ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 640/18205/18

касаційне провадження № К/9901/12732/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 (суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ф», рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 № 3080-15, від 30.06.2016 № 5480727-1701, від 10.08.2017 № 16061-12; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 255.15.16.17.1038-5602-1008.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним протягом 2015-2017 років своєчасно сплачувався земельний податок з фізичних осіб відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.09.2015, від 30.06.2016 та від 10.08.2017, виставлених контролюючим органом. Водночас, відповідачем у 2018 році такі податкові повідомлення-рішення було без правових підстав скасовано іншим рішенням та прийняте нове податкове повідомлення-рішення, яким нараховано значно більшу суму земельного податку. Також, позивач вказує, що при здійсненні перерахунку земельного податку контролюючим органом було взято до уваги значення середньої нормативно-грошової оцінки землі промисловості на території Бучанської міської ради, яка не має жодного відношення до нормативно-грошової оцінки саме земельної ділянки позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.08.2018 №255.15.16.17.1038-5602-1008, яким платнику перераховано земельний податок з фізичних осіб за 2015, 2016, 2017 роки з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки земель, який вказаний на офіційному сайті Дергеокадастру за відповідний попередній рік. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач у позовній заяві просив визнати протиправним та скасувати рішення контролюючого органу про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2015, 30.06.2016, 10.08.2017 №№3080-15, 5480727-1701, 16061-12, проте оскаржене ним рішення в матеріалах справи відсутнє, оскільки згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, зазначені податкові повідомлення-рішення є скасованими (відкликаними) у зв`язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 29.08.2018 №255.15.16.17.1038-5602-1008, а не прийняттям контролюючим органом окремого рішення.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає підпункт «а», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржник посилається на помилковість віднесення цієї справи до справ незначної складності та вважає, що ця справа має розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Позивач посилається на неправильне застосування судами положень пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Скаржник покликається на неврахування судами висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 24.07.2020 у справі №340/588/19.

Позивач зазначає про відсутність підстав у контролюючого органу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відсутні підстави для проведення звірки і перерахунку у 2018 році земельного податку за 2015-2017 роки.

Вважає, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями йому повторно визначено податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2015-2017 роки, оскільки за цей період контролюючим органом вже були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, які оплачені платником.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.05.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 2025.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу з 20.10.2008 по 10.08.2017 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,9118 га, що знаходиться в межах міста Буча Київської області, за кадастровим номером 3210945300:01:139:0050, надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 286.5 статті 286 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 21.09.2015 №3080-15, від 30.06.2016 №5480727-1701, від 10.08.2017 №16061-12, якими платнику визначено податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 833,47 грн, 582,75 грн та 617,71 грн, відповідно.

16.08.2018 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, в якій просив провести звірку із земельного податку у зв`язку з тим, що він не являється власником зазначеної земельної ділянки.

Відповідач листом від 31.08.2018 №5886/10-36-56 повідомив позивача, що під час проведення звірки інформаційної системи «Податковий блок» і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено земельну ділянку за адресою: Київська обл., м. Буча, загальною площею 2,9118 га, за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебувала у його власності з 20.10.2008 по 10.08.2017. Проте, у 2015-2017 роках платнику нараховано податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. У зв`язку з виявленням розбіжностей між даними контролюючого органу та даними документів на право власності зазначеної земельної ділянки, контролюючим органом здійснено перерахунок суми податку і прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 29.08.2018 №255.15.16.17.1038-5602-1008, яким платнику визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в загальній сумі 348239,00 грн, у тому числі 66587,04 грн за 2015 рік, 174038,29 грн за 2016 рік, 107613,67 грн за 2017 рік. Також повідомлено, що податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 № 3080-15, від 30.06.2016 № 5480727-1701 та від 10.08.2017 № 16061-12 вважаються скасованими (відкликаним) згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За змістом підпункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 286 ПК України визначає порядок сплати земельного податку.

Так, до 31.12.2016 пунктом 286.5 статті 286 ПК України було передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01.01.2017, внесено зміни до цього пункту.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у зв`язку із набранням чинності наведеного вище Закону) нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:

розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Фактично внесення змін до пункту 286.5 статті 286 ПК України мало на меті удосконалення процедури нарахування фізичним особам відповідного податку та створення спрощеної процедури узгодження, зокрема, розміру відповідної суми податку шляхом звернення з письмовою заявою фізичної особи до контролюючого органу.

Поряд із цим, положення пункту 286.5 статті 286 ПК України на час спірних правовідносин визначали обов`язок контролюючого органу нарахувати фізичним особам суми податку та надіслати податкове повідомлення рішення до 1 липня поточного року.

Запровадження Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» нових змін надало можливість податковим органам поза межами 1 липня додатково виносити нові податкові повідомлення-рішення та відкликати попередні у чітко визначеній спрощеній процедурі.

Так, положення цієї норми свідчать про те, що платник податків має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки, водночас, у разі встановлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган зобов`язаний провести протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надіслати (вручити) йому нове податкове повідомлення-рішення.

Буквальний зміст пункту 286.5 статті 286 ПК України визначає умовою визначення зобов`язань та відкликання попередніх рішень саме розбіжність між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, а не розбіжність між даними контролюючих органів та даними, отриманими від інших уповноважених органів.

Поряд із цим, вважаючи обґрунтованим донарахування контролюючим органом у 2018 році зобов`язань згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення за 2015 рік - у сумі 66587,04 грн., за 2016 рік - у сумі 174038,29 грн. та за 2017 рік - у сумі 107613,67 грн., суди першої та апеляційної інстанції фактично не перевірили чи були у Відповідача передумови (а саме чи була розбіжність між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів) для їх винесення на підставі пункту 286.5 статті 286 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2017), зважаючи на те, що контролюючий орган попередньо вже виносив податкові повідомлення-рішення та визначав відповідні зобов`язання до сплати.

Не з`ясовано судами попередніх інстанцій і те, в рамках якої процедури відповідачем після винесення податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 № 1655-15 , від 06.06.2016 № 5480727-1701, від 10.08.2017 № 16061-12 отримано інформацію, відповідно до якої середня нормативна грошова оцінка земель промисловості складає 298,85 грн./1 кв.м., яка вноситься у інформаційні системи ДФС для всіх платників земельного податку міста Буча (лист Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області від 23.05.2016 № 01-5/47-16), з урахуванням того, що 26.02.2018 контролюючим органом було надіслане позивачу також і податкове повідомлення-рішення № 429568-5601-1008, яке передувало надісланню відповідачем позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Наведені обставини мають ключове значення для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, позаяк саме за результатами дослідження таких суд може сформувати висновки щодо наявності або відсутності у відповідача правових підстав збільшення раніше визначеного у 2015-2017 роках зобов`язання з орендної плати за землю у розмірі згідно з податковими повідомленнями-рішеннями 24.06.2015 № 1655-15 , від 06.06.2016 № 5480727-1701, від 10.08.2017 № 16061-12 на підставі оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, наведені вище допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення дають підстави для висновку, що вони призвели до невстановлення всіх важливих обставин, що мають значення для висновку щодо відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 255.15.16.17.1038-5602-1008, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили зібрані у справі про докази, не вирішили клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження за участі позивача, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 349 353 355 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 255.15.16.17.1038-5602-1008, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова