Постанова

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 640/19914/18

провадження № 61-17495св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 червня 2019 року у складі головуючого судді Зубом Г.А., та постанову Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року представник позивача Бочарова О. М. звернулась з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просила розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що сторони перебувають в шлюбі з 30 січня 1993 року. Шлюб зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №181. Протягом останніх років стосунки між подружжям розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали виникати сварки. Вже тривалий час кожен з подружжя проживає окремо, окремим життям та своїми інтересам. Фактично сім`я припинила своє існування.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 червня 2019 року, залишене без зміни постановою Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 30 січня 1993 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №181. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що подальше спільне проживання сторін по справі і збереження родинних відносин є неможливим, шлюб розпався та збереження сім`ї буде суперечити інтересам позивача, що має істотне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року, у якій просила скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Київського районного суду міста Харкова № 640/19914/18.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив не надходив.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що унаслідок порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди дійшли висновку про можливість розірвання шлюбу між сторонами без всебічного, повного й обґрунтованого з`ясування обставин справи. А надані докази по справі оцінені судами односторонньо. Оскаржувані судові рішення є передчасними та їх не можна визнати законними та обґрунтованими. Зазначала, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано того, що позов про розірвання шлюбу як первісний так і уточнений складений та підписаний неуповноваженою особо, а саме представником позивача.

Скаржниця зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не враховано, що доводи позивача про непорозуміння та різні погляди на сімейне життя нічим не підтверджуються. Звертає увагу на те, що мають двох доньок, які незважаючи на їхній вік потребують батьківської опіки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 30 січня 1993 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову ХМУЮ, актовий запис № 181.

Від шлюбу сторони мають повнолітніх дітей.

Київським районним судом м. Харкова в підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 01 лютого 2019 року за клопотанням відповідача сторонам було надано строк на примирення на 3 місяці, та в судовому засіданні було оголошено перерву до 13 травня 2019 року.

Позивач не був згоден на примирення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із указаним позовом позивач зазначав, що фактичні шлюбні відносини між ним та відповідачем припинені, окреме проживання та відсутність спілкування свідчить про неможливість збереження шлюбу.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжуватиподальші шлюбні відносини, заходи примирення результатів не дали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат має здійснити вказаний суд за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 18 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

Є. В. Петров

А. А. Калараш