ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/21274/19
адміністративне провадження № К/9901/2340/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/21274/19
за адміністративним позовом Національного авіаційного університету України до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя О. М. Чудак) від 15 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. В. Федотов, Є. В. Чаку, Є. О. Сорочко) від 06 жовтня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Національний авіаційний університет України звернувся (далі - НАУ України, позивач) до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офісу ВПП ДПС, відповідач, скаржник), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2019 року № 0009624404, яким застосовано штрафні санкції до позивача на загальну суму 2 931 467,30 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок контролюючого органу щодо порушень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не узгоджуються з вимогами податкового законодавства, а тому відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2019 року № 0009624404 - протиправним та підлягає скасуванню.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 29 липня 2019 року № 0009624404 у частині застосування до НАУ України штрафних санкцій у сумі 2 909 959,43 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 січня 2021 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року клопотання Офісу ВПП ДПС про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Офісу ВПП ДПС строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. 11 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Офісом ВПП ДПС проведено камеральну перевірку НАУ України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період березень-травень, липень-грудень 2017 року, січень-травень, серпень, жовтень-грудень 2018 року, січень 2019 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2019 року № 1909/28-10-44-04/01132330.
9. У ході перевірки виявлені та зафіксовані порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Перелік податкових накладних щодо яких встановлено порушення вказаного строку, кількість днів затримки, суми ПДВ та штрафних санкцій викладено у наявній у акті перевірки Таблиці 1.
10. НАУ України подав заперечення на акт від 25 червня 2019 року № 1909/28-10-44-04/01132330, за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки вказаного акту перевірки без змін.
11. На підставі висновків акта перевірки від 25 червня 2019 року № 1909/28-10-44-04/01132330, Офісом ІПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2019 року № 0009624404, яким застосовано штрафні санкції до НАУ України на загальну суму 2931467,30 грн.
12. Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2019 року № 0009624404 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби України. Однак, рішенням Державної податкової служби України від 30 вересня 2019 року № 3898/6/99-00-08-05-05 скарга позивача залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
13. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 29 липня 2019 року №0009624404 позивач звернувся з даним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 суд зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
15. Судами в частині щодо податкових накладних від 31 березня 2017 року № 2, № 1, № 3, № 4, від 30 квітня 2017 року № 1, № 2, № 3, № 4, від 31 травня 2017 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, від 31 липня 2017 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, від 31.07.2017 № 1, № 2, № 3, № 4, від 31 вересня 2017 року № 1, № 2, № 3, № 4, від 31 жовтня 2017 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, 31 листопада 2017 року № 519, № 520, № 521, від 31 грудня 2017 року № 8, № 16, № 6, № 33, № 31, № 26, № 10, № 14, № 19, № 2, № 11, № 22, № 3, № 29, № 21, № 32, № 5, № 30, № 34, № 17, № 9, від 14 лютого 2018 року № 116/408, від 31 жовтня 2018 року № 520, № 521, № 522, № 523, від 31 грудня 2018 року № 35, № 30, № 27, № 21, № 6, № 7, № 19, № 10, №12, № 24, №16, № 8, № 23, № 15, № 5, № 26, № 9, № 18, № 20, № 29, № 34, № 4, № 426, від 29 січня 2019 року № 15 зазначено, що до цих податкових накладних наявні визначені Податкового кодексу України підстави для звільнення від відповідальності за їх несвоєчасну реєстрацію, а тому порушення строку реєстрації таких податкових накладних не має наслідок застосування штрафних санкцій згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
16. Разом з тим, посилання скаржника на зазначення позивачем в рядку V розділу А код ставки податку на додану вартість " 20" в зазначених вище податкових накладних не свідчить, що фактично такі накладні складені за операціями, які не звільнені від оподаткування ПДВ.
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у задоволеній частині позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахуванні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18, від 047 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18.
19. В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення за наслідком неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, пункту 120-1.1 статті 120-1, статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та порушено норми процесуального права статей 9 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. Скаржник вважає, що податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних є правомірним, оскільки законодавцем визначено два випадки, які звільняють платника податків від відповідальності за порушення граничного строку, передбаченого статті 201 Податкового кодексу України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та за наявності двох умов: податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільненні від оподаткування; податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
21. Дана норма статті 120-1 Податкового кодексу України не визнана у встановленому неконституційною, жодних підстав для її незастосування НЕМАЄ, а тому доводи платника податку про суперечливість формулювання статті 120-1 Податкового кодексу України є лише нічим не обґрунтоване, беззмістовним висловлюванням.
22. Отже, наявність лише однієї умови «податкова накладна, що не видається отримувачу (покупцю)» НЕ є підставою для НЕ застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
23. Разом з тим, відповідач, посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року № 137/28267 зазначає, що в усіх податкових накладних позивача з умовним ІПН « 600000000000» в рядку V розділу А заповнено код ставки податку на додану вартість - 20 та заповнено відповідні суми, що на думку скаржника, свідчить про складення таких податкових накладних за операціями, які не звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України), виходить з такого.
25. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції чинною на час спірних правовідносин, далі - ПК України) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
26. В силу приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
27. За приписами абзацу 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
28. Відповідно до абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
29. Приписами пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
30. Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі - Наказ № 1307, Порядок № 1307 відповідно).
31. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1307, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.
У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".
У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).
32. Відповідно до пункту 16 Порядку № 1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.
У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.
У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.
До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:
у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;
у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;
у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.
У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.
33. Так, питання звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 та від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18). І як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахували висновки Верховного Суду, що відповідає вимогам частини п`ятої статті 242 КАС України.
34. При цьому, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.
35. Досліджуючи надані сторонами докази, зокрема, зведені податкові накладні, щодо яких камеральною перевіркою виявлені порушення граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що всі спірні податкові накладні у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» мають позначку «Х», а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини « 09» - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Тобто, спірні податкові накладні, зареєстровані позивачем з порушенням граничних термінів реєстрації, складені ним на постачання послуг, які звільнені від оподатковування податком на додану вартість та є такими, що не видаються платнику податку.
36. Касаційна скарга не містить заперечень щодо встановлених судами обставин реєстрації податкових накладних за операціями, які звільнені від оподаткування. Позиція контролюючого органу зводиться до наявності підстав для застосування штрафних санкцій з огляду на оформлення податкових накладних, а саме, що в них заповнена з умовним ІПН « 600000000000» в рядку V розділу А заповнено код ставки податку на додану вартість - 20 та заповнено відповідні суми, що на думку скаржника, свідчить про складення таких податкових накладних за операціями, які не звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
37. Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки з огляду на аналіз положень пункту 16 Порядку № 1307, які визначають правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, у податкових накладних особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже код ставки податку на додану вартість "20", який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ "20" переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.
38. Отже, позивач при складенні податкових накладних не міг всупереч правил заповнення, встановлених Порядком № 1307, заповнювати рядки VII-IX. Окрім того, судами не встановлено їх заповнення.
39. Таким чином враховуючи, що спірні податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, за їх несвоєчасну реєстрацію.
40. З урахуванням викладеного, рішення суддів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2019 року № 0009624404 у частині застосування до НАУ України штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у сумі 2 909 959,43 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
41. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
42. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
43. Скаржник в порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі у взаємозв`язку із визначеною підставою не зазначив ані норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах саме у Верховного Суду, не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та не доводить подібність правовідносин між цією справою та справами наведеними скаржником у касаційній скарзі.
44. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
45. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
46. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
48. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 640/21274/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов