№ 640/20744/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

м. Київ

справа №640/20744/19

адміністративне провадження № К/9901/21467/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 (головуючий суддя - О.А. Кармазін)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 (головуючий суддя - І.О. Лічевецький, судді - В.П. Мельничук, О.М. Оксененко)

у справі № 640/20744/19

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську

про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , затверджений наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.10.2019 № 84-ОС;

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.10.2019 № 84-ОС про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 09.10.2019;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2019 по день прийняття рішення по справі.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність висновку оцінювання результатів службової діяльності позивача, оскільки всупереч вимог Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640, завдання і ключові показники для позивача затверджені без обговорення з останнім, а лише були надані для ознайомлення. В частині проведення оцінювання позивач вказує, що бали виставлені з порушенням вимог законодавства, оскільки бал оцінювання визначається за шкалою 1, 2, 3, 4. У висновку повинно наводитись обґрунтування. У той же час, балів з поділом 0,5 чи 2,5, що має місце у даному випадку, законодавством не передбачено. Тому, на переконання позивача, звільнення на підставі негативного результату оцінювання є протиправним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними з моменту прийняття та скасовано: висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця - ОСОБА_1 , затверджений наказом від 08.10.2019 № 84-ОС Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську; наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.10.2019 № 84-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 », вийшовши у зв`язку з цим за межі позовних вимог; наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.10.2019 № 85-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 09.10.2019. Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 241 095, 18 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

4. При прийнятті рішень суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а під час розгляду справи встановлені численні порушення встановлених правил і процедур, формування необґрунтованих та безпідставних висновків, що призвело до порушення прав позивача на працю.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

6. Підстави, на яких подана касаційна скарга відповідач вказує пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вказує про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: незастосування адміністративними судами закону, який підлягав застосуванню (статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», статей 44, 87 Закону України «Про державну службу»); неправильне тлумачення адміністративними судами закону (статей 35, 44 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ, пунктів 28, 39 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 №591).

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження заявник вказує про не дослідження судами зібраних у справі доказів. Також скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

9. Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Наказом від 18.12.2018 № 59 ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, як обрану за конкурсом, з 18.12.2018, з випробувальним строком шість місяців.

11. Присяга державного службовця прийнята 18.12.2018.

12. 29.12.2018 позивача ознайомлено із завданням, ключовими показниками результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В».

13. Відповідно до першого завдання передбачено - розгляд заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та внесення відомостей щодо них до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ключові показники - своєчасність внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кількість оскаржених відмов у внесенні відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Строк виконання - впродовж 2019 року.

Відповідно до другого завдання - проведення досудового розслідування. Ключові показники - проведення повного та неопередженого розслідування із дотриманням розумних строків; кількість направлених до суду обвинувальних актів у кримінальних провадженнях; кількість скасованих прокурором та судом постанов про закриття кримінального провадження. Строк виконання - впродовж 2019 року.

Третє завдання - здійснення розгляду звернень громадян. Ключові показники - дотримання строків надання відповідей на звернення громадян відповідно до вимог чинного законодавства. Строк виконання - впродовж 2019 року.

14. Наказом від 26.06.2019 № 217-ос з 20.06.2019 позивачці присвоєно 8 ранг державного службовця, як такій, що пройшла випробування та має військове звання старшого лейтенанта.

15. 07.10.2019 сформовано Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2019 рік.

По першому завданню зазначено, що строк фактичного виконання - протягом року. Досягнутий результат - розглянуто 8 заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, кількість оскаржених невідома; випадків несвоєчасного внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порушення положень та вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України не було. Виставлена оцінка - 2,5. Обґрунтування - слідчим було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 14 зверненнями та розпочато відповідних кримінальних проваджень.

По другому завданню також зазначено, що строк фактичного виконання - протягом року. Оцінка - 0,5. Обґрунтування: до суду направлено лише 5 кримінальних проваджень за частиною четвертою статті 407 Кримінального кодексу України; кримінальні провадження за основним напрямком діяльності до суду не спрямовувались, хоча у слідчого знаходилось 76 кримінальних проваджень. Слідчим закрито 21 кримінальне провадження (6 у період з 29 по 30 вересня 2019, з яких скасовано 5 (1 прокурором, 4 судом). Вказівки, надані заступником директора - начальником слідчого відділу та прокурором виконувались не в повному обсязі; строк виконання таких вказівок систематично порушувався без надання обґрунтованих пояснень. По деяким кримінальним провадженням не проводилось жодних слідчих дій та перевірочних дій протягом тривалого часу (від 10 до 15 діб), що відображено у доповідній записці від 18.09.2019 та у довідці від 15.08.2019. Стан здійснення досудового розслідування слідчим неодноразово заслуховувався керівництвом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську та визнавався незадовільним, а саме: 11.04.2019 та 19.08.2019. За результатами заслуховування слідчому надавались вказівки та рекомендації, однак вказівки слідчим були проігноровані.

По третьому завданню. Строк фактичного виконання - протягом року. Оцінка - 2,5. Обґрунтування - завдання виконано, але потребувало нагадувань і високої міри контролю з боку керівництва Першого слідчого відділу.

16. За результатами оцінювання слідчому ОСОБА_1 встановлено негативну оцінку. Обґрунтування оцінки: більшість завдань були виконані неналежним чином, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, що потребувало нагадувань і високої міри контролю з боку керівника. Водночас, при наданні звіту щодо результатів виконання завдання № 1, слідчим надано пояснення без розуміння суті конкретного завдання. Крім того, мало місце порушення слідчим норми трудової дисципліни (акт № 1 від 13.08.2019).

17. Наказом від 08.10.2019 № 84-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 » відповідно до статті 44 Закону України «Про державну службу» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, яка займає посаду державної служби категорії «В».

18. Наказом від 08.10.2019 № 85-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та керуючись пунктом 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 9 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 270 звільнено ОСОБА_1 , слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 08.10.2019 в зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань».

21. Частинами першою та другою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці, працівники, які уклали трудовий договір із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

22. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

23. Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

24. Відповідно до частин першої-третьої статті 44 Закону України «Про державну службу» результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.

25. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням (частина п`ята статті 44 Закону України «Про державну службу»).

26. Частиною шостою статті 44 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

27. Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 44 Закону України «Про державну службу»).

28. Постановою Кабінету Міністрів України від 2.08.2017 № 640 затверджено Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - Порядок № 640), який визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Дія цього Порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В».

29. Оцінювання проводиться на підставі ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності держслужбовця, визначених з урахуванням його посадових обов`язків, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції (пункт 8 Порядку № 640).

30. Оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню), (пункт 9 Порядку № 640).

31. Додатком 4 до Порядку №640 встановлено Критерії виставлення балів, зокрема: «не підлягає оцінюванню»,« 0»,« 1»,« 2»,« 3»,« 4».

32. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем (пункт 47 Порядку № 640).

33. Оскарження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій «Б» або «В», здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про державну службу». У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу (пункт 48 Порядку № 640).

34. Відповідно до пункту 49 Порядку № 640 висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

37. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

38. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вказує про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», статей 44, 87 Закону України «Про державну службу».

39. Так, спір у цій справі виник у зв`язку із ухваленням відповідачем висновку про негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності позивача, як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», а також із винесенням на підставі спірного висновку наказу про звільнення позивача.

40. У постанові від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19, спірні правовідносини якої є подібними до правовідносин, що склалися у цій справі, Верховний Суд сформулював правову позицію, яка полягає у тому, що допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.

41. У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що порушення порядку виставлення балів є тим самим процедурним порушенням, яке є підставою для скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця.

42. Повертаючись до обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, встановленими додатком 4 до Порядку № 640, за результатами чого суди дійшли висновку про порушення відповідачем критеріїв виставлення балів, встановленими додатком 4 до Порядку № 640.

43. Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не дотримано порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача та оцінки, які виставлені за виконання завдань №№ 1, 2, 3 не відповідають обґрунтуванню критеріїв виставлення балів, визначених Порядком № 640, висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 рік не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо його протиправності.

44. Доводи касаційної скарги, що Порядком № 640 не передбачено вичерпний перелік видів оцінок при оцінюванні, а лише визначено критерії виставлення балів, що дає можливість після проведення оціночної співбесіди виставити відповідний бал з числового проміжку від « 0» до « 4» або «Не підлягає оцінюванню», судом касаційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.

45. Так, додатком 4 до Порядку № 640 встановлено бали, які може бути виставлено за виконання кожного визначеного завдання, та критерії визначення таких балів. Виставлений бал повинен бути не тільки обґрунтованим, але і відповідати певному встановленому критерію. Можливість виставлення балу з числового проміжку не передбачена, оскільки у такому разі бал не буде обґрунтованим за встановленими критеріями.

46. Пунктом 39 Порядку № 640 передбачено, що безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю оцінку з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

47. Щодо посилань відповідача на дискреційні повноваження безпосереднього керівника позивача при визначенні « 2,5» балів за виконання завдань 1, 3 та « 0,5» за виконання завдання № 2, то слід зазначити що виходячи з практики Європейського Суду з прав людини надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984).

48. Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22.11.1995, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010).

49. Доводи касаційної скарги про не дослідження судами зібраних у справі доказів, а саме, що матеріалами справи підтверджується обговорення завдань і ключових показників на 2019 рік з позивачем, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки судами встановлено, що відповідачем не надано доказів участі позивача у визначенні завдань та доказів обговорення з позивачем завдань, а в силу статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів.

50. Щодо доводів відповідача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині зазначення про не надання відповідачем подання конкурсної комісії про звільнення позивача, що є передумовою звільнення відповідно до Посадової інструкції слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, суд зазначає таке.

51. Так, трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством (частина п`ята статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).

52. Трудові відносини позивача (у частині звільнення державних службовців, які обіймають посаду державної служби категорії «В») врегульовані законодавством про державну службу та законодавством про працю в частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу».

53. При цьому, законодавством про державну службу та законодавством про працю не передбачено обов`язку суб`єкта призначення отримувати подання конкурсної комісії як передумови для звільнення позивача.

54. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що передумовою звільнення позивача має бути подання конкурсної комісії є помилковим.

55. Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права в частині визначення періоду, за який проводилося оцінювання.

56. Так, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень дійшли висновку, що фактично негативна оцінка роботи позивача сформована за період трохи більше трьох місяців, а саме у період до 07.10.2019, оскільки наказом від 26.06.2019 позивача визнано такою, що пройшла випробування.

57. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про державну службу» в акті про призначення на посаду суб`єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.

58. Згідно із частиною шостою статті 35 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.

59. Частиною першою статті 44 Закону України «Про державну службу» визначено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

60. Відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про державну службу» у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

61. Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що в розумінні Закону України «Про державну службу» випробування і встановлення відповідності державного службовця займаній посаді та щорічне оцінювання результатів службової діяльності державних службовців є самостійними та незалежними одна від одної процедурами.

62. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про формування відповідачем негативної оцінки роботи позивача за період трохи більше трьох місяців, оскільки матеріалами справи підтверджено, що оцінювання результатів службової діяльності позивача здійснено відповідачем за період роботи позивача з 01.01.2019 по 07.10.2019.

63. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права з приводу питання щодо можливості проведення повторного оцінювання, колегія суддів зазначає таке.

64. Так, з посиланням на положення Порядку № 640 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законодавством, чинним на час проведення оцінювання позивача, передбачено повторне оцінювання державного службовця, у разі отримання негативної оцінки.

65. Верховний Суд вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

66. Пунктом 43 Порядку № 640 визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки проводиться повторне оцінювання відповідно до цього Типового порядку. Затвердження висновку щодо повторного оцінювання здійснюється за формою згідно з додатком 5 не раніше ніж через три місяці та не пізніше ніж через п`ять місяців після затвердження висновку, що містить негативну оцінку.

67. Необхідно зазначити, що пункт 43 Порядку № 640 викладено, з урахуванням попередньої редакції Закону України «Про державну службу», частиною шостою статті 44 Закону України «Про державну службу» якого було визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.

68. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який набрав чинності з 25.09.2019, було внесено зміни до частини шостої статті 44 Закону України «Про державну службу» та визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

69. Після внесення таких змін, зміст пункту 43 Порядку № 640 суперечить вимогам пункту 3 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».

70. Частиною третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

71. З врахуванням вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, положення Порядку № 640 застосовуються в тій частині, що не суперечать вимогам Закону України «Про державну службу».

72. Крім того, питання наявності підстав для застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про державну службу» у редакції до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» у процедурі оцінювання державних службовців, етап визначення завдань і ключових показників у якій відбувався до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», а етапи визначення результатів виконання завдань та затвердження висновку - після набрання чинності цим законом, досліджувалося Верховним Судом у постанові від 03.08.2021 у справі № 120/78/20-а.

73. У наведеній постанові Верховним Судом сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що звільнення державного службовця за наслідком проведення оцінювання його службової діяльності, не є жодним із видів юридичної відповідальності, а отже до спірних правовідносин не застосовуються гарантії, визначені статтею 58 Конституції України.

74. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

75. При цьому, Конституційний Суд України у Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 роз`яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

76. У Рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 № 6-рп/2000 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) Суд зауважив, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.

77. Разом з тим з аналізу норм статті 44 Закону України «Про державну службу» слідує, що звільнення із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності не є видом юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарним стягненням, а є наслідком реагування суб`єкта призначення на неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків, установлених для відповідної посади.

78. Відтак у вимірі обставин цієї справи застосуванню підлягає закріплене у частині першій статті 58 Конституції України правило про відсутність зворотної дії в часі Законів та інших нормативно-правових актів.

79. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень пункту 43 Порядку № 640.

80. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказує про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, оскільки справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.

81. За змістом частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

82. Частиною другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

83. Відповідно до частини четвертої вказаної статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

84. Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, крім справ, для яких процесуальним законом визначено обов`язковість розгляду за правилами загального позовного провадження.

85. За таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

86. Аналізуючи вищевикладене, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не дотримано порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача та оцінки, які виставлена за виконання завдань не відповідають обґрунтуванню критеріїв виставлення балів, визначених Порядком № 640, а висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 за 2019 рік не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

87. Колегія суддів вказує про неправильне застосування судам норм матеріального права, на яке вказано Верховним Судом у пунктах 50-79 цієї постанови. Водночас таке, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19, не впливає на правильність вирішення спору, а тому Верховний Суд дійшов висновку лише щодо зміни мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій, а саме що стосується висновків судів про необхідності надання відповідачем подання конкурсної комісії про звільнення позивача; періоду, за який проводилося оцінювання; можливості проведення повторного оцінювання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

89. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

90. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову у справі, проте з частковою зміною мотивувальної частини судових рішень, викладених судом касаційної інстанції у пунктах 50-79 цієї постанови.

Висновки щодо розподілу судових витрат

91. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

92. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327 341 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 640/20744/19 змінити у мотивувальній частині в редакції цієї постанови.

3. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 640/20744/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А. В. Жук

Н.М. Мартинюк