ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/21908/21
адміністративне провадження № К/990/34605/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, прийняте у складі судді Шулежка В.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Черпіцької Л.Т. (головуючий), Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, в якому просив:
1.1. визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, а також в частині бездіяльності щодо накладення на Офіс Генерального прокурора штрафу за невиконання рішення суду та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
1.2. зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича відновити виконавче провадження ВП НОМЕР_1 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014;
1.3. зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича вчинити дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що державним виконавцем не вчинено усіх заходів щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі №826/17795/14, визначених ст.ст. 63, 65 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією. Крім того, в порушення ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» не відновив вказане виконавче провадження після скасування в судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження.
3. Відповідач та третя особа позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
4.1. визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року №2505-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України;
4.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24 жовтня 2014 року;
4.3. стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 2 474 636,37 грн.;
4.4. зобов`язано Офіс Генерального прокурора України вчинити дії щодо інформування Міністерства юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
4.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. На виконанні у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 826/17795/14, виданого 18.02.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
6. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 19.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021, у справі №640/11760/21, визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.04.2021 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
8. Позивач стверджує, що Офісом Генерального прокурора рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №826/17795/14 не виконано, а державним виконавцем не вжито усіх необхідних виконавчих дій щодо примусового виконання вказаного судового рішення, не відновлено виконавче провадження, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю відповідача, яка призводить до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
9.1. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо невчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора.
9.2. Зобов`язано Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора.
9.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 23.08.2021 державним виконавцем на виконання судового рішення прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження НОМЕР_1, а її копію направлено сторонам виконавчого провадження, тому вимоги в частині зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.
10.1. Що стосується вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині бездіяльності щодо накладення на Офіс Генерального прокурора штрафу за невиконання рішення суду та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення й зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», то суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав певні дії, передбачені Законом №1404, а саме: направив боржнику вимоги щодо негайного виконання рішення суду, постановою від 15.02.2022 наклав штраф на боржника в розмірі 5100,00 грн, проте вчинив не всі дії, направлені на примусове виконання судового рішення, передбачені ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 року у справі №826/17795/14.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
12. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України Офіс Генерального прокурора вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування частини третьої статті 18, статті 65, частини другої статті 63, статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у комплексі із пунктом 7 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ та статті 235 Кодексу законів про працю України - в частині питань щодо визначення правового механізму виконання рішення про поновлення позивача та можливості поновлення такого позивача на новостворених посадах без проходження процедури атестації.
12.2. Скаржник зазначає, що трудові відносини між Генеральною прокуратурою України з ОСОБА_1 припинялися з 23.10.2014. Офіс Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 розпочав роботу з 02.01.2020. У зв`язку цим поновлення з 24.10.2014 ОСОБА_1 на посаді в органі, який не розпочав роботу, спричинило б порушення вимог закону. За таких обставин рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 в Офісі Генерального прокурора не відповідає ні фактичним обставинам ні вимогам нормативних актів. З огляду на викладене на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021, наказом Генерального прокурора від 13.04.2021 № 347-ц ОСОБА_1 було поновлено на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, яку він обіймав до звільнення з неї. Таким чином, Офісом Генерального прокурора фактично виконано рішення суду, оскільки назва посади позивача, зазначена у наказі Генерального прокурора від 13.04.2021 № 347-ц, відповідає посаді, на якій його поновлено на виконання рішення суду, а з самого наказу вбачається, що його прийнято на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14 та видано Офісом Генерального прокурора.
12.3. При цьому, скаржник звертає увагу, що державним виконавцем, а також Офісом Генерального прокурора вчинялись відповідні необхідні дії щодо виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 , які, окрім того, зазначені безпосередньо у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2022 у справі №640/21908/21. У подальшому державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову від 21.07.2022 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 18.02.2021 № 826/177795/14, що видав Окружний адміністративний суд м. Києва. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що Офісом Генерального прокурора, як боржником у виконавчому провадженні, рішення суду у справі № 826/17795/14 виконано повно та фактично. Поновлено ОСОБА_1 на посаді. Відповідний запис внесено до трудової книжки стягувана. Підставою для закінчення виконавчого провадження слугував лист Офісу Генерального прокурора від 09.06.2022 № 07/1/1-397вих-22 з копією підтверджуючого документу, зокрема наказу про поновлення на посаді від 13.04.2021 № 347ц, що є доказом повного та фактичного виконання рішення суду.
12.4. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не обґрунтували, у зв`язку з чим відхилено доводи Офісу Генерального прокурора щодо належного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, тобто тій посаді, з якої його було звільнено.
12.5. Офісом Генерального прокурора зауважено, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Генеральній прокуратурі України, що підтверджується записами в трудовій книжці, то й відсутні правові підстави для поновлення його в Офісі Генерального прокурора. Водночас посади прокурорів Офісу Генерального прокурора не є рівнозначними посадам прокурорів Генеральної прокуратури України, оскільки відповідно до вимог Закону № 113-ІХ переведення прокурорів на посади в Офіс Генерального прокурора можливе лише за результатами успішного проходження ними атестації, тобто законодавець чітко розмежовує посади прокурорів, які пройшли атестацію, з посадами прокурорів, які її не проходили, що дає можливість зробити висновок про те, що посади в Офісі генерального прокурора і передбачають в обов`язковому порядку наявність у прокурора високого рівня професійної компетенції та доброчесності, що підтверджується результатами атестації. В той же час, посади в Генеральній прокуратурі України хоч і декларативно передбачали дотримання прокурорами професійної етики, доброчесності та наявності необхідної професійної компетенції, але жодними кваліфікаційними оцінюваннями не підтверджувалися, що унеможливлює встановлення наявності у прокурорів Генеральної прокуратури України, які атестацію не пройшли, були звільнені та поновлені за рішенням суду, всіх необхідних критеріїв для роботи в Офісі Генерального прокурора. Таким чином, поновлення звільнених прокурорів Генеральної прокуратури України безпосередньо в Офісі Генерального прокурора без проходження ними атестації суперечитиме вимогам чинного законодавства України, створюватиме дискримінаційні умови щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію та переведені до Офісу Генерального прокурора, та повністю нівелюватиме результати реформи органів прокуратури, спрямовані на підвищення авторитету органів прокуратури шляхом забезпечення виконання функцій прокуратури лише висококваліфікованими та доброчесними прокурорами.
12.6. На думку скаржника, неможливо судовим рішенням про поновлення ОСОБА_1 у Офісі Генерального прокурора в обхід процедури і порядку, визначених Законом № 113-ІХ, Порядку № 221, Порядку № 233, поновити особу в Офісі Генерального прокурора за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов`язковим для обіймання ОСОБА_1 посади в Офісі Генерального прокурора.
12.7. При цьому, скаржник зазначає, що під час виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14 державний виконавець вжив всіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду, внаслідок чого було прийнято рішення про закінчення виковачого провадження. Зокрема, як зазначено вище, на вимогу державного виконавця від 20.05.2022 Офісом Генерального прокурора листом від 09.06.2022 № 07/1/1- 397вих-22 Грунтовно повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання судового рішення, та у подальшому, а саме 21.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
14. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
15. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що Офісом Генерального прокурора оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
18. Згідно з частинами другою, четвертою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
19. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
21. Відповідно до частини першої статті 13 Закону N 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
22. Згідно з частинами першою, четвертою статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
23. Частинами першою-третьою статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
24. Статтею 65 Закону N 1404-VIII передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
25. Відповідно до частин першої та другої ст. 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Предметом спору у справі, що розглядається, є бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо невчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора.
30. Нормами Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судове рішення, яке вступило в законну силу, є обов`язковим до виконання, за невиконання судового рішення передбачено юридичну відповідальність.
31. Законом № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема шляхом винесення постанов про накладення стягнення у вигляді штрафу та вимог щодо виконання рішень, які є обов`язковими на всій території України. У свою чергу, вказаним законом визначено, що постанова про накладення на боржника штрафу виноситься за умови невиконання рішення без поважних причин, однак, не визначено, які саме обставини є поважними.
32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 03 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №826/17795/14, виданого 18.02.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24 жовтня 2014 року.
33. У вказаній постанові державний виконавець зазначив, що боржнику необхідно негайно виконати рішення суду.
34. Листом Офісу Генерального прокурора від 13 квітня 2021 року №07/1/1-1399вих-21 повідомлено державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про те, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2020 у справі №826/17795/14 наказом Генерального прокурора від 13.04.2021 № 347ц про ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року та внесено відповідні записи до його трудової книжки.
35. На підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 19 квітня 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.
36. Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, у справі №640/11760/21, визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 квітня 2021 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
37. 23 серпня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та оскільки у встановлений строк рішення суду згідно виконавчого документа боржником не виконано, на адресу боржника надіслано вимогу державного виконавця від 08.09.2021 НОМЕР_1/6-20.1.
38. На виконання вимоги державного виконавця Офіс Генерального прокурора листом від 27 вересня 2021 року повідомив про те, що 14 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про зміну (встановлення) способу і порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2020 року у справі №826/17795/14 та просив не вживати до нього заходів примусового характеру щодо виконання вищевказаного рішення суду до розгляду судом поданої заяви.
39. Оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом боржником не виконано, то відповідачем надіслано повторну вимогу від 19 січня 2022 року, в якій останній просив негайно повідомити про стан виконання рішення суду та надати підтверджуючі документи його виконання.
40. У зв`язку з невиконанням боржником (третьою особою) рішення суду, керуючись статтями 63, 75 Закону №1404-VІІІ державним виконавцем винесено постанову від 15 лютого 2022 року, якою накладено штраф на Офіс Генерального прокурора в розмірі 5100,00 грн.
41. Крім того, відповідачем надіслано чергову вимогу від 20 травня 2022 року, у якій зазначено, що Офісу Генерального прокурора необхідно повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні; надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання даної вимоги та попереджено осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.
42. Однак, на вказану вимогу від 20 травня 2022 року Офісом Генерального прокурора не повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду №826/17795/14 та не надано жодних доказів щодо вжиття заходів про його виконання, як і не повідомлено про поважні причини невиконання судового рішення.
43. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи Офісу Генерального прокурора про те, що на вимогу державного виконавця від 20.05.2022 Офісом повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання судового рішення, про що свідчить лист від 09.06.2022 № 07/1/1-397вих-22, оскільки такий лист не було надано суду першої інстанції під час розгляду справи та не наведено будь-яких причини неможливості його подання до суду першої інстанції.
44. Верховний Суд зазначає, що судове рішення, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, на момент виникнення спірних правовідносин набрало законної сили, воно є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, враховуючи і Офіс Генерального прокурора.
45. Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення про поновлення на роботі виконується невідкладно.
46. Проте, позивача не було поновлено на посаді, зазначеній в резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 та, відповідно, у виконавчому листі, виданого на підставі вказаного рішення, що не заперечується відповідачем та третьою особою.
47. При цьому, Верховний Суд зазначає, що незаконно звільнений працівник поновлюється саме на посаді, зазначеній в рішенні суду.
48. Прийняття Офісом Генерального прокурора наказу від 13 квітня 2021 року №347-ц про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року - не є фактичним виконанням судового рішення у справі №826/17795/14.
49. Таким чином, судове рішення у справі №826/17795/14, яке набрало законної сили, не було фактично виконано.
50. Верховний Суд зазначає, що, враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
51. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
52. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
53. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
54. За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
55. Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
56. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
57. Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
58. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
59. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
60. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
61. ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
62. Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
63. Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
64. Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
65. Таким чином, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
66. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем не вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, передбачених ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача не одержав від боржника пояснень чи іншої інформації стосовно того, які дії вчинив боржник для виконання рішення суду, а також ч.3 ст.63, ч.2 ст.75 Закону №1404-VІІІ щодо накладення штрафу у подвійному розмірі на боржника та не звернувся до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
67. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди Офісу Генерального прокурора з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14, що набрало законної сили 27 травня 2021 року.
68. Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі №826/17795/14 є чинним, а тому вказані доводи касаційної скарги є безпідставними.
69. При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують обов`язку, закріпленого нормами Закону України «Про виконавче провадження» щодо вчинення державним виконавцем у повному обсязі необхідних дій, направлених на виконання судового рішення.
70. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
71. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII СУДОВІ ВИТРАТИ
72. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі №640/21908/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова