№ 640/16983/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №640/16983/19

адміністративне провадження №К/9901/33353/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/16983/19

за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Президента України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року, постановлену суддею Бояринцевою М.А.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Держави України в особі Президента України (далі - відповідач), в якому просила:

у зв`язку з тривалим невиконанням судових рішень про поновлення ОСОБА_1 стоматологом-терапевтом КНП КДЦ Деснянського району м. Києва у справі № 754/14783/17 від 04 квітня 2018 року та від 07 червня 2018 року та неодноразовим незаконним закриттям ДРВ ДВС ГТУЮ м. Києва виконавчого провадження, при тому, що рішення суду і станом на сьогодні не виконано;

примусово, шляхом накладення штрафів на керівників суб`єктів владних повноважень зобов`язати третіх осіб поновити ОСОБА_1 стоматологом-терапевтом КНП КДЦ Деснянського району м. Києва;

стягнути з Держави України в особі Президента України моральну шкоду у розмірі 1602432 грн на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , 2005 року народження;

стягнути з держави України в особі Президента України моральну шкоду у розмірі 1602432 грн на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позовні вимоги виникли із відносин, пов`язаних з невиконанням закладом охорони здоров`я рішення місцевого загального суду у трудовому спорі, даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції місцевого загального суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

02 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 640/16983/19, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу .

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки поясненням скаржника, неповно встановили обставини, що мають значення для справи, вказує на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 640/16983/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від ДАТА 2020 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, частиною 3 статті 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України (у редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи слідує, що предметом розгляду у вказаній справі є невиконання Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» рішення Деснянського районного суду міста Києва у цивільній справі № 754/14783/17 щодо поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду та неодноразове незаконне закриття ДРВ ДВС ГТУЮ м.Києва.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, визначений розділом VIІ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так, положеннями статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі частиною 1 статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.

Оскільки у цій справі позивач звернулася із позовом до суду про визнання протиправними дії державного виконавця, а виконавче провадження відкрито на підставі судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства (справа № 754/14783/17), то така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі незгоди з рішеннями державного виконавця по примусовому виконанню рішення Деснянського районного суду м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі, позивач не позбавлена права звернутися до Деснянського районного суду м. Києва із відповідною скаргою.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги виникли із відносин, пов`язаних з невиконанням закладом охорони здоров`я рішення місцевого загального суду у трудовому спорі, даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції місцевого загального суду.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та слідує з матеріалів справи, позовні вимоги у цій справі пов`язані з діями щодо невиконання рішення суду у цівільній справі про поновлення позивача на роботі, та, як наслідок, завданням позивачу моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в зв`язку з невиконанням рішення суду, яке було ухвалене в порядку цивільного судочинства також підлягають розгляду за правилами ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам, правильно застосував положення пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції у справі.

Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 640/16983/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду