№ 640/22708/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 640/22708/21

адміністративне провадження № К/990/19768/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Державної служби експортного контролю України

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І. від 14 липня 2022 року,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - ПАТ «Мотор Січ», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби експортного контролю України (далі - Держекспортконтроль, відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 5 серпня 2021 року № 80/21 про накладення штрафу.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу від 5 серпня 2021 року № 80/21 винесена відповідачем на підставі необґрунтованого висновку про здійснення ПАТ «Мотор Січ» постачання сукупності комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів ВК-2500 на адресу компанії «MEDIPOST TRADING LIMITED» (Гонконг, Китайська Народна Республіка) без відповідного дозволу Держекспортконтролю, що є порушенням законодавства в галузі державного експортного контролю, яке передбачене абзацом другим статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі - Закон № 549-IV).

3. Позивач зауважує, що ПАТ «Мотор Січ» поставлено в режимі експорту авіадвигуни ВК-2500-03 без встановлених покупних агрегатів, а не комплектуючих до вказаних авіадвигунів, що підтверджується контрактом та додатками до нього, товаросупровідними документами, сертифікатами кінцевого споживача, технічною довідкою, листами щодо ідентифікації двигунів та оформленими митними деклараціями. Вказані авіадвигуни, які були предметом поставки, не підлягають державному експортному контролю та їх міжнародна передача здійснюється без дозволу (висновку); авіадвигун ВК-2500-03 без формуляра та повного заводського номеру вважається авіадвигуном ВК-2500-03, а не сукупністю комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів ВК-2500.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з аналізу технічних умов 5491730027 ТУ, довідок ПАТ «Мотор Січ» від 25 листопада 2020 року № ДЕК-14221 та від 22 грудня 2020 року № УГК/32-15425, листа Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» від 28 грудня 2020 року № 38-03/1710, листа ДП «Івченко-Прогрес» від 9 грудня 2020 року № 01.19/7238, листів Національного авіаційного університету від 28 грудня 2020 року № 070101/3379, від 26 липня 2021 року № 201-02 та від 5 серпня 2021 року № 07/2441. На підставі цього аналізу суд дійшов висновків про те, що:

- авіаційний двигун ВК-2500-03 є закінченим виробом з моменту закінчення його технологічного виробництва, після завершення такого виробництва проводяться приймально-здавальні роботи за результатом яких складається формуляр;

- у законодавстві відсутні вимоги щодо повноти заводського номеру, який наноситься на двигун;

- відсутність в комплекті поставки двигуна ВК-2500-03 електронного регулятора БАРК-78 та лічильника напрацювання СНК-78, не може свідчити, що такий товар є не двигуном ВК-2500-03, а сукупністю комплектуючих такого двигуна;

- відсутність формуляра в комплекті поставки двигуна ВК-2500-03 та не нанесення на двигун повного заводського номеру технічно не є перешкодою для подальшої експлуатації двигуна та не впливає на його здатність виконувати свої функції як двигуна, не зумовлює втрату двигуном статусу готового продукту.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу Держекспортконтролю задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Держекспортконтроль, в межах своїх повноважень, у порядку визначеному законодавством, об`єктивно, обґрунтовано та достовірно встановив факт порушення ПAT «Мотор Січ» законодавства під час експорту товарів, міжнародні передачі яких здійснюються лише за відповідним дозволом, оскільки встановлено відсутність формуляру, який згідно Технічних умов 5491730027 ТУ є підтвердженням того, що двигун пройшов приймально-здавальні випробування після його виготовлення та є завершеним виробом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ПАТ «Мотор Січ» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційну скаргу подано до суду 28 липня 2022 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 4 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/22708/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ «Мотор Січ».

11. Від учасників справи надійшли клопотання про її розгляд у судовому засіданні за участю їх представників, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2022 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано у спірних правовідносинах, зокрема, положення абзацу другого статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та статті 69 Митного кодексу України, у зв`язку із чим суд дійшов неправомірного та безпідставного висновку про поставку не повнорозмірних двигунів ВК-2500-03, а частин (комплектуючих) до них.

13. Неправильне застосування вищезазначених норм права, на думку скаржника, зумовлене тим, що суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 810/1223/17 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/10705/19, щодо питань класифікації товарів згідно УКТЗЕД під час їх митного оформлення.

14. Окрім того, скаржник наголошує на недотриманні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме - положень статті 102 КАС України, оскільки, за його твердженням, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а також необґрунтовано відмовив у долученні до матеріалів справи додаткових пояснення, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, відповідно до статті 353 КАС України.

15. Від Держекспортконтролю надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ «Мотор Січ», у якому зазначається, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, оскільки судом було надано правильну оцінку всім доказам, поданим сторонами, зроблено висновки, які відповідають обставинам справи, правильно застосовано для вирішення спору норми матеріального права та дотримано норми процесуального права; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ПАТ «Мотор Січ» зареєстроване як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів, відповідно до Посвідчення про реєстрацію підприємства, як суб`єкта здійснення передач товарів від 13 липня 2020 року № 3067/72/2023.

17. Згідно листа-роз`яснення, який є невід`ємною частиною до Посвідчення про реєстрацію ПАТ «Мотор Січ» як суб`єкта здійснення передач товарів від 13 липня 2020 року № 3067/72/2023 авіаційний двигун ВК 2500-03, що виготовлений та поставлений згідно технічних умов 078.00.6700 ТУД, не підлягає державному експортному контролю. Водночас, складові, запасні частини, комплектуючі агрегати, деталі разової постановки, витратні та допоміжні матеріали до турбовального авіаційного двигуна ВК-2500-03 ідентифіковані, як товари військового призначення, що в установленому законом порядку допущені до цивільного використання, та відповідно їх міжнародні передачі здійснюються на підставі дозволу Держекспортконтролю.

18. 29 липня 2020 року між ПAT «Мотор Січ» та компанією «MEDIPOST TRADING LIMITED» (Гонконг, Китайська Народна Республіка) укладено контракт № 1323/658-Е20-147-НК344 (FTD) щодо поставки на адресу вказаної компанії авіаційних двигунів марки ВК-2500-03 без встановлених покупних агрегатів БАРК-78 та СНК-78 в загальній кількості 114 шт. Кінцевим споживачем поставлених авіадвигунів, відповідно до сертифікатів кінцевого споживача, є компанія «MIR TRADING LTD».

19. Згідно пункту 2.2.1 контракту від 29 липня 2020 року № 1323/658-Е20-147-НК344 двигун не буде укомплектований формуляром та матиме короткий заводський номер.

20. Протягом 2020 року ПАТ «Мотор Січ» за митними деклараціями від 6 серпня 2020 року UA110180/2020/001121 та UA110180/2020/001123, від 18 серпня 2020 року UA110180/2020/001181 та UA110180/2020/001182, від 27 серпня 2020 року UA110180/2020/001231, від 8 грудня 2020 року UA110180/2020/001801 та UA110180/2020/001803 здійснено постачання на адресу компанії «MEDIPOST TRADING LIMITED» (Гонконг, Китайська Народна Республіка) авіаційних двигунів марки ВК-2500-03 без встановлених покупних агрегатів БАРК-78 та СНК-78 у загальній кількості 67 шт., на які не оформлено формуляри та не нанесено повних заводських номерів, без відповідного дозволу Держекспортконтролю.

21. З метою перевірки достовірності поставки товару до Китайської Народної Республіки, відповідачем на адресу ПАТ «Мотор Січ» направлено лист від 10 березня 2021 року № 1514/34-21 з приводу надання інформації про фактичні поставки ПАТ «Мотор Січ» авіаційних двигунів ВК-2500-03 без встановлених покупних агрегатів до інших країн.

22. У листі до Держекспортконтролю від 30 березня 2021 року № ДЕК-4510 ПАТ «Мотор Січ» підтверджено, що упродовж 2020 року ПАТ «Мотор Січ» реалізовано до Китайської народної Республіки 67 авіаційних двигунів без встановлених покупних агрегатів марки ВК-2500-03 згідно вказаних митних декларацій.

23. Відповідно до інформації відділу державної експертизи міжнародних передач ракетної, космічної та авіаційної техніки Держекспортконтролю від 19 лютого 2021 року № 144/19/13-21 експортований товар, а саме - двигуни ВК-2500-03, не пройшли закінчений виробничий процес, не були укомплектовані формулярами (відповідно до ТУ 5491730027 ТУ) та мали короткий (неповний) заводський номер, відносилися до комплекту агрегатів до авіаційних двигунів типу ВК-2500-03, що передбачений каталогом деталей та складальних одиниць 078.0067.00КД.

24. З огляду на 5491730027 ТУ, довідку ПAT «Мотор Січ» від 16 листопада 2020 року № ДЕК-14221, лист ДП «Івченко прогрес» від 9 грудня 2020 року № 0119/7238, листи Національного авіаційного університету від 26 липня 2021 року № 201-02 та від 5 серпня 2021 року № 07/2441 відповідач дійшов висновку про те, що вказаний товар, який був предметом міжнародної передачі, без покупних агрегатів, формуляра та повного заводського номеру, є сукупністю комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів ВК-2500 будь-якої модифікації або, в будь-якому разі, не є двигуном серії ВК-2500-03. Таким чином, експорт вказаного товару може здійснюватися лише за наявності відповідного дозволу Держекспортконтролю, якого у даному випадку ПAT «Мотор Січ» не отримано, що вказує на порушення позивачем вимог абзацу другого статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

25. На підставі вказаного висновку, 22 липня 2021 року уповноваженою особою Держекспортконтролю складено протокол № 80/21 про порушення ПАТ «Мотор Січ» вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

26. Представником ПАТ «Мотор Січ» подано пояснення від 30 липня 2021 року № СПО-10007, у яких вказано на необґрунтованість висновків, викладених у протоколі Держекспортконтролю від 22 липня 2021 року № 80/21.

27. Розглянувши справу про порушення ПАТ «Мотор Січ» вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, заступником голови Держекспортконтролю прийнято постанову про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю від 5 серпня 2021 року № 80/21, якою накладено на ПАТ «Мотор Січ» штраф.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

35. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, передусім повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

36. Статтею 7 Угоди про між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони визначено, що сторони повинні поглиблювати свій діалог і співробітництво та сприяти поступовій конвергенції у сфері зовнішньої та безпекової політики, у тому числі Спільної політики безпеки і оборони (СПБО), а також, зокрема, розглядати питання недопущення конфліктів та антикризового управління, регіональної стабільності, роззброєння, нерозповсюдження, контролю над озброєннями та експортом зброї, а також поліпшення взаємовигідного діалогу у космічній сфері.

37. Відповідно до статті 11 Угоди сторони вважають, що розповсюдження зброї масового знищення, супутніх матеріалів та засобів їхньої доставки як серед державних, так і серед недержавних суб`єктів становить одну з найсерйозніших загроз міжнародній стабільності та безпеці. У зв`язку із цим сторони домовились співробітничати й робити внесок у запобігання поширенню зброї масового знищення, супутніх матеріалів і засобів їхньої доставки у повній відповідності з їхніми зобов`язаннями в рамках міжнародних договорів та угод у сфері роззброєння і нерозповсюдження, а також іншими відповідними міжнародними зобов`язаннями та шляхом імплементації їх на національному рівні. Сторони домовились, що це положення становить невід`ємну складову цієї Угоди.

38. Згідно з положеннями статті 12 Угоди сторони розвивають подальше співробітництво з роззброєння. Співробітництво в галузі роззброєння також включає контроль над озброєннями, експортний контроль та боротьбу з незаконною торгівлею зброєю, зокрема стрілецькою і легкою.

39. Діяльність, пов`язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов`язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях, регулює Закон № 549-IV.

40. Відповідно до статті 1 Закону № 549-IV товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Цією ж статтею Закону № 549-IV визначено, що державний експортний контроль здійснюється з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов`язань України.

Державна політика в галузі державного експортного контролю формується відповідно до таких основних принципів, зокрема, як пріоритетність національних інтересів України - політичних, економічних та військових, захист яких є необхідним для забезпечення національної безпеки.

41. Отже, міжнародна передача товарів військового призначення та подвійного використання є предметом підвищеного державного контролю, оскільки ця сфера має надважливе міжнародне та суспільне значення. Україна, виступаючи суб`єктом міжнародного співробітництва у сфері протидії незаконному поширенню зброї та інших товарів військового та подвійного призначення, прийняла на себе, крім іншого, зобов`язання щодо створення ефективної системи контролю за поставками такої продукції. Отже, здійснюючи діяльність у сфері експорту товарів військового призначення та подвійного використання, суб`єкт господарської діяльності несе підвищену відповідальність за дотримання вимог законодавства, що регулює таку діяльність.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 826/27818/15.

42. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 159 (далі - Положення № 159), Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

43. Згідно зі статтею 5 Закону № 549-IV методами здійснення державного експортного контролю є:

ідентифікація товарів, що передбачає встановлення відповідності конкретних товарів, які є об`єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;

надання дозволів чи висновків на здійснення міжнародних передач товарів або проведення переговорів щодо здійснення таких передач;

здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до законодавства;

застосування санкцій до суб`єктів господарювання, які порушили порядок здійснення таких передач, установлений цим Законом та іншими актами законодавства в галузі експортного контролю.

44. Стаття 8 Закону № 549-IV передбачає, що порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.

45. Відповідно до статті 9 цього ж Закону найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі - списки).

Списки складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об`єднань.

Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

46. Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 549-IV при отриманні центральними органами виконавчої влади, що здійснюють державний експортний контроль, та розвідувальними органами України, які беруть участь у заходах експортного контролю, інформації про наміри або можливість використання будь-яких товарів, не внесених до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки зазначені органи зобов`язані поінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який має право у зв`язку з цим застосовувати до таких товарів процедури державного експортного контролю.

47. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 549-IV суб`єкти господарювання України, державні замовники у сфері оборони, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. З цією метою зазначені суб`єкти подають відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. За підсумками експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав залежно від категорії товарів, видів міжнародних передач таких товарів тощо та видає зазначеним суб`єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з відповідними роз`ясненнями про особливості здійснення таких передач.

48. Частинами першою та другою статті 11 Закону № 549-IV передбачено, що експертиза в галузі державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, для вирішення питання про можливість надання відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, можливість проведення реєстрації суб`єктів господарювання, державних замовників у сфері оборони у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання таким суб`єктам, державним замовникам повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, має право отримувати від центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, установ та організацій інформацію з питань, віднесених до їхньої компетенції, та залучати такі органи, установи та організації до проведення експертизи. У визначених законодавством випадках при проведенні експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, може залучати розвідувальні органи України.

49. Згідно зі статтею 23 Закону № 549-IV з метою запобігання правопорушенням у галузі державного експортного контролю центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень мають право проводити розслідування, пов`язані з порушеннями законодавства в галузі державного експортного контролю, у тому числі перевірки доставки до кінцевих споживачів товарів, відповідності їх фактичного використання заявленим цілям та відповідності законодавству документації, на підставі якої здійснено міжнародну передачу товарів.

У разі виявлення порушень законодавства в галузі державного експортного контролю, передбачених статтею 24 цього Закону, зазначені центральні органи виконавчої влади інформують про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

За наявності достатньої інформації про намір вчинення або про вчинення встановленими чи невстановленими особами кримінальних правопорушень, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, інформує про це відповідні органи досудового розслідування.

50. Частиною другою статті 24 Закону № 549-IV визначено, що порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є, зокрема, здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості

51. Згідно зі статтею 25 Закону № 549-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладає на суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи за порушення, передбачені абзацами другим та третім статті 24 цього Закону:

у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) чи порушено міжнародні зобов`язання України, - у розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були об`єктом відповідної міжнародної передачі;

у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів не завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) та не порушено міжнародні зобов`язання України, - у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об`єктом відповідної міжнародної передачі.

52. Зі змісту вищезазначених норм права вбачається, що одним із методів здійснення державного експортного контролю за міжнародною передачею товарів подвійного або військового призначення є, зокрема, ідентифікація товарів, які є об`єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю. Здійснення міжнародної передачі товару, віднесеного до таких списків, без отримання в установленому порядку дозволу, є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, за вчинення якого Держекспортконтроль накладає штраф у встановленому розмірі.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ПАТ «Мотор Січ» як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів отримало Посвідчення про реєстрацію підприємства, як суб`єкта здійснення передач товарів від 13 липня 2020 року № 3067/72/2023.

54. Згідно листа-роз`яснення, який є невід`ємною частиною до Посвідчення про реєстрацію ПАТ «Мотор Січ» від 13 липня 2020 року № 3067/72/2023, авіаційний двигун ВК 2500-03, що виготовлений та поставлений згідно технічних умов 078.00.6700 ТУД, не підлягає державному експортному контролю. Водночас, складові, запасні частини, комплектуючі агрегати, деталі разової постановки, витратні та допоміжні матеріали до турбовального авіаційного двигуна ВК-2500-03 ідентифіковані, як товари військового призначення, які в установленому законом порядку допущені до цивільного використання, та відповідно їх міжнародні передачі здійснюються на підставі дозволу Держекспортконтролю.

55. Судами також встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до контракту № 1323/658-Е20-147-НК344 (FTD) від 9 липня 2020 року ПAT «Мотор Січ» здійснює поставку авіаційних двигунів марки ВК-2500-03 без встановлених покупних агрегатів БАРК-78 та СНК-78, які не укомплектовані формулярами та мають короткий заводський номер.

56. Водночас, Держекспортконтроль на підставі проведеного розслідування та з огляду на ТУ 5491730027 ТУ, довідку ПAT «Мотор Січ» від 16 листопада 2020 року № ДЕК-14221, листа ДП «Івченко прогрес» від 9 грудня 2020 року № 0119/7238, листи Національного авіаційного університету від 26 липня 2021 року № 201-02 та від 5 серпня 2021 року № 07/2441 дійшов висновку про те, що товар, який був предметом міжнародної передачі, без покупних агрегатів, формуляра та повного заводського номеру, є сукупністю комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів ВК-2500 будь-якої модифікації, але в будь-якому разі не є двигуном серії ВК-2500-03, що свідчить про можливість здійснення передачі такого товару лише за наявності відповідного дозволу Держекспортконтролю, якого ПAT «Мотор Січ» не отримало, що вказує на порушення позивачем вимог частини другої статті 24 Закону № 549-IV.

57. Отже, предметом доказування у даній справі було питання про належність товару міжнародної передачі, яка здійснена ПАТ «Мотор Січ» відповідно до контракту № 1323/658-Е20-147-НК344 (FTD) від 9 липня 2020 року, до цілісного виробу - авіаційного двигуна ВК-2500-03 або до комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів ВК-2500 будь-якої модифікації.

58. З цього приводу суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків.

Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, що авіаційний двигун ВК-2500-3, на який не встановлено електронного регулятора БАРК-78 та лічильника напрацювання СНК-78, не оформлено формуляра та не нанесено повного заводського номеру, більш доцільно ідентифікувати як авіаційний двигун ВК-2500-3, а не сукупність комплектуючих до нього, адже такий двигун має всі характеристики готового до експлуатації виробу, технологічний процес виготовлення такого виробу завершений.

Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, а саме - про те, що тільки наявність формуляру може свідчити про те, що виробництво завершено та проведено приймально-здавальні випробування, а тому відповідний товар є скоріше сукупністю комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів, а не цілісним виробом.

59. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків на підставі оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, надаючи пріоритет одним доказам над іншими без належного мотивування, по-різному здійснюючи тлумачення змісту певних доказів, що свідчить про те, що обставини справи, які мають виключно важливе значення для її правильного вирішення, встановлені судами на припущеннях, доказах, які не у повній мірі відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

60. Водночас, одним із доводів касаційної скарзі є порушення судом апеляційної інстанції положень статті 102 КАС України внаслідок безпідставної відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

61. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

62. Частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

63. За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

64. За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

65. Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме суди приймають рішення про наявність або відсутність підстав вважати протиправним та скасувати рішення відповідача.

66. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи на підставі оцінки таких доказів:

- змісту контракту від 29 липня 2020 року № 1323/658-Е20-147-НК344 (FTP) та додатків № 1-№ 4 до нього, рахунків-фактур, з яких встановлено поставку саме авіадвигунів ВК-2500-03 без установлених покупних агрегатів та формулярів з коротким серійним номером;

- сертифікатів якості до кожного поставленого авіаційного двигуна, в яких визначено найменування продукції, на яку видано сертифікат - авіадвигун ВК-2500-03;

- сертифікатів кінцевого споживача, в пунктах 3 яких зазначено найменування та повний опис товару - авіаційні двигуни ВК-2500-03 без установлених покупних агрегатів;

- митних декларацій про поставку товарів за кодом згідно УКТЗЕД 8411 22 20 00 «двигуни турбогвинтові потужнiстю понад 1 100 кВт, але не бiльш як 3 730 кВт», а не 8411 91 00 00 «частини до турбореактивних або турбогвинтових двигунів»;

- довідок ПАТ «Мотор Січ» від 25 листопада 2020 року № ДЕК-14221 та від 22 грудня 2020 року № УГК/32-15425 щодо ідентифікації двигуна ВК-2500-03, відповідно до яких авіаційний двигун ВК-2500-03 без покупних агрегатів БАРК-78 та СНК-78 не є складовою (частиною) двигуна, а є повнорозмірним авіадвигуном марки ВК-2500-03, відсутність формулярів не є вирішальною при класифікації (ідентифікації) виробу; процес виробництва авіадвигуна ВК-2500-03 завершується зовнішньою консервацією і пакуванням згідно інструкції 78 МИ та комплектуванням монтажним комплектом згідно інструкції 078.00.6700 ТУД, після чого оформлюється формуляр двигуна згідно технологічної інструкції 54925000.00335;

- інформаційних листів Національного авіаційного університету від 28 грудня 2020 року № 070101/3379 та Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» від 28 грудня 2020 року № 38-03/1710, в яких зазначено, що відсутність в комплекті поставці двигуна ВК-2500-03 електронного регулятора БАРК-78 та лічильника напрацювання СНК-78 не може розглядатися як недоукомплектований двигун; відсутність формуляра в комплекті поставки двигуна не впливає на його здатність виконувати свої функції, за відсутності формуляра двигун не втрачає статус як кінцевий продукт - авіадвигун ВК-2500-03;

- інформації відділу державної експертизи міжнародних передач ракетної, космічної та авіаційної техніки Держекспортконтролю від 19 лютого 2021 року № 144/19/13-21;

- листів Національного авіаційного університету від 26 липня 2021 року № 201-02 та від 5 серпня 2021 року № 07/2441, відповідно до яких комплектація двигуна визначена у технічних умовах 54991730027 ТУ; двигун ВК-2500-03 може здійснювати свої функції як теплова машина без агрегатів БАРК-78 та СНК-78; наявність або відсутність формуляру та повного заводського номеру не впливають на функціональні властивості будь-якого двигуна; з комерційних міркувань замовники можуть купувати двигуни без вказаних агрегатів;

- листа ДП «Івченко-Прогрес» від 9 грудня 2020 року № 01.19/7238, згідно якого авіаційний двигун ВК-2500-03, який має формуляр, без окремо встановлених на борт ПС покупних агрегатів БАРК-78 і СНК-78, є закінченим виробом, що виконує функції двигуна на повітряному судні, та не відноситься до компоненту, складової частини, деталі, вузла, спеціально комплектувального виробу, блоку.

67. Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення, керуючись доказами, на підставі яких не можна однозначно та достовірно встановити приналежність товару міжнародної поставки до комплектуючих ВК-2500-03. Висновок про те, що деякі з цих доказів є суперечливими та на їх підставі не можна встановити, що предметом міжнародної поставки за контрактом від 29 липня 2020 року № 1323/658-Е20-147-НК344 (FTP) є не двигун ВК-2500-03, а сукупність комплектуючих такого двигуна, міститься у рішенні суду першої інстанції.

68. У цьому аспекті доцільно згадати рішення у справі «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42), в якій Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) звернув увагу, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (…).

69. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

70. У справі, що розглядається, важливі обставини та аргументи не були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, а тому такі судові рішення не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам статей 242 246 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

71. Аналогічний висновок щодо достатності та допустимості доказів, на підставі яких судам необхідно встановлювати обставини справи у подібних спірних правовідносинах, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 826/19448/16, від 29 грудня 2020 року у справі № 1540/4556/18.

72. Водночас для вирішення питань, які мають значення для встановлення всіх обставин у цій справі, суди можуть розглянути доцільність проведення комплексної, зокрема, інженерно-технічної та товарознавчої експертизи.

73. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи з відповідними клопотаннями про призначення інженерно-технічної та товарознавчої експертизи зверталися у суді першої інстанції відповідач, а у суді апеляційної інстанції позивач.

74. Проте, протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 листопада 2021 року було відмовлено у задоволені клопотання Держекспортконтролю про призначення інженерно-технічної та товарознавчої експертизи.

75. Крім того, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року зазначено про відмову у задоволенні клопотання ПАТ «Мотор Січ» про проведення інженерно-технічної та товарознавчої експертизи з мотивів, що позивач не пояснив, чому не звертався з відповідним клопотанням до суду першої інстанції.

76. Водночас, згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

77. Відповідно до частин першої-третьої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

78. Стаття 102 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

79. На підставі частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

80. Відповідно до статті 110 КАС України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.

Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 109 цього Кодексу.

81. Сукупність наведених норм процесуального права свідчить, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, сумнівними, неясними або неповними, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної (додаткової чи повторної) судової експертизи.

82. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 липня 2020 року у справі № 807/1321/17, від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 927/110/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 5015/45/11(914/1919/20).

83. У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00, пункт 71) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

84. Відповідно до підпунктів 1.2.2 та 1.2.4 пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - наказ № 53/5), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема:

Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна.

Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.

Товарознавча: машин, обладнання, сировини та споживчих товарів; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння.

85. Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 розділу IV наказу № 53/5 основними завданнями вищезазначених експертиз є, зокрема:

визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері;

визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності;

установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника та ін.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

Яке найменування та призначення товарів?

Чи відповідають маркувальні дані дійсним товарним характеристикам товару?

Яким характеристикам відповідає товар згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності?

86. Отже, на підставі висновку комплексної інженерно-технічної та товарознавчої експертизи можна вирішити питання, що входять до предмету доказування у цій справі, зокрема, щодо належності товару міжнародної передачі, яка здійснена ПАТ «Мотор Січ» відповідно до контракту № 1323/658-Е20-147-НК344 (FTD) від 9 липня 2020 року, до цілісного виробу - авіаційного двигуна ВК 2500-03 або до комплектуючих агрегатів до авіаційних двигунів ВК-2500 будь-якої модифікації.

87. Колегія суддів також нагадує, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

88. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 802/721/18-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та № 818/3263/15, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/16737/18.

89. Колегія суддів вважає, що суди не скористались усіма наданими процесуальними засобами для офіційного з`ясування всіх обставин справи з метою винесення законного та обґрунтованого рішення.

90. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 804/173/17, та Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та від 18 лютого 2020 року у справі № 818/3927/15.

91. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме - положень статей 9, 73-76, 242, 246 та 308 КАС України, оскільки встановили фактичні обставини справи, що мають вирішальне значення для її правильного вирішення, на підставі доказів, які не у повній мірі відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, та немотивовано відхилили клопотання сторін про проведення судової експертизи з метою достовірного з`ясування питань, що є предметом доказування.

92. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

93. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

94. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

95. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R (95) 5 Комітету міністрів державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року. Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R (95) 5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.

96. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України.

97. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

98. З огляду на те, що порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке перешкоджає встановленню фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, відповідно до статті 353 КАС України є імперативною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ПАТ «Мотор Січ» слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

100. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року скасувати.

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправним та скасування рішення направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін