ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/16890/19
адміністративне провадження № К/9901/7949/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері України» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2020 (головуючий суддя: Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №640/16890/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акту в частині,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (далі - ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» або позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або відповідач), в якому просило визнати протиправним і нечинним положення абз. 3 пункту 6.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Правила №312 або ПРРЕЕ).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2022 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2018 ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» підписало заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, згідно із положеннями якої позивач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції ТОВ «Львівенергозбут».
06.02.2019 ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» надіслав ТОВ «Львівенергозбут» лист №9, у якому повідомив про укладення ним договору на постачання електричної енергії з ТОВ «Торгова електрична компанія» та намір змінити електропостачальника.
Згодом, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2019 у справі №914/545/19 з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» було стягнуто штраф у розмірі 1119128,14 грн на користь ТОВ «Львівенергозбут» за дострокове розірвання договору внаслідок зміни електропостачальника.
На думку позивача, зазначене судове рішення обґрунтоване абзацом третім пункту 6.1.3 Правил №312 відповідно до якого, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Позивач, вважаючи наведений абзац пункту таким, що порушує його законні права та інтереси в частині обмеження права на вільний вибір постачальника електричної енергії, звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що абз. 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ обумовлено застосування до споживача штрафних санкцій за дострокове припинення (розірвання) договору з фіксованим терміном (строком) дії за його ініціативи, що пов`язано із зміною електропостачальника. Зазначене положення, на погляд позивача, порушує один із основних принципів функціонування ринку електричної енергії, а саме право споживача на вільний вибір постачальника.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що оскаржуваний пункт Правил №312 носить рекомендаційний характер, не порушує прав позивача. Також відповідач наголошує, що всі норми права, що регулюють спірні правовідносини, спрямовані на забезпечення балансу в захисті як споживача електричної енергії, так і постачальника.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Директива 2009/72/ЄС передбачає право споживача безкоштовно змінити постачальника, при чому договір з постачальником, серед іншого, повинен містити положення про умови припинення дії договору та положення щодо того чи дозволяється розірвання такого договору без відшкодування штрафних санкцій. Одночасно із цим, суди попередніх інстанцій констатували, що загальні засади регулювання ринку електричної енергії, які визначені Законом України від 13.04.2017 №2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII або Закон про ринок), не відрізняються від європейських стандартів та положень Директиви 2009/72/ЄС. Зокрема Директива 2009/72/ЄС, так і Закон №2019-VIII передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору в односторонньому порядку.
Отже, за висновками судів обох інстанції, норми як міжнародного, так і національного законодавства, спрямовані на забезпечення балансу в захисті інтересів як споживача, так і постачальника у сферах енергетики та комунальних послуг.
Підсумовуючи викладене, суди зазначили, що визначений законодавцем та договором термін - 21 календарний день, є достатнім для суб`єктів ринку електричної енергії та учасників роздрібного ринку, які задіяні у цьому процесі, для проведення процедури зміни електропостачальника.
Одночасно із цим, апеляційний суд відхилив твердження позивача про застосування господарським судом штрафних санкцій до ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на підставі оскаржуваної ним правової норми, та констатував, що відповідальність за дострокове розірвання договору врегульована окремими положеннями Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що судами обох інстанцій неправильно здійснений правовий аналіз норм Директиви 2009/72/ЄС та положень національного законодавства в ракурсі обставин цієї справи. Відповідно до Директиви 2009/72/ЄС, одним із основних принципів функціонування ринку електричної енергії Енергетичного Співтовариства, Договірною Стороною якого є Україна, є право споживачів на вільний вибір постачальників. Пункт «е» частини першої Додатку «Заходи щодо захисту прав споживачів» Директиви 2009/72/ЄС гарантує споживачу не платити за зміну постачальника. Таким чином, за позицією скаржника, застосування штрафних санкцій за дострокове припинення (розірвання) договору з фіксованим терміном (строком) дії з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника, суперечить чинному законодавству.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд касаційної інстанції залишити оскаржувані судові рішення без змін. Стверджує, що метою прийняття Правил № 312 є врегулювання взаємовідносин суб`єктів господарювання та споживачів на роздрібному ринку електричної енергії відповідно до Закону про ринок. Положеннями абз. 3 пункту 6.1.3 Правил №312 жодним чином не заперечується право споживача на зміну електропостачальника.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII).
Статтею 1 цього Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1540-VIII державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Закон №2019-VIII визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Статтею 1 Закону №2019-VIII визначено таке:
ринок електричної енергії це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам;
споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;
електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2019-VIII правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
На виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Отже, Закон №2019-VIII прийнятий на виконання міжнародних зобов`язань України у рамках Енергетичного Співтовариства, яке засновано на підставі Договору про заснування від 25.10.2005 та до якого приєдналася Україна на підставі Протоколу (дата підписання 24.09.2010) та Закону України від 15.12.2010 №2787-УІ «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства».
Так, положеннями Директиви 2009/72/ЄС встановлено наступне.
Пунктом а) частини п`ятої статті 3 Директиви 2009/72/ЄС передбачено, що держави-члени забезпечують, щоб у разі, якщо споживач з дотриманням умов контракту захоче змінити постачальника, то зміну було здійснено відповідним оператором або операторами протягом трьох тижнів. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені у пунктах а) і б) частини п`ятої статті 3 Директиви 2009/72/ЄС права надавалися споживачам на недискримінаційній основі у тому, що стосується виплат, зусиль або часу.
Положення пунктів а) та е) частини 1 Додатку 1 «Заходи щодо захисту прав споживачів» Директиви 2009/72/ЄС встановлюють, що заходи мають на меті гарантувати, щоб споживачі:
а) мали право на укладення договору зі своїм постачальником електроенергетичних послуг, в якому, серед іншого, вказуються строк дії договору, умови для поновлення та припинення надання послуг та дії договору, а також зазначення того, чи дозволяється розірвання договору без відшкодування;
е) не платили за зміну постачальника.
Отже Директива 2009/72/ЄС (на імплементацію якої спрямований Закон №2019-VIII) передбачає право споживача безкоштовно змінити постачальника, при чому договір з постачальником, серед іншого, повинен містити положення про умови припинення дії договору та положення щодо того чи дозволяється розірвання такого договору без відшкодування (штрафних санкцій).
Така зміна повинна відбуватися з дотриманням умов контракту з чинним постачальником.
Зазначені норми кореспондуються із положеннями національного законодавства. Зокрема, за змістом статті 56 Закону №2019-VIII постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору. Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії».
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 58 Закону №2019-VIII споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
За приписами частини першої та другої статті 59 цього Закону, зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку.
Порядок зміни електропостачальника має зокрема, визначати: 1) умови та процедури зміни електропостачальника; 2) положення щодо забезпечення належного та достовірного комерційного обліку споживача при зміні електропостачальника; 3) положення щодо обміну інформацією при зміні електропостачальника; 4) права та обов`язки електропостачальників, оператора системи передачі та/або оператора системи розподілу, споживача при зміні електропостачальника.
Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Отже, загальні засади регулювання ринку електричної енергії, які визначені Законом №2019-VIII, не відрізняються від європейських стандартів та положень Директиви 2009/72/ЄС.
З метою виконання вимог Закону №2019-VIII, зокрема в частині врегулювання відносин на роздрібному ринку електричної енергії, забезпечення належним чином унормованої системи договірних відносин між суб`єктами господарювання, у тому числі новоутвореними (шляхом відокремлення оператора системи розподілу і оператора системи передачі, та започаткування діяльності постачальників послуг комерційного обліку), створення належних умов для ефективної діяльності електропостачальників, у тому числі за відокремленими видами постачання: універсальних послуг, «останньої надії» та конкурентного постачання, а також з метою забезпечення реалізації норм Закону про вільний вибір і заміну споживачем електропостачальника, НКРЕКП було розроблено та затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
Цими Правилами передбачено удосконалення діючої практики взаємовідносин суб`єктів роздрібного ринку електричної енергії, а також запровадження нових норм та положень у відповідності до вимог Закону про ринок щодо лібералізованого ринку електричної енергії, зокрема щодо роздрібного ринку електричної енергії.
Метою затвердження цих Правил є врегулювання взаємовідносин суб`єктів господарювання та споживачів на роздрібному ринку електричної енергії відповідно до вимог Закону №2019-VIII.
Колегія суддів зазначає, що реалізація процедури зміни електропостачальника насамперед передбачає припинення договору про постачання електричної енергії споживачу з попереднім електропостачальником та укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу з новим електропостачальником.
Так, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил (підпункт 1.2.15 пункту 1.2 ПРРЕЕ).
Згідно із пунктом 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Частиною сьомої статті 56 Закону №2019-VIII передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, у якому, у тому числі, визначаються строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
За змістом частин 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).
Відповідно до статей 633-634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із статтею 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Отже при укладенні договору сторони є вільними, зокрема, у визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства. Одним із основних принципів договірного регулювання суспільних відносин є принцип свободи договору. Відповідно у договорі про постачання електричної енергії, сторони мають закріпити умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; їх розмір, або порядок розрахунку (у разі наявності).
Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача врегульовано Главою 6.1 Розділу VI Правил №312.
Так, пунктом 6.1.1. Глави 6.1 Розділу VI Правил визначено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення (абз. 1 пункту 6.1.3. Глави 6.1 Розділу VI Правил).
Відповідно до абз. 3 пункту 6.1.3. Глави 6.1 Розділу VI Правил (оскаржувані позивачем положення), якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
У той же час, таке повідомлення є правом споживача, яке може бути ним застосоване згідно із положеннями абзацу 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника.
Тобто, право споживача на зміну електропостачальника не заперечується положеннями оскаржуваної норми (абз. 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ).
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанції, що штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника. Додаткові фінансові зобов`язання, про які йдеться у частині десятій статті 56 Закону №2019-VIII, не стосуються штрафних санкцій за недотримання умов договору, а лише «вартості зміни постачальника», витрат, які могли би бути встановлені при такій зміні (можливі витрати з технічних причин чи інші витрати). Як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон №2019-VIII передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення абз. 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ не суперечать акту вищої юридичної сили.
Одночасно із цим колегія суддів зазначає, що предметом спору у господарській справі №914/545/19 є відповідальність за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу згідно із пунктом 13.3 договору, а не за зміну електропостачальника. Відповідно положення абз. 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ не перешкоджають реалізації права позивача на безоплатну зміну електропостачальника.
Водночас остаточним судовим рішенням у справі №914/545/19, що набрало законної сили, встановлено відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій згідно із пунктом 13.3 договору про постачання електричної енергії споживачу.
Скаржником не наведено інших доводів, які об`єктивно свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 340 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері України» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №640/16890/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Кравчук