ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/16975/19

адміністративне провадження № К/9901/11553/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2020 року, у складі судді Кузьменка В.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, у складі колегії суддів: Степанюка А.Г., Губської Л.В., Епель О.В., у справі №640/16975/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (правонаступника Офісу великих платників податків ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Позивач, ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0001174613.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 7 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що несвоєчасна сплата узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток є підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу, а обставини того, що кошти на погашення податкового боргу надійшли на виконання умов договорів з організації проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету не можуть слугувати підставою для звільнення від такої відповідальності. Окремо суд звернув увагу, що сплата коштів у більшому, ніж сума податкового боргу, розмірі, з урахуванням самостійно розрахованих штрафних санкцій, пені і процентів, не свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення та може бути підставою для повернення помилково та/або надміру сплачених коштів. Крім іншого, суд указав на безпідставність доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду заперечень на акт перевірки, а також відхилив посилання платника податків на правові позиції Верховного Суду з підстав нетотожності правовідносин.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У січні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПрАТ «Павлоградвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань за ІІІ квартал 2017 року, визначених в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року. У ході перевірки податковим органом виявлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України підприємством несвоєчасно сплачено до бюджету узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2017 року, визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2017 року (від 08.11.2017 №9233079520) у розмірі 484 867 614,00 грн із затримкою на 38 календарних днів. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.01.2018 №47/28-10-46-13-00178353 (а.с. 41-43), висновки якого за наслідками розгляду заперечень від 13.02.2018 (а.с. 45-48) залишені без змін, про що Офісом ВПП повідомлено ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» листом від 19.02.2018 №7822/10/28-10-46-13 (а.с. 51-53).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.02.2018 №0001174613 (а.с. 55-56), яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 38 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 484 867 614,00 грн у розмірі 20% у сумі 96 973 522,80 грн за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Крім того, надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, суд першої інстанції встановив, що граничним строком сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 484 867 614,00 грн, зазначеної позивачем у поданій ним податковій декларації, було 19.11.2017.

Сплата суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 484 867 614,00 грн відбулася 27.12.2017, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2017 №№48, 49, 50 на такі суми 216 000 000,00 грн, 232 233 893,74 грн. (а.с. 72-74).

Поряд з викладеним, судами було встановлено, що 27.12.2017 року між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та іншими учасниками, у тому числі Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, укладено договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 за №№971/2, 971/3, 971/5 (а.с. 60-71).

Предметом указаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченою статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971.

За умовами вказаних договорів (пункти 10, 11) на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються кошти у сумі 216 000 000,00 грн, 232 233 893,74 грн та 171 739 095,45 грн, які останній перераховує для сплати погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в позовні вимоги задовольнити.

Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що судами було залишено поза увагою, що до позивача не застосовуються приписи ст. ст. 57 та 126 Податкового кодексу України, оскільки погашення податкового боргу відбувалося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків згідно з встановленим державою механізмом, застосування якого не ставиться у залежність від дати укладення таких договорів. Крім того, підкреслює, що всупереч приписів пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України контролюючим органом здійснено тлумачення закону у найнесприятливіший для платника податків спосіб, у той час як у складі сплачених ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугіллі» коштів був не лише основний платіж, а й штрафні (фінансові) санкції, пеня і проценти, що свідчить про покладення на підприємство обов`язку із подвійної сплати штрафу. Крім того, скаржник вказав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №820/4728/17, №810/4448/18, №813/919/13-а щодо застосування ст. ст. 57 та 126 Податкового кодексу України.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно п. 137.4 ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

За правилами ж п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приписи п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначають, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не спростовує висновки контролюючого органу про порушення ним вимог податкового законодавства в частині несплати у визначені Податковим кодексом України строки податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, уважаючи спірний індивідуальний акт протиправним, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» наполягає на тому, що на нього не поширюються приписи ст. ст. 57 та 126 ПК України з огляду на те, що заборгованість з податку на прибуток сплачена на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до Порядку №971, що підтверджується практикою Верховного Суду у справах №820/4728/17, №810/4448/18 та №813/919/13-а.

Статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання здійснюється за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), реструктуризованих або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань з податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму цих розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктом 13 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової та вугільної галузей, за механізмом та у порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок №971 визначає механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання за рахунок джерел, визначених у пункті 13 статті 11 та статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Абзацом 1 пункту 3 Порядку №971 передбачено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами водопостачання (далі - надавачі послуг) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметами укладених з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 27.12.2017 договорів №971/5, №971/3 та №971/2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченою статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971.

При цьому, за умовами указаних договорів (пункти 10, 11) на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються кошти у сумі 216 000 000,00 грн, 232 233 893,74 грн та 171 739 095,45 грн, які останній перераховує для сплати погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу.

Указані умови договорів відповідають примірному договору про організацією розрахунків, який є додатком №1 до постанови Уряду України від 06.12.2017 №971.

Отже, Суд дійшов висновку, що кошти для ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перераховуються на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та Порядку №971 саме з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, тобто суми грошового зобов`язання, не сплаченого у строк, встановлений Податковим кодексом України.

Таким чином, при встановленні механізму надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання державою не заперечувався обов`язок підприємств з необхідності дотримання податкової дисципліни, що безпосередньо випливає із наведених вище положень Порядку №971 та умов договорів, згідно з якими кошти перераховуються не лише для погашення основного зобов`язання з податкового боргу з податку на прибуток, а й нарахованих штрафних санкцій, пені і процентів.

Приписи Податкового кодексу України, зокрема, статей 57 та 126, не передбачають особливостей сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання у випадку погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з державного бюджету, зокрема, в частині продовженого строку сплати або звільнення від відповідальності за порушення граничного строку сплати.

Крім того, відповідно до п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

У свою чергу, жодних відомостей про те, що на час застосування до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» штрафу до Податкового кодексу України вносились будь-які зміни в частині звільнення від відповідальності платників податків за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за рахунок субвенції з державного бюджету, матеріали справи не містять. Не містить таких застережень, як вже було наголошено вище, й положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017№971.

Суд також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно доводів позивача, що останній 27.12.2017 перерахував кошти у загальній сумі 619 972 989,19 грн, тобто у розмірі більшому, ніж задекларовано у податковій декларації, що, на його думку, зумовило подвійне застосування штрафних санкцій за одне й те ж саме правопорушення.

Так, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що жодних відомостей щодо алгоритму та правил обчислення розміру штрафних санкцій, пені та процентів ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не надано.

До того ж, самостійна сплата штрафних санкцій, як і сплата їх до бюджету у більшому розмірі не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а може мати наслідком повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що несплата узгодженої суми податкового зобов`язання є порушенням податкової дисципліни, а тому, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обґрунтованою позицію судів про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.

Скаржник в поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №820/4728/17, №810/4448/18, №813/919/13-а щодо застосування ст. ст. 57 та 126 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №820/4728/17 та від 21.03.2018 у справі №813/919/13-а судами обґрунтовано відхилено, оскільки правова позиція суду касаційної інстанції у даних справах сформована без дослідження правової природи договорів про організацію взаєморозрахунків, укладених відповідно до Порядку №971, адже у згаданих рішеннях Верховний Суд аналізував приписи статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а не статті 36 цього Закону, у взаємозв`язку з положеннями інших, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971, актів Уряду України.

З аналогічних підстав не є релевантною до спірних правовідносин й постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №810/4448/18.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 14 43 57 86 126 Податкового кодексу України, а також Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №971 (далі - Порядок №971), прийшли до правильного висновку, що оскільки факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань не заперечується позивачем, а санкція за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання не передбачає виключень, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко