ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №640/19015/18
адміністративне провадження №К/9901/17729/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Приходько Н.І.
представника позивача - Оплачка В.О.
представника відповідача - Кобилецького О.І.
представники особи, що приєднались до касаційної скарги - Єлєніної С.М., Пономаренко А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №640/19015/18
за позовом Приватного підприємства «ВлаБоДе» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбуррозвідка» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року (у складі головуючого судді - Арсірія Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (у складі колегія суддів: головуючої судді - Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.),
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2018 Приватне підприємство "ВлаБоДе" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати наказ Державної служби геології та надр України №95 від 16.03.2012 в частині анулювання спеціального дозволу №5117 на користування надрами від 21.01.2010, виданого Приватному підприємству "ВлаБоДе".
2. Позовна заява мотивована тим, що спірне рішення відповідача прийняте з порушенням норм законодавства про надра, оскільки анулювання позивачу спеціального дозволу на користування надрами можливе було лише у судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача №95 від 16.03.2012 в частині анулювання Спеціального дозволу №5117 на користування надрами від 21.01.2010, виданого приватному підприємству "ВлаБоДе".
4. Рішення судів мотивовані тим, що у разі незгоди користувача з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку. В частині дотримання позивачем строку на судове оскарження такого рішення суди виходили з того, що порушення прав позивача мало місце 16.03.2012. З урахуванням дати ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом, а саме - 02.11.2018 з листа відповідача №21846/12-18 від 31.10.2018, позивачем дотримано строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, суди вказали, що відповідачем не надано належних доказів отримання позивачем листа відповідача від 28.03.2012 №2651/02/14-12 у 2012 році, в якому його повідомляли про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5117 від 21.01.2010.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна служба геології та надр України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №640/19015/18.
7. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 січня 2020 року.
9. 16 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбуррозвідка» про приєднання до касаційної скарги та розгляд справи за участю представника ТОВ «Житомирбуррозвідка».
10. У судовому засіданні 22 січня 2020 року представник ТОВ «Житомирбуррозвідка» підтримав зазначене клопотання, просив його задовольнити.
11. Колегія суддів Верховного Суду, порадившись на місці, вирішила клопотання ТОВ «Житомирбуррозвідка» про приєднання до касаційної скарги Державної служби геології та надр України задовольнити.
12. Аргументи сторін, які подали касаційну скаргу:
12.1. Касатор зазначає, що при перевірці була присутня представник надрокористувача - ОСОБА_1, яка надала представникам Держгеонадр відповідні документи на підтвердження своїх повноважень. Центральним міжрегіональним територіальним сектором Управління державного геологічного контролю за веденням робіт з геологічного вивчення та використання надр Держгеонадр, у зв`язку з виявленими порушеннями, було винесено Подання №25-14/03/1 від 15 березня 2012 року про припинення права користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №5117 від 21 січня 2010 року.
12.2. Відповідач наполягає, що відповідно до вимог законодавства про анулювання спеціального дозволу позивача було повідомлено листом №2651/02/14-12 від 28 березня 2012 року та, як вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано адресатом 10 квітня 2012 року. Таким чином касатор вважає, що ним у межах повноважень та приписів законодавства було повідомлено позивача про анулювання дії спеціального дозволу № 5117.
12.3. Крім того, касатор зазначає, що позивач не звертався з будь - якими заявами, клопотаннями до Держгеонадр, в тому числі, щодо внесення змін до програми робіт, яка є обов`язковою до виконання надрокористувачем. Відповідач вже більше 8 років знав про порушення ним умов надрокористування, та до яких наслідків вказане може призвести, але із заявою про внесення змін до програми робіт та угоди про користування надрами не звертався. На думку касатора, утримання родовища надр позивачем, який з 2009 року так і не розпочав видобуток надр, суперечить інтересам держави та територіальній громаді області, які не отримують очікуваний прибуток до бюджетів.
12.4. Стосовно порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, касатор вказує, що при проведені перевірки була присутня представник позивача - ОСОБА_1, яка, відповідно до напису на Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримала повідомлення про анулювання спеціального дозволу (вона отримувала й попередні документи - повідомлення про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки). Позивач зазначає, що ОСОБА_1 ніякого відношення до підприємства не має, оскільки дія її довіреності скінчилась ще 25 серпня 201О року. Разом з тим, касатор звертає увагу, що судами не надано оцінку тому, що на промисловому об`єкті з підвищеною екологічною небезпекою знаходилась людина, яка не має відношення до підприємства. Позивачем не заведено кримінального провадження на дії ОСОБА_2 , яка на підставі підробленої довіреності приймала документи, надіслані на адресу позивача, та від його імені як представник була присутня при проведені планової перевірки надрокористувача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. З 05.03.2012 по 07.03.2012 Державною службою геології та надр України проведено планову перевірку позивача, за результатами якої було складено акт №27 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин від 07.03.2012.
14. Перевіркою встановлено порушення вимоги ст. 26 Кодексу України про надра - надрокористувач не приступив до розробки родовища протягом 2-х років з моменту отримання дозволу №5117; порушено вимоги ст. 56 Кодексу України про надра-не виконується мета спеціального дозволу №5117; порушено вимоги ст. 24 Кодексу України про надра - не виконуються рекомендації ДКЗ України (Протокол ДКЗ України від 26.02.2009 №1709-ДСК).
15. За результатами перевірки Центральним міжрегіональним територіальним сектором Управління державного геологічного контролю за веденням робіт з геологічного вивчення та використання надр Держгеонадра внесено подання від 15.03.2012 №25-14/03/1 про припинення права користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №5117 від 21 січня 2010 року.
16. За результатом розгляду вказаного подання Державною службою геології та надр України видано оскаржуваний наказ №95 від 16.03.2012, яким анульовано Дозвіл №5117.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
20. За змістом ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Як вбачається зі встановлених по справі обставин позивач оскаржує наказ Державної служби геології та надр України №95 від 16.03.2012 в частині анулювання спеціального дозволу №5117 на користування надрами від 21.01.2010, виданого приватному підприємству «ВлаБоДе».
При цьому, до суду з даним позовом він звернувся лише 14.11.2018 року, тобто більше, ніж через 6 років після прийняття спірного наказу.
На обґрунтування пропуску встановленого КАС України шестимісячного строку на звернення до суду позивач зазначив, що про порушене право дізнався лише 02.11.2018 з листа відповідача №21846/12-18 від 31.10.2018.
Разом з тим, таке твердження позивача колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2010 Міністерством охорони навколишнього природного середовища приватному підприємству «ВлаБоДе» видано спеціальний дозвіл на користування надрами №5117, а саме - видобування розсипних ільменітових руд в межах Тростянецького родовища Мета надрокористування (робіт) - видобування титанових руд.
Відповідач вказує, що приватне підприємство «ВлаБоДе» рекомендованим листом від 28.03.2012 №2651/02/14-12 повідомлене, що спеціальний дозвіл на користування надрами №5117 від 21.01.2010 анульовано. Дана обставина підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення позивачу.
Натомість, позивач стверджує, що він не отримував інформації про проведення перевірки та про анулювання Дозволу, і дізнався про наказ №95 від 16.03.2012 про анулювання спеціального дозволу №5117.
При цьому, зазначає, що на дату проведення перевірки, складення акту №27 від 07.03.2012 та видачі наказу №95 від 16.03.2012 про анулювання дозволу єдиним представником позивача був його директор ОСОБА_3.
ОСОБА_1, яку вказано відповідачем в акті перевірки як представника позивача, була представником ПП «ВлаБоДе» у період з 25.08.2007 по 25.08.2010 на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Після 25.08.2010 довіреності від позивача ОСОБА_1 не видавались, в тому числі і доручення від 22.12.2010, на яке є посилання в акті перевірки №27 від 07.03.2012.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що вказані вище обставини не свідчать про те, що позивач не знав та не міг знати про проведення відповідачем 07.03.2012 року на підприємстві позивача спірної перевірки.
При цьому, суди не встановили, а позивач не пояснив, яким чином та на яких підставах ОСОБА_1, у якої станом на 07.03.2012 року закінчилась довіреність як представника позивача, допустила посадових осіб відповідача до перевірки та чому не повідомила про таку перевірку належного представника позивача.
23. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 не мала повноважень приймати участь у перевірці позивача та підписати акт №27 від 07.03.2012. У період дії довіреності від 25.08.2007 ОСОБА_1 отримувала поштову кореспонденцію, адресовану позивачу. Після закінчення дії довіреності з 25.08.2010 вона кореспонденції на ім`я позивача не отримувала.
Суди також вказали, що ОСОБА_1 у своїх заявах повідомила, що не була присутня при плановій перевірці ПП «ВлаБоДе», яка проводилась Державною службою геології та надр України, не підписувала ніяких документів з цього приводу та не отримувала їх.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що такі доводи позивача суперечать доказам, які містяться у матеріалах справи та були досліджені судами попередніх інстанцій, зокрема, акту перевірки №27 від 07.03.2012 року, в якому вказано, що саме ОСОБА_1 як представник позивача була присутня при проведенні перевірки.
При цьому, у судових засіданнях суду касаційної інстанції представник позивача не пояснив, яким чином могла скластися ситуація, що на промисловому об`єкті з підвищеною екологічною небезпекою станом на день проведення перевірки 07.03.2012 року знаходилась приватна особа, яка, за його твердженням, не мала відношення до підприємства.
Представник позивача також не обґрунтував, чому на даний час ним не вжито будь яких дій, зокрема, щодо звернення до правоохоронних органів з приводу дій ОСОБА_2 , яка на підставі підробленої довіреності приймала документи, надіслані на адресу позивача, та від його імені як представник була присутня при проведені планової перевірки надрокористувача та в подальшому отримувала кореспонденцію, яка направлялась позивачу.
Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими доводи позивача, щодо його необізнаності про проведення на його об`єкті перевірки та про винесення відповідачем оскаржуваного наказу №95 від 16.03.2012 про анулювання дозволу на користування надрами.
24. За приписами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
25. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд залишення позову без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
26. Частинами 3, 4 статті 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду., якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
27. З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.
28. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
29. Керуючись статтями 123 240 341 344 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбуррозвідка» - задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року по справі №640/19015/18 - скасувати.
3. Адміністративний позов Приватного підприємства «ВлаБоДе» до Державної служби геології та надр України - залишити без розгляду.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій