№ 640/19786/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/19786/19

адміністративне провадження № К/9901/21083/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 640/19786/19

за позовом Комунального підприємства (далі - КП) "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (далі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також- відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві), в якому позивач просив визнати протиправною та касувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві №178 від 26.09.2019 про накладення на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» штрафу в розмірі 5067742,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при здійсненні державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у період з 24.06.2019 по 08.07.2019 на підприємстві позивача відповідачем допущені порушення порядку проведення такого заходу. Наведене, на думку позивача, позбавляє оскаржуване рішення (постанову) відповідача юридичної самостійності та статусу документа. Окрім того, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не відображені недоліки в діяльності позивача, а також ним не вказано, чи належать вони до його статутної діяльності, повноважень балансоутримувача, встановлених чинним законодавством. Окрім того, позивач вказував, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» на нього не поширюються, а тому підстави для застосування санкцій за його порушення відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відмовлено у задоволенні позову КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про наявність законодавчо встановлених підстав для недопущення проведення на підприємстві планової перевірки нівелюються записом в журналі реєстрації перевірок, який підтверджує ту обставину, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б доводили дотримання позивачем приписів Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, як і не спростовано ним відповідних фактів відсутності такої інформації у вказаному вигляді, що відображена в акті перевірки, складеному відповідачем.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.07.2020 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 та ухвалив нове рішення, яким позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» задоволено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивача про порушення процедури проведення перевірки та про складення відповідачем акта за результатами перевірки, який за формою та змістом не відповідає Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, є необґрунтованими.

Водночас, Шостий апеляційний адміністративний суд, пославшись на положення наказу голови Держпродспоживслужби від 20.12.2017 №1207, дійшов висновку про те, що належною фіксацією порушень під час проведення перевірки є відеозапис. Через те, що відповідачем не здійснена відеофіксація порушень, встановлених при проведенні перевірки позивача, акт, складений за результатами такої перевірки, не є належним та допустимим доказом порушень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

21.08.2020 від Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 скасувати, рішення Окружного адміністративного суду від 16.03.2020 залишити без змін, або направити справу на новий розгляд.

В касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на положення наказу голови Держпродспоживслужби від 20.12.2017 №1207 щодо обов`язковості здійснення відеофіксації заходів державного контролю (нагляду), позаяк станом на дату проведення перевірки діяли нові Методичні рекомендації, затверджені головою Держпродспоживслужби 31.07.2018, і ці рекомендації не містили припису щодо обов`язковості фіксування заходу перевірки.

У касаційній скарзі відповідач також акцентує увагу суду на тому, що інформація, передбачена статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та підпунктом 3.4.5 пункту 3.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, має бути розміщена саме на житловому будинку. Така інформація на будинках, що обслуговує компанія позивача, не була розміщена. Фактично позивач визнав відсутність розміщення інформації на будинках, вказавши у поясненнях суду, що відповідна інформація надається мешканцям будинків шляхом її оприлюднення у всіх під`їздах, ліфтах тощо, а також через систему «споживач-об`єднана диспетчерська служба».

Застосована до позивача за порушення вимог статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» санкція, у розмірі 30 відсотків від вартості послуг, розрахована з величини вартості послуг Держпродспоживслужби, які взято з відомостей Головного управління ДФС у м. Києві про декларування КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" обсягів постачання послуг відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року.

19.10.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги Держпродспоживслужби, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови. Позивач вказує на те, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки та оформлення документів, складених за результатами перевірки. Крім того, позивач заперечує порушення, за які застосовано штраф. Так, комунальне підприємство наголошує у відзиві на тому, що чинним законодавством не визначається конкретне місце розміщення відповідної інформації, а юридичне значення має відсутність доказів з боку відповідача на підтвердження зафіксованих в акті перевірки порушень, а не місце розміщення інформації. Також позивач висловив незгоду з розрахунком розміру штрафу, позаяк вказує на те, що відповідачем не заперечується проведення перевірки вибірково деяких будинків з 144, що обслуговуються комунальним підприємством, вартість послуг по кожному об`єкту (будинку) є різною, тому застосування штрафу в розмірі 30 відсотків від вартості послуг по всім будинкам є безпідставною.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 30.09.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 2.1 Статуту підприємства, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 №10 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Підпунктами 2.2.1, 2.2.2., 2.2.4, 2.2.5, 2.2.38, 2.2.40 пункту 2.2. Статуту передбачено, що предметом діяльності підприємства є:

- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку;

- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку;

- надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньобудинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів, у встановленому порядку;

- надання послуг із ремонту житлового та нежитлового фонду, інженерного й ліфтового обладнання в установленому порядку;

- складання кошторисів витрат на утримання, ремонт та обслуговування житлового та нежитлового фонду;

- здійснення діяльності щодо розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкової території в установленому порядку.

У відповідності до підпункту 5.2.6 пункту 5.2 Статуту підприємство зобов`язано ефективно організовувати виробничий процес, забезпечити раціональне використання доходу й оптимізацію витрат для збільшення прибутковості.

06.11.2018 наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік. Пунктом 19063 до цього плану включено позивача, предмет здійснення заходу державного нагляду (контролю) - додержання законодавства про захист прав споживачів.

22.05.2019 позивачем отримано повідомлення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 15.05.2019 № 219 про проведення планової перевірки в період з 24.06.2019 по 08.07.2019.

За результатами розгляду зазначеного повідомлення Комунальним підприємством направлено відповідачу письмове звернення від 24.05.2019 № 2487/3 про наявність законодавчо встановлених підстав для недопущення проведення на підприємстві планової перевірки у зв`язку з перевищенням максимально допустимої тривалості планових заходів на підприємстві.

В подальшому, відповідачем виданий наказ від 18.06.2019 № 2890 про проведення планового заходу (перевірки), предмет заходу: дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації).

На підставі наказу від 18.06.2019 № 2890 оформлено направлення на проведення заходу від 19.06.2019 № 2340, підписане т.в.о. заступника начальника Карауловим В.Д. та засвідчене печаткою ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві.

Перед початком здійснення заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача внесений запис до журналу реєстрації перевірок щодо проведення планової перевірки в період з 24.06.2019 по 08.07.2019 на підставі направлення від 19.06.2019 № 2340.

Результати перевірки оформлені актом від 08.07.2019 № 2890-1, у якому відображено, що перевірка проведена на підставі наказу від 18.06.2019 № 2890 та направлення від 19.06.2019 № 2340.

Також у акті перевірки від 08.07.2019 № 2890-1 міститься висновок про порушення пункту 12 частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Опис виявлених порушень в акті перевірки свідчить про те, що фактичною підставою для висновків про порушення пункту 12 частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» слугувало те, що в ході контрольно-вибіркового інспектування будинків, які обслуговує підприємство в частині надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій встановлено, що на будинках у доступному для мешканців місці відсутня інформація про власника житлового будинку-виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавця послуг з теплопостачання, виконавця послуг з водопостачання та водовідведення, виконавця послуг з газопостачання, виконавця послуг з електропостачання, державної пожежної охорони, відділу поліції, швидкої медичної допомоги, аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.

У зв`язку з відмовою уповноваженої особи позивача підписати та отримати акт, його 16.07.2019 направлено поштою на адресу комунального підприємства.

Крім того, 08.07.2019 складено припис №634 про усунення порушень вимог законодавства, яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення, надавши споживачам необхідну, доступну та достовірну інформацію.

06.09.2019 на адресу позивача направлено запрошення на розгляд справи про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яке отримано 11.09.2019.

26.09.2019 тимчасово виконуючий обов`язки заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві виніс постанову, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5067742,50 грн.

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ (далі - Закон України № 1023-XII).

Згідно з пунктами 1, 13 частини 1 статті 26 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1170 затверджено Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, який визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб`єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі - Порядок).

Як зазначено у пункті 2 Порядку на суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України №1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України №1023-ХІІ, продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, а продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Обсяг інформації про продукцію, закріплений у статті 15 Закону України №1023-ХІІ, в якій зазначено, що така інформація повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до частини 2 цієї правової норми, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, затверджені «Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій» (далі - Правила №76).

У пункті 3.4.5 цих Правил зазначено, що на жилому будинку у доступному для мешканців місці повинен вивішуватися список таких організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів: - власника житлового будинку; виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; виконавця послуг з теплопостачання; виконавця послуг з водопостачання та водовідведення; виконавця послуг з газопостачання; виконавця послуг з електропостачання; державної пожежної охорони; відділу міліції; швидкої медичної допомоги; санітарно-епідеміологічної станції; аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.

Саме нерозміщення позивачем такої інформації і стало підставою для накладення відповідного стягнення.

Звертаючись з позовом до суду, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» наголошувала на тому, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, не надано доказів на підтвердження вчинення порушення, за яке накладено стягнення оскаржуваним рішенням.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», відповідно до статуту, створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплене підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.

Судами також встановлено, що між позивачем (за договором - замовник) і ТОВ Будівельна компанія «Фасад Констракшн» (за договором - виконавець) укладено договір про надання послуг з утримання будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону Центральна Шевченківського району м. Києва від 20.12.2018 № 914.

При виконанні умов вказаного Договору сторони зобов`язуються керуватись, зокрема, наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» (пункт 1.5 Договору).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 1.1 розділу 1 Правил №76 передбачено, що ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій:

- забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням;

- проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів.

Вимоги до зовнішнього благоустрою будинків і прибудинкових територій, передбачені у Правилах №76 визначені пунктом 3.4 розділу 3 «Утримання приміщень».

Отже, вимога щодо розміщення списку організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів, за відсутність якої застосовано до позивача санкцію, передбачену пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону №1023-ХІІ за порушення законодавства про захист прав споживачів, стосується саме дотримання правил утримання приміщень.

В свою чергу, як було зазначено вище, абзац третій пункту 1.1 розділу 1 Правил №76 передбачає, що контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів. Тобто Правилами №76 хоча і врегульований порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, але в питаннях функціонування жилих будівель та прибудинкових територій і єдиної технічної політики в житловій сфері, а не у сфері захисту прав споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон № 1023-XII).

Пунктом четвертим абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1023-XII передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Закон № 1023-XIІ, яким врегульовані відносини між споживачами послуг і яким встановлені права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, містить вимогу про забезпечення права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію, в даному випадку, про послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Положення Порядку №76 визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій в частині забезпечення функціонування та технічної політики в житловій сфері.

Висновки контролюючого органу за результатами проведеної перевірки полягають у тому, що відповідна інформація, передбачена Правилами №76 не розміщена саме на житлових будинках, а позивач у справі фактично, не заперечуючи цього, вказував, що підприємством дотримано вимоги Закону № 1023-XIІ шляхом розміщення необхідної інформації в під`їздах, у спеціально обладнаних місцях та таку інформацію наведено у договорах, підписаних зі споживачами.

Таким чином, суди мали перевірити дотримання КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" саме вимог пункту четвертого абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1023-XII з точки зору прав споживачів на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Тоді як суди розглянули встановлені порушення щодо їх наявності в розрізі Правил №76 щодо розміщення відповідної інформації безпосередньо на житлових будинках.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України №1023-ХІІ санкція передбачена саме за порушення, яке полягає у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

Отже, суди фактично не перевірили правомірність перевірки та критеріїв, за якими проводився такий захід контролю, правомірність висновків про встановлені порушення та рішення про застосування штрафу, що в свою чергу впливає на повноту дослідження факту порушення/відсутності порушення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, які не були усунуті судом апеляційної інстанції та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень цих судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також належним чином аргументувати свої висновки.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 по справі №640/19786/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець