Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/23060/18-ц

провадження № 61-965св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Харківська міська рада,

третя особа - Восьма харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року у складі судді Сенаторова В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - Восьма харківська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту родинних відносин та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний дядько позивачів ОСОБА_3 .

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , за яку спадкодавець у повному обсязі сплатив пайові внески до житлового кооперативу «Околиця-10», проте за життя не встиг отримати документ, що підтверджує право власності на цю квартиру.

13 жовтня 2016 року позивачі звертались до Восьмої харківської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті двоюрідного дядька та за їх заявами була відкрита спадкова справа.

Заповіт за життя ОСОБА_3 не залишив, батьки його давно померли, рідних братів та сестер він не мав, одруженим ніколи не був та дітей не мав.

Позивачі вважали, що у зв`язку із відсутністю заповіту та спадкоємців інших черг за законом вони є єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Проте, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно - квартиру, що належала померлому, їм нотаріусом було відмовлено у зв`язку із відсутністю документів, що встановлюють родинні відносини між ними та спадкодавцем, а також відсутністю документів, що підтверджують право власності щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Разом із цим, позивачі пояснили, що їхня баба ОСОБА_4 та мати спадкодавця ОСОБА_5 були рідними сестрами, які вже померли. Мати позивачів ОСОБА_6 була двоюрідною сестрою спадкодавця, яка також вже померла, отже вони є двоюрідними племінниками ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд встановити факт родинних відносин, визнати їх племінниками спадкодавця ОСОБА_3 та визнати їх спадкоємцями п`ятої черги за законом, а також визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, визнано позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , племінниками спадкодавця ОСОБА_3 , та визнано позивачів спадкоємцями п`ятої черги за законом.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного дядька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказами доведено факт того, що позивачі є двоюрідними племінниками спадкодавця ОСОБА_3 , а тому мають право на спадщину, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Спадок ділиться між спадкоємцями в рівних частках, у зв`язку із чим їх частки є рівними - по 1/2 частини зазначеної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки позивачі належними та допустимими доказами довели факт того, що вони є двоюрідними племінниками спадкодавця ОСОБА_3 , у зв`язку із чим мають право на спадщину, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка ділиться між ними в рівних частках - по 1/2 частині зазначеної квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 640/23060/18-ц із Київського районного суду м. Харкова.

У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку Харківської міської ради, судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17-ц (провадження № 61-15559св18).

Харківська міська рада вважає, що позивачами не надано було належних та допустимих доказів на підтвердження споріднення із спадкодавцем, а саме: інформації з Державної архівної служби України щодо встановлення родового та родинного зв`язку, а також відомостей щодо неможливості внесення змін уповноваженою організацією до свідоцтва про народження ОСОБА_7 .

Харківська міська рада зазначає, що у свідоцтві про народження матері спадкодавця, її прізвище зазначено як ОСОБА_7 , її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а у свідоцтві про народження баби позивачів зазначено прізвище ОСОБА_10 , батьками останньої зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у зв`язку із чим, на думку Харківської міської ради, обидва прізвища не є тотожними, а тому родинний зв`язок між матір`ю спадкодавця та бабою позивачів не доведено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_11 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 14 ).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки, виданої житловим кооперативом «Околиця-10» м. Харкова від 17 грудня 2010 року № 73 ОСОБА_3 сплатив пайові внески до житлового кооперативу «Околиця-10» м. Харкова за квартиру АДРЕСА_1 у 1995 році у повному обсязі.

Згідно із матеріалами спадкової справи № 801/2016 рідний брат спадкодавця - ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько спадкодавця - ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати спадкодавця - ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки ОСОБА_15 , яка доводилась двоюрідною сестрою спадкодавця, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями як двоюрідні племінники. Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від права на прийняття спадщини у спадковій справі немає (а. с. 11, 12).

Мати спадкодавця - ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та баба ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_16 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , були рідними сестрами.

У свідоцтві про народження ОСОБА_17 та ОСОБА_18 містяться відомості, що обидві народжені в одній місцевості, їх батьками є ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . У свідоцтвах про смерть зазначено, що померли вони в одній місцевості - в м. Харкові (а. с. 57, 62).

Згідно із метричною книгою Покровської церкви с. Чорна Поляна Курської губернії за 1914 рік батьками народженої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_21 та ОСОБА_20 (а. с. 121).

Відповідно до відомостей актів громадського стану управління Белгородської міліції Курської губернії за 1925 рік батьками народженої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_22 та ОСОБА_20 (а. с. 122).

13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до Восьмої харківської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (а. с. 50, 51).

Згідно відповіді нотаріуса Восьмої харківської державної нотаріальної контори від 21 квітня 2017 року № 1740/02-14 інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від права на прийняття спадщини у спадковій справі № 801/2016 немає (а. с. 11, 12).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинностіцим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа, відповідно до вимог статті 318 ЦПК України, вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Таким чином, закон надає суду право встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якої погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що підставами для відмови позивачам у отриманні свідоцтв про право на спадщину за законом нотаріусом зазначена відсутність доказів родинних відносин спадкодавця із спадкоємцями, що робить неможливим видачу нотаріусом позивачам вказаних свідоцтв, дійшов правильного висновку, що факт, який просять встановити позивачі, буде породжувати юридичні наслідки у вигляді отримання останніми свідоцтв про право на спадщину за законом та оформлення у власність спадкового майна. Тобто, від встановлення факту родинних відносин між спадкоємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_3 залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав позивачів, пов`язаних із спадкуванням майна померлого.

Разом із цим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачами належними та допустимими доказами доведено факт того, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були його двоюрідними племінниками.

При цьому слід ураховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

При таких обставинах суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року при розгляді справи № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (частина перша статті 1265 ЦК України).

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

При розгляді справи про спадкування суд має встановити місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Також у матеріалах справи має бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 15 Закону України «Про власність», який діяв на час сплати пайового внеску, встановлено, що член житлового кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Встановивши факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцями п`ятої черги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й ураховуючи те, що інші спадкоємці відсутні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_23 й визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом по 1/2 частині цієї квартири за кожним.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо розбіжності у прізвищах є необґрунтованими, оскільки помилка у буквах стали наслідком неправильного перекладу з російської на українську мову. Крім того, судами попередніх інстанцій взяті до уваги належні та допустимі докази, що у повній мірі підтверджують обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17-ц (провадження № 61-15559св18), на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович