№ 640/22054/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року

м. Київ

справа №640/22054/18

адміністративне провадження №К/9901/26133/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про зобов`язання вчинити дії щодо виплати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Головань О.В., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Кобаля М.І.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, у якому після збільшення позовних вимог просив стягнути на його користь із Міністерства юстиції України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05 грудня 2015 року до 31 липня 2018 року в сумі 461224,57 грн.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року позов задоволено. Присуджено до стягнення із Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05 грудня 2015 року до 31 липня 2018 року в сумі 461224,57 грн.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення таким змістом: «Присудити до стягнення із Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05 грудня 2015 року до 31 липня 2018 року в сумі 461224,57 грн (без відрахування податків та обов`язкових платежів)». У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та змінене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Касаційну скаргу скаржник обґрунтовує незгодою із результатом вирішення судами першої та апеляційної інстанцій цієї справи. Суди попередніх інстанцій, як указує Міністерство юстиції України, неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.

6. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі №824/222/17-а, від 28 листопада 2018 року в справі №817/1169/16, від 05 червня 2019 року в справі №686/22669/16-ц, від 30 липня 2020 року в справі №1.380.2019.003424, від 17 вересня 2020 року в справі №420/5693/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц.

7. Скаржник уважає, що при розрахунку позивачеві середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), що призвело до визначення, в сторону збільшення, стягнутої суми середнього заробітку, а також не врахували, що належним відповідачем у цій справі має бути Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, а не Міністерство юстиції України.

8. Разом із тим, скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах приписів статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII) з приводу обмеження щодо сумісництва та суміщення посади державного службовця з іншими видами діяльності; що судами не досліджено питання отримання позивачем доходу за спірний період, який підлягає відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

IV. Позиція інших учасників справи

9. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - без змін, оскільки вони, на думку позивача, прийняті із дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

10. Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області відзиву на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 20 січня 2022 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 21 січня 2022 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. ОСОБА_1 наказом Міністерства юстиції України від 22 липня 2014 року №1432/к був призначений на посаду начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області зі збереженням 9 рангу державного службовця в порядку переведення з Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області.

14. Наказом Міністерства юстиції України від 03 червня 2015 року №1796/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

15. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року в справі №826/12916/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03 червня 2015 року №1796/к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області з 04 червня 2015 року. Стягнуто із Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 червня 2015 року до 04 грудня 2015 року в розмірі 18219,96 грн. Допущено до негайного виконання постанову суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області та стягнення із Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 3107,28 грн.

16. Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року в справі №826/12916/15 залишено без змін.

17. Наказом Міністерства юстиції України від 16 серпня 2018 року №3206/к скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03 червня 2015 року №1796/к «Про звільнення ОСОБА_1 » і поновлено позивача на посаді начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області з 04 червня 2015 року.

18. Зважаючи на те, що судове рішення у справі №826/12916/15 в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби відповідачем було виконано із затримкою, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення із Міністерства юстиції України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05 грудня 2015 року до 31 липня 2018 року в сумі 461224,57 грн.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

21. Конституцією України у редакції, чинній як до 30 вересня 2016 року - внесення змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII, так і після 30 вересня 2016 року, закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

22. Відповідно до частин першої та сьомої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону №1700-VII іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

23. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

24. Приписами частини другої статті 372 КАС України обумовлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

25. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

26. Наведені норми узгоджуються із нормами статей 255 256 257 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

27. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

28. Порядок обчислення середньої заробітної плати, у тому числі за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, визначено Порядком №100, за правилами абзаців третього та четвертого пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

29. Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

30. Як визначено в абзаці першому пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

31. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзаци перший та третій пункту 3 Порядку №100).

32. Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

33. Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

34. За правилами абзацу першого пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

35. Абзацом другим пункту 10 Порядку №100 визначено, що виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

VІІІ. Позиція Верховного Суду

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

39. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

40. За законодавством України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

41. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

42. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.

43. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

44. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

45. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

46. Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

47. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

48. Відповідна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року в справі №640/19103/19 та інших.

49. Оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року в справі №826/12916/15 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області підлягала негайному виконанню, проте виконана Міністерством юстиції України шляхом видання наказу №3206/к - 16 серпня 2018 року, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 05 грудня 2015 року до 31 липня 2018 року.

50. Так як підставою для звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду стало невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року в справі №826/12916/15 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області саме Міністерством юстиції України, безпідставними є доводи останнього про те, що суди ухвалили судові рішення щодо неналежного відповідача у справі.

51. Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка стягнута судами попередніх інстанцій на користь позивача, Верховний Суд зазначає, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку, у тому числі за час невиконання рішення про поновлення на роботі, такий обчислюється за правилами, визначеними Порядком №100. Якщо роботодавцем не забезпечено здійснення фактичного поновлення працівника за рішенням суду, то такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді за вказаний період із урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати.

52. Як з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , установлена Окружним адміністративним судом міста Києва у постанові від 03 грудня 2015 року в справі №826/12916/15, становила 141,24 грн; посадовий оклад за останні 2 місяці роботи складав 1291,19 грн. Разом із тим, у період невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді, згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», від 18 січня 2017 року №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» і від 25 січня 2018 року №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» відбулися зміни в законодавстві стосовно розміру посадового окладу та структури заробітної плати державних службовців, у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій, обраховуючи середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який належить стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 05 грудня 2015 року до 31 липня 2018 року, правильно врахували зміни у законодавстві стосовно розміру посадового окладу та приписи Порядку №100.

53. Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди у цій справі необґрунтовано застосували пункт 10 Порядку №100.

54. Щодо посилань у касаційній скарзі на приписи статті 25 Закону №1700-VII з приводу обмеження щодо сумісництва та суміщення посади державного службовця з іншими видами діяльності; що судами не досліджено питання отримання позивачем доходу за спірний період, який підлягає відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, Верховний Суд зазначає, що судове рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно і це жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних. Водночас норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він займається іншим видом діяльності. Питання щодо несумісності повинно бути вирішено після виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі. Статтею 236 КЗпП України передбачено право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі й законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин.

55. Верховний Суд ураховує висновки, зроблені ним у постановах від 26 березня 2020 року в справі №580/1115/19, від 11 червня 2020 року в справі №2340/3029/18, від 09 грудня 2020 року в справі №2340/3865/18, від 21 жовтня 2021 року в справі №640/19103/19, від 28 жовтня 2021 року в справі №580/3388/19 та інших.

56. Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі №824/222/17-а, від 28 листопада 2018 року в справі №817/1169/16, від 05 червня 2019 року в справі №686/22669/16-ц, від 30 липня 2020 року в справі №1.380.2019.003424, від 17 вересня 2020 року в справі №420/5693/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц, не заслуговують на увагу, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; ураховуючи предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, час виникнення спірних правовідносин і встановлені фактичні обставини у справі, яка переглядається, та вказаних інших справах, вони є відмінними. Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 20 червня 2018 року в справі №826/808/16, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

57. До повноважень суду касаційної інстанції не входить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їхня переоцінка.

58. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, свідчать про наявність у скаржника власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.

59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Міністерства юстиції України необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та змінене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року - без змін.

IХ. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та змінене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року в справі №640/22054/18 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко