 2021 року - а. с. 74, ордер серії ВІ №1118095 від 21 грудня 2022 року - а. с. 164, ордер серії ВІ №1144282 від 17 травня 2023 року - а. с. 202). Саме цим представником підписані письмові заяви по суті справи.

Відповідно, у Стеценка Олександра Вікторовича як у адвоката (представника позивача) наявний процесуальний обов`язок, встановлений частиною шостою статті 18 КАС України, зареєструватися у підсистемі Електронний суд, а тому у цій справі також підлягають перевірці обставини отримання представником позивача рішення суду першої інстанції через підсистему Електронний суд. Як вже зазначалося, суд в тому числі посилався на обставини отримання представником позивача рішення суду першої інстанції в електронний кабінет 05 травня 2022 року.

Здійснивши за допомогою функціоналу Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» витребування електронних справ, які формувалися судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що реєстраційні картки, які сформовані цими судами, містять відомості про сторін у справі (ТОВ «АНВІТРЕЙД» і Центральне МУ ДПС), а також про представника позивача - адвоката Стеценка Олександра Вікторовича . У реєстраційних картках зазначені правильні ідентифікаційні дані усіх осіб.

За змістом відомостей електронних справ рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року має відмітку про його доставлення в Електронні кабінети Центрального МУ ДПС і адвоката Стеценка О. В. 18 серпня 2022 року о 04:13. Відповідні відмітки про доставлення в Електронні кабінети цих осіб мають процесуальні документи як суду апеляційної, так і суду касаційної інстанцій. Водночас, щодо позивача - ТОВ «АНВІТРЕЙД» відсутня відмітка як про доставлення судових рішень в Електронний кабінет, так і про наявність такого кабінету взагалі.

У постанові від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки. Щодо обов`язкового надсилання судового рішення, то ухвалений 27 квітня 2021 року Закон № 1416-ІХ (набрав чинність 26 травня 2021 року) якраз змінив існуючий доти концепт повідомлення учасників справи і вручення їм процесуальних документів суду головно на паперових носіях (засобами поштового зв`язку), змістивши акцент (перевагу) на електронну комунікацію за допомогою функціоналу ЄСІТС, впровадження якої має здійснюватися поетапно. Після того, як Вища рада правосуддя сповістила про початок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС дія підпункту 15.15 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обмежена і обмін документами між судом і учасниками судового процесу має здійснюватися головним чином через ЄСІТС. Ні, це не означає, що з набранням чинності Закону № 1416-ІХ і з початком функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС суди взагалі припинили видавати судові рішення у паперовій формі. Проте початок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, як-то передбачає Закон № 1416-ІХ, зобов`язує суди направляти судові рішення на офіційні електронні адреси учасників справи і тільки якщо такої адреси учасник справи не має, то тоді можуть використовуватися засоби поштового зв`язку. Отже, у ситуації, коли позивач (як фізична особа) не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його [позивача] інтереси, суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 18 КАС України, надсилає [електронну] копію судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу, що, в розумінні приписів частини сьомої статі 251 КАС України, є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою якого [вручення] можна пов`язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як «учасником справи».

Таким чином, якщо у учасника справи відсутня офіційна електронна адреса (зареєстрований Електронний кабінет), то суд зобов`язаний направити копію судового рішення такій особі засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, дата, зазначена у якому і є датою вручення паперової копії судового рішення. Однак, у ситуації, коли таку особу представляв адвокат, який має зареєстрований електронний кабінет і отримав електронний примірник судового рішення через підсистему «Електронний суд», то така дата відповідає положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України і є датою вручення судового рішення. Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України ця дата вважається також датою вручення судового рішення особі, інтереси якої цей адвокат представляв у суді.

Отже, у цій справі є встановленою обставина отримання представником позивача рішення суду першої інстанції в електронний кабінет, дата якої має істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що такою датою є 05 травня 2022 року, однак, згідно з відомостями електронної справи - 18 серпня 2022 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що днем вручення позивачеві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року є 05 травня 2022 року. Ця дата є датою направлення рішення суду першої інстанції на електронну пошту Стеценка О. В. і з нею не пов`язується право на поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України. Незважаючи на те, що у цій справі дійсно відсутні обставини надсилання на адресу позивача паперової копії судового рішення, днем вручення такого відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України є 18 серпня 2022 року. Відтак, перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення, який міг бути поновлений відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України, розпочався за правилами частини першої статті 120 КАС України наступного дня - 19 серпня 2022 року, і сплинув 19 вересня 2022 року (з урахуванням вихідних).

Вирішуючи питання, чи вплинула помилка суду апеляційної інстанції щодо визначення дати отримання рішення суду першої інстанції на правильність і законність його судового рішення, яке є предметом цього касаційного перегляду, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга у цій справі подана 21 грудня 2022 року, а тридцятиденний строк для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, який міг бути поновлений з урахуванням дати отримання копії судового рішення, сплинув 19 вересня 2022 року.

Колегія суддів враховує, що апеляційний суд виконав вимоги частини третьої статті 296 КАС України, надавши час повідомити інші поважні причини пропуску строку, надав оцінку усім доводам позивача, викладеним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За наслідками касаційного перегляду цього судового рішення встановлено помилковість визначення дати отримання представником позивача рішення суду першої інстанції, однак, ця помилка не призвела до неправильного вирішення питання.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що вони здебільшого побудовані на тому, що направлення судового рішення на електронну адресу є неналежним способом його вручення, однак, питання щодо отримання представником позивача такого рішення в електронний кабінет скаржник оминає. Позивач стверджує, що направлення судового рішення відбувалося виключно на електронну пошту, що, однак, спростовується вищевикладеним. Колегія суддів звертає увагу й на непослідовність позиції представника позивача щодо дати ознайомлення із рішенням суду першої інстанції: в апеляційній скарзі зазначено, що про судове рішення скаржник довідався 21 грудня 2022 року з повідомлення працівників ДПС, а у касаційній скарзі зазначає, що дізнався про рішення суду першої інстанції 06 грудня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Доводи щодо неналежного способу вручення судового рішення частково знайшли своє підтвердження, але враховуючи усі встановлені у цій справі обставини у сукупності, колегія суддів не має підстав сумніватися, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неповажність наведених позивачем причин пропуску строку, як наслідок, наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВІТРЕЙД» залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 640/16820/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва С.С. Пасічник