№ 640/17335/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа №640/17335/21

адміністративне провадження № К/990/18118/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Кравчука В. М., Рибачука А. І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 (у складі колегії суддів: Василенка Я.М (суддя-доповідач), Ганечко О.М., Кузьменка В.В.)

у справі №640/17335/21

за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до ОСОБА_1 ,

про зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі -відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив:

- зобов`язати відповідача привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_1 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 - без змін.

В жовтні 2022 року на адресу суду першої інстанції від заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що частина об`єкта щодо якого ухвалено судове рішення відчужено на користь ОСОБА_3 , натомість, виконання такого рішення без власника неможливе.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 заяву заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2 задоволено:

- замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022, в частині зобов`язання боржника привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_2 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к - з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

- роз`яснено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022, в частині зобов`язання боржника привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_1 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції вважав, що в межах врегульованих Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» правовідносин, відбулось фактичне часткове вибуття ОСОБА_1 та вступ у них ОСОБА_3 . За таких обставин, незважаючи на відсутність загальноприйнятого правонаступництва між вищезгаданими особами, суд першої інстанції убачав підстави для заміни сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2. В той же час, суд першої інстанції зауважив, що процесуальне правонаступництво від ОСОБА_1 не переходить, а тому ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні в частині зобов`язання боржника привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_2 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено: скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, апеляційний суд вважав, що правонаступництво у матеріальних відносинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не відбулось. Щодо іншого випадку заміни сторони - шляхом зобов`язання переведення боргу за договором, апеляційний суд зазначив, що за договором купівлі-продажу від 14.12.2021 до покупця ОСОБА_3 перейшло лише право власності на квартиру, а договір про заміну божника у зобов`язанні не укладався, а тому на підставі договору купівлі-продажу квартири до ОСОБА_3 не могло перейти жодного особистого обов`язку від ОСОБА_1 , оскільки цей обов`язок виник не з договору, а з судового рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС у м. Києві) подав касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі №640/17335/21, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 .

У касаційній скарзі Печерський ВДВС у м. Києві зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки наразі виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 у справі № 640/17335/21 є відкритим та враховуючи приписи статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» судове провадження у цій справі триває, що в повній мірі дозволяє застосувати, зокрема, положення статті 379 КАС (далі - Кодекс адміністративного судочинства України) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) з метою виконання рішення суду.

Звертає увагу суду, що заміна ОСОБА_1 , як боржника та сторони у виконавчому провадженні на ОСОБА_3 в частині виконання виконавчого документа щодо приведення до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_1 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к, є цілком виправданим та логічними заходом реагування, який спрямований на своєчасне, повне та неухильне виконання судового рішення, а також недопущення нівелювання принципу примусового виконання рішення суду та обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.

На думку скаржника, оскільки ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.2021 набула право власності на одну із квартир ( АДРЕСА_2 ) то відповідно до неї перейшов обов`язок боржника - ОСОБА_1 , щодо приведення квартири № 66/2 до початкових проектних рішень відповідно до технічного паспорта від 17.03.2020.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Печерського ВДВС у м. Києві, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. На думку відповідача, особа яка звернулась із касаційною скаргою не зазначила яке її порушене право підлягає захисту у суді касаційної інстанції, а тому касаційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу Печерського ВДВС у м. Києві, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Печерського ВДВС у м. Києві, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2022 відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно із абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувана або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

У цьому випадку підставами для такого правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 344/14408/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/3411/14, Верховний Суд наголосив на тому, що:

- правонаступництво як інститут процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду;

- правонаступництво як інститут процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Приписами статті 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Колегія суддів звертає увагу, що положення про процесуальне правонаступництво та про заміну сторони виконавчого провадження, які наведені у Цивільному процесуальному кодексі України (статті 55 та 442 Кодексу відповідно) та застосовувалися Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 496/2685/13-ц, не відрізняються за своїм змістом від приписів КАС України і передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

Такі ж самі засади, що лише встановлена судом наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах може тягнути заміну сторони виконавчого провадження у процесуальних правовідносинах підтримані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду (у постановах від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 10.10.2020 № 804/958/17 та від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, адміністративний позов Департаменту задоволено: зобов`язано ОСОБА_1 привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) № 66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_1 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

На виконання вказаних судових рішень, позивачеві 12.05.2022 видано виконавчий лист № 640/17335/21.

В межах розгляду цієї справи судами досліджувалась наявність/відсутність факту здійснення відповідачем самочинного будівництва, з урахуванням чого відповідно вирішувалось питання про приведення у відповідність згаданих квартир до початкових проектних рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач за відсутності доказів, які надають право на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 здійснив самочинне будівництво на зазначеному об`єкті (на місці відкритої тераси побудовано додатковий поверх з відповідними приміщеннями, які були об`єднані з приміщеннями квартири № 66/2 та в подальшому розділено зазначену квартиру на дві) та в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписах про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У підсумку суди попередніх інстанцій вважали, що для висновку про задоволення позову у цій справі визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Підставою для другого апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 стала скарга ОСОБА_3 , як особи, що не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції допущені процесуальні порушення під час розгляду справи, не залучено її до участі у справі, оскільки про оскаржуване рішення вона дізналася 23.05.2022, після отримання засобами поштового зв`язку постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано відповідача привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорту на квартиру.

Разом з тим, 14.12.2021 апелянт за договором купівлі-продажу, тобто до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, придбала у відповідача одну з квартир - №66/2, при цьому зазначена квартира під будь-яким обтяженням не перебувала, а отже відповідач правомірно її продав, а апелянт придбала.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 відмолено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 у справі № 640/17335/21 залишено без змін.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли між Департаментом та ОСОБА_1 станом на 16.06.2021, тобто під час перебування квартири АДРЕСА_2 у власності відповідача. Перехід права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відбувся після проведення Департаментом перевірок та встановлення порушень, зафіксованих актами та приписами.

Також вважав, що суд першої інстанції під час розгляду справи виходив з обставин, відомих та підтверджених станом на момент розгляду справи по суті та не міг приймати до уваги обставини, які відбулися після ухвалення судового рішення, зокрема, щодо переходу права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , та відповідно не мав об`єктивної можливості щодо вирішення питання про залучення апелянта до участі у справі.

Зазначив, що обставини, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 , свідчать лише про недобросовісну поведінку продавця за договором купівлі-продажу від 14.12.2021 - ОСОБА_1 , який не повідомив покупця - ОСОБА_3 про відомі йому обставини щодо зобов`язання його привести квартиру у стан, відповідно до технічного паспорту.

У підсумку дійшов висновку про відсутність порушення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_3 у зв`язку із зобов`язанням ОСОБА_1 привести до початкових проектних рішень квартири АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорта (ФОП ОСОБА_2 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) №66/2 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_1 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа №2864к.

Колегія суддів звертає увагу, що відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) обґрунтовував своє подання про заміну боржника положеннями статей 52 та 379 КАС України.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Положеннями частини першої статті 4 КАС України встановлено, зокрема, що: судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства; адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що процесуальне законодавство не дає суду можливості допускати заміну сторони в адміністративній справі в порядку процесуального правонаступництва після завершення розгляду справи по суті, оскільки після прийняття рішення у справі заміна сторони правонаступником можлива лише в порядку статті 379 КАС України.

Питання заміни сторони її правонаступником на стадії виконання судового рішення врегульовано положенням статті 379 КАС України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд в своїх правових позиціях звертав увагу на той факт, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 52 ГПК України).

Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/16/17.

У постанові від 03.11.2020 у справі № 916/16/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що «на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи). У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України, (норми якої ідентичні нормам статті 52 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.02.2021 (справа № 911/3411/14) звернула увагу на обов`язку суду перевірити наявність та підстави правонаступництва у матеріальних правовідносинах (пункти 6.22. та 6.23 Постанови), а також наголосила, що якщо особа не була учасником судового процесу з відповідними правами, то вона не може стати учасником виконавчого провадження:

« 6.22. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису.

6.23. Стаття 52 ГПК України визначає певний перелік підстав для здійснення процесуального правонаступництва, а саме: у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

6.25. Разом із тим, відповідно до змісту та наслідків процесуального правонаступництва, з моменту винесення судом ухвали за заявою про заміну позивача (стягувана) у справі на його процесуального правонаступника не є стороною у цій справі та не наділене процесуальними правами та обов`язками, за якими може бути здійснено правонаступництво.

6.27. Тому підстави для задоволення вимог про процесуальне правонаступництво, які ґрунтуються на приписах статей 52 та 334 ГПК України відсутні.

6.28. Неможливість здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії судового процесу підтверджена Постановою Великої Палати від 16.02,2021 у справі № 911/3411/14».

Щодо іншого випадку заміни сторони шляхом зобов`язання переведення боргу за договором, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно із договором купівлі-продажу від 14.12.2021 до покупця ОСОБА_3 перейшло лише право власності на квартиру, а договір про заміну божника у зобов`язанні, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, не укладався, а тому на підставі договору купівлі-продажу квартири №66/2 до ОСОБА_3 не могло перейти жодного особистого обов`язку від ОСОБА_1 , оскільки цей обов`язок виник не з договору, а з судового рішення.

З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає таке.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що самочинне будівництво у квартирі АДРЕСА_2 здійснив ОСОБА_1 ОСОБА_3 з 14.12.2021 є власником вказаної квартири відповідно до договору купівлі-продажу.

Отже, саме ОСОБА_1 , як особа, яка здійснила самочинне будівництво, має обов`язок знести таку забудову незалежно від того, що квартира № 66/2 ним відчужена. Саме відносно ОСОБА_1 органами державного архітектурно-будівельного контролю видавались приписи щодо усунення порушення вимог містобудівного законодавства, які останнім не виконані.

ОСОБА_3 , яка придбала квартиру АДРЕСА_2 , приписи про усунення порушень містобудівного законодавства не адресувались, оскільки вона самочинного будівництва не здійснювала.

Також варто зазначити, що у межах розгляду справи № 640/17335/21 та при ухваленні судових рішень у цій справі ні судом першої інстанції, ні судами апеляційної інстанції не досліджувались та не вирішувались питання стосовно прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин відносно ОСОБА_3 , а також на неї судовими рішеннями не покладались жодні обов`язки.

Таким чином, за відсутності правонаступництва існуючий боржник ОСОБА_1 не міг бути замінений на нового боржника ОСОБА_3 лише з тих підстав, що вона придбала квартиру № 66/2 , яка раніше належала ОСОБА_1 .

Наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення подання заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любові Іванівни про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанцій.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що особа яка звернулась із касаційною скаргою не зазначила яке її порушене право підлягає захисту у суді касаційної інстанції, а тому касаційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Колегія суддів зазначає, що виключний перелік підстав для закриття касаційного провадження перелічений у статті 339 КАС України, і наведені відповідачем обґрунтування не відповідають цьому переліку.

Оцінка наявності чи відсутності підстав для відкриття касаційного провадження є виключним повноваженням суду, такі питання вирішуються при відкритті касаційного провадження.

Відтак в задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження слід відмовити.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі № 640/17335/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

В. М. Кравчук

А. І. Рибачук